Збірка з Ryzen 5 9600X і GeForce RTX 4070 SUPER: ідеально для Quad HD!

Не так давно компанія ASUS представила лінійку відносно недорогих відеокарт серії PRIME. Входить до неї чимало прискорювачів і у одному із матеріалів ми вже встигли протестувати «праймову» ASUS PRIME GeForce RTX 4070 SUPER 12GB GDDR6X OC Edition.

Тести тестами, але бажання детальніше вивчити її можливості в актуальних іграх і поділитися враженнями від реального геймплею, залишилося. Тож було вирішено ні в чому собі не відмовляти і підібрати під новинку якусь цікаву збірочку. Що із цього вийшло, дивіться далі.

Наразі серія PRIME пропонує 8 прискорювачів і розбиті вони по парам в залежності від наявності розгону чи його відсутності. Тобто маємо дві RTX 4060 Ti, дві RTX 4070 та дві її SUPER-версії, а також, на вершині рейтингу, пару RTX 4070 Ti SUPER. Ця серія створена в якості альтернативи бюджетній DUAL, але з деякими покращеннями. Основне – це удосконалена система охолодження, яка має багато схожого із більш високою за рейтингом якості серією TUF Gaming.

Продувається вона трьома фірмовими 80 мм вентиляторами Axial-tech. Вони мають аж по 9 лопатей для нагнітання повітря і об’єднує їх на кінці загороджувальне кільце для оптимізації повітряних потоків.

Також слід відзначити, що пропелери довговічні, бо обертаються за допомогою подвійних кулькових підшипників, а ще більший ресурс їм забезпечує тихий режим роботи при низькому навантаженні. Алюмінієвий радіатор, який вони продувають, поділений на дві секції і на всю його довжину пронизують декілька нікельованих теплових трубок.

Габарити всієї серії відеокарт обмежені товщиною у 2,5 слоти, щоб краще підходити для компактних SFF-збірок.

Проте довжину прискорювачів краще мати на увазі, щоб при збірці не трапилось несподіванок, бо вона становить 269 мм для усіх RTX 4060 Tі та RTX 4070 SUPER і 300 мм для RTX 4070 Ti SUPER.

Тепер нагадаємо характеристики RTX 4070 SUPER, продуктивність якої ми і будемо досліджувати у даному огляді. Виготовляється чип по 5 нм технологічному процесу TSMC і має новітню архітектуру Ada Lovelace. Основні обчислювальні можливості йому забезпечують 7168 CUDA ядер, 224 текстурних конвеєри та тензорних ядра, 80 модулів ROP і 56 ядер RT (відповідно до загальної кількості SM блоків).

Підсистема VRAM представлена 12 гігабайтами GDDR6X із 192-бітною шиною та загальною пропускною здатністю у трішки більше ніж пів терабайти за секунду. Плюс, компенсувати не надто широку шину допомагає кеш другого рівня у солідні 48 МБ. Теплопакет карти не дозволяє очам виходити з орбіт, але це і не маленькі 220 Вт.

Перевіряти продуктивність цього графічного процесора будемо на прикладі ASUS PRIME GeForce RTX 4070 SUPER OC Edition.

Як можна зрозуміти із назви, перед нами розігнаний варіант, у якого частоту GPU у бустовому режимі підвищено на 75 МГц у порівнянні із референсною моделлю - з 2475 до 2550. Ще з важливого, прискорювач оснащено двома версіями BIOS і обирати той чи інший можна за допомогою спеціального перемикача. Частота графічної пам’яті відповідає базовій і становить 1313 МГц, тобто ефективні 21 гігабіт за секунду на контакт. Позиціонується RTX 4070 SUPER як рішення для Quad HD, тож саме цю роздільну здатність ми і вивчатимемо.

Допоможе нам виконати цю нетривіальну задачу зовсім новенький 6-ядерний 12-потоковий процесор Ryzen 5 9600X, виготовлений по 4-нм техпроцесу TSMC під актуальний сокет AM5.

Цей CPU оснащено сумарним кешем першого рівня на 480 КБ, а другого та третього на 6 та 32 МБ відповідно. Робочі частоти новинки у базовому режимі становлять 3,9 ГГц, а у бустовому аж 5,4. Тепловий пакет через деякий час після анонсу було підвищено з 65 до 105 Вт і про це ми більш детально розповідали у одному із попередніх матеріалів.

