Збірка з GeForce RTX 4080 SUPER та Core i7-14700K: компактний ПК для 4К-геймінгу!

Не так давно ми робили порівняння новенької RTX 4080 SUPER з іншими актуальними відеокартами. У цьому ж огляді не будемо відволікатись на опонентів, а сфокусуємось чисто на цьому прискорювачі та поділимося враженнями від геймплею у значно більшій кількості ігор.

Для цього ми надибали потужний процесор, ефективне охолодження, функціональну материнську плату, швидкі ОЗП та SSD, потужний ATX 3.0 блок живлення і … компактний ігровий корпус?

А тут нагадаємо ключові характеристики самої карти, у нашому випадку це Palit GeForce RTX 4080 SUPER JetStream OC.

GPU новинки налічує 80 мультипроцесорних блоків, кожен з яких має у своєму складі по 128 CUDA-ядер, у сумі 10240 шт. Загальна кількість текстурних модулів і тензорних ядер однакова – 320. Компанію їм складає майже втричі менша чисельність ROP-ів – 112 шт. Так вже склалось архітектурно, що кількість RT-ядер у покоління Ada Lovelace дорівнює одному на кожен SM-блок, тож їх кількість порахувати не важко.

16-гігабайтний відеобуфер прискорювача набраний чипами GDDR6X, які працюють на частоті 1438 МГц з пропускною здатністю на один контакт 23 Гбіт/с. Шина пам’яті 256-бітна, а загальна її пропускна здатність 736 ГБ/с.

Як можна здогадатись із назви, це трішки розігнана версія, яка від референсу відрізняється тільки вищою бустовою частотою у 2580 МГц, що на 30 МГ вище за базову.

Конструктивно це дуууже не маленька відеокарта з довжиною майже 33 см, яка по висоті займає одразу 3 слоти розширення. Її масивний алюмінієвий радіатор пронизують 6 теплових трубок і тепло від GPU вони відводять за допомогою великого, мідного теплозйомника. Площу останнього інженери використали по максимуму, бо він ще контактує і з чипами VRAM.

Продувають радіатор три 92 мм пропелери GALE HUNTER з фірмовими «вушками» на кінці кожної лопаті для оптимізації повітряних потоків. А підключити до неї можна одразу до 4-х моніторів через один HDMI 2.1a та три DisplayPort 1.4а.

Щоб не обмежувати можливості відеокарти, серцем системи ми обрали високопродуктивний Intel Core i7-14700K.

Це 20-ядерний, по схемі 8+12, 28-потоковий процесор із вбудованим графічним ядром. Працює він на частотах продуктивних ядер від 3,4 до 5,6 ГГц і від 2,5 до 4,3 ГГц для енергоефективних. L2 та L3 кеш цього CPU може вмістити до 28 та 33 МБ даних відповідно, а загальне енергоспоживання становить 125 Вт для базових сценаріїв з максимальним лімітом у трішки більше ніж 250 Вт. Дуже гарячий!

Основою платформи виступала материнська плата на топовому чипсеті - GIGABYTE Z790 AERO G. Вона має потужну 19-фазну систему живлення з просто таки монструозним охолодженням. Величезними сріблястими радіаторами дбайливо накрита не тільки зона VRM, а й усі 5 слотів для NVMe-накопичувачів.

До речі, останні представлені 4-ма роз’ємами з підтримкою інтерфейсу PCI-E 4.0 x4 і одним PCI-E 5.0 х4.

Оперативної пам’яті тут можна наростити до 192 ГБ за допомогою 4-х роз’ємів DDR5 з частотою понад 7600 мегатранзакцій за секунду в ОС-режимі.

Слотів PCI-E всього три, але всі вони повнорозмірні. Один використовує всі 16 ліній для передачі даних і має підтримку стандарту PCI-E п’ятої версії. Два інших працюють у режимі 4x та підтримують стандарт четвертої та третьої версій.

Є на борту плати і якісний вбудований звук і швидка мережа на 2,5 гігабіти і 6-гігагерцовий WiFi. А зовнішні підключення можна здійснити за допомогою USB-портів починаючи з версії 1.1 і закінчуючи USB 3.2 Gen 2.

Не зовсім стандартні функції має один із трьох доступних USB Type-C конекторів.

