Тест GeForce RTX 3050 6GB у порівнянні з RTX 3050 8GB, RTX 2060 та Radeon RX 6500 XT: ну, це вже зовсім обрізки!

На початку року компанія NVIDIA розширила асортимент бюджетних графічних прискорювачів полегшеною, 6-гіговою версією RTX 3050.

Нарешті ця карта потрапила до нас, і що ми будемо робити з нею далі – не секрет. Порівняємо її із найближчими опонентами, подивимось на скільки критичними є спрощення та й взагалі, перевіримо на що здатна остання у сучасних іграх.

По інформації із різноманітних джерел, «зелені» вирішили призупинити виробництво повноцінної RTX 3050 з 8-гігабайтним відеобуфером наприкінці минулого року і сфокусувати увагу покупців на більш дешевій альтернативі. Поки що на українському ринку пропозицій потужнішої версії приблизно вдвічі більше. Можливо складських запасів виявилось забагато, а можливо і витік виявився хибним.

Головне, що поки що вибір є, проміжок у вартості між прискорювачами теж є і не маленький – біля 2 тисяч гривень, тож нам залишається донести до вашого відома тільки різницю у продуктивності.

До речі, найпростіші варіанти RTX 3050 на 6 ГБ продаються на нашому ринку за близькою до рекомендованої ціною у 179 доларів. Спершу ознайомимось із заявленими характеристиками новинки та порівняємо їх зі старшою картою.

Виготовляються обидва GPU по однаковому 8-нм технологічному процесу Samsung. Архітектура та сама – NVIDIA Ampere. Чип молодшої версії вміщує 18 SM-блоків із загальною кількістю CUDA ядер у 2304 штуки, текстурних модулів і тензорних ядер по 72, ROP-ів 32 і ядер обробки трасування променів по одному на кожен SM-блок, тобто теж 18. Старший прискорювач усього цього має на 10% більше, бо чисельність основних мультипроцесорів у його складі дорівнює 20-ти. Під виключення підпадають тільки блоки растеризації, яких і там і там порівну.

А от по підсистемі відеопам’яті спрощення вже значно болючіші. І це стосується не тільки об’єму, якого на 2 ГБ більше у повноцінної моделі. Остання має ще й на третину ширшу шину даних – 128 біт проти 96. І тут хотілося б з посмішкою позловтішатись – добре хоч не 64, але змінити ситуацію на краще це, нажаль, аж ніяк не допоможе. У підсумку загальна пропускна здатність VRAM новинки становить 168 ГБ на секунду проти 224 у 8-гігової версії.

Та й це ще не всі погані новини для дешевшої карти, а так хотілось б отримати більше за менші гроші. Працює піддослідний GPU на значно скромніших робочих частотах – 1042 МГц у базі і 1470 МГц у бусті. Потужнішому чипу доступна на цілих 510 МГц вища номінальна частота і на 307 МГц максимальна. Не поганий такий розрив, добре хоч до частоти VRAM руки інженерів не дотягнулись, тут повний паритет.

І нарешті про позитив – TDP для 6 гігової карти заявлено на рівні 70 Вт, проти 130 у 8 гігової. Це дозволяє робити навіть відеокарти без додаткового живлення.

В плані програмної підтримки можна теж видихати, тут нічого не порізано – і DLSS і робота з RT і зменшення інпут-лагу, енкодер, шумодав зі штучним інтелектом для стрімів, прискорення робочих застосунків, усе на місці.

Перевіряти продуктивність піддослідної карти будемо на прикладі GIGABYTE GeForce RTX 3050 EAGLE OC. Як можна зрозуміти із назви, перед нами розігнана версія у якої максимальну частоту GPU підвищено на 30 МГц до красивої цифри - 1500. І це єдиний параметр який зазнав змін.

Базова частота, та частота роботи VRAM повністю відповідають референсним. Конструкція пристрою доволі проста і не дивує око своєю масивністю.

Довжина плати не дотягує навіть до 20 см з товщиною у два слоти, що на фоні багатьох сучасних рішень може виглядати навіть трохи не звично.

Нагрів від гарячих компонентів відводить фірмова система охолодження WindForce з пластиковим кожухом, алюмінієвим радіатором та двома вентиляторами, які обертаються в різні боки для оптимізації повітряних потоків і зупиняються, коли 3D-навантаження на систему мінімальне.

Для тих, кому підсвітка у корпусі не потрібна, гарна новина – її тут немає.