З підбором материнської плати у нас все склалося по витонченому фен-шую. Нею стала ASUS PRIME B650M-A II-CSM з тієї ж серії, що і відеокарта. Це, скажемо так, материнка середньої ліги на B650-му чипсеті, але її можливостей по живленню та функціональності, цілком достатньо для більшості користувачів. Зону VRM та чипсет прикривають алюмінієві радіатори.

В наявності армований слот PCI-E 4.0 X16, оснащений зручним фіксатором.

Для оперативної пам’яті передбачено 4 роз’єми і в них можна встановити до 192 ГБ DDR5 зі швидкістю до 7600 мегатранзакцій за секунду в OC-режимі.

А ще це рішення може похизуватися підтримкою швидких NVMe-накопичувачів, для чого передбачено два слоти M.2 – один PCI-E 5.0 x4, а інший PCI-E 4.0 x4. Зауважимо, щоб мати підтримку Ryzen 9000-ї серії, нам довелося дістати із полички одну із моделей минулого покоління та оновити BIOS із нею. Хоча тут є і вбудована функція BIOS FlashBack, за допомогою якої базову мікропрограму можна оновити без CPU, але ми з нею щось не розібралися.

Співставну за назвою серії систему охолодження нам, нажаль, знайти не вдалося. Тому це тепле місце зайняла 240-мм РСО із більш просунутої TUF-лінійки - ASUS TUF Gaming LC II ARGB.

До її основних плюсів можна віднести тиху помпу, винесену за межі водоблоку, а також якісні комплектні вентилятори із пилонепроникним класом захисту IP5X, ШІМ-регулюванням та ARGB-підсвіткою. І, в цілому, ця «водянка» має стильний та приємний дизайн.

Щоб гарантовано запустити Ryzen 5 9600X на частоті 1 до 1 із ОЗП, бо, як ми вже добре знаємо, у 9000-ї лінійки із цим поки що виникають труднощі, був використаний комплект із пари модулів по 16 ГБ - Kingston FURY Beast DDR5 RGB. Передавати тимчасові дані він може на швидкості 6000 мегатранзакцій за секунду з таймінгами 36-38-38 при напрузі 1,35 В. Модулі мають досить привабливий зовнішній вигляд, прикрашений RGB-підсвіткою, тож виглядатимуть добре у будь-якій сучасній системі.

Враховуючи той факт, що серія PRIME орієнтується на користувачів, які вміють рахувати кошти, накопичувач під поточну збірку ми підібрали не топовий, але достатньо швидкий та ємний - Kingston NV3 на цілих два терабайти. На сьогоднішній день багато хто тільки мріє про швидкості зчитування та запису послідовних даних на рівні 6 та 5 ГБ за секунду відповідно. А тут вони є, та ще не за всі гроші світу.

Живленням системи піклувався оптимальний за співвідношенням ціна/можливості 750-ватний CHIEFTEC VITA BPX-750-S. Джерело має достатній ККД з відповідністю сертифікату 80 Plus Bronze, може працювати в широкому діапазоні вхідної напруги від 100 до 240 В та підтримує усі види захисту. А ще не заважає шумом вентилятора у всьому діапазоні навантажень та добре тримає напругу на усіх основних лініях живлення. Більш детальний розбір з оглядом елементної бази Ви зможете знайти за посиланням.

Перевірити як розміститься довга, але не висока відеокарта у доволі компактному шасі нам допоміг CHIEFTEC BX-MESH формату Mini Tower. Незважаючи на невеликі габарити, корпус виготовлено зі сталі товщиною близько 0,7 мм. При цьому боковини, а також передня і тильна панелі взагалі – 0,9 мм. Максимальна довжина відеокарти, яка підтримується – космічні 380 мм, а для процесорних башт заявлено висоту у 165 мм.

Обрану двосекційну РСО він прихистив без проблем у верхній частині, тоді як на задній та нижній панелях залишилося місце ще для трьох пропелерів. А щоб пилу від такої кількості кулерів в середині було мінімум, шасі оснащено пиловими фільтрами зверху та знизу.

