Як розігнати ОЗП DDR5? Поради для початківців

У той час, коли оперативна пам'ять DDR5 доволі широко представлена у всьому світі і ціни навіть на швидкі комплекти вже сильно не кусаються, ми вирішили допомогти тим, хто з якихось причин користується не надто швидкою ОЗП даного стандарту. Якщо Ви свою оперативку придбали на самому старті продажів, коли ціни були космос, а швидкості базові, або ж якщо Вас ввели в оману характеристики процесорів чи материнських плат, заохочуючи придбати низькочастотні модулі, то не засмучуйтесь. У цьому гайді ми навчимо підвищувати продуктивність DDR5 без особливих зусиль і на реальних прикладах покажемо, на скільки великим може бути виграш від розгону.

Перш ніж переходити до оверклокінгу безпосередньо, спочатку треба забезпечити себе деяким набором базових знань, без яких цю процедуру здійснити майже не можливо. І основним тут є розуміння того, як повернути систему до життя, якщо під час розгону ОЗП щось пішло не так. Сподіваємось, багато хто з Вас знає що таке базова система вводу/виводу (BIOS) і що потрапити до неї зазвичай можна за допомогою клавіші «Del» на початку завантаження ПК, хоча в природі існують і інші сполучення клавіш. Нам же потрібно навчитися скидати налаштування цієї системи і для цього існує одразу декілька зручних і не зовсім способів, про які ми зараз розповімо.

Найлегшим із них є фізична кнопка Clear CMOS на панелі зовнішніх портів материнської плати. Якщо система не стартує і не відповідає на основні команди, знеструмлюємо її, тицяємо на відповідну кнопку і вуаля, усе повинно запуститись при відновленні живлення. Але цей фінт, нажаль, вдасться провернути далеко не на усіх материнках.

Зазвичай, щоб реанімувати системник, доводиться лізти всередину корпусу, а це у свою чергу, може бути проблемою через, наприклад, наявність гарантійних пломб. У тих же випадках, коли ви знаєте свій ПК як свої п’ять пальців і маєте доступ скрізь, для вирішення задачі підійдуть два наступні способи.

Перший – замикання двох спеціальних контактів на материнці, які саме для цього і призначені. Зазвичай вони знаходяться не далеко від гнізда із батарейкою і носять назву Clear CMOS, або JBAT1. Іноді цей «джампер», для більшої зручності, присутній на платі у вигляді фізичної кнопки, і якщо це Ваш випадок, то Вам пощастило.

Другий – можна тимчасово витягти батарейку CR2032 з материнської плати, що зазвичай призводить до аналогічного результату.

Ще один важливий момент. Після проведення зазначених маніпуляцій по поверненню системи BIOS до базових значень усіх параметрів, остання може попросити Вас завантажити оптимальні «дефолтні» налаштування.

Тепер переходимо ближче до діла, але попередимо, що даний матеріал не є прямим закликом до розгону ОЗП. Якщо Ви не впевнені у своїх силах, краще цього не робити, а якщо і робити, то виключно на свій страх і ризик. Ми лише розказуємо про власний досвід.

Отже, допоможе нам здійснити задумане недорогий комплект із двох планок по 16 ГБ Kingston FURY Beast DDR5 зі скромною по сьогоднішнім міркам частотою у 5200 мегатранзакцій за секунду. Його таймінги так би мовити стандартні - 36-40-40, а робоча напруга обмежена планкою у 1,25 В. Чипи пам’яті від перегріву оберігаються алюмінієвими радіаторами. Для розгону їх наявність вкрай бажана, особливо у випадку підняття напруги живлення.

Тестові стенди

Тепер розповімо про інші компоненти тестових стендів, бо їх задля справедливості буде два – від AMD та Intel.

У випадку червоних основою платформи виступала материнська плата під Socket AM5 - ASUS ROG STRIX X870E-E GAMING WIFI.

Процесор у неї ми встановили Ryzen 9 9900X, який оперує 12-ма ядрами у 24 потоки.

