Гемплейний тест GeForce RTX 5050 : Приємне здивування! Доступний квиток у сучасний геймінг

Наразі GeForce RTX 5050 є наймолодшим та найдоступнішим представником актуальної лінійки відеокарт від NVIDIA. Раніше ми вже порівнювали її з найближчими конкурентами, але тоді основний акцент робився на синтетичних тестах та обмеженій добірці ігор. Тож у продовження ми вирішили виправити ситуацію й перевірити, на що насправді здатна RTX 5050 у реальних ігрових умовах — з максимально широким набором сучасних проектів і різними графічними налаштуваннями.

ASUS Dual GeForce RTX 5050 OC Edition

Нагадаємо, що тестування можливостей графічного процесора ми проводимо на прикладі ASUS GeForce RTX 5050 DUAL OC — компактної та водночас продуктивної моделі, побудованої на базі архітектури NVIDIA Blackwell 2.0.

Усередині графічний процесор має 2560 CUDA-ядер, 80 текстурних і тензорних модулей, 32 блока растеризації та 20 RT-ядер, які відповідають за прискорення трасування променів. А об’єм L2-кешу у 24 МБ допомагає зменшити навантаження на відеопам’ять і прискорює обробку даних у вимогливих іграх.

Базова частота роботи відеокарти становить 2317 МГц, а в бусті вона досягає 2647 МГц, що трохи вище за еталонні показники — приємний бонус від ASUS. З системою карта обмінюється даними через 8 ліній інтерфейсу PCI Express 5.0, чого більш ніж достатньо для такого класу пристрою.

Пам’ять тут обсягом 8 ГБ доступнішого GDDR6 формату. Вона функціонує на швидкості 20 Гбіт/с на контакт через 128-бітну шину, забезпечуючи пропускну здатність 320 ГБ/с. Такого показника повинно загалом вистачити для комфортного Full HD-геймінгу або кіберспортивних дисциплін.

При цьому TDP становить всього 130 Вт, тож модель вирізняється хорошою енергоефективністю і чудово підходить для компактних збірок. Щодо системи охолодження, то вона представлена двома вентиляторами Axial-tech на подвійних кулькових підшипниках із підтримкою 0dB Tech.

Остання зупиняє пропелери під невеликим навантаженням, роблячи роботу графічного прискорювача абсолютно безшумною. Зовні ж відеокарта має стриманий, акуратний дизайн без надмірного декору, тому чудово впишеться у будь-який сучасний ПК.

А якщо у вас з’явиться бажання придбати собі такий прискорювач або оновити будь-яку іншу деталь свого ПК, то в рішенні цієї задачі допоможе український каталог описів, цін та порівнянь — E-Katalog. Тут є безліч можливостей по фільтрації характеристик товарів, детальні описи та відгуки користувачів, динаміка цін та попиту і багато чого іншого.

Тестовий стенд

А зараз швидко подивимося на комплектуючі стенда, у який встановлена піддослідна відеокарта.

В ролі процесора тут виступає AMD Ryzen 7 7800X3D — один із найкращих варіантів для геймінгу, завдяки великому кешу третього рівня та частотам від 4200 до 5000 МГц у режимі буста.  

Він встановлений у материнську плату ASUS ROG STRIX X670E-F GAMING (WI-FI), яка вирізняється стабільною роботою та широкими можливостями для налаштування. 

Охолодження процесора забезпечує DeepCool LP360 — сучасна 360-мм система рідинного охолодження з ефективною трикамерною помпою, яка працює на швидкості до 3400 об/хв. Вона гарантує стабільну температуру навіть при максимальному навантаженні. Три 120-мм вентилятори на гідродинамічних підшипниках створюють потужний повітряний потік до 2400 об/хв, а ARGB-підсвічування додає системі стильного вигляду.

За оперативну пам’ять відповідає комплект Kingston FURY Beast DDR5 RGB з двох модулів по 16 ГБ. Набір має EXPO-профіль на 6000 МТ/с, але в стенді він працює на швидкості 6400 МТ/с із таймінгами 32-39-39 після легкого розгону та підняття напруги до 1,4 В.

