Тест Arc Graphics 140V на ноутбуці ASUS Zenbook S 14 (UX5406): знайомство з Intel Lunar Lake

У цьому огляді дізнаємось на що здатна нова мобільна платформа Intel Lunar Lake, яка деякими своїми особливостями може сильно здивувати. Наприклад, усі процесори лінійки мають однакову кількість ядер, при цьому самі ядра взагалі позбавлені технології Hyper-Threading.

А ще тут вбудована графіка підтримує трасування променів, а чипи ОЗП розпаяні безпосередньо на текстоліті CPU. Плюс є NPU, хороша енергоефективність і багато чого іншого, що помістилось у ультра компактний ноут завтовшки усього 1,1 см та вагою у 1,2 кг. Цікаво? Тоді приєднуйтесь.

Одразу ж давайте розберемось із усіма нюансами тепер вже актуальної «місячної» лінійки. Входить у неї аж цілих дев’ять процесорів із не дуже інформативними кодовими назвами, які Ви зараз бачите на екрані. Єдине, що можна зрозуміти по номеру того чи іншого камінця, так це приналежність до конкретного сегметну продуктивності - Core Ultra 5, 7 або 9. При цьому якщо звернути увагу на кількість ядер та потоків, то можна помітити, що у всіх випадках їх 8, тобто Hyper-Threading не підтримується навіть топовим рішенням лінійки.

Самі ж ядра відрізняються між собою і згідно тенденціям останніх поколінь, представлені 4-ма продуктивними Lion Cove та 4-ма енергоефективними Skymont. З фізичної ж сторони чип поділений на два окремих кристали.

Перший містить в собі блок ядер CPU та вбудованої графіки, і виготовляється по передовому технологічному процесу TSMC - N3B. Другий – це кристал системної логіки і його техпроцес вже не такий витончений – 6 нм.

А за рахунок чого ж відбувається градація продуктивності чипів, запитаєте Ви? Перше – це максимальні робочі частоти, які на шляху від наймолодшого до найстаршого чипу зростають на 100-200 МГц для E-ядер і на 200-600 МГц для P-ядер. 12-мегабайтний загальнодоступний для всіх блоків кеш L3 теж дістався не всім моделям – 4 із 9-ти CPU знизу списку задовольняються 8-ма мегабайтами. Ще є відмінності по кількості обчислювальних блоків NPU та чисельності виконавчих конвеєрів iGPU і їх частот. Та, мабуть, головним, на що треба звернути увагу при виборі тої чи іншої моделі, є обсяг доступної ОЗП. Бо через те, що чипи пам’яті LPDDR5X розпаяні безпосередньо на текстоліті процесора, розширити їх об’єм потім не вдасться. Враховуючи останній факт починаєш дивитись на загальну таблицю порівняння характеристик процесорів з іншої сторони. Виявляється, що по суті, лінійка представлена усього 5-ма CPU, просто кожна модель, окрім топової, має 16-ти та 32-гігабайтну версії по об’єму ОЗП.

Core Ultra 7 258V

Ми ж у даному матеріалі будемо досліджувати можливості середньої моделі лінійки - Core Ultra 7 258V. Вона має робочі частоти для ефективних ядер від 2,2 до 3,7 ГГц, а для продуктивних - від 2,2 до 4,8 ГГц. Кеш третього рівня складає 12 МБ, а обсяг вбудованої ОЗП – 32 ГБ, які працюють зі швидкістю до 8533 мегатранзакцій за секунду.

Вбудована графіка Arc Graphics 140V у своєму складі налічує 8 Xe-ядер другого покоління, котрі працюють на частоті до 1950 МГц. З важливого – заявлено про півтора кратний приріст продуктивності нового iGPU у порівнянні із аналогами минулого покоління Meteor Lake завдяки новим XMX-рушіям. Є на борту і підтримка трасування променів завдяки 8-ми RT-ядрам і апаратне кодування/декодування відеокодеків H.264, H.265, AV1 та VP9, а для H.266 передбачено тільки декодування.