Називається він VisionLINK і може виконувати наступні комбіновані функції: обмінюватись інформацією на швидкості до 10 Гбіт/с, передавати відеосигнал за стандартом DisplayPort, підживлювати відповідні пристрої 60-ватною зарядкою та використовувати дискретну графіку для підвищення продуктивності графічних планшетів. Останній пункт спершу може здатись не зрозумілим, але його реалізація доволі проста. Беремо звичайний кабель DisplayPort, під’єднуємо його до відеокарти та спеціального роз’єму DP IN на панелі зовнішніх портів і все що потрібно зробити далі, це просто підключити планшет до конектору VisionLINK. Завдяки останньому та в цілому багатій функціональності плати, виробник позиціонує її як універсальне рішення для творців контенту.

Цю материнку, як і багато інших, можна знайти у магазині TELEMART.UA. Тут також є широкий асортимент різноманітних комп’ютерних комплектуючих по приємним цінам, готові ПК і ноутбуки, монітори, периферія та мережеве обладнання. Для бажаючих вигідно оновитися є програма Trade-In, за якою своє старе «залізо» можна обміняти на бонуси. А повністю новий комп’ютер допоможе зібрати дуже зручний і функціональний конфігуратор.

Усі тимчасові дані планувалося зберігати у комплекті із двох модулів по 16 ГБ - Corsair DDR5-7200 Vengance RGB. Працює він на частоті 7200 мегатранзакцій за секунду, має спритні таймінги 34-44-44-96 та робочу напругу 1,45 В. У верхню частину плашок вмонтовано панорамні RGB-смужки з 10-точковою підсвіткою і налаштовувати їх кольорову гамму можна майже безкінечно.

А енергонезалежну функцію зберігання інформації забезпечував M.2 PCI-E 4.0 x4 накопичувач - Corsair MP600 CORE XT на 2 ТБ, щоб усе точно вмістилося.

Похизуватись цей SSD може приємними, хоча і не рекордними, показниками запису та зчитування послідовних даних у 4400 та 5000 МБ/с відповідно. З іншого боку він не дуже гарячий, тож під високим навантаженням не буде сповільнюватися.

Блок живлення для такої системи ми вирішили обрати на чесних 850 Вт - CHIEFTEC ATMOS CPX-850FC. Він має високий ККД, бо відповідає сертифікату ефективності 80 PLUS Gold, та стабільну напругу на всіх лініях з мінімумом пульсацій завдяки повномостовій резонансній топології з DC-to-DC-перетворювачами. Також джерело може працювати у діапазоні вхідної напруги від 100 до 240 В, має виключно японські конденсатори та підтримує усі види захисту.

Для підвищеного комфорту користування передбачено повністю модульну систему підключення кабелів та гібридний режим роботи гідродинамічного 120-мм вентилятора. І так, джерело відповідає усім останнім тенденціям завдяки підтримці стандартів ATX 3.0 та PCI-E 5.0. З повним його оглядом можна ознайомитись за посиланнями.

Гарячий процесор ми спочатку хотіли охолоджувати 360-мм РСО LIAN LI Galahad II LCD 360.

Цю водянку оснащено найсучаснішою помпою 8-го покоління від Asetek та майже 3-дюймовим IPS-дисплеєм на водоблоці з роздільною здатністю 480 х 480 пікселів. Завдяки таким рішенням, як зігнуті під 45-градусним кутом кріплення трубок та поворотним фітингам у нас залишились тільки позитивні враження від її використання під час тестів. Більше інформації про цей охолоджувач Ви можете отримати з нашого окремого огляду, а ми йдемо далі розбиратись з тим, чому саме нам не вдалося задіяти його у поточній збірці і на якій альтернативі довелось зупинитись.

Цього разу у нас виникло бажання зібрати все у компактному ігровому корпусі CHIEFTEC HUNTER 2. Цей Middle Tower має стриманий і добре знайомий зовнішній вигляд з трикулерною конструкцією забору свіжого повітря через передню панель, прозорою боковиною із загартованого скла та металевим кожухом для блока живлення і накопичувачів майже на всю довжину шасі. Є тут і RGB на всіх вертушках і антивібраційні прокладки під них і пилові фільтри у верхній і нижній частинах.

Також сюди можна встановити до 5 накопичувачів на 2,5 та 3,5 дюйми, до 8-ми 120 мм вентиляторів та навіть є можливість «пригріти» 360-мм РСО. Остання може бути змонтована лише на передню панель, при цьому радіатор має кріпиться окремо із внутрішньої сторони, а усі три пропелери із зовнішньої. І тут час повернутись до LIAN LI Galahad II LCD 360. Хоча точніше сказати, що це РСО повернулась до нас самим неприглядним місцем, а з нею і відеокарта.

Попередні «заміри на око» спочатку вселяли оптимізм, але при реальному монтажі всі наші плани розбились як скло на асфальті, як серце на дві половинки, як… ну Ви зрозуміли. Товщина радіатору і довжина графічного прискорювача налетіли одна на одну як коса на камінь.