Зі своїми прямими обов’язками охолоджувач справляється непогано. У найважчих умовах не вдалося прогріти GPU вище ніж до 71 градуса при досить великій швидкості роботи кулерів близько 2000 об/хв. Останній факт не слід починати одразу ж критикувати, бо навіть у такому випадку кулери працюють майже не чутно. Цікаве спостереження – під час ігрового навантаження частота чипу підіймалась до 1800 МГц, що на цілих 300 МГц вище заявленої.

Опоненти

Першою до опонентів ми звичайно ж повинні додати повноцінну RTX 3050 і це питання успішно закрила Palit GeForce RTX 3050 DUAL OC, яка теж трішки розігнана по GPU - на 45 МГц.

За своєю конструкцією це схоже двовентиляторне рішення з функцією FAN Stop, але з трішки більшими габаритами, особливо у довжину на 5 см та наявною підсвіткою логотипу на торці кожуху системи охолодження.

Наступним суперником було обрано найдоступнішу відеокарту попереднього покоління - Palit GeForce RTX 2060 GamingPro.

На цьому прикладі дізнаємось як далеко зайшов прогрес у продуктивності і чи є він взагалі. А ще однією причиною, чому обрали саме RTX 2060, стала статистика Steam, в якій зазначений прискорювач є найпопулярнішим рішенням 20-ї лінійки.

Так, ця карта має не таку досконалу Turing архітектуру і на 20% меншу кількість CUDA ядер. Проте на її стороні на 66% більша чисельність текстурних модулів і RT-ядер, на 50% конвеєрів растерізації, а тензорних ядер і взагалі утричі більше. По обсягу VRAM паритет, а от по ширині шини далеко ні, у попередниці вона 192-бітна з загальною пропускною здатністю у 336 ГБ/с, що рівно вдвічі більше ніж у героїні огляду.

Спочатку усі зірки вказували на те, що найближчим опонентом для піддослідної карти від червоного табору буде Radeon RX 6600. Але за ті ж гроші можна знайти тільки відновлені або б/в варіанти, тож цей вибір довелося змінити на GIGABYTE Radeon RX 6500 XT EAGLE 4G, яка на момент написання сценарію мала майже однакову вартість із 6-гіговою RTX 3050 того ж бренду.

Отже, у даному випадку новинці доведеться протистояти чипу Navi 24 з архітектурою RDNA другої версії. Тяглову потужність йому забезпечує відносно невелика кількість шейдерних блоків у 1024 штуки, з 64-ма текстурниками, 32-ма ROP-ами та 16-ма ядрами для обробки трасування променів. Назвати достатнім для 2024 року обсяг відеопам’яті у 4 ГБ вже не можна, втім як і 64-бітну шину з загальною пропускною здатністю у 144 ГБ/с теж. Проте робочі частоти «радеону» радують око своїми високими значеннями – до 2815 МГЦ на GPU і до 2248 на VRAM.

Тестовий стенд

Тепер пройдемося по компонентам тестового стенду.

Мозком системи виступав 24-ядерний 32-потоковий процесор IntelCore i9-13900KF без вбудованої графіки.

Охолоджувався він великою 360-міліметровою RGB-підсвіченою РСО DeepCool LS720.

Основу платформи забезпечила материнська плата ASUS PRIME Z790-A WiFi із 17-фазною системою живлення та стильною системою охолодження на всіх відповідних елементах.

Оперативні дані зберігала Kingston FURY Renegade RGB DDR5-6400 в комплекті з двох модулів по 16 ГБ. Працює ця пам’ять на частоті 6400 мегатранзакцій за секунду з таймінгами 32-39-39 при напрузі 1,4 В. Яскравості модулям додає якісна RGB-підсвітка.

Операційну систему з усім необхіднім приладдям було встановлено на M.2 PCI-E 4.0 SSD-накопичувач Kingston KC3000 ємністю 1 ТБ. Зчитувати та записувати дані він може на чудовій швидкості до 6 та 7 ГБ/с відповідно. Підібрати оперативну пам'ять або SSD-накопичувач Kingston можна за посиланням.

Живлення системи доручили надійному кіловатному блоку Seasonic VERTEX GX-1000. Він підтримує стандарти ATX 3.0 та PCI-E 5.0, має високий ККД із відповідністю 80 Plus Gold та забезпечує гібридний режим роботи системи охолодження.

І до купи все це зібрати допоміг корпус DeepCool CH510 MESH DIGITAL. Для ліпшого охолодження ми оснастили його трьома 120-мм вентиляторами.

