Збірка з GeForce RTX 5070 Ti та Ryzen 5 9600X: Безкомпромісне Quad HD!

Цей матеріал мав бути присвячений виключно відеокарті RTX 5070 Ti і порівнянню її з опонентами. Але так сталося, що на наш запит ми отримали готовий ПК ASGARD від click.ua із бажаною картою, який спочатку визвав протиріччя, а потім не аби яку цікавість. Бо у якості центрального процесора в ньому використовується відносно бюджетний Ryzen 5 9600X. Тож давайте оцінимо спроможність на життя такої зв’язки комплектуючих, а заразом поганяємо новий графічний прискорювач у актуальних іграх в цільовій роздільній здатності Quad HD.

Тим кому цікаво як влаштовано нове покоління 3D-прискорювачів від NVIDIA, радимо ознайомитись із оглядом GeForce RTX 5080. Там ми досить детально зупинились на конструктивних та програмних особливостях архітектури Blackwell. Тут же розглянемо тільки основні особливості саме цієї новинки.

Виготовляється чип RTX 5070 Ti по удосконаленому 5-нм техпроцесу TSMC, до речі, спільному для усієї 50-ї лінійки, і налічує у своєму складі 45,6 млрд транзисторів так само як і RTX 5080. Проте не всі вони використовуються, бо активних обчислювальних блоків у молодшої моделі менше. CUDA-ядер - 8960, текстурних конвеєрів і тензорних ядер по 280, блоків ROP – 96, а RT-ядер – 70. Кешу першого рівня кожен SM-блок містить по 128 КБ, при цьому загальнодоступний L2 по сьогоднішнім міркам доволі ємний – 64 МБ.

Підсистема VRAM представлена інноваційною GDDR7 з частотою у 28 ефективних Гігабіт за секунду на контакт, що у купі із 256-бітною шиною розганяє загальну пропускну здатність прискорювача до майже 900 ГБ за секунду. Обсягу відеопам’яті тут теж вистачить майже всім, на борту її аж 16 ГБ.

Та усі ці заманливі характеристики і живлення потребують не мало, заявлено 300 Вт для референтного варіанту, що усього на 15 Вт більше ніж у аналога минулого покоління.

Досліджувати новинку будемо за допомогою відеокарти ASUS TUF Gaming GeForce RTX 5070 Ti OC Edition. Перше що кидається у вічі із її назви - це OC Edition.

Так розгін тут є, більше того, в наявності і кнопка перемикання BIOS між тихим та продуктивним режимами. Максимальні робочі частоти у бустовому режимі можуть досягати позначки у 2610 МГц і це на солідні 158 МГц вище ніж у референсної карти.

Високий TDP прискорювача стримує масивна, тривентиляторна система охолодження довжиною у 329 мм та товщиною у трішки більше ніж 3 слоти. Самі ж вентилятори якісні та довговічні із серії Axial-tech, на подвійному кульковому підшипнику, зі з’єднуючим кільцем на краях лопатей та функцією 0db Fan при температурі GPU менше 50-ти градусів. Додаткової впевненості у надійності ігрового «бійця» надають електронні компоненти військового рівня, такі як конденсатори та MOSFET-и.

Центральний процесор, Ryzen 5 9600X, який став обчислювальним ядром цього ПК, ми вже розглядали детально у окремому порівнянні. Для тих хто пропустив, залишимо відповідні посилання. Тут же нагадаємо, що це 6-ядерний 12-поточний «камінець» із кешем третього рівня у 32 МБ та робочими частотами у 3,9 ГГц в базовому режимі і 5,4 ГГц у бустовому. У піддослідному ПК він працює у розширеному 105-ватному режимі енергоспоживання і ми не стали щось змінювати по даному напрямку.

Систему охолодження виробник комп’ютера підібрав сюди на рідинній основі - двосекційну ASUS Prime LC 240 ARGB. З її основних фішок виділимо два попередньо встановлені вентилятори з ARGB-підсвіткою у цілісному корпусі та можливість зміни декоративних лінз водоблоку з двома різними ефектами під настрій користувача.

