Гемплейний тест GeForce RTX 2060 у 2025: Ще тримається!

Дивлячись на статистику найпопулярніших відеокарт Steam станом на кінець 2025 року, можна помітити доволі цікавий момент: єдиним представником 20-ї серії NVIDIA в топ-15 залишається GeForce RTX 2060.

Свого часу, ще на старті продажів, ця модель викликала чимало суперечок — частина користувачів скептично ставилася до її вартості та не надто переконливих, як на той момент, показників продуктивності внаслідок лише 6 ГБ VRAM. Втім, минули роки, і саме RTX 2060 змогла втриматися у строю та зберегла популярність серед геймерів. Тож далі пропонуємо з’ясувати, які сучасні ігри вона й досі здатна «перетравити» та з якими графічними налаштуваннями, аби зрозуміти, наскільки актуальною ця відеокарта сьогодні.

Ще на момент свого виходу GeForce RTX 2060 сприймалася доволі неоднозначно. За «чистою» продуктивністю вона була не надто швидшою за GeForce GTX 1660 Ti і 1660 SUPER, а наявність лише 6 ГБ відеопам’яті викликала чимало запитань щодо запасу на майбутнє. Втім, на відміну від GTX-рішень, саме RTX 2060 уже тоді пропонувала апаратну підтримку трасування променів та DLSS, які на старті виглядали радше як експериментальні можливості, ніж реальні інструменти для щоденного геймінгу, проте згодом, з виходом більш «крутих» проектів, саме ці технології і надали переваги потужнішому рішенню.

Тож давайте поглянемо на характеристики GeForce RTX 2060, яка була представлена у січні 2019 року та базується на архітектурі Turing. Усередині маємо 1920 CUDA-ядер, 120 текстурних модулів, 48 блоків растеризації, 240 тензорних ядер першого покоління та 30 ядер прискорення трасування променів, що свого часу відкрило масовому сегменту доступ до RT та DLSS. Базова частота роботи GPU становить 1365 МГц, а в буст-режимі піднімається до 1680.

За підсистему відеопам’яті відповідають 6 ГБ GDDR6 з ефективною швидкістю 14 Гб/с на контакт. Пам’ять працює через доволі широку 192-бітну шину, що дає пропускну здатність на рівні пристойних у сегменті 336 ГБ/с. Рівень енергоспоживання у RTX 2060 помітно скромніший за старші моделі лінійки — заявлений TDP становить 160 Вт, що робить карту доволі невибагливою до блока живлення. Також варто відмітити, що використання інтерфейсу PCI-Express 3.0 на 16 ліній може додатково погіршити продуктивність у разі нестачі VRAM.

А досліджувати можливості RTX 2060 будемо на прикладі Palit GeForce RTX 2060 GamingPro OC — фабрично прискореної версії з фірмовою двовентиляторною системою охолодження. Модель отримала підвищену на 9% частоту GPU у буст-режимі, що дозволяє трохи відірватися від еталонних показників у ігрових сценаріях.

Масивний радіатор із кількома тепловими трубками забезпечує стабільні температури під навантаженням, а сам кулер працює відносно тихо навіть у важких сценах.

Ми розуміємо, що зважаючи на поважний вік GeForce RTX 2060, шукати нову таку відеокарту немає сенсу — ринок давно змістився у бік актуальніших поколінь. Втім, це зовсім не означає, що доведеться обмежуватися лише вторинним сегментом. За допомогою українського каталогу описів, цін та порівнянь E-Katalog без проблем можна підібрати більш сучасну або продуктивнішу альтернативу, орієнтуючись на власний бюджет та вимоги.

Тестовий стенд  

Перед початком тестів нагадаємо і про складові тестового стенду.

В якості процесору ми обрали ідеальний для ігор AMD Ryzen 7 7800X3D з великим кешем третього рівня. Його робочі частоти знаходяться в діапазоні від 4200 МГц до 5000 у режимі буста.

Працює цей процесор в надійній і ще досить актуальній материнський платі ASUS ROG STRIX X670E-F GAMING (WI-FI).

За охолодження CPU тепер відповідає 360-міліметрова РСО DeepCool LQ360. В її основі використовується високопродуктивна помпа з оптимізованим тиском та низьким рівнем шуму, а три 120-мм вентилятори на гідравлічних підшипниках створюють потужний повітряний потік і допомагають ефективно відводити тепло навіть під стресовим навантаженням.