З програмних інтерфейсів прискорювач може запропонувати підтримку API DirectX 12.2, OpenGL 4.6 та OpenCL 3.0. А ще, по заявам виробника, графіка непогано справляється із прискоренням задач, які напряму пов’язані із алгоритмами машинного навчання, що ми неодмінно перевіримо пізніше.

Пікова продуктивність виділеного блоку NPU об’єкту тестування може досягати 47-ми трильйонів операцій за секунду, чого як раз достатньо для класу пристроїв Copilot+ і відповідних функцій з використанням штучного інтелекту.

Що ж до TDP, то його означено одразу трьома показниками - мінімальним у 8 Вт, базовим у 17 та максимальним - 37 Вт. І ці цифри, до речі, притаманні усім «лунар лейкам» окрім топового. У нього базове споживання знаходиться на рівні 30 Вт, а мінімальне і максимальне таке саме як і у всіх інших CPU.

ASUS Zenbook S 14

Тепер звернемо увагу на мобільну платформу, в яку встановлено піддослідний процесор – ASUS Zenbook S 14 UX5406S. Як вже було згадано на початку, габарити і вага цього ноутбуку зовсім не м’яко натякають на його ультракомпактність. Дизайн пристрою вже давно себе добре зарекомендував і мало чим відрізняється від Zenbook-ів минулих поколінь. Проте це стосується виключно зовнішнього вигляду. А от на дотик зміни – кардинальні.

Корпус новинки виготовляється із високотехнологічного матеріалу під назвою Ceraluminum, тобто алюмінію, що пройшов через процес «керамізації». І на кінчиках пальців він відчувається дійсно як тверда кераміка, що позитивним чином впливає на жорсткість конструкції, а вагу при цьому має не велику.

Плюс, додаємо до списку переваг відповідність військовому стандарту MIL-STD-810H і отримуємо надійний Laptop, який сміливо можна використовувати не тільки удома, або в офісі, а і на свіжому повітрі.

В якості екрана тут використовується неймовірна 3K OLED панель на 14 дюймів із частотою оновлення 120 Гц та дуже швидким відгуком у 0,2 мс. А набір зовнішніх інтерфейсів та портів включно із Wi-Fi 7, Bluetooth 5.4, Thunderbolt 4 та USB 3.2 Gen 2 змусить будь-кого почуватись супергероєм по швидкості обміну інформації у сучасному світі. Із повним оглядом ноутбука радимо ознайомитись на нашому сайті за посиланням.

Нас же у даному матеріалі більше цікавить безпосередньо загальна продуктивність нової платформи і ще більший інтерес викликає швидкодія вбудованої графіки. Усе ми неодмінно перевіримо, але спочатку традиційний прогрів.

Прогрів

У простої приємно бачити споживання Core Ultra 7 258V до 5 Вт разом із вбудованою графікою, але припускаємо можливу неточність вимірювань. Бо, наприклад, та ж GPU-Z через новизну, не знайома із iGPU Intel Arc 140V, хоча утиліта HWiNFO аналогічних повідомлень не згенерувала. Та як би там не було, температуру на датчиках зафіксовано зависоку – близько 45°C на CPU блоці і 42-х на GPU.

При повному навантажені на всі ядра процесора він досяг досить високих 86°C при споживанні близько 25-27 Вт.

А під комбінованим стресом, CPU зменшив робочі частоти приблизно на 1 ГГц на P-ядрах, споживав приблизно стільки ж, скільки у попередньому сценарії, і більшість часу його нагрів знаходився біля позначки у 80-82°C. Вбудованій графіці від загального пирога система керування живленням залишила 8 Вт потужності, які у тепловому плані конвертувались у 72°C на датчику. Звісно ж левову долю у даному випадку зіграв нагрів процесорних ядер, які знаходяться неподалік.

У ігровому сценарії GPU підняв робочу частоту приблизно на 600 МГц, але це абсолютно ніяк не вплинуло на його споживання та температуру у порівнянні із комбінованим навантаженням. При цьому CPU підвищив частоти продуктивних ядер на 1 ГГц при споживанні у 27-28 Bт і нагрівався вже трішки менше – до 77°C.

В цілому, це приємні показники для такого компактного рішення.