Піднявши трохи децибел галасу, ми кинулись на пошуки 240-мм заміни на водній основі, але і тут, нажаль, нас чекало те саме неприглядне місце. Тож у підсумку було вирішено звернути увагу на поличку з потенційно дуже продуктивним, преміальним повітряним кулером be quiet! DARK ROCK ELITE, який у свою чергу, за специфікацією, здатен розсіювати до 280 Вт тепла. Конструктивно це досить велика двосекційна башта з двома встановленими вентиляторами.

Пропелер, той що зі сторони ОЗП можна навіть регулювати по висоті для кращої сумісності з високими модулями. Але і це нам ніяк не допомогло помирити його із обраним комплектом пам’яті. Якщо кулер перевести у верхнє положення то перестає закриватись бокова панель корпусу. Тут ми вже втретє зловили себе на думці, що перед нами поки що зовсім не казковий ліс. і почали шукати вже підходящу за висотою оперативку.

Назвати пошуки успішними важкувато, бо єдиними сумісними планками виявились дві 16-гігабайтні Kingston FURY Beast DDR5-5600 з таймінгами CL40. Для поточної збірки це скоріш рак, ніж риба, але що поробиш, вирішили зварити і його. До того ж оверклокінг поки що не заборонений, тому подивимось що можна вижати з цього комплекту.

Нарешті це сталось і ми змогли зібрати систему до купи. Проте при встановлені операційної системи нас зустріла помилка, яка не мала ніякого права на існування, в сенсі того, що на даному етапі її взагалі не мало бути.

Але знак, що щось не так з гори отримано, тож повернувшись у BIOS ми побачили, що на дискретний прискорювач відведено всього 8 ліній PCI-E.

Тут ми зрозуміли, що трішки промахнулись із обраним M.2 PCI-E 5.0 роз’ємом, бо він ділить лінії PCI-E з відеокартою. Виправити ситуацію було легко, простою зміною дислокації SSD у інший M.2 слот. Усього-то треба було перебрати чверть ПК для цього...

Після цього нам без проблем вдалося запустити ОЗП на частоті 6400 мегатранзакцій за секунду з таймінгами CL32 при напрузі 1,4 В. Зробити це дозволив такий гарний пункт меню як BIOS DDR5 XMP Booster, який має у своєму складі багацько розширених профілів. Це помітно прискорило операції з ОЗП та час її відгуку! Далі ми нарешті налагодили систему і перевірили оперативку на стабільність. Тут все ок!

Але до суцільної білої полоси було ще далеко і по переду нас знову чекала чорна. Перше ж серйозне навантаження на процесор завершилось появою тротлінгу після 30 секунд тортур через не достатню ефективність повітряного кулера. Останній підняв швидкість до 1900 об/хв., але і цього виявилось замало.

Покращити становище допомогло зменшення верхнього ліміту напруги Vcore на 0,055 В. І в такому режимі стресове навантаження вже не змушувало CPU пропускати такти на протязі декількох хвилин. Проте і ця маніпуляція не виявилась 100%-ю панацеєю. І якщо процесор залишався під стресом на довший час, то можна було знову спіймати відповідне червоне повідомлення. Додаткове зменшення ліміту напруги Vcore вже приводило до проблем із загальною стабільністю системи, тож ми вирішили залиши цей варіант як оптимально робочий.

До того ж у повсякденному застосуванні, наприклад у іграх, ця проблема вже не була такою критичною.

Незважаючи на компактність шасі, температурні показники відеокарти виявились доволі непоганими. GPU нам вдалося прогріти максимум до 72 градусів у волохатому бублику і це хороший результат для прискорювача з 320-ватним TDP. Можна переходити до основних тестів!

Ігри

Усі ігри ми тестували у роздільній здатності 4К, бо саме для неї позиціонується GeForce RTX 4080 SUPER.

У другій частині Alan Wake було отримано мінімально прийнятну частоту кадрів у 61 FPS на максимальних налаштуваннях з активованим «якісним» DLSS. Помітні просідання були не критичними – в районі 55 кадрів та інколи траплялись легесенькі посмикування. В цілому грати було достатньо приємно.

Щоб отримати більш-менш прийнятну частоту оновлення дисплею з топовими променями, нам довелось увімкнути генератор кадрів і поєднати його із «якісним» апскейлером (2160p,DLSSQ, FGOn, High+, RTHigh). В таких умовах середній FPS зменшився до 51-го з просадками до 45 і вже почала відчуватись недостатня плавність картинки у динамічних сценах. Це не дуже прийнятний варіант геймінгу у порівнянні з попереднім сценарієм, але цілком собі непогана можливість подивитись на максимально якісну картинку у цій грі.