ARGB-підсвічування додає кулеру сучасного вигляду.

Як ОЗП використовувався яскравий комплект DDR5-6000 з двох 16-гігабайтних модулів Kingston FURY Beast DDR5 RGB, які ми розігнали до 6400 МТ/с з таймінгами 32-39-39 після збільшення напруги живлення до 1,4 В.

Для розміщення операційної системи та ігор ми обрали достатньо швидкий і відносно недорогий SSD-диск Kingston NV3 ємністю 2 ТБ. Цей небуферизований накопичувач дозволяє зчитувати дані на швидкості до 6000 МБ/с, а записувати – до 5000. Детальніше про нього можна глянути у нашому огляді. Підібрати ж оперативну пам'ять або SSD-накопичувач Kingston можна за посиланням.

Живлення всієї системи забезпечує блок be quiet! Power Zone 2 850W — якісне й тихе джерело з висококласною елементною базою та стабільними лініями. А сертифікація 80 PLUS Platinum підтверджує його енергоефективність. Він підтримує сучасні стандарти навантаження, має ефективну систему охолодження та повністю модульні кабелі, що суттєво спрощує складання, а надійність підкреслюється 10-річною гарантією.

Усі ж компоненти розміщені в просторому і стильному корпусі DeepCool CG580 4F. Його панорамні скляні панелі дозволяють оцінити красу системи, а продумане двокамерне компонування робить кабель-менеджмент максимально акуратним. У комплекті вже йдуть чотири ARGB-вентилятори, створюючи якісну циркуляцію повітря. Детальний огляд моделі також доступний за посиланням.

Ігрові тести

Ну, а тепер подивимося на те, як покаже себе відеокарта в актуальних іграх при Full HD роздільній здатності.

Розпочнемо з найсвіжішої гри зі списку — ARC Riders, у якій на піддослідній відеокарті вдається досліджувати території смертоносного майбутнього у компанії інших гравців при високих налаштуваннях разом із відповідним глобальним освітленням. А задля уникнення несподіваних проблем із продуктивністю «якісний» DLSS також стає в нагоді. Але гра усе одно працює ідеально без помітних проблем, а FPS завжди залишається на достатньому рівні.

Далі в нас іде вже важка Assasin’s Creed Shadows. Для отримання умовно прийнятного для гри рівня FPS потрібно активувати середні налаштування разом з DLSS у режимі «Якість». Саме так маємо більш доступний для проходження ігролад з ще доволі привабливою картинкою, а на більшу деталізованність, на жаль, можливостей відеокарти вже катастрофічно не вистачає.

У шостій частині Battlefield відеокарті вже стає простіше і сміливо можна викручувати усе до високих налаштувань графіки. Об’єму відеобуферу повністю вистачає, навіть під час великої кількості ефектів під час битви між двома командами і тому картинка має змогу завжди оновлюватися більше ніж 60 разів за секунду, а іноді навіть підстрибувати до більш високих значень.

Четвертій Borderlands навіть на мінімальних налаштуваннях дуже хочеться батичи більш ємний відеобуферу, тому лише за допомоги збалансованого режиму DLSS виходить отримати більш-менш пристойні показники FPS та продовжувати долати хаос гри.

Якщо ж спробувати ризикнути і піти вище — тобто до середніх налаштувань, то, втрачаємо ще коло десяти дорогоцінних FPS. При цьому, це стає лише другорядною проблемою, бо тепер через вже явну нестачу відеобуферу на нас чекають дуже болючі посмикування, критичність яких підтверджує показник дуже рідкісних подій, а також досить довгі періоди падіння частоти кадрів нижче середньої. Тож такий режим гри зовсім не виглядає привабливим до проходження.

А от Call Of Duty: Warzone вже є не такою вимогливою до ресурсів відеокарти, тому ігролад є повністю задовільним і на ультра якості зображення. Навіть велика кількість об’єктів чи рослинності на екрані не заважають мати достатньо високу частоту кадрів. Тож більш прості ігри з уклоном в мульти-рейтингові напрями RTX 2060 все ще здатна долати на «п’ятірку».

Дуже атмосферний, але ще недостатньо оптимізований горор Cronos: The New Dawn на середньому пресеті графіки разом із збалансованим DLSS виглядає досить гарно, при цьому надаючи достатній для проходження фреймрейт. Але часті фрізи постійно нагадують про своє існування — це результат поєднання не ідеального доопрацювання проекту та явної нестачі об’єму відеобуферу прискорювача.