Основою платформи виступає цікава материнська плата ASUS TUF Gaming B850M-PLUS WIFI. Незважаючи на свої відносно невеличкі Micro-ATX габарити, можливостей у неї цілий вагон: 17-фазна система живлення по формулі 14+2+1, масивні радіатори охолодження на основних компонентах, три слоти для NVMe-накопичувачів, армований слот PCI-E 5.0 x16 та чотири роз’єми для ОЗП DDR5 із частотою понад 8000 мегатранзакцій за секунду. Для взаємодії із зовнішнім світом передбачено широкій набір портів USB включно із Type-C на 20 гігабіт за секунду з підтримкою Power Delivery, а також Wi-Fi 6E та 2,5-гігабітну сітку. Спростити життя користувачу допоможуть зручні Q-фіксатори.

Оперативна пам’ять представлена комплектом із двох планок по 16 ГБ - Corsair Vengeance RGB DDR5 на 6000 мегатранзакцій за секунду. Таймінги середні - 36-44-44, а напруга стандартна для такої швидкості – 1,35 В. Виглядають модулі сучасно, і не аби як допомагає у цьому яскрава RGB-підсвітка.

Для збереження постійних даних у піддослідному ПК передбачено терабайтний PCI-E 4.0 x4 SSD-накопичувач Kingston NV3. Зчитувати та записувати інформацію від може на швидкостях до 6000 та 4000 МБ за секунду відповідно. Тим, кому цікаво ознайомитись із серією NV3 ближче, радимо подивитися огляд двохтерабайтної моделі за наведеним посиланням.

Тягнув на собі усю цю нестримну потужність 750-ватний блок живлення ASUS TUF Gaming із відповідністю сертифікату 80 Plus Gold і високоякісними японськими конденсаторами в середині. Є у нього і підтримка стандартів ATX 3.1 і PCI-Express 5.1. За відвід зайвого тепла відповідає 135-мм вентилятор Axial-tech на подвійному кульковому підшипнику, а система кабелів у джерела повністю модульна.

Корпус, який поєднує усі комплектуючі між собою, носить назву ASUS A21 і особливо він сподобається прихильниками перфорованих сіточок, яких тут дійсно багато. Також це рішення відноситься до концепції ASUS BTF, яка передбачає використання материнських плат із повернутими на 180 градусів основними конекторами. І для того, щоб кабелі ззаду було зручно прокладати, простір між центральною стійкою та правою боковою панеллю збільшено до 33 мм.

З додаткового охолодження у шасі використовуються три вентилятори ID-COOLING DF-12025-ARGB з підсвіткою на передній панелі, які працюють доволі тихо, та один кулер від DeepCool без маркування на задній. Останній працює на підвищених обертах і тому виявився найгучнішим компонентом системи. Чому не використали ще один такий самий ID-COOLING?

Прогрів

Вмикаємо системник і робимо декілька тестів щоб оцінити ще й температурний режим компонентів.

Без навантаження усе мирно та спокійно, але не дуже тихо через вентилятор DeepCool. Температури на CPU – 44 з половиною градуси, на GPU і того менше – 36,5.

Під стресовим FPU-навантаженням у AIDA64 процесор зарезервував увесь доступний температурний ліміт під зав’язку і досяг максимальних 95,5 градусів при споживанні близько 130 Вт. При цьому оберти вентиляторів РСО звісно ж знаходились на максимальному рівні і шуму вони наробили багато. Відеокарта навантажувалася за допомогою FurMark 2 і програлася до 65 градусів на чипі і до 62 на VRAM, при цьому шум від неї можна охарактеризувати як помірний.

Ігровий сценарії, на прикладі Dragon Age: The Veilguard, опустив апетити Ryzen 5 9600X з небес на землю і в таких умовах CPU скинув добрі 20 градусів температури при споживані у трішки більше ніж 90 Вт. Графічний прискорювач грівся на декілька градусів менше на GPU та навпаки накинув ще плюс 6 градусів на чипах пам’яті у порівнянні із FurMark.

