Тест GeForce RTX 4070 Laptop (115W) у ноутбуці Dream Machines RG4070-17UA36: літаємо на ультрах!

Якось так склалося, що до наших рук потрапив цікавий варіант ігрового ноутбука від Dream Machines з RTX 4070 на борту.

Знаючи, що сегмент мобільних геймерських платформ досить актуальний та популярний, ми вирішили скористатись можливістю і показати на що він здатен. Екран ноута – Full HD, тож є привід розраховувати на максимальну графіку при прийнятній частоті кадрів у більшості сучасних ігор. Чи відповідають наші сподівання дійсності, перевіримо у цьому огляді.

Що ж, давайте подивимось ближче на цю «машину мрій». Дизайн пристрою прямо кажучи ну дуже стриманий, ми б сказали виключно чоловічій. Ви не побачите тут ніяких хитромудрих дизайнерських конструктивних рішень, якихось особливо яскравих елементів підсвітки, тощо.

Тільки тріумф чорного кольору, тільки пласкі грані та прямі кути. Навіть там, де з візерунками можна було б проекспериментувати, наприклад, на решітках вентиляції, усе строго – прямі лінії або трикутники. Проте при всьому цьому не можна сказати, що лептоп виглядає «нудно». Ні, він саме такий, який потрібен тим користувачам, для яких «практичність» - це не просто слово, а стиль життя.

Матеріал корпусу – виключно пластик. Ніяких металевих вставок або поверхонь ми нашкрябати не змогли. Проте враховуючи цей факт, явних питань до жорсткості конструкції не виникло. Так, якщо докладати зусиль вище середнього рівня, прогнути дисплейну кришку та основний блок можливо. Але з таким підходом можна багато чого деформувати, навіть залізну кулю.

Дисплей новинки великий – діагоналлю 17,3 дюйми із роздільною здатністю 1080p. У його основі лежить WVA матриця від BOE із частотою оновлення 144 Гц. Кути огляду достатні для споживання контенту у неідеальних умовах, а охват кольорового простору sRGB становить 90% та 65% Adobe RGB. Яскравість та контрастність хороша і у повсякденному житті нам не знадобилось підіймати показник першої до більш ніж 50%. Рамки умовно можна назвати стандартними, окрім нижньої, котра помітно виділяється навіть на фоні верхньої, в яку вбудована камера на 0,9 Мп із роздільною здатністю 720p. Розкривається екран однією рукою з максимальним кутом у 135 градусів.

Великі габарити дисплею дозволили не економити місце для пристроїв введення даних. Завдяки цьому на робочій поверхні розмістилась повнорозмірна клавіатура із окремим цифровим блоком і LED-підсвіткою. Немаленький тут і тачпад.

Ще одна важлива деталь. Через немаленькі габарити і продуктивну начинку важить ноутбук майже 3 кілограми, що в принципі, є нормою для аналогічних мобільних рішень.

А тепер заглянемо під капот. Основну тяглову силу піддослідній «машинці» забезпечує 20-ядерний (по формулі 8+12) 28-потоковий Core i7-14700HX. Продуктивні працюють на частоті від 2,1 до 5,5 ГГц. А ефективні можуть розганятись від 1,5 до 3,9 ГГц. Кешу третього рівня у камінця 33 МБ. TDP залежить віт поточного стану CPU і характеризується трьома показниками – мінімальний 45 Вт, базовий 55 Вт і максимальний у 157 Вт.

ОЗП ноутбука представлена двома SO-DIMM планками DDR5 по 16 ГБ із частотою 4800 мегатранзакцій за секунду.

Постійне ж зберігання даних доручено M.2 PCI-E 3.0 x4 SSD накопичувачу Silicon Power P34A60 на 1 ТБ.  Зчитувати та записувати дані він може на швидкості до 3500 і 3250 МБ/с відповідно. Принаймні саме такі показники нам вдалося отримати у CrystalDiskMark.

Коли 3D навантаження на систему мінімальне, виводом зображення на дисплей піклується Intel UHD графіка 14-го покоління із 32 виконавчими блоками і частотою до 1,6 ГГц.

Коли ж настає час продуктивно попрацювати, у роботу включається мобільна GeForce RTX 4070. Остання у своєму складі має 4608 CUDA-ядер, 144 текстурних блоків та тензорних ядер, 48 модулів пастеризації та 36 ядер трасування променів. Функціонує GPU у базовому режимі на частоті 2070 МГц, а у динамічному розганяється до 2175 МГц. VRAM прискорювача набрана мікросхемами GDDR6 виробництва Samsung загальним об’ємом 8 ГБ. Її ефективна частота становить 16000 МГц і з GPU вона «спілкується» за допомогою 128-бітної шини. Загальна пропускна здатність відеобуферу дорівнює 256 ГБ/с. У референсному виконанні графічний акселератор споживає до 115 Вт, але у нашому випадку йому дозволено дихати на повні груди із 140-ватним TDP.