В основі збірки від синіх була ASUS ROG STRIX Z890-E GAMING WIFI під LGA1851.

У парі з нею використовувався 20-ядерний процесор - Intel Core Ultra 7 265K.

Усі інші комплектуючи для обох стендів підібрались однаковими і охолодженням обох CPU піклувалась трисекційна водянка ASUS TUF Gaming LC II 360 ARGB.

Усе програмне забезпечення зберігав оптимальний за співвідношенням ціна/можливості M.2 PCI-E 4.0 x4 накопичувач Kingston KC3000 на 1 ТБ. Він забезпечує швидкість у 6000 МБ/с при записі і 7000 при зчитуванні.

За 3D-прискорення відповідала продуктивна відеокарта Palit GeForce RTX 4090 GameRock OC.

Живив систему надійний і потужний кіловатний Seasonic VERTEX GX-1000 з підтримкою стандартів ATX 3.0 та PCI-E 5.0.

А зібрати всі компоненти до купи допоміг корпус ASUS TUF Gaming GT302 ARGB з чотирма вентиляторами у комплекті.

Розгін DDR5-5200 до DDR5-6000 

Тепер повертаємося до оперативної пам’яті і переходимо до її розгону. Почнемо із платформи AMD, де більше нюансів.

Найпростішим робочим способом є підвищення частоти ОЗП на одну чи кілька сходинок (у нашому випадку материнська плата дозволила це робити із кроком у 200 мегатранзакцій за секунду) і більше нічого не чіпаємо. Усе так просто запитаєте Ви? Так, бо переважна більшість представлених на ринку комплектів (окрім, мабуть, супероверклокерських) мають закладений виробником запас міцності. Стабільність роботи сучасного ПК доволі сильно залежить від оперативної пам’яті, тому якщо при передачі даних постійно виникатимуть помилки, то шкереберть дуже швидко полетить уся система. От і змушені чипмейкери перестраховуватись, що для нас як користувачів є плюсом.

Піддослідну ОЗП нам таким чином вдалося легко розкачати до 6000 мегатранзакцій за секунду. І це якраз та максимальна частота, із якою вбудований контролер Ryzen 9 9900X працює у синхронному режимі за замовчуванням. Що до таймінгів, то вони автоматично залишились на тому ж рівні, що у DDR5-5200 – 36-40-40. Не довелося змінювати і робочу напругу – «завелося» на тих же 1,25 В.

Комусь буде цього достатньо, але ми б порадили і ці параметри трішки підкорегувати. Наприклад, можна поступово знижувати таймінги і збільшувати напругу в ручному режимі з мінімальними кроками, але простіше буде зайти на сайт виробника Вашої ОЗП і подивитись на інші доступні комплекти аналогічної модельної лінійки. У нашому випадку із частотою у DDR5-6000 на сайті Kingston знайшлося одразу два варіанти. Ми спробували найшвидший із них – DDR5-6000 із таймінгами 30-36-36 при напрузі 1,4 В.

Вводимо ці дані у відповідні пункти меню BIOS і отримуємо цілком стабільну систему, яка пройшла безліч усіляких тестів.

Важливий момент - не треба дивуватись довгому застосуванню налаштувань при розгоні ОЗП. Система може зробити за цей час декілька перезавантажень чи довго думати і особливо це стосується червоних. Пов’язано усе це із автоматичним підбором усіх інших параметрів, захованих від Ваших очей, які у меню BIOS залишились в положенні «Авто».

Якщо ж на якомусь етапі підвищення частоти система таки не зможе стартувати, робимо Clear CMOS за описаними раніше інструкціями і виставляємо останнє значення частоти, з яким система працювала коректно.

А що ж реально можна отримати від такого доволі простого розгону? Давайте подивимось і ознайомитись із результатами.

Платформа AMD найбільший буст, а саме до 18% у AIDA64, отримала у синтетичних бенчмарках при переході від DDR5-5200 до DDR5-6000 без зміни таймінгів і робочої напруги.