Тести

Синтетика

Тепер переходимо до тестів, і спочатку трішки синтетики.

По Cinebench 2024 з Geekbench 6 та 7-ZIP добре видно, що однопотокову продуктивність новинка має дуже хорошу, а от при навантажені на всі ядра результати середні, формула ядер 4 на 4 все ж дається в знаки.

Також маємо топову швидкодію в роботі із ОЗП у AIDA 64, незважаючи на досить великі затримки.

Коли ж до прискорення задач у 3DMark, Blender та TopazVideo AI підключається вбудована графіка то світ різко змінюється на краще – прискорення може бути від 3 до 19 разів.

А на прикладі Geekbench AI можна подивитись як із алгоритмами машинного навчання окремо пораються усі три обчислювальні блоки – CPU, GPU та NPU. І тут логічно, що два останніх, маючи до цього не аби який хист, справляються із завданням значно краще.

Від батареї та від мережі

Ще ми провели декілька тестів, щоб оцінити швидкодію платформи при живлені від мережі та акумулятора. При цьому у операційній системі Windows 11 було обрано декілька режимів починаючи із «найкращої енергоефективності», закінчуючи «найвищою продуктивністю». Результати Ви зараз бачите на екрані і по ним можна сказати, що із безкомпромісним по споживанню режимом система працює майже однаково швидко як від розетки, так і від батареї.

Ігри

Нарешті переходимо до ігор, які вважаючи обставини, тестувалися виключно у Full HD роздільній здатності.

Почнемо із Apex Legends на «високому» графічному пресеті. На початку матчу, під час десантування на мапу «World’s Edge», нас зустріла не зовсім комфортна частота кадрів на рівні 35-45 FPS. Але реальний геймплей розвіяв наші сумніви в спроможності системи вивезти достатню продуктивність у даному тайтлі за таких налаштувань. Записану ж дистанцію вдалося пробігти із 72-ма кадрами на середньому лічильнику майже без просідань нижче комфортної планки. Плавність відеоряду оцінюємо як комфортну, хоча і не ідеальну.

У Baldur's Gate 3 на «мінімалках», підсилених «збалансованим» апскейлером, ми отримали рівно 60 FPS середньої частоти кадрів і це один із найкращих результатів для цього проекту, який було отримано на вбудованій графіці. Так, при цьому далеко не все гладко, занурювання у важких сценах можна побачити до 50 кадрів, посмикування трапляються то тут то там, а ще й деякі текстури періодично відображаються у надто низькій роздільній здатності. Але в цілому отриманий ігровий процес можемо назвати прийнятним для подальшого занурення у цей багатий на пригоди фантастичній світ.

Counter-Strike 2 із середнім лічильником у 66 FPS можна запустити навіть на «високому» пресеті графіки із «якісним» FSR, який має мінімальний вплив на чіткість картинки у даному сценарії. При цьому плавність зміни кадрів оцінюємо теж як достатньо високу. Тим кому цього замало, можемо порадити перейти на кіберспортивні низькі налаштуваннях, з якими навіть без масштабування зображення продуктивність буде на рівні 100 середніх кадрів за секунду.

Можна довго розмірковувати над тим, що із Cyberpunk 2077 піддослідна графіка не впоралась навіть при мінімальній деталізації картинки із «ультра продуктивним» апскейлером, але «камон» це все ж таких вбудована графіка. Так, 53 середніх FPS - малувато. Так, просадки у район 40-ка кадрів плюс посмикування і низька чіткість – теж неприємно. Але на 14-дюймовому екрані мінуси графіки не так сильно кидаються у вічі, а продуктивності достатньо як мінімум для ознайомлення із цим популярним тайтлом.

Просто заради цікавості ми запустили гру на Ultra-х не піднімаючи роздільну здатність рендеру. І як не дивно, слайд-шоу у даному випадку не спостерігалося. Середній лічильник склав 38 FPS з занурюваннями у район 30-ти.

Генератор кадрів, нажаль, не допоміг виправити ситуацію на краще. Для його активації необхідно із XeSS масштабування переключитись на FSR3 і не просто переключитись, а ще й підвищити якість на одну сходинку – до «продуктивної». Через це базова швидкодія стала ще нижчою ніж у першому сценарії і фрейм-генератору підвищити її не вдалося.