Тести

Синтетика

Переходимо до тестів і спочатку ознайомимо Вас із результатами синтетичних бенчмарків. З ними усіма ПК упорався з абсолютною стабільністю, а у Вас тепер є результати для порівняння із власними системами.

Ігри

Нарешті переходимо до ігор, які тестувались в цільовій роздільній здатності графічного прискорювача – Quad HD.

Почнемо із Alan Wake 2, з якою RTX 5070 Ti упоралась досить легко на «високих» графічних налаштування та ще й зі згладжуванням без зменшення роздільної здатності – DLAA. Середня частота кадрів склала майже 80 FPS, без просідань нижче 60-ти і нам усе сподобалось.

Завдяки «продуктивному» DLSS, додавання максимального рейтрейсингу критично не вплинуло на швидкодію. Середній лічильник нарахував 64 кадри за секунду, а ігровий процес залишився комфортним, навіть не зважаючи на те, що планка у 60 FPS не завжди витримувалась. Заплатити за це довелося дещо нижчою чіткістю зображення.

Із важким третім актом Baldur’s Gate 3 на «ультра» пресеті система упоралась теж гідно – із середніми майже 100 кадрами за секунду без критичних просідань. Проблеми у відеоряді практично відсутні, тож маємо цілком приємні враження від ігрового процесу. Єдине що тривожить у даному тайтлі, так це слабке завантаження відеокарти приблизно на 50%, причиною якого може бути недостатньо швидкий процесор.

 

Покататись неоновим містом у Cyberpunk 2077 можна теж ні в чому собі не відмовляючи на «ультрах». FPS за сотню, ігролад плавний – одне задоволення.

Проте із пресетом RT Overdrive ситуація дещо складніша. Щоб отримати близько 70 середніх кадрів, довелося активувати DLSS у «збалансованому» режимі. Незначні занурення нижче комфортного рівня при цьому час від часу зустрічаються, але на загальну плавність не впливають.

MOBA-шутер Deadlock нещодавно отримав значний апдейт, який оновив мапу, покращив графіку та оптимізацію, а також приніс підтримку DLSS. Остання в данному випадку не знадобилася, адже і так середня частота кадрів при максимальних налаштування графіки сягнула майже 200 FPS. Якихось зауважень до відеоряду у нас не виникало.

Незважаючи на те, що у досить важкій Dragon Age: The Veilguard на максималках із рейтрейсингом оновлення дисплею інколи на декілька кадрів опускалося нижче 60 FPS, отриманий ігровий процес відносимо до дуже комфортного. Проблем із плавністю не помічено.

Граючись, піддослідна карта упоралась і з Fortnite на «епічній» графіці без Nanite. Майже 190 FPS середньої частоти – чудовий результат. З мінусів відмітимо лише легенькі посмикування, які у даному проекті зустрічаються на будь-якій системі.

Активація Nanite, а разом з нею і Lumen, порізала частоту оновлення у більш ніж 2,5 рази – до 70 FPS, але і якість зображення ці технології покращують кардинально. І тут вже вибір залежить від конкретного геймера, грати на просунутій графіці чи з вищою частотою оновлення дисплею. Обидва варіанти все одно win-win.

Forza Horizon 5 на «екстремальній» якості картинки з частковим трасуванням променів для авто гравця, оновлювалась 155 разів за секунду на середньому лічильнику. Плавність ігроладу у цій гоночній аркаді можна назвати зразковою.

Ви, мабуть, здивуєтесь тому, що зараз бачите на екрані. Але так, це GTA V, яка на ПК, нарешті, оновилася до Enhanced-версії, перейшла на API DirectX 12 та отримала підтримку трасування променів і сучасних технологій апскейлінгу. Ще й обзавелася зручнішою системою графічних налаштувань. Записаний геймплей Ви зараз бачите із пресетом «Maximum RT».