Якщо ж з’явиться бажання пройти Cyberpunk 2077 все ж таки з хоча б невеликим втручанням технології трасування променів, то її можна активувати на мінімальному рівні - тобто обрати RT Low. Але для піддослідної відеокарти навіть такий пресет є важкуватим, тому все ж таки доведеться використати режим апскейлінгу в якісному режимі, що не сильно погіршить чіткість картинки, але все ж таки іноді призводитиме до появи артефактів. Після таких маніпуляцій виходить отримати саме потрібні 60 FPS, але, варто зауважити, що через знов таки нестачу відеопам’яті подеколи зустрічаються доволі відчутні та неприємні посмикування, а широка шина не встигає рятувати.

Викрутивши усе на максимум у Deadlock є змога додати навіть DLAA згладжування задля отримання ще більш красивішої картинки. Проте навіть так відеокарта видає більш ніж конкурентоспроможні і достатні показники продуктивності навіть під час активних перепалок з великою кількістю використаних суперможливостей.

Якщо повністю забути про існування трасування шляху в DOOM: The Dark Ages, то пройти цю частину легендарного слешеру вийде хіба що на середніх налаштуваннях графіки разом із збалансованим режимом DLSS. Такий вибір налаштувань стає ідеальним балансом між ресурсоємними пресетами та доволі примітивною картинкою на мінімалках.

У Dragon Age: The Veilguard можна грати на прийнятних середніх налаштуваннях графіки. Так маємо плавну та гарну картинку зі стабільною частотою кадрів, яка часто перевищує 70 оновлень за секунду, а режим DLSS можна використати в якісному режимі, що дозволить не надто помітно «замилювати» картинку. Тож у цій грі відеокарті ще цілком вистачає показників продуктивності, щоб подорожі загадковим світом виглядали максимально реалістично.

Dying Light: The Beast, за бажанням, можна запустити і на високих налаштуваннях графіки. Але, піддослідна відеокарта дуже важко витягує їх і тому навіть з допомогою збалансованого DLSS стикається з нестачею відеопам’яті, тож до і так невисоких значень FPS додаються доволі неприємні посмикування.

Якщо все ж таки перейти до менш вибагливого Medium пресету, то виходить вже мати майже стабільні 60 кадрів за секунду і при цьому знизити агресивність апскейлінгу до якісного рівня.

Отримати іграбельний процес у The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered можна завдяки втручанню якісного режиму DLSS до середніх налаштувань. Таким чином маємо умовно комфортний FPS, частота якого закономірно змінюється залежно від досліджуємої локації та кількості закешованих ресурсів. Також вже усім відомі посмикування нікуди не зникли і все ще наче намагаються відігнати гравців від проходження гри. Тож відеоряд допустимий, але явно не ідеальний.

Пограти в найвідоміший батл-рояль Fortnite можна і на високому пресеті графіки, але все ж таки доводиться активувати якісний режим DLSS. Проте, зустрічаються моменти, коли грі не вистачає 6-гігабайтного відеобуферу і вона починає потроху смикатися, що також підтверджує показник дуже рідкісних подій. Тож під час дуже гарячого «файту» можна зустріти і більш неприємні моменти, що призведуть до неминучої поразки.

Тому краще застрибати в автобус одразу з середнім пресетом графіки. Таким чином маємо змогу повністю відмовитися від допомоги інтелектуального масштабування та мати абсолютно достатні значення FPS без будь-яких проблем із плавністю.

Оновлена версія Grand Theft Auto V з покращеною якістю ефектів та більш деталізованим рівнем трасуванням променів грається абсолютно комфортно на RT High пресеті графіки, при цьому надаючи більш ніж достатні показники FPS. Картинка оновлюється приблизно 120 разів за секунду. Тож здавалось би — а чому б не обрати вищі налаштування? Але, гра, на жаль, не дає змоги навантажити відеокарту на максимум та відмовляється переходити на більш важкий пресет графіки через брак потенційно потрібного об’єму відеобуферу.

Відеокарті трохи не вистачає ресурсів і потужності щоб потягнути Hunt Showdown 1896 на «ультрах», але вона чудово запускається на дуже високому пресеті, при цьому надаючи достатній для гри FPS без втручання будь-якого режиму DLSS.