Не оминули ми можливості перевірити і RT-ядра новинки. Ліворуч Ви зараз бачите промені на Ultra пресеті, праворуч – у режимі Overdrive. У першому випадку це цілком собі консольні 30 FPS і за великого бажання із неоновим містом з такою продуктивністю ознайомитись можна. У другому – без варіантів, навіть тихенько і без різких рухів побігати не вдасться.

Шутер Deadlock на мінімально якісній картинці продемонстрував нестабільну швидкодію в залежності від подій на екрані. Частота кадрів коливалась від 50 до більш ніж 100 FPS. При цьому якихось критичних проблем ігроладу не спостерігалося. Грати приємно.

У Diablo IV нам більш-менш бадьоро вдалося побігати на найпростішому графічному пресеті зі збалансованим XeSS. Середньому лічильнику не вистачило усього пари кадрів, щоб підкорити комфортний рівень продуктивності, але їх нестачу помітить далеко не кожен. По показнику дуже рідкісних подій на рівні 9 FPS зрозуміло, що із плавністю у гри серйозні проблеми. Плюс, на піддослідній платформі підгальмовування виникали частіше ніж зазвичай, і цей неприємний момент може стати роковим на високих рівнях розвитку персонажу з відповідно більшою кількістю ефектів на екрані.

Dota 2 можна беззаперечно вважати рекомендованою грою для такої «відеокарти». Навіть із максимальними налаштуваннями вона впоралася добре з середньою частотою оновлення дисплею у 80 FPS без помітних просідань нижче 60-ти. Відеоряд теж плавний, претензій до нього не маємо.

По крайній мірі на початкових локаціях, дуже важка у графічному плані Dragon Age: The Veilguard не примусила піддослідний вбудований акселератор впасти на коліна і благати про помилування від місцевого лорда. Так, отриманий середній лічильник на мінімалках із «ультрапродуктивним» масштабуванням досить скромний – 47 FPS, але супроводжувала його доволі приємна плавність зміни кадрів. Сюди ж додаємо непогану картинку навіть із такою низькою роздільною здатністю рендера та налаштуваннями і приходимо до висновку, що когось такий геймплей таки може влаштувати і особливо це стосується фанатів серії.

Позмагатись у швидкості реакції в Fortnite можна на «середній» деталізації графіки і навіть масштабувати зображення при цьому немає великої потреби. Під час тестової пробіжки оновлення екрану відбувалось 70 разів за секунду, і щоб спіймати просідання нижче 60-ти треба володіти рефлексами, не гіршими за ті, які допомагають точно цілитись у опонентів. Що ж до плавності ігроладу, то вона тут помітно кульгає, особливо у перших матчах. І про цей неприємний нюанс, майже кричать низькі показники найдовших кадрів.

Міняємо снайперку на швидкий болід у Forza Horizon 5 на «Medium» пресеті без допоміжних технологій по підвищенню FPS і отримуємо ті ж самі 70 кадрів за секунду але вже зі значно кращою, можна сказати комфортною, плавністю зміни кадрів.

Вправно махати самурайським мечем у Ghost of Tsushima для новинки виявилось не простою, але все ж здійсненною, на наш погляд, задачею. На дуже низькій якості графіки зі збалансованим XeSS комфортна планка не завжди витримувалась і інколи просадки траплялись до 50 FPS. Але приємний відеоряд їх непогано згладжував і у нас залишились, переважно, позитивні враження від ігровогу процесу у даному тайтлі. На суворі цифри дуже рідкісних подій уваги не звертайте, бо їх фіксував лише моніторинг.

Overwatch 2 потішила найважчим і, відповідно, найкрасивішим графічним пресетом із частотою оновлення у середніх 80 FPS. Незначні просідання нижче 60-ти можливі під час особливо важких сутичок, як і зовсім легенькі посмикування, проте на швидкість відстрілу ворогів обидва фактори впливають мінімально. За потреби, для кращої продуктивності, якістю налаштувань можна ще трішечки поступитися.

