Пошук по сайту

up
::>Відеокарти >2025 > Компактна збірка з Ryzen 7 9700X і GeForce RTX 4070 GDDR6: для швидкої релокації

Компактна збірка з Ryzen 7 9700X і GeForce RTX 4070 GDDR6: для швидкої релокації

22-01-2025

Далеко не всім потрібні монструозні за розмірами і вагою ПК, які за необхідності не тільки транспортувати важко, а навіть просто зрушити з місця. Підчас набагато комфортніше мати невелику універсальну систему, яку можна схопити за ручку, кинути у машину і згодом швидко розгорнути на новому місці.

Саме на такий випадок ми вирішили зібрати достатньо потужний системник у непристойно компактному шасі від DeepСool. Цікаво?

Розпочнемо із компонента, який задавав так би мовити основний тон – корпуса DeepCool CH160. Ви тільки погляньте на цього строгого красеня у стильному, клітчатому піджаку. Його розміри не великі – 336 на 200 та на 283,5 мм, а вага усього 3,3 кг.

Дружить він виключно із материнськими платами форм-фактору Mini-ITX і тільки по цим трьом параметрам вже легко зрозуміти на якого саме користувача він орієнтується. Та не треба обманюватись скромними габаритами, цей малий може вмістити процесорний кулер висотою до 172 мм, а відеокарту довжиною до 305 мм. Під ці розміри підходить баааагааааато чого цікавого, але про це пізніше.

Щоб потужні комплектуючі не задихались всередині, шасі має продуману конструкцію, яка добре продувається завдяки перфорації у велику квадратну сіточку нижньої, верхньої, передньої та задньої панелей. До речі, перші три оснащено ще й пиловими фільтрами.

Також з корисного варто згадати про дуже зручну ручку для транспортування і стильний вигляд кнопки живлення та USB-портів з лівого боку.

З особливостей кейсу виділимо відсутність будь-яких комплектних вентиляторів, що для когось може стати мінусом, а для когось і плюсом.

Підтримує корпус блоки живлення стандарту ATX та SFX, і в залежності від обраного напряму залежить довжина відеокарти, яку сюди можна встановити. Бо розташовується джерело зі зворотної сторони фронтальної панелі і чим воно (джерело) більше за розмірами, тим менше лишається місця для графічного прискорювача.

До незручностей, хоча й логічних, запишемо невеликий простір всередині, через що можуть виникнути складності із прокладанням кабелів.

В якості основного обчислювача, ми вирішили використати сучасний 8-ядерний 16-потоковий CPU з гарною продуктивністю у AI-застосунках. Щоб не тільки на сьогодні, а і на майбутнє вистачило. До цієї вимоги добре підійшов новенький Ryzen 7 9700X під Socket AM5, бо, як показали наші тести усієї 9000-ї лінійки, із алгоритмами машинного навчання він «на ти».

Кеш L1 у цього процесора збільшили до 80 КБ ядро, L2 передбачено по 1 МБ, а загальнодоступний L3 має найбільший обсяг – 32 МБ. Робочі ж частоти лежать в діапазоні від 3800 до 5500 МГц. Тут ще й вбудована графіка є, хоча і лише з двох виконавчих блоків із частотою у 2200 МГц.

Що ж до теплопакету то він може бути як відносно невеликим 65-ватним, що якраз те що треба для компактної збірки, так і досить відчутним, якщо у BIOS обрати 105-ватний режим.

В нас вже є детальний тест даного CPU, тож хто його пропустив, може наздогнати за посиланням.

Материнку ми підбирали враховуючи обмеження корпусу по форм-фактору Mini-ITX. Знайшли відносно недорогу, але достатньо функціональну GIGABYTE B650I AX. Система живлення плати не може похизуватись двозначним числом кількості фаз, але її з запасом для 65-ватного теплопакету Ryzen 7 9700X у якому процесор, власне, і проходив усі тести.

Через невеликі розміри, кількість доступних портів тут обмежена – два слоти під DDR5 із частотою понад 6400 мегатранзакцій за секунду і ємністю до 128 ГБ. Є всього один M.2 PCI-E 4.0 x4 роз’єм для SSD-накопичувача і парочка SATA 3.0. Звісно на велику кількість плат розширення розраховувати теж не слід, в наявності усього один PCI-E x16 4-го покоління.

