Тест ПК з GIGABYTE Radeon RX 9070 GAMING OC: для ігор у 4K

Не так давно компанія AMD представила відеокарти 9000-ї серії, які за співвідношенням ціна/можливості здобули не мало прихильників і, паралельно, бажаючих проапгрейдитись на щось новеньке. Тому сьогодні ми ще раз потестуємо Radeon RX 9070, але не у зовсім звичайних для неї умовах. Для цього використаємо виключно роздільну здатність 4K у іграх і в напарники додамо не топовий процесор, а щось більш приземлене до пересічного користувача в комп’ютері від магазину ARTLINE.

Героїнею ж цього огляду є відеокарта GIGABYTE Radeon RX 9070 GAMING OC.

Поставляється карта у коробці середніх розмірів в рожево-чорних тонах. І враховуючи середньо-бюджетний сегмент, а саме до нього відноситься лінійка «Gaming», комплектації багатої в неї не має: тільки сам графічний прискорювач та інструкція.

У конструктивному плані перед нами вже добре знайома тривентиляторна конструкція з доволі солідними, але і далеко не рекордними габаритами. Її довжина становить 288 мм, а товщина 2,5 слоти. Так би мовити середня вагова категорія. Кожух відеокарти пластиковий, а бекплейт на зворотній стороні металевий.

Фірмова система охолодження має добре знайому назву – WINDFORCE, і під нею розуміється одразу декілька важливих аспектів.

По-перше, це інноваційні HAWK-вентилятори, леза яких мають насічки на поверхні лопатей і спеціальні обмежувальні вигини на їх кінчиках. Останні GIGABYTE порівнює із аеродинамічною будовою орлиного крила і заявляє про майже 54-відсоткове зростання повітряного тиску такої конструкції. Не так сильно, але теж відчутно зріс і об’єм повітря, який можна прокачати – на 12,5%. І все це при збереженні акустичних характеристик, притаманних кулерам стандартної будови.

Друге, на чому робиться акцент – це велика мідна основа, яка контактує із GPU та аж 8-ма тепловими трубками. І на останок, в якості термоінтерфейсу тут використовуються не звичайні термопрокладки, а теплопровідний гель серверного класу.

Підсвітка у карти є. Ненав’язлива у вигляді логотипу «GIGABYTE» на торці.

При цьому реалізація її не зовсім звичайна. За допомогою спеціального пластикового слайдера усю цю стриману ілюмінацію можна погасити одним простим рухом.

Живиться прискорювач через два 8-контактні роз’єми PCI-Express.

А для тих, кому потрібен вибір між тишею та продуктивністю акселератора, передбачено дві мікросхеми BIOS з фізичним перемикачем на платі.

Тепер копнемо глибше і розповімо про чип RX 9070. Основні обчислювальні можливості йому забезпечують більш ніж 3,5 тисячі шейдерних конвеєрів, 224 текстурних блоки, удвічі менша кількість тензорних ядер, 128 блоків растеризації і 56 ядер RT (відповідно до кількості основних Compute-юнітів). Загальнодоступного кешу багацько і його обсяг дорівнює 64 МБ. Робочі частоти референсного GPU можуть досягати трьох планок у 1330, 2070 та 2520 МГц для базового, ігрового та бустового режиму відповідно. І тут уточнимо, що у піддослідної карти ігрова і максимальна частота трішки вища: 2210 та 2700 МГц.

Підсистему VRAM представляють чипи пам’яті GDDR6 загальним об’ємом 16 ГБ, що мають швидкість 20 гігабіт за секунду на контакт. Із GPU вони обмінюються даними за допомогою 256-бітної шини, а загальну пропускну здатність усі ці параметри забезпечують у 644,6 ГБ за секунду.

Теплопакет референсної карти обмежено планкою у 220 Вт, що на сьогоднішній день можна вважати прийнятним показником середнього рівня.

Наразі ж дізнаємось про інші компоненти, з яким героїня огляду ділить загальну площу внутрішнього простору піддослідного комп’ютера.

Процесор сюди встановлено умовно народний, умовно доступний – AMD Ryzen 5 9600X під актуальний Socket AM5. В його арсеналі основними бойовими одиницями виступають 6 однотипних ядер з підтримкою SMT. Їх робочі частоти у базовому режимі можуть підійматися до 3.9 ГГц, а у бустовому до 5,4 ГГц. Кешу L3 камінець має 32 МБ.