Синтетика

Нарешті переходимо до тестів і почнемо із синтетики.

У 3DMark новинка продемонструвала найслабший результат у середині лінійки NVIDIA. Відставання від 8-гігової RTX 3050 склало від 23 до 26%, а від прискорювача минулого покоління і того більше – від 32 до 39%. Акселератор червоних у даній дисципліні на останньому місці, бо у двох із трьох тестів він видав гірші результати ніж героїня огляду.

Blender суттєво ситуацію у зеленому таборі не змінив, але дозволив піддослідній карті зменшити відставання від свого 8-гігабайтного аналогу до 15-19%, а від RTX 2060 – до 28-30%. RX 6500 XT знову на останньому місці, тільки тепер вже без варіантів і з в рази меншою кількістю балів.

У Cinebench 2024 розстановка сил між зеленими картами трохи змінилась, але для об’єкту тестування, нажаль, ніякого позитиву. Просто на перше місце загального заліку вирвалась RTX 3050 на 8 ГБ, випередивши 6-гігову карту на 24%. Прискорювач NVIDIA минулого покоління на другій позиції із 10%-вою перевагою, а про представника червоних тут згадувати не будемо, бо він цим бенчмарком взагалі не підтримується.

Topaz Video AI ніякої нової інформації, про яку б хотілося розповісти, не надав. Новинка все так само помітно повільніша за однойменну карту з 8-ма гігабайтами VRAM і ще більше відстає від RTX 2060. Прискорювач червоних тут пройшов усі тести, проте з відставанням у майже два рази від піддослідної карти.

Ігри

GeForce RTX 3050 позиціонується як рішення для здебільшого мережевих або не дуже вимогливих ігор у Full HD. Не будемо із цим сперечатись і протестуємо усіх опонентів у рекомендованій роздільній здатності.

У першому ж ігровому проекті Avatar: Frontiers of Pandora ми спостерігали вже намічену по синтетиці тенденцію. На мінімалках та без бустерів піддослідна карта змогла вивезти середні 36 FPS, чого явно недостатньо для комфортного геймплею. Більш ємний за кількістю VRAM аналог виявився швидшим на 22%, а побратим попереднього покоління на майже 40%.

У червоного прискорювача, окрім найнижчого FPS, тут ще й виникли серйозні проблемі із нестачею відеобуферу, які супроводжувались невчасним підвантаженням текстур.

Вирулити із скрутного становища допомогла технологія FSR 3.0 із генератором кадрів та апскейлером у «якісному» режимі. При цьому навіть повзунки налаштувань вдалось підтягнути до «високого» рівня і отримати достатньо приємну та чітку картинку із середньою частотою оновлення дисплею у 63 FPS.

Baldur’s Gate 3 на високому графічному пресеті далась новинці найважче за всіх учасників. По середньому лічильнику на пару кадрів її обігнала навіть RX 6500 XT, яка до цього майже всюди відставала. Проте по показникам найдовших кадрів лідерство все ж вдалося зберегти.

Далі за рейтингом продуктивності розмістилась 8-гігова RTX 3050 із перевагою 27% над простішою версією. І ще на додаткові 16% показала кращий результат RTX 2060.

Найкращого ж на наш погляд геймплею у цій грі можна досягти на Ultra якісній картинці з масштабуванням у «збалансованому» режимі. В результаті було отримано середні 66 FPS з не критичними просадками нижче 60-ти та достатньо чіткою деталізацією.

По Counter-Strike 2 одразу зрозуміло з проектами якого типу піддослідна карта «на ти». Навіть із «дуже високими» повзунками і без допоміжних інструментів для бусту FPS, героїня огляду змогла вивезти 120 кадрів на середньому лічильнику.

Та все одно потужніша версія упоралась із завданням ще краще – на 27%, а перше місце вже вкотре зайняла представниця 20-ї лінійки із відривом у неймовірні 57% від об’єкту тестування. RX 6500 XT у цьому сценарії опинилась на останньому місці, хоч і з некритичним відставанням від піддослідної карти на майже 12% по середній частоті.

У Cyberpunk 2077 на графічному пресеті «Medium» героїня огляду не змогла вивезти 60 FPS і пройшла тестовий відрізок із результатом у 52 кадри за секунду. А от повноцінна RTX 3050 та RTX 2060 із поставленим завданням упоратись змогли відносно легко.