Для встановлення операційної системи та ігор використовується швидкий SSD Kingston NV3 об’ємом 2 ТБ, який забезпечує швидкість читання до 6000 МБ/с і запису до 5000 МБ/с. Це чудовий варіант для швидкого завантаження системи й сучасних ігор. Підібрати ж оперативну пам'ять або SSD-накопичувач Kingston можна за посиланням. Зручний функціонал сайту допоможе відшукати оптимальні саме для вас моделі, достатньо лише ввести назву своєї материнської плати чи ноутбука.

Живлення системи забезпечує Seasonic Prime PX-850. Це досить потужне джерело із сертифікацією 80 PLUS Platinum, повністю модульною системою кабелів і тихим 135-мм вентилятором із гібридним режимом. Усередині — лише високоякісні японські конденсатори, що гарантують стабільну роботу навіть під навантаженням.

Усі компоненти зібрані в DeepCool CG530 4F — стильному ATX-корпусі з панорамними скляними панелями та двокамерним компонуванням, яке значно спрощує кабель-менеджмент. У комплекті вже є чотири ARGB-вентилятори, тож навіть без додаткових модифікацій ми отримали ефективну циркуляцію повітря. При бажанні можна додати ще кілька вентиляторів або додатковий радіатор рідинної системи охолодження. Усе це робить корпус чудовою основою для подальших апгрейдів. Детальніше про нього — у нашому огляді за посиланням.

Ігрові тести

А тепер нарешті переходимо до нашого широкого пулу ігрових тестів. Усі випробування будемо проводити у цільовій для відеокарти роздільній здатності — Full HD.

Досить простим проектом для RTX 5050 стає 7 Days to Die, бо навіть з ультра картинкою, покращеною DLAA згладжуванням маємо майже тризначний показник FPS. Іноді, пробігаючи через густу рослинність, можна побачити не критичні просідання частоти кадрів. Також варто відмітити наявність періодичних посмикувань, які притаманні цій грі — тож проблема не у відеокарті.

Як приклад можливостей у неважких кіберспортивних іграх буде Apex Legends. І тут без будь-яких нарікань — на ультра налаштуваннях, попри попередження про можливий брак відеопам’яті, маємо абсолютно достатній запас FPS, якого вистачить навіть для найважчих поєдинків в останніх кругах зони. Насправді частота кадрів могла б бути ще більшою, якби ми вимкнули «вбудоване» обмеження за замовчуванням.

Тепер переходимо до важкої для піддослідної карти Assasin’s Creed Shadows. Тут RTX 5050 за показниками моніторингу навантажена на майже 100%, однак, при цьому, енергоспоживання свідчить про роботу не в повну силу, що стає досить дивним явищем. Тож щоб отримати наближений до приємного ігролад при середніх налаштуваннях доводиться заручитися допомогою збалансованого DLSS. Але й так отримати стабільні 60 FPS усе одно не виходить.

Якщо ж перейти вже до високого пресету графіки та залишити апскейлер на збалансованому рівні, то середня частота кадрів майже не змінюється, хоча картинка явно стає насиченішою та більш деталізованою. Але де інде просідання FPS вже наближаються до неприємніших значень.

А от отримати кращу частоту кадрів при такій самій картинці допоможе використання генератору кадрів, активація якого дозволить побачити коло 80-ти середніх оновлень екрану за секунду. При цьому загальні відчуття від плавності картинки як дещо середнє між цими значеннями і попереднім сценарієм. Щодо затримки у керуванні, то вона мінімальна. Тож за бажанням можна ще поекспериментувати із налаштуваннями.

Нещодавно здійснився офіційний реліз Battlefield 6, який дійсно привернув колосальну увагу великої кількості гравців. Тож і ми не втратили шансу протестувати RTX 5050 у цій грі, де вона показала себе дуже непогано навіть на ультра пресеті графіки. На полях з активними бойовими подіями маємо більше ніж 80 FPS, що ще раз доказує невимогливість рушія нової частини франшизи.