А от з Avatar: Frontiers of Pandora на Ultra пресеті піддослідна карта взагалі не впоралась. Середній лічильник склав скромні 47 FPS і зрозуміло, що розраховувати на комфортний геймплей у таким умовах не варто.

Кардинально підштовхнути продуктивність дозволила лише одна менюшка з масштабуванням зображення у «якісному» режимі. Середня частота злетіла до більше ніж 80 FPS і навіть показники дуже рідкісних подій не опускались нижче 60 кадрів. Якихось помітних посмикувань ми не відчули, проте якщо уважно придивитись до картинки у русі, то можна помітити трішки мильця.

Як же чудово виглядає Baldur’s Gate 3 у 4К та ще й на максимальних налаштуваннях графіки. А на піддослідній відеокарті ще й оновлюється в середньому біля 120 разів за секунду. Якби ще позбавитись вже звичних проблем ігроладу у вигляді легеньких посмикувань у рандомних місцях, то взагалі було би супер.

Call of Duty: Warzone вже давно дратує нам око своїм проблемним відеорядом то у одному тесті, то у іншому. А тут ще й блимаючі об’єкти, які Ви зараз можете спостерігати на записаному геймплеї. Що ми тільки не робили: перезавантажувалися і перевстановлювали гру, перекомпільовували шейдери, пробували різні графічні пресети і навіть грались з частотами оперативки (може вона винна?), але побороти ці негаразди нам так і не вдавалося.

Проте через деякий час у грі, усі проблеми можуть раптово зникнути. З чим це пов’язано, як це працює, поки що залишається загадкою всесвіту. Та як би там не було, продуктивність у цьому тайтлі ми отримали достатньо високу навіть на екстремально якісній картинці – біля 120 середніх FPS з просадками у район сотні.  

Counter-Strike 2 на найважчих налаштуваннях не викликала жодних нарікань до продуктивності з середнім лічильником біля 170 FPS. Якщо обрати менш вимогливу «кіберспортивну» якість картинки, то можна отримати ще більше. Тут правда є помітним низький показник 0,1% Low, але якось відчути його очима нам не вдалося.

Щоб отримати хоча б середню частоту кадрів близьку до 60 FPS на максимально якісній картинці у Cyberpunk 2077, потрібно масштабування зображення перевести у «якісний» режим. Та крім і так не найкращої продуктивності на додачу тут можна отримати ще й легенькі посмикування. Однак грати приємно.

А якщо до ігрового процесу додати промені, то без генератора кадрів і вже «збалансованого» апскейлера ніяк не обійтися. При цьому середній лічильник кадрів трішки зростає у порівнянні з попереднім сценарієм, до 66 FPS, і навіть плавність ігроладу змінюється у кращій бік. Мінусом же таких налаштувань є відчутний інпутлаг, до якого треба або звикати, або пробувати менш вимогливі пресети графіки.

Diablo IV на піддослідній карті продемонструвала гарну продуктивність з середньою частотою оновлення дисплею біля 120 FPS. Навіть дуже рідкісні події не опускались нижче 85 кадрів і в цілому тут можна сказати про комфортний ігровий процес. З мінусів відмітимо лише традиційні посмикування, які виникали при відвідуванні нових локацій.

У The Finals ми взагалі не змогли відмітити хоч якихось негараздів геймплею: в цій грі нам стрілялося і бігалося максимально комфортно. На «епічному» пресеті графіки середній лічильник нарахував 90 FPS навіть без використання бустових технологій. За бажання, продуктивність можна підвищити різними способами, благо простору для цього маневру достатньо.

Поганяти Fortnite вдалося навіть з викрученими до упору графічними налаштуваннями, включно з нанітами та променями. Для цього правда довелось поступитись тільки масштабуванням зображення у «якісному» пресеті. Середня частота кадрів склала майже 75 FPS без просадок нижче 60 і комфортність ігроладу була, в цілому, приємною.

Forza Horizon 5 у повній мірі допомогла насолодитись деструктивним настроєм тестера по знищенню місцевої флори. Ламати кущі та невеличкі дерева було не тільки весело, але й приємно с точки зору плавності відеоряду. При цьому моніторинг нарахував середні майже 125 FРS і ми вважаємо це гарним результатом, враховуючи «екстремальну» якість картинки у 4К.