Перша оновлювала картинку на 33% швидше, а друга аж на 46%. Представниці червоних освітлювати нескінченну кількість джерел світла неонового міста було важче за всіх і тут вона прийшла на фініш останньою із на 27% меншим FPS ніж у новинки.

Спробували ми запустити гру з тими ж налаштуваннями із «середнім» RT. У таких умовах вже стало нестерпно працювати усім відеокартам.

Розстановка сил в цілому не змінилась, але слід відмітити, що повноцінна RTX 3050 завдяки своїм 8-ми гігабайтам VRAM змогла наздогнати RTX 2060. А RX 6500 XT через традиційно слабку роботу із променями опустилась до рівня слайд-шоу.

А при яких же налаштуваннях таки можна проїхатись містом майбутнього із вітерцем? Для такої поїздки ми підібрали два варіанти. Перший включає у себе «якісний» DLSS і «високий» пресет графіки. Другий – «середня» якість картинки плюс такі ж за якістю промені у поєднанні із «продуктивним» масштабуванням. У першому випадку отримуємо 66 FPS із плавним та комфортним геймплеєм, у другому рівно 60 з помітною втратою чіткості та не критичними просіданнями нижче цієї планки.

Forza Horizon 5 – ще один яскравий приклад того, що 4-х та 6-ти гігабайт відеобуферу у 2024 році може бути недостатньо навіть у 1080p. На максимально викручених повзунках, середній лічильник у 60 FPS вивезла лише одна карта.

Здогадатись яка саме не важко, якщо врахувати той факт, що із зазначеними налаштуваннями проекту потрібно не менше 8 ГБ VRAM. Усі інші суперниці випали зі змагання із частотою кадрів від 26 до 46 FPS.

Якщо ж якість картинки знизити до Ultra пресету, то картам з 6 ГБ відеопам’яті дихати стає легше. І героїня огляду хоч і не без проблем, але все ж таки дотягнулась до завітної планки у 60 FPS.

Ще кращу на 20% швидкодію забезпечили два інші опоненти NVIDIA. А от 4-гігабайтна RX 6500 XT вибратись із «консольної ями» зі своїми 35 ма кадрами так і не змогла.

The Last of Us Part I без додаткових інструментів по підвищенню частоти кадрів доступна учасникам забігу хіба що на мінімалках. І навіть найпростіші умови дались 6-гігабайтній RTX 3050 важкувато. Середній лічильник нарахував рівно 60 FPS із просадками у район 50-ти.

На 18% швидше оновлювала розгортку дисплею повноцінна 3050, а найвищий результат у цьому тайтлі забезпечила RTX 2060 із перевагою у 32% над новинкою. Що до червоного прискорювача, то і тут йому критично заважала нестача відеобуферу.

Покращити ігрові відчуття знову дозволив фрейм-генератор FSR 3.0 з «якісним» масштабуванням рендеру. Середній FPS на піддослідній карті підріс до 75-ти без просадок нижче 60-ти і це, увага, на «високому» графічному пресеті. Кінцева картинка навіть трішки здивувала своєю високою деталізацією, освітленням та достатньою чіткістю з мінімумом артефактів.

Сильно перетасувала суперників за рейтингом продуктивності Starfield на найлегших налаштуваннях. 8-гігова RTX 3050 вискочила на перше місце обігнавши молодший аналог на 21% за середнім FPS. Представниця 20-ї лінійки на другому місці але вже з меншою перевагою – плюс 14%. А постійно відстаючий червоний прискорювач раптом випередив героїню огляду на 2 FPS. Бо хто спонсор гри?

Якщо ж подивитись на результати зі сторони комфортності геймплею, то тут картина доволі сумна і планку у 60 кадрів не здолала жодна відеокарта.

Досягти завітної середньої частоти новинці дозволив кадровий генератор у поєднанні із 62% роздільною здатністю рендера. При цьому повзунки вже можна було підняти до «високих» значень. Грається в таких умовах доволі непогано в плані загальної швидкодії та плавності ігроладу, але і без мінусів, у вигляді артефактів та не зовсім чіткої картинки, не обійшлося.

На цьому порівняння завершено і час перейти до геймплейних тестів, які ми додатково провели щоб повноцінно зрозуміти можливості новинки.

Важку Alan Wake 2, нажаль, здолати не вдалося. Навіть на Low налаштуваннях із продуктивним DLSS середня частота і до 50-ти FPS не дотягнулась, а просадки траплялись і до 40-ка кадрів за секунду. Так, у даному випадку хотілось би більше плавності ігроладу та чіткості картинки, але при великому бажанні і так ознайомитись із проектом можна.