А от в набагато прожерливій Borderlans 4 виходить отримати приємний для сприйняття ігролад лише на середніх налаштуваннях графіки, а якісний режим DLSS допоможе уникнути несподіваних проблем із продуктивністю майже без втручання до цілісності картинки. Єдиним мінусом залишається нестача об’єму відеобуферу, через яку під час опрацювання текстур простежуємо досить неприємні посмикування. Але при такому наборі налаштувань усе одно можна вивчати території нових земель та шукати найрідкісніші «пушки» із повним зануренням.

Під час активних бойових подій у Call of Duty: Warzone немає і вільної хвилинки щоб навіть зберегти налаштування графіки.

Тож повністю зануритися у процес виживання в Call of Duty: Warzone можна навіть на екстремальному пресеті графіки майже без будь-яких проблем. Але, треба брати до уваги, що під час перших ігрових сесій відбувається дуже активне підвантаження усіх можливих ресурсів, об’єктів та деталізованіших текстур, що призводить не лише до візуальних артефактів, а й несподіваних посмикувань, які потенційно можуть стати сумною причиною поразки.

Якщо ж хочеться мати відеоряд без нарікань з першої катки, то можна спуститися до ультра пресету графіки. Таким чином ми не маємо великого приросту FPS, але усі минулі негаразди безслідно зникають.

Піддослідна відеокарта долає найважчу «де потяг» із змагального мап-пулу Counter Strike 2 на тверду п’ятірку. Ніякі ефекти дощу, калюж чи відблиску на зброї не заважають їй змушувати картинку оновлюватися близько 200 разів за секунду.

Максимальну гармонію між якістю картинки та показниками продуктивності в Cyberpunk 2077 виходить отримати при змішуванні пресету RT Medium та якісного режиму масштабування. При такому розкладі ми спостерігаємо досить насичену картинку з достатньою кількістю FPS, хоча подеколи і зустрічаються незначні просадки нижче порогу в 60 оновлень. А нове покоління DLSS майже непомітно втручається до процесу рендерингу — особливо у якісному режимі.

А от якщо підвищити якість трасування променів з пресетом RT Ultra, а DLSS залишити без змін, то можна отримати більш соковиту та привабливішу картинку. Проте, таким чином ми втрачаємо коло 10 середніх кадрів за секунду, але тепер зіпсувати враження від проходження гри намагаються поява періодичних підгальмовуваннь і часом легкої затримки у керуванні. Така проблема може бути пов’язана із недостачею відеопам’яті, адже при таких налаштуваннях грі треба щонайменше 8 ГБ.

У деякій мірі покращує плавність активація фреймгенератору, наприклад, у двократному режимі. Але тепер напад іде з іншого боку і частота посмикувань на екрані досить помітно зростає, тепер вже точно через недостачу відеопам’яті. Тож саме в яких умовах проходити Cyberpunk 2077 на RTX 5050 залишається обирати вже безпосередньо гравцю.

Якщо не приділяти багато уваги незначним статерам, на які вказує показник дуже рідкісних подій, то у Deadlock ніщо не помішає захищати союзного стража від нападів ворожих солдатів та гравців, навіть із ультра графікою, додатково покращеною DLAA згладжуванням. Можливо, із зниженням вибіркових налаштувань проблема із посмикуваннями, які в основному відчуває моніторинг, а не гравець, і зовсім зникне.

Як ми вже дізналися під час порівняння, важке трасування шляху протипоказане цій відеокарті. А от пресет графіки «Ultra Nightmare» разом із DLSS в режимі якості дозволяє отримати максимум емоцій від зачищення територій від монстрів з показниками FPS майже завжди вищими за 60. Єдине, що можна назвати недоліком у даній ситуації, це заздалегідь викручений на мінімум розмір текстурного пулу — тільки так маємо приємний ігролад. Але, як для карти такого класу — результат усе одно вражає.  