При цьому виграш від нижчих затримок в розгоні до DDR5-6000, як не дивно, взагалі майже ніяк не вплинув на загальну продуктивність системи, можливо через доволі високу для піддослідних планок напругу у 1,4 В.

У іграх основний розклад, по суті, сильно не змінився, розгін допоміг отримати до 10% середніх FPS більше. Але деякі нюанси між автоматичним та ручним режимом DDR5-6000 помітити можна. Наприклад, у Baldur’s Gate 3 швидші таймінги допомогли відірватись від базових затримок на 3% середнього FPS. І по показникам дуже рідкісних подій ситуація виглядала краще. А ще друга контра отримала додатковий 1% кадрів за секунду на середньому лічильнику із швидшою DDR5-6000. Проте та ж Forza Horizon 5 не відчула ніякої різниці між 6000-ми режимами, а Cyberpunk 2077 та S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl і взагалі оновлювались трішки швидше на повільнішому з них, хоча з різницею у межах похибки.

Розгін до DDR5-6400 на AMD

А чи є сенс у подальшому розгоні? А якщо вже у наявності DDR5-6000, то що дасть її прискорення на платформі AMD? Давайте спробуємо вичавити з піддослідного комплекту 6400 МТ/с.

Для цього знову скористаємось підказкою з сайту Kingston, де знайдемо цікавий комплект DDR5-6400 серії Kingston FURY Beast. Його таймінги доволі швидкі 32-39-39, а робоча напруга така ж як у DDR5-6000 з низькими затримками – 1,4 В.

Вводимо відповідні параметри у BIOS, зберігаємо налаштування, перезавантажуємось і радіємо, що все склалося майже так як треба. Пам’ять без проблем завелася на вищий частоті і нижчих затримках, проте під словом «майже» сховався один нюанс.

Річ у тому, що контролер ОЗП у процесорах AMD не завжди запускається з DDR5-6400 із дільником 1:1 у автоматичному режимі, часто за замовчуванням то буде 1:2. Зрозуміло, це призводить до падіння продуктивності, хоча у більшості випадків все повинно працювати. Тому йдемо у відповідний пункт меню і обираємо синхронний режим роботи контролера CPU та ОЗП.

На щастя і ця маніпуляція виявилась вдалою, тож час переходити до тестів.

У синтетиці лише AIDA64 та Geekbench 6 в багатопотоковому режимі відчули, що мегатранзакцій у піддослідної ОЗП стало ще трішки більше ніж у DDR5-6000. У всіх інших випадках результати дуже схожі, і не завжди вони на боці режиму DDR5-6400. Хоча якщо порівнювати останній із номінальною частотою обраних планок, то як і раніше, розгін виглядає дуже доцільним.

У іграх ми не отримали і того, бо у більшості ігрових сценаріїв нижчі затримки DDR5-6000 виявились більш корисними, забезпечивши хоч на один-два FPS, але все ж вищу частоту кадрів ніж із DDR5-6400. При цьому були не поодинокими випадки, коли обидва режими йшли на рівних.

Розгін до DDR5-8000 на AMD 

Після відмітки у DDR5-6400, а у деяких випадках і менше, система AMD точно працюватиме в режимі 1:2 – ОЗП:контролер. Тож чи є сенс у подальшому прискоренні оперативної пам’яті? Навіть якщо пощастить і модулі це дозволяють. Давайте перевіримо на практиці.

Для цього скористаємося сайтом компанії Kingston, знайдемо найшвидші бінарні UDIMM модулі серії Renegade із частотою у 8000 МТ/с і застосуємо їх XMP профіль із таймінгами 38-48-48 і напругою у 1,45 до DDR5-5200.

Чи ризиковано це? Так, ризиковано. Більше того, зазвичай материнські плати, починаючи із відмітки 1,4 В починають або інформувати користувача про високу напругу, або навіть потребують попереднього дозволу так її задирати. Заради експерименту ризикнемо, і декількома простими рухами по клавішам змінюємо налаштування BIOS відповідно до обраного комплекту. Зберігаємось, перезавантажуємось зі схрещеними пальцями і із не аби яким здивуванням спостерігаємо, як система не тільки запустилася, а ще й згодом пройшла необхідні тести стабільності.