А от у Apex Legends взагалі не відчувалось хоч якихось проблем у геймплеї на «дуже високих» налаштуваннях. Середній лічильник нарахував більше сотні FPS і навіть показники дуже рідкісних подій не опускались нижче 77. Ігролад плавний, графіка приємна, що ще потрібно для «корисного відпочинку».

Про нестабільність Call of Duty: Warzone ми вже не раз повідомляли у попередніх оглядах. Цього разу дива, нажаль, не трапилось, і гра йшла то досить плавно, то з посмикуваннями і навіть підфризами у різні проміжки часу в одній і тій же локації. Найкращий приклад ігрового процесу вдалося записати із середнім лічильником у трішки більше ніж 70 FPS на «збалансованих» графічних налаштуваннях.

У Diablo IV 6-гігова RTX 3050 дозволила отримати, в цілому, комфортний ігровий процес з середньою частотою кадрів біля 80-ти FPS на «ультрах» та «якісним» DLSS. Однак не забуваємо, що цей проект теж працює не ідеально в плані плавності відеоряду із традиційними посмикуваннями та невеличкими підтупами, які особливо часто виникають при відвідуванні нових локацій. Трішки кращої картини можна досягти знизивши налаштування на один рівень, але на зразкову зміну частоти кадрів розраховувати все одно не варто.

Неприємним відкриттям для героїні огляду стала Fortnite. Начебто не надто вимогливий онлайн шутер – те що треба для комфортного геймплею на карті бюджетного рівня. І середній лічильник порадував цифрою у 68 середніх FPS на «високому» пресеті без апскейлерів. Проте назвати отриманий ігролад комфортним доволі важко, бо аж надто часто під час баталій траплялися добре відчутні підтупи, які супроводжувались низькими показниками рідкісних і дуже рідкісних подій. Причину негараздів, нажаль, виявити не вдалося. Хіба що далі зменшити налаштування графіки.

Згадати дитинство і повідривати кінцівки комахам у Helldivers 2 можна з більш-менш комфортною продуктивністю та плавністю із середньою частотою кадрів у 65 FPS. Для цього правда треба перевести масштабування рендеру у «якісний» режим, який доволі сильно знижує чіткість картинки, а також зменшити налаштування графіки до «середніх». Так, виглядає все не супер круто, але якщо бажання є, грати можна.

Підсумки

Підводячи підсумки усіх тестів не важко помітити, що спрощена RTX 3050 зірок із неба не хапає. І чип слабуватий і пам’яті малувато, а ще й шина… суцільні неприємні нюанси.

Більшість важких ігор довелося запускати на мінімалках і далеко не у всіх випадках карті вдавалося витягти 60 FPS хоча б по середньому лічильнику, про мінімальний навіть і не згадуємо. Але як тільки до процесу рендерингу підключався апскейлер або кадровий генератор, або усе разом, ситуація змінювалась у кращу сторону прямо таки кардинально. І FPS збільшувався до 60 кадрів за секунду і вище, і повзунки налаштувань пересувались як мінімум на один рівень праворуч, і чіткість картинки залишалась прийнятною, бо у переважній більшості випадків це було «якісне» масштабування. Тому тут напрошується висновок, що ця карта про технології, а не чисту продуктивність.

Звісно ж дотягнутися до повноцінного аналогу вона не змогла, бо на боці останнього ще й більша кількість «м’язів». В середньому по всім тестам відставання склало трохи більше 20%.

Ще міцнішим горішком для героїні огляду виявилась старенька RTX 2060 і це не дивно, бо навіть зараз остання коштує приблизно на 40% дорожче. Розрив же у продуктивності між цими картами становить майже пропорційні 35%.

Останній, червоний опонент, виявився аутсайдером порівняння. Там де його 4-х гігабайт вистачало, він тримався приблизно на рівні піддослідної карти, а інколи навіть і трішки її випереджав. А там де VRAM не вистачало, продуктивність знижувалась на стільки, що виникало питання - звідки такий цінник і чи не варто його переглянути?

Що ж до самої GIGABYTE GeForce RTX 3050 EAGLE OC, то до неї ніяких претензій. Гріється помірно, працює тихо, дизайн простий, але приємний. А що ще треба від прискорювача бюджетного рівня?

Автор: Олексій Єрін