Horizon Forbidden West запускалася на розширеному «Very High» пресеті з фільтрацією текстур x16. Результат у 100 середніх FPS влаштував нас як в плані продуктивності так і плавності. Зануритись у альтернативний світ звіро-машин можна з комфортом.

Не підвела RTX 5070 Ti і у Hunt: Showdown 1896 на найважчих налаштуваннях. Середні 84 FPS без занурювань нижче комфортного рівня є вагомим тому підтвердженням, хоча стабільними їх назвати не можна. В залежності від локації чи напрямку погляду, оновлення дисплею може варіюватись від 70 до 120 кадрів за секунду.

Також досить легко героїня огляду упоралась і з Indiana Jones and the Great Circle на графічному пресеті «Supreme». Частота кадрів упевнено перевалила за сотню і усі інші показники, в тому числі реальні враження від геймплею, знаходились на дуже високому рівні.

Максимальні промені у густих хащах непролазних джунглів змусили піддослідний GPU викластись на усі 100% і можна сказати, що і з цією непростою задачею карта упоралась, хоча і з деякими нюансами. Зрідка частота кадрів трохи просідала нижче 60 FPS, плюс чіткість зображення через використання DLSS у «продуктивному» режимі дещо погіршилася.

Свіженька Kingdom Come: Deliverance 2 на «ультра» якісній графіці не викликала труднощів у об’єкту тестування. Адже середні майже 100 кадрів за секунду із показниками дуже рідкісних подій під 80 FPS гарно і виглядали, і відчувалисяя.

У даному проєкті є ще вищий «експериментальний» пресет, який одним рухом з’їдає майже 40% кадрової частоти. Здебільшого він підвищує якість відображення на дальніх планах, тоді як на передніх якихось змін і не помітно. Та, незважаючи на вибагливість, RTX 5070 Ti непогано упоралась і з цим сценарієм, забезпечивши середній лічильник у 71 FPS.

Онлайнова Marvel Rivals із «епічною» графікою навіть у першому матчі ігрової сесії жодного разу не спіткнулася, ніяких там довантажень, підфризів і т.п., усе чітко, плавно, приємно. І все це при середній частоті оновлення дисплею рівно у сотню FPS.

Бенчмарк Monster Hunter Wilds якось не сильно вразив у графічному плані. При цьому ресурсів затребував не мало. На найвищому графічному пресеті без трасування героїня огляду вивезла 73 середніх FPS з просіданнями до 60-ти. Тому у важких локаціях при реальному проходженні гри, можливо доведеться користатись допоміжними технологіями по підвищенню продуктивності.

Path of Exile 2 вражає кількістю різноманітних магічних ефектів. Але, коли на екрані їх занадто багато, спостерігаються ледь помітні посмикування та деякі просадки частоти кадрів навіть на початковій стадії гри. Припускаємо, що у end-геймі ситуація може бути ще більш явною. В загальному ж плані маємо понад 130 середніх FPS і  серйозних проблем виникнути не повинно.

Другий Сталкер став серйозним випробуванням для усієї системи. У випадку «епічних» налаштувань у локації з чималою кількістю NPC, піддослідному ПК, схоже, не завжди вистачає потужності процесора. Через що середній лічильник доволі скромний – 65 кадрів за секунду із просадками у район 45-ти, навіть при застосуванні «продуктивного» DLSS. Вердикт: грати можна, але з натяжкою. Краще увімкнути генератор кадрів.

З «високою» якістю картинки ситуація з продуктивністю стала кращою, але все ще далеко не ідеальною. Просідання трапляються до 50 FPS, та й плавність відеоряду все ще трохи кульгала. Проте вже можна обійтися без допомоги технологій штучного підвищення частоти кадрів.