Тим кому цікаво отримати інформацію стосовно енергоспоживання, робочих температур, шуму, скільки ноут живе від акумулятора, радимо відвідати наш сайт і дізнатись про все що треба за посиланням. Ми ж у цьому огляді сфокусуємось на реальному ігровому використанні цього пристрою  у номінальній роздільній здатності – Full HD. Чи вдасться підкорити її на максималках? Бо знову ж таки, на що здатна RTX 4070 Mobile у ситуаціях з більшою щільністю пікселів, ми вже якось перевіряли.

Синтетика

Перед тим як переходити до ігрових тестів, звертаємо увагу на декілька синтетичних бенчмарків, які Ви зараз бачите на екрані. Тепер у Вас є необхідна інформація для порівняння з іншими або власними системами.

Ігри

І нарешті до ігор.

У першому ж надважкому для будь якої сучасної відеокарти проекті - Alan Wake 2 - вдалося отримати цілих 80 FPS без просадок нижче 60 на «високих» налаштуваннях. Правда для такої гарної продуктивності довелося активувати DLSS у «якісному» режимі. Результативна картинка і виглядає гарно та деталізовано, а втрата чіткості майже не помітна. Насолоджуватись ігровим процесом, в цілому, приємно, але зрідка деякі легенькі посмикування наше орлине око все ж змогло зафіксувати.

На 11 FPS нижчий середній лічильник моніторинг зафіксував при аналогічному пресеті графіки із «високими» за якістю променями, генератором кадрів та «збалансованим» масштабуванням зображення. Незважаючи на скромніший FPS, просадок нижче комфортного рівня, як і у попередньому сценарії, помічено не було, хоча у особливо важких сценах ситуація знаходилась на грані фолу. Ігролад за таких налаштувань залишився приблизно на тому ж самому рівні, втім як і чіткість картинки.  

У Apex Legends на «дуже високих» можна пограти із комфортом без будь яких «але». Сприяє цьому і висока частота кадрів вище 200 FPS і рівний відеоряд, позбавлений будь яких неприємностей. Що казати, навіть показники дуже рідкісних подій не опускались нижче 110 кадрів за секунду.

Avatar: Frontiers of Pandora вдалося запустити на максималках з «ультра якісним» апскейлером. Середня частота склала 66 FPS із легенькими просіданнями нижче комфортного рівня, які, в цілому, на швидкість не впливають. Так, картинка в таких умовах виглядає дуже соковито, але плавність зміни кадрів не ідеальна. При огляді неймовірно красивих локацій Вас можуть то тут то там зустріти некритичні, але все ж помітні посмикування. Тим, у кого вони викликатимуть підняття цукру в крові, радимо знизити якість масштабування.

У Baldur's Gate 3 бустери FPS взагалі не знадобилися. На Ultra-х картинка оновлювалась, в середньому майже 120 разів за секунду, чого із головою достатньо для неспішного ігрового процесу. Геймплей зразковим назвати не можна, через періодичні підтупи, але, як показує практика, він такий на будь-якій системі.

Щось вже давненько Call of Duty: Warzone не радувала нас плавним відеорядом. Мабуть для цього потрібно якесь особливе розташування зірок на небі, якого і цього разу, нажаль, не трапилось. При частоті близько 110 FPS у середньому на екстремальному пресеті, виникали рандомні посмикування, які вже давно записані у розряд традиційних. Можливо для покращення ситуації треба пробігти більше каток ніж це зробили ми.

У Counter-Strike 2 продуктивності з лишком вистачає для 144 Гц дисплею на «дуже високій» якості картинки. Проте по показникам дуже рідкісних подій зрозуміло, що щось із грою не так. І це «щось не так» підтверджується візуально – присутні невеличкі посмикування, які ми вже раніше спостерігали на картах зеленого табору. Грати можна нормально, але у цьому онлайн шутері хотілось би більшого.

Неприємною несподіванкою стала Cyberpunk 2077 на Ultra-х без допоміжних технологій підняття FPS. Середній лічильник під час тестового проїзду містом нарахував 67 FPS із легкими занурюваннями нижче 60-ти на декілька кадрів. І невисока продуктивність – це ще не головна проблема. Притормозки у даному сценарії хоч і не були критичними, але траплялись настільки часто, що через деякий час у грі виникало почуття роздратованості. При цьому ні зниження графічного пресету, ні мікси із різними рівнями масштабування зображення не допомогли змінити ситуацію на краще.

Ще однією спробою був запуск неонового міста з максимальним RT. І знаєте, краще б ми цього не робили. Незважаючи на підсилення продуктивності за допомогою генератора кадрів і «якісного» DLSS, відеоряд погіршився на стільки, що використовувати слово «задоволення» у даному випадку взагалі не доречно. «Корінь зла», скоріш за все, у 8-ГБ відеобуфері, який під час запису геймплею за таких налаштувань був забитий під зав’язку.

Diablo IV на найважчих налаштуваннях продемонструвала гарну продуктивність на рівні 130 середніх FPS. Проте плавність у цьому проекті традиційно кульгає і по нинішній день, особливо у локаціях, які відвідуються вперше. Підтверджують наші слова і низькі показники дуже рідкісних подій.