Основою платформи виступає не зовсім логічна для такого процесора топова материнська плата - GIGABYTE X870 GAMING X WIFI7. З іншої сторони, у користувача із нею є майбутнє і в разі необхідності CPU можна змінити на більш потужний.

У цієї плати 20 фаз живлення, і всі їх накриває доволі масивна та стильна система розділених охолоджуючих радіаторів. Друкована плата шестислойна, міді використовується тут у два рази більше ніж зазвичай, а дроселі та конденсатори преміального рівня.

Слотів PCI-E три і всі вони повнорозмірні. Один використовує 16 ліній для передачі даних та має підтримку стандарту PCI-E п’ятої версії. Два інших працюють у режимі x1 та підтримують стандарт третьої ревізії. NVMe накопичувачів до материнки можна під’єднати 3 штуки і один із них може обмінюватись даними із системою на швидкостях PCI-E 5.0.

ОЗП підтримується зі швидкістю до 8200 мегатранзакцій за секунду у ОС-режимі. Є на борту і якісний вбудований звук з аудіофільськими конденсаторами і швидка мережа на 2,5 гігабіти та WiFi 7 в парі із Bluetooth 5.4. Зовнішні підключення можна здійснити за допомогою USB-портів починаючи з версії 1.1 і закінчуючи двома USB 4 у вигляді Type-C на задній панелі.

Охолодженням CPU піклується не менш придатна для майбутніх оновлень, топова 360-мм РСО - GIGABYTE AORUS WATERFORCE II 360.

З цікавого, що нам у ній сподобалось, відмітимо вентилятори, які поєднуються між собою ланцюжком за допомогою спеціальних конекторів на кожному, та трішки дивної конструкції кришка водоблоку. Остання крутися на 330 градусів і автоматично приймає правильне положення для демонстрації логотипу з підсвіткою. До речі, остання присутня і на кулерах.

За зберігання тимчасових даних у системі відповідає комплект із двох модулів по 16 ГБ - Kingston FURY Beast DDR5 RGB. Працює він на частоті 6400 мегатранзакцій за секунду, має спритні таймінги 32-39-39 та робочу напругу 1,4 В. У верхню частину плашок вмонтовано смужки із панорамною RGB-підсвіткою.

Здивував у збірці і SSD-накопичувач - GIGABYTE AORUS Gen5 на 2 ТБ. Він теж відноситься до пристроїв максимального рівня продуктивності, бо має підтримку стандарту PCI-Express п’ятого покоління.

Швидкості зчитування та запису у нього заявлені до 14500 та 12700 МБ за секунду відповідно, на борту є швидкий буфер аж на 4 ГБ DDR4.

Джерелом живлення виступає 750-ватний GIGABYTE P750BS. Він відповідає сертифікату енергоефективності 80 Plus Bronze, має роздільну стабілізацію на всіх лініях та перелік усіх необхідних захисних технологій.

Охолоджує усі його внутрішні компоненти тихий 120-мм вентилятор на гідродинамічному підшипнику, і нам сподобалась його робота на всьому діапазоні навантаження.

З не зовсім позитивних особливостей виділимо, що працює це джерело у вузькому діапазоні вхідної напруги 200-240 В і не має підтримки актуальних стандартів ATX 3.0 та PCI-Express 5.0, хоча конкретно для даної системи вони і не є критично необхідними.

Зібрана система у просто не реально гарному корпусі JONSBO TK-3. Його панорамне скло майже на всю передню та ліву бокову панелі, як вітрина, одразу приковує увагу до внутрішніх компонентів. По габаритам шасі відносно не високе, проте його ширина становить аж 288 мм.

Це дозволяє і комплектуючим дихати спокійно всередині і баштові кулери використовувати висотою до 165 мм. Відеокарту при цьому сюди можна встановити теж не маленьку, а по суті будь-яку, довжиною до 420 мм. Ще з цікавого, кейс підтримує материнські плати з повернутими на зворотну сторону конекторами.

В комплекті вертушок не передбачено, що для когось може бути плюсом, проте у ПК від ARTLINE їх додатково встановлено аж 7 шт - чотири JONSBO SL-120B ARBG і три JONSBO SL-120BR ARBG.

В цілому система зібрана дуже акуратно та охайно, що є стабільною особливістю роботи магазину ARTLINE.