По комунікаційним можливостям, в принципі, є усе необхідне: 2,5-гігабітна мережа, USB 3.2 Gen 1 Type-C та Gen 2 Type-A, Bluetooth 5.3 та Wi-Fi 6E.

При цьому безпровідні інтерфейси передачі даних реалізовано дуже зручно – антени вкручуються безпосередньо у сам модуль без подовжувача і для них не треба шукати додаткове місце.

Оскільки ми вирішили сконцентруватись на базовому тепловому пакеті процесора, то і кулер для цього підібрали відповідний - DeepСool AK400 Digital. За своєю конструкцією – це односекційна башта, яка досить високо сидить на теплових трубках для кращої сумісності із габаритними радіаторами деяких модулів оперативки. Самих же трубок 4 і із CPU вони контактують напряму.

Продувом охолоджувача займається 120-мм пропелер і обертається він на гідродинамічному підшипнику з рівнем шуму до 28-ми дБ(А). Головну фішку даного рішення важко не помітити. На верхньому торці радіатора розмістилася мінімалістична підсвітка з інформаційним дисплеєм. Останній відображає температуру та завантаження процесора, а ще завдяки сегментним індикаторам, можна оцінити приблизну швидкість обертів вентилятора.

Енергозалежну пам’ять представляв комплект із двох небінарних модулів по 24 ГБ - Kingston FURY Renegade DDR5. Щоб і іграм вистачило і для роботи запас був. Частота ОЗП – 6400 мегатранзакцій за секунду при таймінгах 32-39-39 і робочій напрузі у 1,4 В. Докладніше про те, що таке небінарна ОЗП і які вона має особливості радимо ознайомитись за посиланням.

Операційна система, програмне забезпечення та ігрові клієнти зберігались на M.2 PCI-E 4.0 SSD-накопичувачі Kingston KC3000 ємністю 1 ТБ. Зчитувати і записувати послідовні дані він може з максимальною швидкістю у 6 та 7 ГБ/с відповідно, а сумарний ресурс запису цього SSD становить 800 ТБ.

Відеокарту нам хотілось підібрати таку, щоб продуктивності вона давала достатньо, як у іграх, так і робочих застосунках. А враховуючи те, що прикладна сфера більше орієнтується на карти NVIDIA, було вирішено зупинитись на ASUS GeForce RTX 4070 DUAL EVO OC. Цей прискорювач з недорогої лінійки ASUS має двовентиляторну конструкцію і шильдик Small Form Factor Ready, що у випадку поточної компактної збірки – те, що треба.

Що ж до самих вентиляторів, то незважаючи на «бюджетність» пристрою, вони досить якісні – з фірмової серії Axial-tech на подвійному кульковому підшипнику і з функцією Fan Stop.

Наразі нагадаємо про характеристики обраного акселератора. Всередині кристалу GPU розташовуються 5888 CUDA-ядер, 184 текстурні конвеєри та стільки ж тензорних обчислювачів, 64 модулі растеризації та 46 ядер RT.

Обсяг VRAM дорівнює 12 ГБ і у даному випадку це GDDR6, характерна новішим версіям RTX 4070. Як це вплинуло на продуктивність – дивіться у попередньому матеріалі. Із GPU відеобуфер «спілкується» за допомогою 192-бітної шини з загальною пропускною здатністю у 480 ГБ/с. Також тут слід згадати про місткий 36-мегабайтний L2 кеш, який згладжує ефект уповільнення відеопам’яті.

Робочі частоти GPU піддослідної карти трішки вищі за референсні, про що говорить OC у назві – 1920 МГц у базі і 2550 у максимальному бусті. А VRAM заводському розгону не піддавалась і її частота становить 2500 МГц, це ефективні 20 гігабіт за секунду на контакт.

Живилась система теж відносно не дорогим 600-ватним DeepСool PF600. Форм-фактор блока живлення стандартний – ATX. І навіть незважаючи на не модульну конструкцію кабелів, нам було де їх сховати у невеликому корпусі.

Добре що відеокарта не надто довга. Усі інші можливості джерела, можна сказати, базові. Стабілізація напруги - групова, ККД відповідає сертифікату енергоефективності 80 Plus White, вхідна напруга лежить в діапазоні від 200 до 240 В, є активна компенсація реактивної потужності та основні види захисту. З позитивних моментів відмітимо виділену лінію +12В на 575 Вт та досить тиху роботу 120 мм вентилятора на гідравлічному підшипнику.