Схожа продуктивність, як по середньому лічильнику, так і по показникам 0,1% Low із відповідними посмикуваннями спостерігалась у Fortnite на «епічному» пресеті. Не так щоб все було погано, в цілому грати комфортно, але не без недоліків. Щоб зробити картинку ще соковитішою за допомогою Nanite, доведеться вмикати апскейлер.

«Екстремально» деталізовану картинку Forza Horizon 5 піддослідний портативний ПК вивіз на частоті близько 110 FPS без зауважень до плавності ігроладу. Ще б лічильник був вищим за 30 кадрів, взагалі було б ідеально. З особливостей відмітимо майже повністю заповнений буфер VRAM, про що гра періодично нагадує відповідним системним повідомленням.

Пришпорити вірного коня у Ghost of Tsushima нам вдалося на відносно невеликій швидкості - біля 85 FPS у середньому на «дуже високому» графічному пресеті, який на погляд автора сценарію виглядає не так вже й круто. Просідань нижче комфортного рівня на шляху самурая зустріти не довелося, на відміну від ледь відчутних періодичних посмикувань.

У Helldivers 2 на максималках трішки незручностей у вигляді легеньких посмикувань можна відчути лише на перших хвилинах першої катки. Далі відеоряд вирівнюється на стільки, що багатьом іншим проектам є з чого брати зразковий приклад. Середній лічильник моніторинг зафіксував на позначці у 84 FPS без суттєвих просідань. Відчуття від ігрового процесу можна охарактеризувати як комфортні, хоча звісно хотілось би, щоб продуктивність у такому динамічному проекті була ближчою до максимальної частоти екрану ноутбука.

Один в один ситуацію із плавністю зміни кадрів нам пощастило, у лапках, спостерігати у першій частині The Last of Us. На початку ігрової сесії була помічена буквально пара підфризів, а далі усе ОК. При цьому повзунки налаштувань були викручені максимально праворуч, а частоту біля 85 середніх FPS допоміг отримати «якісний» DLSS.  

Senua's Saga: Hellblade II радує око освітленням, тінями, деталізацією та автентичною атмосферою. У такому проекті, як цей, відчувається кожна копійка, витрачена на потужні компоненти системи, мобільної чи стаціонарної – не важливо. І піддослідний лептоп хоч і важкувато, але все ж таки зміг зробити так, щоб насолода від місцевих красот була максимальною або близькою до такої. Середній лічильник хоч і застиг на скромній позначці у 68 кадрів за секунду на «високих» налаштуваннях із «якісним» масштабуванням, проте без явно помітних просідань нижче 60-ти.

Вирватись за межі атмосфери у Starfield не вдалося. Політ більшість часу відбувався на середній висоті із частотою кадрів майже 80 FPS на Ultra графічному пресеті у поєднанні із згладжуванням за допомогою штучного інтелекту при повній роздільній здатності. Помітних просадок нижче комфортного рівня не трапилось, проте плавність зміни кадри трішки підкачала, втім як завжди і на будь якій системі, що підтверджує низький показник найдовших кадрів.  

Безкоштовний шутер XDefiant і виглядає круто і «катається» не гірше. На найважчій за якістю картинці моніторинг зафіксував середні 176 FPS і навіть помітні просадки були значно вищими за частоту оновлення дисплею піддослідного ноутбуку. У даному випадку у нас коментар короткий – геймплей зразковий.

Підсумки

Підводячи підсумки можемо сказати, що наші сподівання, якими ми поділились на початку огляду, справдились. Мобільна RTX 4070 здатна витягнути будь який сучасний ігровий проєкт на максимальному графічному пресеті у Full HD. Для цього правда інколи доведеться врубати апскейлер, але його режим якості буде виключно «Quality» або «Ultra Quality», як у випадку із Аватаром. Тому якихось суттєвих втрат у деталізації картинки Ви не відчуєте.

Інше діло, що не завжди достатньо високий фреймрейт супроводжувався плавним відеорядом. Проте і тут є своє виправдання, якщо подивитись на ситуацію з іграми зі стратегічної висоти. Для більшості протестованих тайтлів це вже звичні хронічні хвороби оптимізації, які неприємно спливають і на значно потужніших системах. Тому звинувачувати прискорювач у тому, у чому він по суті не винен, не будемо.

Із неприємних відкриттів виділимо хіба що Cyberpunk 2077. Тут ми очікували більш плавного ігроладу на максималках без штучних технологій по підвищенню FPS.

Що ж до самого ноута від Dream Machines, то нам сподобався його чоловічий дизайн та функціональність. Для переважної більшості користувачів він має все що треба на борту і нічого зайвого зверху. З особливих моментів відмітимо досить шумну за замовчуванням роботу системи охолодження та високий нагрів 280-ватного блоку живлення. Приборкати першу можна за допомогою доступних режимів, включно із тихим, у фірмовому софті. У другому випадку просто радимо розміщувати джерело так, щоб ніщо не заважало йому самоохолоджуватись.

Автор: Олексій Єрін