Збірка на Radeon RX 7700 XT з Core i5-13600K: знайомство з концептом ASUS BTF

У цьому матеріалі ми розглянемо дуже незвичайну систему, де частина роз’ємів материнської плати опинилась на зворотній стороні, тому їй потрібен особливий корпус. Далі, після того як познайомимо вас з іншими компонентами збірки, перевіримо можливості новенької RX 7700 XT у актуальних іграх.

Компанія ASUS нещодавно представила нову концепцію побудови геймерських ПК під назвою BTF, тобто «Back To Future».

Ідея полягає у тому, щоб сховати усі можливі порти на зворотній стороні материнської плати. Таким чином, прибравши купу дротів, ми отримуємо естетичніший зовнішній вигляд, кращу ефективність повітряних потоків у середині шасі та зручніший кабель-менеджмент. Що ще потрібно для щастя? Звісно ж придатний корпус, а в ідеалі і відеокарта.

На даний момент на ринку доступні всього два BTF-продукти - материнська плата ASUS TUF GAMING B760M-BTF WIFI та корпус ASUS A21, на основі яких ми і зробили цей огляд.

Але є у асортименті ASUS й інші рішення які поки що, знаходяться у статусі концептів. Це материнська плата на старшому чипсеті Intel Z790 та відеокарта RTX 4070. Щоб позбавитись зайвих дротів, обидві оснащено спеціалізованим роз’ємом додаткового живлення замість звичайних PCI-E та 12VHPWR.

Також на їх підтримку чекає оновлення корпусу ASUS TUF Gaming GT502, зі звичайною версією якого ми вас знайомили у одному з попередніх оглядів. Кажуть, але не скажемо хто, всі ці новинки будуть доступні вже у першому кварталі 2024-го.

 

У поточному ж огляді ми збирали систему у простішому «кейсі» ASUS A21. На перший погляд, кардинально, він нічим не відрізняється від загальної маси.

Це стандартна невелика конструкція форм-фактору micro-ATX у якій нижня частина внутрішнього простору для блока живлення і накопичувачів ізольована від інших компонентів за допомогою сталевого кожуха.

Передня панель виконана у вигляді сітки на магнітних кріпленнях, і за нею можна розмістити або до трьох 120-мм вентиляторів або 360-мм РСО. Та й взагалі можливості по встановленню охолоджувачів у цьому корпусі доволі широкі.

Але головною його особливістю є сумісність з BTF материнськими платами завдяки спеціальним вирізам під повернуті на 180 градусів порти.

Попіклувались інженери і про зручне підключення останніх, збільшивши до 33 мм дистанцію між центральною стійкою та правою боковою панеллю.

Єдиним мінусом, а для когось можливо і плюсом цього шасі є відсутність будь яких комплектних вентиляторів.

Що ж до материнки ASUS TUF GAMING B760M-BTF WIFI, то напевно Вам цікаво, які ж саме роз’єми «перекинулись на іншу сторону сили».

І тут, як не дивно, швидше буде перерахувати ті, що залишились на лицевій стороні: це 4 слоти ОЗП, 3 PCI-E та два M.2 PCI-E 4.0. Процесорний «сокет» не рахуємо. Все!

Усі SATA, USB, Thunderbolt, кулери, підсвітка, фронтальна та аудіо панель в купі з конекторами живлення тепер на зворотній стороні друкованої плати. Сюди ж «втік» від нагріву відеокарти третій M.2, що на наш погляд, цілком розумно.

В іншому, це якісна модель серії TUF на чипсеті Intel B760 з чудовою елементною базою, потужною системою живлення на 14 фаз та масивним охолодженням.

Явних недоліків ми не помітили, хоча слід відзначити, що 33 міліметрів простору позаду плати може бути недостатньо для кабелів від блока живлення, які мають погану гнучкість.

Під не топовий чипсет ми підібрали і не топовий процесор - Intel Core i5-13600K. Останній хоч і не є вершиною еволюції, зате досить гаряченький зі своїми максимальними 180 Вт TDP. Тож буде цікаво поглянути на його температуру у незвичних умовах.

Нагадаємо, що цей CPU має у своєму складі 14 ядер, 6 з яких – високопродуктивні з підтримкою Hyper-Threading, а 8 – енергоефективні. Робочі частоти від 3,5 до 5,3 ГГц для перших та від 2,6 до 3,9 ГГц для повільніших.

Щоб трішки додати інтриги до тестування, охолоджувати наш CPU будемо двобаштовим повітряним кулером з шістьма мідними тепловими трубками та двома 120 мм вентиляторами - DeepCool AK620.

Подивимось чи впорається останній з поставленим непростим завданням. До речі, нагріте повітря він видуває якраз туди, де не вистачало корпусного вентилятора, тому ми вирішили не шукати додаткових.