Спробувати нову частину франшизи від польських розробників - Dying Light: The Beast за бажанням можна і на високому пресеті графіки без будь-якого втручання апскейлерів. Але є велике „але“ — досить нестабільна частота оновлення екрану, яка коливається від майже ідеальних 60-ти до подеяких просідань нижче рівня у 50 FPS.

Якщо ж таких показників буде замало, то додавання DLSS в режимі якості не тільки надасть комфортного запасу по FPS, а й покращить загальні враження від ігроладу через ліквідацію коротких посмикувань з попереднього сценарію.

Приємно, що в The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered обравши високі налаштування, але використавши програмне трасування променів на низькому рівні, можна спробувати повністю не використовувати допомогу апскейлера і усе одно мати ігровий процес з приблизно 67-ма кадрами за секунду. Щоправда періодичні підгальмовування, нажаль, остаточно нікуди не зникають, хоча з останніми патчами їх стало дещо менше.

В легендарній королівський битві Fortnite виходить воювати за звання найкращого навіть на епічних налаштуваннях графіки з апаратним трасуванням променів. Але, щоб не задумуватися про можливу нестачу FPS під час бійок, потрібно використовувати якісний режим апскейлінгу.

А якщо ж хочеться поринути у змагання без будь-яких сторонніх втручаннь до нативності і відповідно чіткості екрану, то завжди можна опуститися до високих налаштувань, що додатково забезпечить ще й більший запас частоти кадрів.

Оновлена версії гри GTA V на налаштуваннях Maximum RT відчувається приємно навіть без використання технологій прискорення рендеру зображення. У місті маємо абсолютно достатній для комфортної гри FPS. Тільки інколи, коли виїжджаємо на природу у густу рослинність, частота кадрів може падати нижче 60-ти, але це не відчувається дуже критично, адже керування залишається чутливим. Отже в розширену версію GTA V можна спокійно заходити на широку ногу.

У досить вимогливій Horizon Forbidden West для Very High пресету відеокарті не вистачає запасу відеобуферу. Але досить приємно можна бігати і на таких налаштуваннях, звісно з DLSS у режимі Quality. Так маємо приблизно 55 кадрів на секунду, чого все ще достатньо для проходження гри. Щоправда під час активних дій інколи трапляються незначні посмикування, тож деякій частині гравців стане актуальним зниження якості картинки.

На відміну від попередньої гри, Hunt Showdown 1896 вже запускається набагато бадьоріше на дуже високих налаштуваннях і без активації будь-якого DLSS. При цьому варто відмітити абсолютну плавність ігроладу, що також підтверджує мінімальний розрив по значенням у показниках рідкісних та дуже рідкісних подій.

Подорож стежкою у лісі Kingdom Come: Deliverance II відчувається дуже затягуючою навіть на високих налаштуваннях графіки із достатнім запасом FPS. І навіть в маленьких таборах у гущі лісу частота кадрів сталево залишається вище мінімально комфортного рівня.

Можна спробувати реалізувати ще більше поглиблення і з ультра якісною картинкою. Однак тут вже «бездоганної» прогулянки не буде, бо частота кадрів нерідко намагається впасти до досить неприємних значень та зіпсувати загальні враження. Проте DLSS повинен чудово повернути можливість грати і так — тож вибір за вами.

Супергеройську Marvel Rivals ми запустили на ультра налаштуваннях графіки. З таким пресетом частота оновлення екрану виявилася досить приємною. Тож отримали майже стабільні 60 кадрів за секунду з не критичними просіданнями під час масового використання здібностей в бою, які майже не відчуваються, якщо не зациклюватися на моніторингах. А більш чутливі гравці завжди зможуть обрати нижчі налаштування.