FG x4

А тепер давайте подивимось що дає і як працює оновлений мультифрейм-генератор. Ганяти його будемо на повну – в режимі генерації трьох додаткових кадрів у парі із «продуктивним» DLSS, щоб і якість зображення залишалася на пристойному рівні, і базова частота кадрів була якомога вищою.

У Alan Wake 2 при максимально можливій якості графіки отримуємо нереальні більш ніж 200 FPS в середньому. При цьому якихось змін по інпут-лагу взагалі не відчувалося. Щось аномальне й майже не помітне спостерігалось лише при поворотах камери, але сильного впливу на комфортність геймплею воно не мало. Втрати по чіткості картинки у даному тайтлі слабко помітні.

Не менших рекордів по частоті кадрів досягла і Cyberpunk 2077 з пресетом RT Overdrive. В результаті нехитрої маніпуляції, середній лічильник зупинився на позначці у космічні 242 FPS при майже зразковій плавності зміни кадрів. І знову, як і у Alan Wake ми не відчули затримок у керуванні, проте щось не так із картинкою ледь-ледь відчувалось при рухах камерою.

Про Indiana Jones and the Great Circle можна сказати абсолютно теж саме, що і про попередні дві гри. Плавність близька до ідеальної, незрозумілі артефакти при зміні кругозору присутні, частота оновлення захмарна – 195 FPS в середньому.

Найвищу продуктивність ми отримали у Marvel Rivals – 343 FPS і вони теж супроводжувались дуже плавним ігроладом. При цьому ситуація із поміченим нюансом при рухах камери у інших тайтлах тут або зникла, або ж перестала бути помітною через значно динамічніший ігровий процес.

Підсумки

Підсумовуючи результати тестів ми, в принципі, отримали очікуване враження від GeForce RTX 5070 Ti. Із Quad HD вона у більшості сучасних проектів порається досить легко, забезпечуючи більш ніж 100 кадрів за секунду на максимальних налаштуваннях графіки. А якщо у Вас швидкий ігровий монітор, то мультіфрейм-генератор допоможе підняти плавність гри взагалі на новий рівень комфортності із мінімумом побічних ефектів. Головне тільки щоб базова частота кадрів була близькою хоча б до 60 FPS, які досягти із такою відеокартою можна досить легко, маневрів для цього достатньо.

Що ж до головного компаньйона, процесора Ryzen 5 9600X, то і його у переважній більшості задач вистачало, хоча і було декілька ігрових проектів, в яких він, за нашими суб’єктивними спостереженнями, слабувато завантажував роботою графічний прискорювач.

Від материнської плати у нас залишились виключно позитивні враження. Стильна, потужна, безпроблемна та функціональна. Такі штуки як зручні фіксатори на основних слотах – теж жирний плюс.

Система охолодження у парі із обраним CPU показала себе спірно, під навантаженням працює на максимальних обертах і доволі гучно. Сюди ж додамо і вентилятор на тильній стінці корпусу.

ОЗП нічим примітним, окрім привабливої підсвітки не виділялась, працювала стабільно і швидко.

SSD порався із покладеними на нього задачами не набагато гірше ніж аналогічні моделі із верхнього цінового сегменту. Помітити різницю можна хіба що озброївшись секундоміром, або синтетичними бенчмарками.

Сама ж відеокарта від ASUS на скільки вразила своїми габаритами на стільки ж і низькими температурами, що не дивно, враховуючи пряму залежність першого фактора від другого. При цьому навіть на максимальних обертах вентиляторів шумового роздратування не викликала.

Головною позитивною особливістю блоку живлення можна назвати його непомітність. Систему живив стабільно і не нагадував про своє існування великими обертами вбудованого вентилятора.

Порадував нас і корпус. Виглядає цікаво, можливостей по підключенню будь-чого – багато, і простору всередині для великих комплектуючих має достатньо.

Обійдеться усе це добро зараз не дешево - 103 з половиною тисяч гривень. Але ж і актуальність такої системи останнього покоління комплектуючих втратить свою силу зовсім не скоро.  

Автор: Олексій Єрін