Прогрів

Тести системи починаємо як завжди з прогріву.

Без суттєвого навантаження температура на CPU склала 47 градусів і це якось трішки забагато. Бо той же графічний прискорювач був холоднішим на 7 градусів на GPU і на 5 по VRAM.

Під стресом у FurMark температура піднялась до 80-ти градусів на процесорі, а на відеокарті до 69-ти градусів на чипі і до 64-х прогрівся відеобуфері. При цьому перший споживав 88 ват, а друга більше 180-ти.

В одному із найважчих ігрових проектів Ryzen 7 9700X почувався комфортніше із трішки більше ніж 70-ма градусами на моніторингу. 3D-акселератор досяг приблизного того ж рівня нагріву, що і у FurMark на GPU, але чипи GDDR6 використовувались у даному сценарії інтенсивніше, що підняло їх температуру до 78 градусів.

У 105-ватному режимі споживання процесора, при повному навантаженні, його температура уперлась у максимально можливий ліміт, проте і частоти тримались на 300-500 МГц вищими. Чи варто так робити? Вирішує кожен для себе.

Тести

Ситнетика

Нарешті переходимо до тестів і зараз на екрані Ви бачите результати, отримані у синтетичних бенчмарках. Особливо звертаємо увагу на доволі високі бали у Blender та V-Ray. Тож з більшістю відповідних задач, окрім хіба що супер професійних, система упорається доволі впевнено.

Ігри

А наразі переходимо до ігор, які запускались виключно у цільовій роздільній здатності відеокарти – Quad HD.

Високий пресет графіки в поєднанні із «якісним» DLSS у Alan Wake 2 дозволив отримати середні 83 кадри за секунду без візуально помітних проблем у плавності відеоряду.

Додавання «високих» за якістю променів із тими ж налаштуваннями, вже затребувало активації генератора кадрів. Та й з ним частота опустилась до середніх 67 FPS, хоча без просідань нижче комфортної планки. Серйозних змін по плавності ігроладу не відбулося, але відмітимо, що іноді можна відчути незначну затримку в керуванні.

Apex Legends на максимальній якості картинки місцями впиралась у обмеження рушія – 300 кадрів за секунду! Середній же лічильник склав 240 FPS з хвостиком. До плавності зміни кадрів у нас претензій не виникало.

Не виникало серйозних проблем у поточної компактної системи і з Baldur’s Gate 3 на ультра-налаштуваннях без додаткових технологій по підвищенню продуктивності. Середній лічильник у більш ніж 120 FPS і рідкісні події на рівні 100 кадрів за секунду можна охарактеризувати лише одним словом – «задоволення». При цьому відчутно його не змогли зіпсувати навіть звичні особливості оптимізації.

А от у Black Myth: Wukong довелося скористатися усіма доступними можливостями по штучному підвищенню швидкодії. І на «дуже високому» пресеті це був «якісний» DLSS, недоліків роботи якого у даному проекті майже не помітно. Отримані середні 69 FPS хоч і не високі, проте вони досить стабільні. Грати комфортно, навіть незважаючи на невеличкі посмикування, які час від часу можуть трапитись то там то тут.

Ще важчий «кінематографічний» пресет змусив нас вдатись до генерації кадрів, не змінюючи якість масштабування зображення. При цьому середня частота навіть виросла – до 83 FPS. Що ж до посмикувань, то вони не тільки нікуди не ділися, а навпаки, стали зустрічатись трішки частіше.

Аналогічна якість картинки, але вже з «дуже високим» RT затребувала знизити режим апскейлера до «збалансованого» рівня. У графічному плані гра виглядає цікавіше, але низька роздільна здатність DLSS помітно милить зображення, плюс плавність зміни кадрів стає ще трішки гіршою.

Оновлена Call of Duty: Warzone з механіками Black Ops 6 на «екстремальному» пресеті грається приємно, та і в плані продуктивності усе добре. Моніторинг нарахував 112 середніх FPS, і навіть у найважчих місцях із великою кількістю рослинності частота кадрів не просідала нижче 80-ти.

У другій контрі середній частоті кадрів не вистачило 10 FPS до кругленьких двохсот. І хоча показники 0,1% Low не надто приємні, на рівні 60 кадрів, якихось негараздів із цього приводу нам роздивитись не вдалося.