Єдине, чим довелося пожертвувати у даному випадку, це синхронний режим роботи між контролером CPU та ОЗП. Тепер перевіримо поведінку системи у тестах на AMD платформі.

AIDA64 на такий прилив мегатранзакцій за секунду відреагувала добре, особливо при записі даних до ОЗП. Перевага над DDR5-5200 склала до 44%, а над DDR5-6400 – до 12%. При цьому у всіх інших синтетичних бенчмарках режим DDR5-8000 був стабільно швидшим за DDR5-6400, але з мінімальним профітом у 1-2%.

У іграх, як відомо, червоні процесори краще співпрацюють із ОЗП частотою у 6000 та 6400 МТ/с з якомога меншими таймінгами. Але розгін до 8000 навіть із дільником 1:2 із додатковою втратою продуктивності, виявився хоч і на трішки, але ефективнішим. Виключенням стала хіба що Baldur’s Gate 3 у якій DDR5-8000 поступилася DDR5-6400 одним кадром середньої частоти. У другій контрі це вже були плюс 10 FPS на середньому лічильнику, у Forza Horizon 5 плюс 1 FPS, а у Cyberpunk 2077 та S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl по плюс 2 FPS. Небагато, але для тих, хто звик вичавлювати усі можливості системи – буде приємно.

Якщо ж порівнювати режим DDR5-8000 із номінальною частотою обраної для тестів ОЗП, то різниця на стороні розігнаної доволі серйозна – до 10% середньої частоти кадрів.

Розгін з DDR5-5200 до DDR5-6400 на Intel

На платформі Intel заради прикладу покажем лише найпростіший розгін до DDR5-6400, без правки затримок та напруги, хоча ці маніпуляції робляться по аналогії з вже наведеним прикладом.

І тут важливо нагадати, що через особливості кільцевої шини, працювати із пам’яттю DDR5 процесори синіх у кращому випадку можуть лише в режимі 1:2 (контролер/пам’ять), але на відміну від червоних CPU, сильно їм цей аспект не заважає.

В результаті у синтетичних бенчмарках було отримано до 13% приросту продуктивності розігнаного до 6400 МТ/с піддослідного комплекту і це теж доволі серйозний результат.

У іграх буст частоти кадрів змінювався по різному від одного проекту до іншого, але це був стабільний та переважно відчутний профіт, який в середньому можна оцінити у більш ніж 5% продуктивності.

Підсумки

Отже, у підсумку хотілось би підбадьорити тих користувачів, хто на свій страх і ризик все ж вирішить підвищити загальну продуктивність свого ПК шляхом розгону оперативної пам’яті.

Як бачите, нічого складного у цьому немає, треба лише навчитися правильно скидати налаштування BIOS і дотримуватись доволі простих правил – не перевищувати напругу вище 1,4-1,45 В і для розгону використовувати лише ті модулі, які оснащені радіаторами.

Бо сумарний виграш, на наш особистий погляд, того вартий. Навіть із простим підвищенням частоти від 5200 до 6000 МТ/с можна легко і головне без особливого ризику отримати до 8% продуктивності у робочих застосунках і до 10% середньої частоти кадрів у іграх на платформі AMD.

Платформа Intel на такий підйом пропускної здатності може навіть краще відреагувати, у деяких випадках в прикладному програмному забезпеченні і приблизно на тому ж, або трішки меншому рівні у іграх.

Також ніхто не заважає вижати ще пару додаткових відсотків продуктивності за допомогою більш точної наладки частот, таймінгів та напруги, але для цього доведеться глибше ознайомитись із параметрами інших комплектів ОЗП і зовсім трішки попрацювати ручками. Але, знову ж, зауважимо – всі ці маніпуляції ви робитимете на свій страх і ризик.

Автор: Олексій Єрін