Kingdom Come Deliverance II також може запускатися без допомоги апскейлеру на високих налаштуваннях. Гра йде досить плавно, лише інколи є незначні просідання частоти кадрів під час відвідування щільних таборів з великою кількістю NPC чи інших важких локацій. Звісно, можна спробувати пройти сюжет і на більш вимогливих налаштуваннях, але там піддослідному пристрою прогнозовано знов не вистачить відеопам’яті та інших ресурсів, тож прийдеться використовувати режимі апскейлінгу, що відіб’ється на якості, але не врятує від періодичних посмикувань.

Супергеройський шутер Marvel Rivals непогано почувається на середніх налаштуваннях графіки, а щоб картинка виглядала більш привабливою можна навіть додати DLAA згладжування. Незважаючи на це, отримуємо стабільно за 60 кадрів на секунду з некритичними просіданнями під час масового використання здібностей в бою, позбутись яких можна через зниження вибіркових налаштувань чи вмикання DLSS в режимі мксштабування, і після цього сфокусуватися на сухому результаті.

В Екшн-RPG Path of Exile 2 можна грати при усіх налаштуваннях викручених на високі. Такий вибір дозволить отримати приблизно 60 кадрів за секунду з невеликим просіданнями або навпаки інколи побачити доволі приємні значення, в залежності від кількості ефектів та досліджуємої локації. Моменти втрати FPS не завжди відчуваються критичними але при бажанні їх можна уникнути через погіршення глобальної якості картинки або через переведення режиму масштабування у більш агресивні, ніж якісний, режими.

А легендарну S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобилю ми вирішили показати відразу в найактуальнішому для гри режимі — середні налаштування графіки, які підкріплені якісним DLSS та активним генератором кадрів. Таким чином вдається отримати високий показник FPS та повністю позбутися думок щодо значних посмикувань в густонаселених NPC локаціях.

Орудувати фантастичним мечем в Stellar Blade найефективніше виходить на середніх налаштуваннях графіки, а DLAA згладжування дозволяє покращити одержувані враження завдяки чіткішій картинці. Тож в такому режимі відеокарта надає повністю працездатний фреймрейт, а лт для якісніших режимів бракує відеопам’яті.

Найраціональнішим комбо налаштувань для Titan Quest II стають середня якість картинки та DLSS у збалансованому режимі. Таким чином маємо не високу, але досить стабільну кількість кадрів за секунду — тож як для RPG повинно вистачити. А якщо все ж таки знехтувати якістю картинки та перейти на мінімальну графіку, то вийде отримати повністю стабільний відеоряд без нарікань.

Підсумки  

Як показало тестування, GeForce RTX 2060 навіть наприкінці 2025 року все ще здатна дивувати. Так, вона вже давно не є універсальним рішенням для максимальних налаштувань у всіх актуальних проєктах, але у Full HD ця відеокарта й досі дозволяє комфортно грати в переважну більшість сучасних ігор за умови розумного підбору пресетів та активного використання DLSS. Саме апскейлінг у багатьох випадках стає рятівним колом, дозволяючи втримувати стабільний FPS без критичної втрати якості зображення.

Головним стримуючим фактором RTX 2060 залишається обсяг відеопам’яті у 6 ГБ. У низці сучасних проєктів це вже призводить не лише до зниження продуктивності, а й до помітних фрізів і втрачених об’єктів. І формально проблему могла б вирішити версія GeForce RTX 2060 на 12 ГБ, яка дійсно існує і виглядає значно перспективніше. Проте на практиці це рішення є доволі екзотичним, та ще й технічно з RTX 2060 має мало спільного, оскільки базується на спрощеному чипі 2060 SUPER, тому й ціни мали доволі високі, що зводило привабливість нанівець.

У підсумку RTX 2060 — це все ще жива й актуальна відеокарта для невибагливого геймінгу, кіберспортивних дисциплін і навіть важких AAA-проєктів, якщо підійти до налаштувань з холодною головою. Вона стала наочним прикладом того, як ставка NVIDIA на RT та DLSS у свій час виявилася правильною, і саме ці технології дозволили картам першої серії RTX значно довше залишатися на плаву, ніж багато хто очікував на старті.

А яка у вас зараз відеокарта? Ділитесь в коментарях та залишайте свої побажання щодо тестування інших «старичків».

Автор: Єгор Захар’єв