А от у оновлену другу частину Silent Hill на такій системі можемо порадити побігати тільки у тому випадку, якщо Вас влаштовукала графіка цієї гри версії 2001 року. Бо на мінімалках із найнижчою роздільністю здатністю рендеру проект виглядає… якось трішки жахливо. А ще продуктивність підкачала своїми не повними 40 кадрами на середньому лічильнику. Плюс підтупи місцями виникали неприємні... Діагноз – воно того не варте.

Щось подібне в плані якості картинки ми без задоволення спостерігали і у S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl. У даному випадку не допоміг ні мінімальний апскейлер ні фрейм-генератор. Щось розгледіти у отриманому желе в перемішку із милом проблематично, тож і цей проект вимушені додати до списку не рекомендованих для навіть ознайомлення на піддослідному CPU з його вбудованою графікою.

Не така свіженька стратегія Star Craft II без особливих проблем запустилася на графічних повзунках, переміщених у «екстремальне» положення, із середньою частотою у 73 FPS. Просідання нижче завітної планки можливі, коли юнітів та ефектів на екрані занадто багато, але вони не суттєві. Втім як і посмикування, які інколи можуть виникнути як під час геймплею, так і під час сюжетних скриптів.

Упевнено пішла і Warframe на «середніх» налаштуваннях. Моніторинг нарахував у даному проекті 70 кадрів середньої частоти з легкими занурюваннями під 60. По плавності відеоряду усе виглядає непогано, коли просто бігаєш по карті, але при наближенні до ворогів можуть несподівано з’явитися і легенькі підгальмовування і більш серйозні підтупи. Останні негаразди відеоряду у даному «тайтлі» для нас не є новиною і помічено їх вже не на першій піддослідній системі.

Відьмак 3 із Low графікою та «збалансованим» апскейлером і виглядає добре і грається так само, як раз на рівні 60-ти FPS з деякими просіданнями. Під час дослідження безкрайніх просторів Плотва інколи спотикалася через незначні недоліки плавності відеоряду, але не так сильно, щоб неприємно здивувати Геральта.

Продуктивність Laptop-у у World of Tanks перевірялась на «максимальному» пресеті налаштувань в ігровому режимі «топографія». Середня частота кадрів у таких умовах на пару FPS перевищила комфортний рівень, хоча є і просідання. Проте до плавності ігроладу у нас претензій не виникло, тож вважаємо отриманий результат цілком прийнятним для повсякденного використання. А кому мало – там ще є «Високі» та «Середні» налаштування.

Підсумки

Отже у підсумку можна сказати, що новий мобільний процесор та його вбудована графіка не розчарували, а інколи навіть здивували своєю продуктивністю. Сучасні проекти, які зовсім не підкорились піддослідній платформі, можна порахувати на пальцях однієї руки.

У всіх інших випадках можна як мінімум розраховувати на частоту кадрів, близьку до комфортної планки на мінімальних налаштуваннях графіки із, переважно, низьким за якістю апскейлером. Окремим пунктом слід згадати онлайн-ігри, бо у даному виді віртуальних змагань, вже можна не тільки не масштабувати зображення, а й з якістю картинки погратись, доводячи її до високої чи максимальної. Здивування у нас викликала спроможність вбудованої графіки тягнути трасування променів. Так – тяжко. Так – важко. Але все ж таки не перетворюючи на слайд-шоу доволі вимогливий до 3D-швидкодії геймплей Cyberpunk 2077. Тобто, в цілому, від Arc Graphics 140V ми отримали навіть більше, ніж очікували: як для вбудованої графіки, вона доволі продуктивна і підтримує усі актуальні технології.

Що ж до ноутбука ASUS Zenbook S 14, то він викликав у нас виключно позитивні враження. Так, є деякі обмеження по кількості доступних портів, але це зумовлено цільовою нішою, на яку орієнтується ноут. А з важливих переваг ту є суперовий OLED екран, стильний легкий та компактний дизайн, гарна продуктивність як в іграх, так і в робочих застосунках. Плюс він має просто неймовірний час автономної роботи - до 20 годин у змішаному сценарії експлуатації.

Автор: Олексій Єрін