Прогрів

Спочатку перевіримо температурний режим. Без суттєвого навантаження відмічаємо відносно високу температуру на CPU, близько 47°C, і низьку на відео карті – 37°C на GPU і 40°C на VRAM.

Під стресом у FurMark Ryzen 5 9600X «зарезервував» увесь діапазон робочої температури до 95°C і тримав частоту процесорних ядер на рівні 4,5 ГГц. Відеокарта ж прогрілася до 71°C на графічному процесорі і до скромних 62°C на відеопам’яті.

У ігровому сценарії процесор очікувано похолоднішав, зі своїми 70°C, майже досягаючи максимальних бустових частот. Графічний адаптер залишився приблизно на тому ж рівні нагріву на чипі, але температура VRAM підросла на 10°C.

Тести

Синтетика

Для тих, кому цікаві результати синтетичних бенчмарків, Ви можете ознайомитись із ними зараз. Зібрана система пройшла їх із абсолютною стабільністю і тепер у Вас є із чим порівнювати свої системи, та й для історії ця інформація буде корисною.

А наразі переходимо до ігор, які запускались виключно у цільовій роздільній здатності відеокарти – Quad HD.

Важку Alan Wake 2 піддослідна карта вивезла на диво непогано навіть на «високому» графічному пресеті із DLAA-згладжуванням без зменшення роздільної здатності рендеру. Середній лічильник склав 62 FPS з деякими просадки нижче 60-ти. Останні критичними назвати не можна, втім як і посмикування, які помітити наше пильне око таки змогло у даному сценарії.

Звісно, щоб потягти цю гру із «високими» за якістю променями довелося і фрейм-генератор підключати, і апскейлер у «якісному» режимі задіяти. Середня частота за таких налаштувань навіть трішки підросла – до 70 FPS. Та і плавність зміни кадрів залишилась достатньо комфортною, а от чіткість картинки трішки постраждала, хоча не на стільки щоб концентрувати на цьому увагу.

Гра, яку ми вже давненько не запускали, Apex Legends, на максимально можливій графічній деталізації із RTX 4070 SUPER місцями примудрялася впиратись у обмеження рушія – 300 кадрів за секунду! Середній же результат склав майже 240 FPS. До плавності відеоряду у нас запитань не виникло, тож отримуємо, по суті, зразкову продуктивність у даному тайтлі.

Хітова гра 2023 року, Baldur’s Gate 3, теж показала гарну продуктивність із середніми майже 150-ма кадрами за секунду на Ultra-х без апскейлерів. Проте навіть з такими високим лічильником і дуже рідкісними подіями у більш ніж сотню FPS, традиційні посмикування розгледіти нам таки вдалося.

Щоб отримати прийнятну швидкість оновлення картинки у Black Myth: Wukong на «кінематографічному» пресеті, довелося масштабування зображення опустити до «збалансованого» режиму, який виглядає у даному проекті не так вже і погано. Середні 67 FPS виявились доволі стабільними і просідання нижче комфортного рівня ще треба у буквальному сенсі зловити.

З активованим «дуже високим» RT проект виглядає «глибше» та приємніше. Його піддослідна карта змогла потягнути на «високій» деталізації із «якісним» DLSS. Плюс, отримати трішки більше ніж 70 середніх FPS, допоміг генератор кадрів. З мінусів таких налаштувань відмітимо деяку втрату чутливості через більші затримки керування, але на наш погляд, вони не на стільки неприємні, щоб відмовляти собі у задоволенні спостерігати місцеві краєвиди.

Друга контра на максималках виявилась досить легкою мішенню для героїні огляду. Моніторинг нарахував середні 220 FPS у даному кіберспортивному онлайн-шутері і якихось проблем ігроладу ми помітити не змогли.

Із швидким відображенням неонового міста Cyberpunk 2077 карта теж упоралась гарно. Для Ultra пресету не знадобився жоден апаратно-софтовий бустер, а середній лічильник застиг на позначці у 77 FPS без занурювань нижче комфортного рівня. По плавності не усе ідеально, що підтверджує і оверлей, проте без дратівливих нюансів.

А от RT «Overdrive» вже змусив нас задіяти усю важку артилерію: і генератор кадрів, і апскейлер у «якісному» режимі. При цьому продуктивність було отримано майже таку ж як і у попередньому заїзді містом, але не без але. Посмикування то тут то там траплялись більш явні, хоча і не критичні. Для кращої плавності радимо погратися із нижчими пресетами DLSS.