ОЗП ми обрали небінарну, у комплекті з двох модулів по 24 ГБ - Kingston FURY Renegade DDR5.

Її робочі частоти складають 6400 мегатранзакцій за секунду при напрузі 1,4 В і таймінгах CL32-39-39. По зовнішньому вигляду і компоновці чипів вона нічим не відрізняється від звичайної оперативної пам’яті. Більш того, на нашому каналі ми вже з’ясували, що швидкодія саме цього комплекту усього на декілька відсотків нижча ніж у аналогічної за характеристиками бінарної RAM. На практиці помітити цю різницю майже неможливо, а от відчути більший об’єм у меншій кількості слотів – цілком реально.

Операційну систему і все необхідне програмне забезпечення ми запускали з M.2 PCI-E 4.0 SSD-накопичувача Kingston Fury Renegade на 1 ТБ.

Його максимальні показники швидкості зчитування та запису даних становлять 7300 та 6000 МБ на секунду відповідно. І проведений тест у CrystalDiskMark майже повністю підтверджує заявлені виробником характеристики. Для рандомних 4 К блоків заявлено до 1 мільйону операцій вводу-виводу. Звісно такі швидкості потребують і гарного охолодження.

Тому пристрій поставляється у двох варіантах – з повноцінним алюмінієвим радіатором, або з тонкою графеново-алюмінієвою пластинкою. У нас перший варіант.

Усі задачі 3D-рендерингу виконувала відеокарта ASUS TUF Gaming Radeon RX 7700 XT OC Edition. Бо саме за її детальний огляд у актуальних іграх Ви проголосували в YouTube-спільноті нашого каналу.

Дизайн прискорювача мало чим відрізняється від інших карт цієї серії. Система охолодження представлена трьохслотовим алюмінієвим радіатором з п’ятьма тепловими трубками.

Охолоджують його одразу три вентилятори AXIAL-TECH, які обертаються в різні сторони для оптимальної циркуляції та мають функцію FAN STOP. На нашому сайті можна ознайомитись з детальним оглядом на цю карту, а на YouTube-каналі вже є огляд-порівняння.

За цей відеоадаптер дякуємо TELEMART.UA де зараз є новорічні знижки. Це останні знижки в цьому сезоні і таких низький цін чекати ще дууууже довго. Окрім цього, ви можете заробити бонуси у батлпас і зробити вашу покупку ще вигіднішою. Тому якщо не встиг оновити свій ПК за суперцінами, обов‘язково заскакуй в останній вагон.

Подачу якісного енергоживлення забезпечувало потужне джерело Xilence Performance X+ на 1050 Вт. Останнє може похизуватись високим ККД і золотим сертифікатом ефективності, однією лінією +12В на 87,5 А та роздільною системою стабілізації.

Також завдяки вхідному діапазону напруги від 100 до 240 В та наявності усіх видів захисту з ним можна почуватись впевненіше у наших не завжди стабільних енергомережах.

Не відстає він і від сучасних тенденцій завдяки підтримці стандартів ATX 3.0 та PCI-E 5.0 з наявним конектором 12VHPWR. Так, для поточної збірки його потужність надмірна, проте ми зможемо оцінити роботу системи без зайвого шуму від вбудованого в блок вентилятора. З детальним оглядом цього БП можна ознайомитись за посиланням.

Прогрів

Ось, дивіться, яка краса у нас вийшла!

Поки ви милуєтеся готовим ПК, зауважимо, що збирались усі компоненти в єдину цілісну систему доволі просто. Тож переходимо до перевірки температур та стабільності системи.

Без навантаження температура процесора більшість часу коливалась біля 39°C з енергоспоживанням на рівні 14 Вт. Графічний прискорювач витрачав на свою діяльність біля 10 Вт і не вмикаючи кулери грівся усього на один градус більше по чипу і до 58°C по відеопам’яті.

А от «під стресом» ефективність повітряного охолодження Core i5-13600K була на межі «фейлу». Хоча кулер все ж таки з цим впорався. CPU увесь час працював на максимальних частотах для усіх ядер, але температура була біля 98°C при 160-ватному апетиті. Пропелери розкручувались до 1900 об/хв і були основним джерелом шуму від системи.

Відеокарта ж навпаки, показала себе зразково. Система охолодження змогла досить легко впоратись з 260-ватним навантаженням і забезпечити нагрів GPU усього до 61°C, а пам’яті до 86°C. При цьому почути 1260 об/хв від вентиляторів, на фоні процесорної башти, було майже неможливо.

Якщо ж запускати тільки ігри, то можна розраховувати на значно менший нагрів CPU у 65-80 градусів при приблизно тих самих показниках нагріву відеокарти.

Синтетика

Тепер пропонуємо результати декількох синтетичних тестів для історії та й щоб у вас була інформація для порівняння з власними системами. Усі випробування поточна збірка пройшла з гідністю та непохитною стабільністю.