Нещодавно гра отримала велике оновлення, разом з яким повернулася мапа Train. Окрім нової візуальної складової з атмосферними ефектами у вигляді дощу, вона пропонує і дещо нижчу продуктивність – близько 180 кадрів на секунду.

Cyberpunk 2077 на найважчих налаштуваннях без апскейлерів все ще може змусити червоніти навіть досить потужну на сьогоднішній день систему. Середній лічильник в нашому випадку склав скромні 64 FPS з незначними з просадками нижче 60-ти. Плавність ігроладу не ідеальна, але проблем не викликає.

А якщо додати «якісне» масштабування, можна отримати і трішки більше 80-ти FPS, і приємнішу плавність зміни кадрів.

З пресетом «RT: Overdrive» вже неможливо обійтися ні без «якісного» апскейлера, ні без фрейм-генератору. При цьому продуктивність було отримано непогану - приблизно 60-70 FPS. З мінусів таких налаштувань відзначимо більш відчутні посмикування і іноді легку желейність у керуванні.

MOBA-шутер Deadlock все ще знаходиться у розробці, але вже демонструє хорошу продуктивність на Ultra графіці. Середні більше 100 кадрів за секунду на моніторингу є вагомим тому підтвердженням. Плюс, за нашими спостереженнями, критичних проблем у плавності відеоряду немає.

Diablo IV на Ultra-налаштуваннях теж далась збірці досить легко. Відеоряд оновлювався більше 110 разів за секунду в середньому без відчутних просідань. Проте по показникам 0,1% Low на рівні 40 FPS можна зрозуміти, що із плавністю не все ідеально. Однак то негаразди з розряду традиційних.

Dragon Age: The Veilguard на Ultra-х за замовчуванням частково використовує трасування променів для тіней та освітлення. Як наслідок, продуктивність обмежилась 70-ма FPS з просадками як раз у район 60-ти. І це на початку гри. Припускаємо, що згодом у важких сценах частота кадрів може знизитись ще помітніше. Щодо плавності ігроладу, то тут все ОК, незначні підгальмовування є лише при переході між локаціями.

«Подрайвити» у Forza Horizon 5 максимально можливих налаштуваннях графіки нам вдалося із частотою кадрів вищою за 100 FPS в середньому. При цьому навіть показники дуже рідкісних подій не опускались нижче 80-ти, тому геймплей комфортний і не викликає нарікань.

Ghost of Tsushima на максималках більшість часу оновлювалась близько 70 разів за секунду. Просідань нижче комфортного рівня не помічено. А що помічено, так це зовсім легенькі періодичні посмикування, «задетектити» які, зможе далеко не кожен геймер.

«Дуже високий» пресет у Horizon Forbidden West виявився досить вимогливим. Середня частота кадрів склала 65 FPS, але з просіданнями у район 55-ти час від часу. Проте завдяки гарній оптимізації і плавному відеоряду, помітити ці просадки можна тільки на моніторингу.

За бажанням можна додати DLSS у «якісному» режимі. Це дозволить і середню частоту підняти до майже 90 FPS, і покращити загальну плавність ігрового процесу.

Полювання у Hunt: Showdown 1896 на Ultra-х ми одразу почали озброївшись апскейлером у «якісному» режимі. І не прогадали, адже отримали середні майже 80 FPS без критичних просадок. Плавність ігроладу теж чудова і досить комфортна. Легенькі посмикування при вистежуванні монстрів траплялись але на стільки рідко, що на них не звертаєш уваги.

Важкенька Senua's Saga: Hellblade II на «високому» пресеті, без чорних полос та з «якісним» DLSS все одно влаштувала нелегкі іспити піддослідній системі. Середній лічильник склав 66 FPS, але декілька разів супроводжувався легкими занурюваннями під 60. В цілому, можна говорити про приємний ігровий процес, хоча і не без нюансів у вигляді некритичних підтупів у певних місцях.

Останні оновлення Silent Hill 2 нас приємно радують. Оптимізація покращується на очах. Хоча остаточно плавність ігроладу ще треба відполірувати. «Епічну» якість картинки збірка змогла здолати за допомогою масштабування зображення у «якісному» положенні. Оновлення дисплею відбувалось 73 рази за секунду в середньому без просадок нижче 60-ти. 

Щоб отримати схожу продуктивність із апаратним трасуванням променів, довелося спускатися до «збалансованого» режиму DLSS. Та навіть так 60 кадрів не завжди витримувались, плюс, вже можна помітити деяке зменшення чіткості зображення.