Прогрів

Наразі подивимось на температури основних компонентів у різних умовах використання.

Без суттєвого навантаження Ryzen 5 9600X тримав приблизно 48 градусів на ядрах і споживав при цьому близько 35 Вт. Показники трішки зависокі, але не критично.

При повному навантаженні на CPU та GPU, перший одразу зарезервував увесь доступний температурний ліміт до 95-градусів, споживаючи у розширеному режимі TDP, в середньому, 120 Вт. Відеокарта ж прогрілась до скромних 50 градусів на чипі і до 80-ти на VRAM. Утилізація енергії при цьому доходила до 245 Вт, а її система охолодження працювала доволі гучно.

У ігровому замірі процесор скинув близько 25 градусів, а графічний прискорювач по даному параметру залишився приблизно на тому ж рівні, що і у стресс-тестах, плюс-мінус декілька градусів.

Синтетичні тести

Переходимо до тестів, і як завжди спочатку Вашій увазі пропонуємо трішки синтетики. Усі бенчмарки збірка пережила із абсолютною стабільністю, ніяких аномалій у продуктивності не спостерігалось. Результати перед вами, можете порівняти з можливостями власних ПК.

Ігрові тести

Враховуючи інформацію, що AMD позиціонує RX 9070 як прискорювач для 4K геймінгу, саме цю роздільну здатність ми і обрали як основну.

Почнемо із Assassin’s Creed Shadows на максималках із променями. Де для досягнення комфортної планки на середньому лічильнику героїні огляду не вистачило буквально одного кадру. Проте і такий результат нам здався цілком грабельним, бо і картинка оновлювалась достатньо плавно і «продуктивний» апскейлер завдяки високій роздільній здатності її не сильно погіршив. Якщо ж масштабування опустити на ще нижчий рівень, то можна отримати додаткові 4 середніх FPS без суттєвих втрат чіткості.

Baldur’s Gate 3 все легше і легше дається сучасним відеокартам. Із нею RX 9070 навіть у 4K на «Ультрах» упоралась із продуктивністю, близькою до сотні середніх кадрів за секунду. І це у найважчій, з точки зору навантаження на GPU, локації. Також відмітимо, що API Vulcan тут якось не дуже товаришує з червоними акселераторами, видаючи на екран добре помітні підтупи у одних і тих ще місцях, а із DX11 усе ОК.

Абсолютно ніяких зауважень на «екстремальному» пресеті не викликала доволі примхлива Call of Duty: Wazrone. Усе чітко, плавно, ясно, без випадаючих текстур і такого іншого. Середні 116 FPS із показниками 0,1% Low на рівні 80-ти є беззаперечним тому підтвердженням.

Counter-Strike 2 ми запускали з «дуже високим» пресетом. Середній лічильник кадрів склав більше сотні FPS з плавним відеорядом. Як не дивно, але у даному проекті хотілось би більшого, враховуючи його динамічність, хоча й слід визнати, що навряд чи хтось буде ганяти його із такими налаштуваннями та ще й у 4K.

Незважаючи на те, що у Cyberpunk 2077 стабільні 60 FPS не витримувались на пресеті «RT Ультра», просадки у район 55-ти теж не можна назвати такими, що заважали комфортному ігровому процесу. Непоганий результат, як для AMD, у роботі із променями, навіть враховуючи не надто якісний, «продуктивний» FSR.

Вмикаємо кадровий генератор і, чого його економити, підвищуємо якість картинки до «RT Overdrive». Отримуємо приблизно однакову частоту оновлення із попереднім сценарієм, але через інпутлаг, її плавність лишає бажати кращого. Все одно у керуванні відчувається, що номінальний фреймрейт знаходиться десь біля позначки у 30 кадрів за секунду.

«Ультракошмарний» режим у DOOM: The Dark Ages героїня огляду витягнула із середньою продуктивністю у 67 FPS із «якісним» апскейлером. У особливо насичених фарш-сценах лічильник трішки просідав, але усього на декілька непомітних кадрів. Ігролад нам теж сподобався.