Ігри

Відеокарта RX 7700 XT позиціонується як рішення для Quad HD геймінгу, тому не будемо з цим сперечатись і усі ігри протестуємо саме у цій роздільній здатності.

Із зовсім не страшною пробіжкою по лісах AlanWake 2 система впоралася добре. Середня частота оновлення дисплею складала майже 80 кадрів без помітних занурювань нижче комфортного рівня. Апскейлінг працював у «якісному» режимі при високих графічних налаштуваннях.

Пробуємо ускладнити задачу, та додаємо до ігрового процесу мінімальний за якістю рейтрейсинг. Паралельно знижуємо налаштування до «Low» пресету з «продуктивною» FSR. І навіть коли ми зробили майже все для того, щоб отримати прийнятний геймплей, нас спіткало розчарування. Середній лічильник кадрів опустився до 44 FPS з просіданнями у район 30. Задоволення від гри в умовах тотального «мила» відсутнє.

Та й після цього ми вирішили не здаватись. Знизивши FidelityFX Super Resolution до рівня «ультра продуктивності» ми отримали трішки кращій ігролад з середньою частотою у 57 кадрів. Проте як і в попередньому випадку, низька чіткість картинки повністю нівелює користь від променів, до того ж останні, при таких налаштуваннях, чомусь почали грішити «шаховою» структурою відображень.

У менш вимогливій Apex Legends з «Very High» картинкою ми отримали плавний та комфортний відеоряд, хоч і не з першої спроби. Перші три матчі на одній і тій же мапі спостерігались підфрізи. Припускаємо, що це пов’язано з фоновою компіляцією шейдерів. Якщо ж грати далі, то можна розраховувати на середній FPS біля 210 кадрів зі значно кращою плавністю оновлення картинки.

Тайтл від Larian Studios - Baldur's Gate 3 теж грався доволі непогано на Ultra-якісній графіці. Середній лічильник кадрів склав 116 FPS без відчутних просідань. Проте ідеальним ігролад назвати не можна, бо періодично траплялись невеликі посмикування, які як показує досвід, більше залежать від старанності розробників ніж від потужності системи.

Досить дивну ситуацію ми спостерігали у Call of Duty: Warzone з «екстремальним» пресетом. На двох різних картах ми отримали абсолютно різний ігролад. У першому випадку геймплей постійно супроводжувався затупами і грати було зовсім не комфортно. У другому ж навпаки усе вирівнялось на стільки, що навіть повірити було важко, що це одна й та сама гра. Саме цьому ви бачите достатньо хороші показники – біля 120 FPS по середній частоті кадрів без суттєвих дропів.

Мінусувати супротивників у Counter-Strike 2 на новому рушії можна тепер значно ефектніше, особливо на «Дуже високих» налаштуваннях. Тут ми отримали середній FPS у 175 кадрів за секунду з максимально комфортним та плавним відеорядом.

Не менш плавний ігролад спостерігався і у Cyberpunk 2077 з «Максимально якісною» графікою. Середня частота кадрів хоч і не була такою ж високою, біля 66 FPS з періодичними просіданнями трішки нижче 60, проте насолоджуватись ігровим процесом за таких умов було приємно.

А чи можна проїхатись неоновим містом в Ultra-променях? Відповідь скоріше ні, чим так. У такому випадку отримуємо середні 56 FPS на моніторингу з періодичними занурюваннями у район 50. Додайте до цього масштабування зображення у «продуктивному» режимі і результат виглядає не дуже, особливо це стосується чіткості зображення в динаміці.

Рівно такий же за плавністю відеоряд можна отримати, якщо знизити RT пресет до «середнього», відключити трасування відображень та підвищити якість FSR на одну сходинку. З плюсів отримуємо чіткішу картинку у порівнянні з попереднім сценарієм, але без реалістичного відтворення при все ще недостатній частоті оновлення.

У Diablo IV середня частота кадрів на максималках перевищує 140 FPS і суттєвих провалів ми не помітили. Грається у цей тайтл доволі приємно на поточній системі. А якби розробники ще й оптимізацію підкрутили, було б взагалі чудово. Підфризи у випадкових місцях все ще помітні, особливо в локаціях, які відвідуюся вперше за час ігрової сесії.

Пробіжка ще у бонусному сезоні Fortnite виявилась доволі вдалою. На середньому лічильнику кадрів спостерігались комфортні 130 FPS. Та незначні недоліки все ж можна було помітити якщо гарно придивлятись. Легенькі посмикування траплялись то там то тут. Хоча аналогічні проблеми ми вже спостерігали і на більш потужних системах та графічних прискорювачах.  