Зліт у Starfield на Ultra пресеті та з нейронним згладжуванням, в цілому, можна вважати успішним. Отримані 63 FPS хоч і не високі, проте досить стабільні. З недоліків відмітимо звичні посмикування, які, як показує практика, є на будь-якій системі у даному тайтлі.

Помітно підвищити продуктивність нам допоміг «якісний» апскейлер. Середній лічильник злетів до більш ніж 80 FPS, проте на плавність відеоряду такий буст частоти впливу майже не мав.

Для отримання прийнятної частоти кадрів у Star Wars Outlaws на максимально деталізованій картинці, без «якісного» DLSS – ніяк. При цьому середні 72 FPS, які зафіксував моніторинг, можна назвати доволі комфортними, бо плавність ігроладу у даному випадку знаходилась на хорошому рівні, хоч і не ідеальна.

Апаратне трасування променів робить зображення приємнішим, і найкраще це помітно по тіням та по відображенням. Але і ресурсів таке поліпшення з’їдає чимало. Тому до «якісного» апскейлеру довелося додати ще й фрейм-генератор, щоб отримати хоча б приблизно схожу до попереднього сценарію продуктивність.

Ще у останній вагон поточного тестування таки встигла влетіти гаряча новинка - S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl. Вітаємо всіх, хто чекав і нарешті дочекався! Ми теж серед Вас.

Піддослідна система, в цілому, добре упоралась із «другою зоною» на «епічному» пресеті, і непогано допоміг їй у цьому «якісний» DLSS. Оновлення дисплею на початкових локаціях відбувалось 75 разів за секунду в середньому, без просідань нижче 60-ти. З проблемних моментів виділимо невеличкі підтупи, які частіше виникали на початку ігрової сесії і значно рідше згодом. Не обійшлося і без деяких дратівливих нюансів. Наприклад, трохи дивна фізика у інтерактивних об’єктів чи візуально помітне підвантаження «лодів» дерев.

Підсумки

Отже, як показала практика, система для упевненого Quad HD не обов’язково має бути великою за розмірами. У невеличкому Mini-ITX корпусі DeepCool CH160 зі зручною ручкою для транспортування, Ryzen 7 9700X в дуеті з RTX 4070 показали себе у всій красі. Як бачите, із максимальною за якістю картинки, або близькими до таких налаштуваннями у сучасних іграх, збірка упоралась добре і приблизно у половині випадків їй навіть масштабування зображення не знадобилося.

У важчих тайтлах переважно використовувався «якісний» DLSS, і зазвичай він був необхідний при активації трасування променів, що логічно, коли знаєш про немаленькі апетити даної технології.

Повертаючись до самої ASUS GeForce RTX 4070 DUAL EVO OC можна похвалити її за компактні розміри та відносно низькі робочі температури. Проте заплатити за це доведеться добре чутним «феном» від вентиляторів, швидкість яких у пікові моменти може підійматися до 2600 об/хв.

Процесорний кулер DeepCool AK400 Digital у цьому плані показав себе краще із його 1850-ма обертами, які на слух відчувались як «трішки чутно». Плюс він продемонстрував хорошу ефективність і виглядав у системнику із прозорою боковою панеллю дуже ефектно.

Комплект ОЗП Kingston FURY Renegade DDR5 зі швидкістю 6400 мегатранзакцій за секунду залишив про себе враження як про надійне робоче рішення. Ніяких проблем із його небінарністю у нас не трапилось.

І приблизно такі ж думки у нас про терабайтний Kingston KC3000. І місця на ньому достатньо і необхідні дані він записує та зчитує швидко. Та ще й не сильно гріється завдяки комплектному графеново-алюмінієвому тепловідводу.

Блок живлення DeepCool PF600 можна приєднати до усього вище названого. Начебто і базова модель, але із непростою збіркою вона упоралась гідно та без генерації зайвих децибел шуму.

Якщо порахувати вартість поточної збірки, то вона не така вже і маленька - близько 74 тисяч гривень, якщо орієнтуватись на середні цінники. Проте і спектр задач, які може виконувати такий ПК з хорошою продуктивністю, доволі широкий.

Автор: Олексій Єрін

Стаття прочитана раз(и)
Опубліковано : 22-01-2025
Підписатися на наші канали
telegram YouTube facebook Instagram