Популярна екшн-RPG Path of Exile 2 на максимально доступному наборі графічних налаштувань показує чудовий ігролад, навіть під час великої кількості ефектів та подій. Звісно якщо для більш стабільної частоти оновлення картинки застосувати функцію апскейлінгу в режимі «Якість», бо без нього можна наткнутися на болючі лаги при близько 40-ка кадрах за секунду в середньому.

У ще одній представниці популярних королівських битв — PUBG, ігролад відчувається абсолютно ідеальним у тому числі на ультра налаштуваннях. Тож навіть під час найскладнішого випробування «драйвінгом» та різкою зміною картинки на екрані бачимо більше ніж 120 FPS. Хоча показник дуже рідкісних подій постійно і вказує на поодинокі статори, вони в ігроладі не відчуваються.

У легендарній і важкій S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобилю маємо комфортний ігролад навіть на епічних повзунках графіки, якщо то разом із допомогою DLSS в режимі якості. При цьому у важких локаціях, як то населені пункти з купою NPC, все одно спостерігаються просідання нижче 60-ти кадрів за секунду, а також деякі посмикування, хоча керування залишається приємним.

Позбутися усіх негараздів можна шляхом зниження загальної деталізації картинки, або ж активувати генератор кадрів, що надасть можливість мати майже вдвічі більшу частоту оновлення екрану, хоч на справді під час гри ці «дуті» FPS будуть відчуватися як дещо середнє між показниками моніторингу і сценарієм без FG. При цьому керування не отримує помітних затримок.

Soulframe нещодавно отримав велике оновлення і ще більше наблизила природу до релізу, але, як і раніше, рівень оптимізації залишився на висоті — на високих налаштуваннях маємо коло 70 FPS без просідань та фризів.

Star Wars: Outlaws виявилася досить важкою задачею для піддослідної відеокарти, але вона справляється з нею і на високих налаштуваннях, адже видає стабільний фреймрейт в багатонаселеному місці. От тільки у густій рослинності він може опускатися нижче 50-ти оновлень за секунду, але гострого негативу це ніяк не викликає. Проте отримати саме такий результат також допомагає якісний DLSS.

А побачити майже сотню FPS дозволить двократний фреймгенератор. Проте варто розуміти, що такі показники не позбавлять нас від посмикувань чи подеякого відчуття інпутлагу, хоч візуально відеоряд і стає плавнішим.

Активна RPG Titan Quest II на високих налаштуваннях потребує коло 7 ГБ відеопам’яті, які RTX 5050 ще може надати. Щодо продуктивності, то загалом ігролад приємний хоча інколи і простежуються короткі посмикування чи невелика втрата FPS незалежно від локації. Проте проект ще знаходиться на стадії раннього доступу і постійно оновлюється — тож продовжуємо слідкувати.

Підсумки

Отже, GeForce RTX 5050 залишила по собі набагато приємніше враження, ніж ми очікували. Попри свій «бюджетний» статус і відносно невелику кількість відеопам’яті «старого» типу GDDR6, вона впевнено впоралася з більшістю сучасних ігор, зокрема навіть з тими, які традиційно вважаються складними для відеокарт початкового рівня. У Full HD роздільній здатності більшість проектів запускаються на високих, а подекуди й ультра налаштуваннях із доволі комфортним рівнем FPS.

А DLSS та технологія Frame Generation стали справжнім порятунком у вимогливих проектах, дозволивши зберегти приємну плавність і стабільність картинки без суттєвих втрат у чіткості. Тож навіть з активним рейтрейсингом, якщо не у найважчих режимах, RTX 5050 змогла забезпечити доступний ігролад, який важко назвати «бюджетним».

Звісно, обмеження у 8 ГБ відеопам’яті іноді дається взнаки у проектах із важкими текстурами чи при активації найвищих налаштувань RT, але для цільового сценарію — Full HD-геймінгу — RTX 5050 виступила надзвичайно впевнено. До того ж, за таку ціну гра із налаштуваннями є не таким дивним явищем, а можливості повинні повністю влаштовувати користувачів.

Автор: Єгор Захар’єв