Краща Nanite-геометрія вкупі з реалістичним глобальним освітленням та трасуванням променів виглядають значно цікавіше. Але і продуктивність при цьому падає до 76 FPS. Тож у цьому випадку вибір між «їхати або шашечки» залежить від користувача. В принципі, обидва варіанти налаштувань непогані з точки зору плавності геймплея.

Екстремальні перегони з екстремальним графічним пресетом у Forza Horizon 5 можна влаштовувати на середній швидкості біля 106 FPS. Суттєво нижчих показників під час заїздів зафіксувати або помітити не вдалося. Єдине, що все ж таки трішки може зіпсувати настрій, так це традиційні підтупи у перші хвилини гри.

Від початку появи God of War на ПК вже ні для кого не секрет, що цей проект більш прихильний до червоних відеокарт. Відповідно на поточній збірці ми отримали зразковий геймплей навіть на Ultra налаштуваннях графіки. Середня частота склала майже 90 FPS з показниками найдовших кадрів біля 70.

А от у що можна пограти з вітерцем, тобто з високим FPS, так це у Overwatch 2. З максимально якісною картинкою, події на екрані в середньому оновлювались 188 разів за секунду. До речі, як і Counter-Strike 2, цей шутер втрачає лише декілька FPS продуктивності, якщо запустити матч з ботами.

Remnant 2 ми тестували на найважчих налаштуваннях з детальними тінями. Постапокаліптичний світ зустрів нас не тільки своєю автентичністю, а й рандомними проблемами з відеорядом через вже добре знайомі підтупи та посмикування. Та не зважаючи на це, картинка на моніторі оновлювалась близько 75 разів за секунду і з користю проводити час можна було достатньо непогано.

Новинкою серед тестового набору є хорор-виживач Sons of the Forest. На наш погляд це найкраща візуалізація щільного лісу, яку тільки можна зустріти у віртуальних розвагах. Якщо ми помиляємось, просимо навести інші приклади у коментарях. Досліджувати цю красу на піддослідній системі можна з комфортним FPS біля 90 кадрів на секунду. Проте про гарну плавність ігроладу поки що говорити зарано.

На відміну від попереднього тайтлу, рослинність у Starfield виглядає м’яко кажучи не дуже, навіть на максимальних налаштуваннях. А графічних ресурсів гра споживає десь на третину більше. Відеокарта RX 7700 XT навіть на межі своїх можливостей змогла ледь-ледь забезпечити 60 FPS по середньому лічильнику кадрів. Не допомогло навіть масштабування зображення на 75%. Просадки нижче 60 були зафіксовані, втім як і посмикування теж.

Ще однією новинкою наш список ігор поповнився завдяки шановним Спонсорам. Запустивши уперше The Last of Us Part I на Ultra налаштуваннях ми просто замилувалися, виглядає проект дійсно дивовижно. Напишіть, в якому саме місці краще записувати геймплей для тестувань? Повертаючись до збірки треба сказати, що їй місцеві краєвиди дались не так вже й просто. Середня частота кадрів хоч і була більше 70 FPS, проте місцями падала до 60-ти і навіть трішки нижче. Та навіть так комфорт від геймплею оцінюємо як достатньо високий і без помітних проблем.

Підсумки

Що у підсумку можна сказати про концепцію ASUS BTF? По-перше, візуальну користь від «переїзду» конекторів дійсно помітно. Завдяки відсутності кабелів та хомутів, внутрішній простір виглядає значно охайніше навіть якщо дивитись на все це з невеликої відстані через прозору бокову панель. По-друге, метушня з кабель-менеджментом теж піднімається на новий рівень зручності просто тому, що для цього передбачено більше вільного місця.

А що ж до вартості? Вже зараз корпус та материнку можна придбати за середньою ціною біля 2700 та 9400 грн відповідно, що начебто не так вже й багато, враховуючи плюси. В цілому ж отака система обійдеться приблизно у 74 000 гривень. Так, такий кошторис, на наш погляд, не є оптимальним. Якщо б ми збирали аналогічний ПК не для тестів, а для реального використання, то скоріш за все зекономили декілька тисяч на комплекті бінарної ОЗП на 32 ГБ, трішки простішому SSD серії Kingston KC3000 та менш потужному блоці живлення.

Окремо хочеться згадати відеокарту RX 7700 XT. Якщо не брати до уваги трасування променів, у якому прискорювачі AMD поки що традиційно слабкі, то в цілому можна розраховувати як мінімум на середній фреймрейт у 60 FPS у найважчих та найкрасивіших ігрових проектах сьогодення. І це з максимально якісною картинкою у Quad HD. При цьому у менш вимогливих тайтлах та онлайн іграх продуктивність може бути вищою 100 FPS, а не рідко і біля двохсот.

А які враження від збірки залишились у Вас? Пишіть про це у коментарях.

Автор: Олексій Єрін