Той факт, що дота-шутер Deadlock знаходиться на стадії альфа версії без вільного доступу, ніяк не завадив останньому продемонструвати гарну продуктивність і оптимізацію. З усіма повзунками вправо ми отримали майже 130 FPS на середньому лічильнику з хорошими показниками 1 та 0,1% Low та без відчутних посмикувань.

У Diablo IV оновлення дисплею відбувалося ще частіше – близько 140-ка разів за секунду в середньому на Ultra пресеті. Проте в плані проблем ігроладу, які ми вже давно віднесли до розряду традиційних, ситуаціє незмінна – вони і досі присутні.  

Трасування променів у цій Action-RPG знижує частоту кадрів майже вдвічі. При цьому місця, у яких графічні покращення від RT можна явно побачити ще треба знайти. Грати у таких умовах можливо, але доведеться миритись із неприємними посмикуваннями та просадками нижче 60 FPS у особливо тяжких зарубах, або підключати DLSS з перспективою втрати чіткості.

Пресет High Quality Raytracing у Dying Light 2 дався піддослідній карті достатньо легко. Середній лічильник нарахував тут аж 94 FPS без критичних дропів та явних проблем відеоряду. Правда слід відмітити, що такі гарні результати допоміг отримати DLSS, який мінімально впливав на чіткість картинки та був активований у «якісному» режимі.

Fortnite на «епічних» налаштуваннях теж виявилася нескладною задачею для праймової RTX 4070 SUPER, і середні майже 130 FPS є тому безапеляційним підтвердженням. Єдине з неприємного у даному проекті, про що варто згадати – це не часті притормозки, які для цього тайтлу, як показує практика, норма.

Forza Horizon 5 на екстремальному графічному пресеті, та ще й з додатковими покращеннями, не змогла пригальмувати наш болід, який нісся по місцевим дорогам зі швидкістю у 120 кадрів за секунду. Швидкість висока, плавність комфортна, а більшого у цих динамічних гонках і не треба.

Ghost of Tsushima хоч і не побалувала середніми лічильником «за сто» на максималках, проте отримані майже 80 теж дорого вартують. Бо просідань нижче 60 вони навіть близько не допустили і відеоряд при цьому викликав лише позитивні емоції.

Helldivers 2 на Ultra графіці оновлювалась в середньому майже 90 разів за секунду без суттєвих просідань, чого для нас було більш ніж достатньо. А ще цей проект може похизуватися зразковою плавністю зміни кадрів. На вищих рівнях складності, з щільнішим рівнем хаосу на полі бою, частота оновлення дисплею може бути меншою, але ми припускаємо, що не на стільки, щоб зіпсувати загальне враження від ефектного протистояння ворогам.

Поринути у пост-апокаліптичний світ Horizon Forbidden West на максимальних налаштування графіки нам вдалося на середній частоті у 77 FPS без занурювань під 60. До плавності відеоряду претензій не маємо, тож у даному випадку можемо тільки порадіти за майбутніх або може вже теперішніх власників піддослідної карти.

Оновлена Hunt: Showdown 1896 на Ultra-х змусила героїню огляду попотіти, щоб видати комфортну частоту на рівні 65 FPS з легенькими просіданнями нижче бажаної планки буквально на декілька кадрів. Відеоряд у даному проекті можемо оцінити як хороший, але не ідеальний. А якщо комусь продуктивності буде замало, маневрів для її підвищення більш ніж достатньо, та й підтримка DLSS у цій грі є.

З новеньких проектів нам вдалося подивитися на бету-версію Monster Hunter Wilds. І поки що гра викликала у нас двоякі враження від графічної складової. Місцями вона виглядала доволі привабливо, а іноді примушувала згадати, що все ще знаходиться на етапі розробки. Та як би там не було, на найважчому пресеті ми змогли отримати 65 кадрів середньої частоти с просадками у район 55-ти. Тож, на релізі, який відбудеться за декілька місяців, у цей тайтл можна буде пограти більш-менш комфортно.