У The Last of Us Part I героїні огляду прийшлось викладатись на всі 100%. Але і цього було замало для Ultra-якісної графіки. Середній лічильник склав усього 54 FPS і просідання траплялись до 45 кадрів. Грати чи ні з такою продуктивністю – вибір індивідуальний. Від себе ж можемо сказати, що картинка з такими налаштуваннями виглядає ну дуже соковито та автентично.

Покращити становище допоміг DLSS у «якісному» режимі. Середня частота злетіла до 90 FPS і навіть показники дуже рідкісних подій не опускались нижче 69. Питань до плавності геймплею у нас не виникло, проте помітити не критичні негаразди у вигляді артефактів від роботи апскейлера, все ж вдалося.

Зовсім не кіберспортивні налаштування графіки у PUBG все одно дозволили отримати досить високу продуктивність на рівні 145 середніх FPS. Помітних проблем з плавністю відеоряду видно не було. А якщо такої продуктивності замало, ніщо не заважає спростити налаштування і отримати оновлення дисплею на ще вищій частоті.

Ultra-якісна картинка з детальними тінями у Remnant 2 змусила RTX 4080 SUPER балансувати на межі 60 FPS. Інколи частота падала у район 50 кадрів, а інколи навпаки зростала до 70-ти. Грати можна достатньо комфортно, а для кращого FPS можна трішки поступитись налаштуваннями графіки чи додати DLSS.

Вдосталь нажахатись похмурою Resident Evil 4 можна навіть на максимальному графічному пресеті в поєднанні з трасуванням променів. Картинка в середньому оновлювалась більш ніж 90 разів за секунду і проблем з плавністю геймплею не було виявлено.

Приблизно таку ж саму ігрову картину ми спостерігали і у Sons of the Forest з її шикарним щільним лісом. Моніторинг нарахував тут середні 92 FPS без суттєвих просідань, а ігролад був комфортним з самого початку ігрової сесії.

У космічну Starfield на найважчих налаштуваннях пограти можна, але з нюансами. Середня частота у цій грі не дотягнулась на 2 FPS до мінімально комфортного рівня, а занурювання під 50 FPS вже неприємно відчувались при швидких маніпуляціях камерою.

З «якісним» DLSS зникли проблеми з продуктивністю гри і середній лічильник зріс до майже 80 середніх FPS. Проте чіткість картинки трішки постраждала. хоча помітити це можна тільки при уважному порівнянні із не масштабованим зображенням. Якщо ж сфокусувати увагу саме на ігровому процесі, а не роздивлянні недоліків, то ці неприємності зафіксувати дуже проблематично.

Підсумки

Отже, після детального вивчення можливостей RTX 4080 SUPER, ми прийшли до висновку, що її чистої продуктивності хватає з натягом для 4К роздільної здатності при максимальній якості картинки.

У 6 з 16 ігор вона змогла забезпечити середню частоту кадрів біля 60 FPS і нижче. А у інших 10 продуктивність була достатньою і тут вже можна було отримати від 75 FPS і вище. Назвати цю відеокарту безкомпромісним вибором для 4К можна тільки у тому випадку, коли використовуються такі технології як DLSS або генератор кадрів. Але у такому разі доведеться пожертвувати десь трішки чіткістю картинки, десь трішки гіршим відгуком, а десь і миритися з появою артефактів.

Що стосується інших комплектуючих, то нажаль трисекційна водянка у обраний корпус не влізла, хоча сам корпус нам дуже сподобався. Він зручний та функціональний і якщо процесу підбору компонентів приділити більше уваги, то на його основі можна зібрати не громіздку, але достатньо ефективну, з точки зору охолодження, систему.

Можна сказати, що обрана заміна у вигляді be quiet! DARK ROCK ELITE майже впоралась зі своїм основним завданням, але це стосується тільки ігрового використання.

Від материнської плати у нас залишились виключно позитивні враження, бо вона дозволила буквально в один клік розігнати оперативну пам’ять з 5600 до 6400 мегатранзакцій за секунду та ще й з непоганими таймінгами. До того ж під час збірки корисними виявились такі начебто і не примітні, але дуже функціональні штуки як зручні фіксатори EZ-Latch для відеокарти та M.2-накопичувачів.

Обраний SSD виконував покладені на нього задачі дуже швидко і при цьому ми не помітили якихось проблем з його температурними показниками. Та і блок живлення не підкачав, бо тримав потужну систему стабільно без нагадування про себе високими обертами вентилятора.

На цьому у нас все. Вам радимо підбирати уважно комплектуючі, щоб не стикатися з такими проблемами, які виникли у нас.

Автор: Олексій Єрін