Ремастер «Облівіону» пробігався на найважчих налаштуваннях і з такими ж за якістю променями. Щоб отримати прийнятну частоту кадрів у таких непростих умовах, довелося активувати FSR у «продуктивному» режимі. Як ми вже неодноразово зауважували, гра поки що кульгає через проблеми оптимізації, і цього разу нічого нового ми не побачили. Відеоряд далекий від ідеального. А при спробі увімкнути технологію Lumen у апаратному режимі, взагалі стабільно ловили виліт із помилкою. Якщо ж терпіння чекати оновлень немає, то з нюансами на піддослідній карті цей тайтл можна пройти із частотою, близькою до 65 середніх FPS.

Поганяти Forza Horizon 5 на максималках без будь-яких прискорювачів рендеру можна з вітерцем і середнім лічильником близьким до 90 кадрів за секунду. Ігролад плавний, продуктивність класна, власники RX 9070 будуть задоволені.

А ось ще один проект, в який розробники вдихнули нове життя – GTA 5. На пресеті «Maximum RT» більшість ігрового часу маємо близько 75 FPS. У місті все чудово, плавно та комфортно, а от при вилазці на пікнік за місто у густій травичці можна зустріти просідання під 60.

Свіженьку, вимогливу, середньовічну Kingdom Come: Deliverance II на «ультрах» у 4K вдалося підкорити за допомогою «якісного» масштабування зображення. Головний середній показник стабілізувався на позначці, близький до 70 FPS. Перетинання комфортної планки униз зустрічались, проте щоб їх побачити на лічильнику, треба напрягти увагу і терпіння.

У Marvel Rivals графік часу кадру постійно натякав, що ми мали зустріти тут якісь проблеми під час відстрілу суперників. Але на найважчому пресеті, підкріпленому «якісним» апскейлером, наші відчуття нічого надзвичайного, або ж неприємного так і не помітили. Частота оновлення картинки була стабільною і при відносно не великих 70 середніх FPS, не просідала нижче комфортної планки.

Приблизно аналогічні враження від ігрового процесу зі схожою продуктивністю на максималках відчувались і у Path of Exile 2, але вже без будь-якого масштабування зображення. У «енд-геймі» частота кадрів може бути нижчою і свої апетити до якісної графіки можливо доведеться трішки переглянути.

Онлайн-RPG, яка поки що знаходиться на стадії розробки - Soulframe, погодьтесь, вже зараз виглядає на стільки заманливо, що ми вирішили до неї приєднатись. На «високих» повзунках з якісним FSR RX 9070 допомогла отримати у ній середні майже 90 FPS. І незважаючи на незакінченість проекту, плавність зміни кадрів оцінюємо дуже високо. Без масштабування маємо, в середньому, близько 60 кадрів за секунду з просадками у район 50-ти і нижче.

Щоб у другому «Сталкері» отримати хоча б 60 середніх FPS, апскейлер на «епічному» пресеті у 4K довелося опустити до «збалансованого». Грати можна, але через проблеми оптимізації і не завжди рівний відеоряд, не завжди комфортно.

Для нещодавно «перенесеного» на платформу Windows порту з Play Station 5 - Stellar Blade, використання FSR виявилось життєвою необхідністю у такій високій роздільній здатності. Із останнім у «якісному» положенні, частота кадрів перевищила 90 FPS на середньому лічильнику, а якщо картинку не масштабувати, лічильник падає до плюс-мінус 60-ти з просадками до 50-ти. Другий варіант звісно грається не дуже у динамічних сценах.

Підсумки

Підсумовуючи усю отриману інформацію, можна з упевненістю сказати, що на RX 9070 у 4K грати можна доволі упевнено.

Так, не завжди це буде нативно відрендерина картинка, та зазвичай допоможе вже якісний апскейлер, і рідше менш якісний, але не забуваємо, що і налаштування у такому випадку можна виставити максимальні та ще й з трасуванням променів, де воно є. Тут одразу слід згадати цінник від 30000 гривень на даний момент і можна почати засмучуватись, але панове, протестована карта реально потужна і має хороший запас VRAM на майбутнє.

Окремим сюжетним поворотом є те, що із початковим і далеко не самим продуктивним процесором 9000-ї лінійки AMD, тандем у героїні огляду вийшов чудовий. В результаті можна зекономити багацько коштів на більш продуктивних CPU, материнці, блоці живлення та системі охолодження.

Піддослідний же ПК від ARTLINE ставить перед собою трішки іншу задачу – мати можливості для наступного апгрейду у вже якісно зібраному готовому комп’ютері, який для багатьох може навіть стати частиною інтер’єру, або ж предметом гордості.

Автор: Олексій Єрін