Для Senua's Saga: Hellblade II ми трішки відредагували ini-файлі, щоб отримати картинку на повний екран без чорних смуг зверху та знизу. У такому режимі гра стає більш вимогливою до продуктивності відеокарти і втрачає приблизно 5 середніх FPS. Та на щастя, навіть із цим додатковим вантажем, героїня тестів впевнено впоралася з «високими» налаштуваннями при «якісному» масштабуванні, забезпечивши 77 кадрів на середньому лічильнику без просідань нижче 60-ти. Плавність ігроладу трохи кульгає  і у певних моментах можна помітити посмикування.

Атмосферна Silent Hill 2 порадувала нас покращенням оптимізації після останніх оновлень, які гра отримала. Так, не все ще ідеально, легенькі посмикування ще можна зустріти у деяких місцях, але радісно, що робота над проєктом продовжується. На епічно якісній картинці та ще й з увімкненими апаратними променями, піддослідна карта вивезла середні 70 FPS. Для цього правда знадобилося трішки прискорити рендер якісним DLSS. Якщо останній не використовувати, то комфортна частота кадрів не витримується. А без RT можна розраховувати на 85 FPS по середньому лічильнику.

Непогану частоту на рівні 70 середніх FPS героїня огляду продемонструвала у Starfield на максималках. При цьому зменшувати роздільну здатність рендеру нам не довелося, а за згладжуванням відповідав алгоритм DLAA. Щодо посмикувань, то вони присутні й інколи не дуже приємно нагадують про себе.

У Star Wars Outlaws на Ультрах окрім рідкісних легеньких посмикувань, недоліків геймплею ми не помітили. А частота оновлення дисплею на рівні 80 середніх FPS дозволила із комфортом зануритись у фантастичний ігровий світ далеких-далеких галактик.

Ідентичні за якістю налаштування, але з топовими променями, вже зажадали активації фрейм-генератора. У підсумку лічильник кадрів просів приблизно на 10 кадрів за секунду в середньому у порівнянні із попереднім сценарієм. Але в цілому, геймплей від цього не став менш комфортним.

Підсумки

Підходячи до підсумків можна сказати, що RTX 4070 SUPER почувається у Quad HD майже як риба у воді. У більшості ігрових сценаріїв їй взагалі не знадобилась поміч сучасних технологій по штучному підвищенню частоти кадрів. Фрейм-генератор та DLSS були потрібні лише у тих випадках, коли вмикалось трасування променів. При цьому масштабування зображення, за виключенням усього лише однієї гри, знаходилось постійно у «якісному» положенні.

Сама ж ASUS PRIME GeForce RTX 4070 SUPER OC Edition не розчарувала. На рівні користувача, ми навіть особливо і не відчули якихось суттєвих спрощень у порівнянні із більш навороченими серіями. Ну ок, підсвітки немає. А чи всім вона конче потрібна? Головне що температури тримає добре.

З особливостей прискорювача виділимо лише не зовсім стандартну роботу кулерів на етапі проходження POST та завантаження Windows. До тих пір, поки управління над картою не візьме драйвер NVIDIA, пропелери крутяться на максимальних обертах. Зате пилу на карті, теоретично, має бути менше.

Ryzen 5 9600X склав гідний тандем графічному прискорювачу і показав себе як достатньо потужний процесор для Quad HD. Ще б ціна на нього прийшла, так би мовити, до тями, взагалі б було добре.

Допомагала йому у цьому ОЗП Kingston FURY Beast DDR5-6000, яка нас теж не розчарувала. По суті, для платформи AMD це золота середина. Таймінги прийнятні, режим 1 до 1 зберігається, RGB підсвітка є і ціна сильно не кусається

Двотерабайтний Kingston NV3 при цьому дозволив без проблем вмістити увесь пакет протестованих ігор і завантажував він їх досить швидко навіть по міркам кінця 2024 року.

Блок живлення CHIEFTEC VITA на 750 Вт не випав із загально позитивної картини. І, напруги тримав добре, і лопатями вентилятора перебирав тихенько.

Що ж до корпусу CHIEFTEC BX-MESH, то ви тільки погляньте як гармонічно розташувались комплектуючі у ньому.

Загальна вартість розглянутої системи, якщо орієнтуватись на середні цінники, складає приблизно 74000 гривень. І якщо враховувати той факт, що збірка показала себе упевнено у 1440p, ця сума здається не такою вже і великою.

Автор: Олексій Єрін