Досвід експлуатації ноутбука на Snapdragon X Elite: Чи є життя з Windows 11 на ARM?

Влітку цього року, для багатьох зовсім непомітно, на процесорному ринку зійшла нова зірка від добре всім відомої компанії Qualcomm під назвою Snapdragon X Elite. Це рішення орієнтовано на компактні ПК та ноутбуки і базується воно на архітектурі ARM64. Остання використовує відмінну систему команд від x86 та x64 і для пересічного користувача може бути незрозумілим як усе це працює, і забігаючи наперед скажемо, що працює непогано, під керуванням Windows 11. Для цього щось оптимізувала сама Microsoft на рівні ОС у співпраці із Qualcomm, а щось запускається через старий добрий емулятор. У даному матеріалі подивимось наскільки ефективно працюють обидва підходи і особливу увагу приділимо чому? Правильно, іграм, бо вбудована графіка тут начебто доволі «сувора». Допоможе нам це провернути ноутбук від ASUS Vivobook S 15, який теж залишив про себе чимало хороших вражень.

Давайте спочатку хоч одним оком зазирнемо під кришечку. Якщо розглядати Snapdragon X Elite в узагальненому вигляді, то нічого особливого нового у його структурі немає. Кристал новинки виготовляється по 4 нм технологічному процесу TSMC і поділений на декілька блоків. Найбільшу частину займають кластер процесорних ядер, графічний прискорювач, кеш та контролер ОЗП, плюс нейронний процесор. А ще є купа менш вимогливих до площі чипу контролерів та хабів за допомогою яких відбувається з’єднання із зовнішніми пристроями, без яких у сучасному світі – ніяк. Серед них є Wi-Fi 7, Bluetooth 5.4 та 5G модем.

Процесорний блок складається із 12-ти CPU ядер Oryon. Останні поділені на три групи по чотири ядра у кожній, проте між собою ядра у окремих блоках абсолютно нічим не відрізняються. Тут немає вже звичних нам енергоефективних або продуктивних ядер – усі рівні. Також у новому ARM процесорі не передбачено технології віртуалізації, тобто число одночасних потоків дорівнює кількості фізичних ядер.

У свою чергу кожне ядро оснащене досить великим кешем першого рівня у 192 КБ і це, як мінімум, у два рази більше ніж у актуальних рішень від AMD та Intel. Ще на чому у Qualcom вирішили не економити – це блок передбачення переходів, він може вангувати одразу декілька типів розгалужень коду, а затримка при неправильно обраній гілці становить 13 тактів.

Обсяг L2 вражає не менше, бо його тут аж 36 МБ. При цьому якщо згадувати зазначених конкурентів, у них кеш другого рівня прикріплений за кожним окремим ядром, а у новинки він поділений на три рівних частини по 12 МБ, кожна з яких обслуговує одразу чотири ядра CPU одного із трьох окремих кластерів.

Що ж до загальнодоступного кешу, то на відміну від вже звичних і великих об’ємів інших сучасних CPU, у елітного X дракону він досить скромний – усього 6 МБ, що в принципі і логічно, враховуючи місткі L1 та L2. Із ОЗП чип може обмінюватись даними на швидкості до 135 ГБ/с у обидві сторони. І це якраз максимум, який може вижати LPDDR5x на швидкості 8448 мегатранзакцій за секунду, підтримку якої заявлено на офіційному рівні.

Вбудована графіка має добре знайому по сегменту мобільних телефонів лаконічну назву Adreno X1.

До речі, а чи знаєте Ви, що переставивши букви місцями у найменуванні «Adreno» можна досить легко отримати слово «Radeon»? Нічого магічного у цьому немає, просто компанія Qualcomm тісно співпрацює із AMD і у 2009 році придбала у останньої цілий відділ портативної графіки Imageon, по суті завдяки чому згодом і увірвалась у світ прискорення 3D-графіки.

По аналогії із сучасними прискорювачами NVIDIA та AMD, основними структурними елементами GPU Adreno X1 є шейдерні процесори, яких тут 6 штук. Кожен із них, у свою чергу, містить по 256 арифметико-логічних юнітів над 32-розрядними числами із плаваючою точкою. Тож і в голові легко порахувати, що загальна кількість останніх дорівнює 1536-ти.

Працюють вони на частоті 1,5 ГГц і теоретично, можуть забезпечувати пікову продуктивність на рівні 4,6 TFLOPS.

Нажаль, на загальній схемі GPU не вказана чисельність текстурних конвеєрів, але їх можна порахувати самому – 12 блоків по 4 Texture Pipe у кожному, тобто усього 48 шт. Не знаємо чи дасть Вам щось інформація про те, що такий фронт-енд здатен обробляти до 2 полігонів за один такт GPU, але тепер вона у Вас є.

Виробничі лінії растеризації рахувати не потрібно, їх заявлено у кількості 6 шт із можливістю обробки до 48 пікселів за цикл.

Багато інформації про NPU блок даного CPU нам знайти не вдалося. Але відомо його назву - Hexagon і пікову продуктивність у 45 TOPS, якої як раз достатньо для того, щоб відповідати класу пристроїв Copilot+. Нагадаємо, що йдеться у даному випадку про низку функцій Windows 11 з підтримкою штучного інтелекту. Серед них є і «нейронний» чат, і пошук документів за описом, генерація субтитрів до відео у реальному часі, різноманітні ефекти для відео дзвінків і навіть підвищення роздільної здатності ігор у реальному часі. Для усього цього Microsoft висуває системні вимоги у 40 трильйонів операцій за секунду, і Snapdragon X Elite їм відповідає з невеличким запасом.

А чи передбачено градацію чипу за продуктивністю запитаєте Ви? Відповідаємо ствердно. В природі існує чотири Elite-версії піддослідного CPU з не зовсім інформативними назвами, які Ви зараз бачите на екрані. Чим вони між собою відрізняються зрозуміти не складно, по більшій мірі це робочі частоти.

Ще є простіша серія Snapdragon X Plus із меншою кількістю ядер від 8 до 10 штук, але з все таким же потужним блоком NPU. І тут добре помітно, на чому в майбутньому планують сфокусуватися у Qualcomm та Microsoft .

Перевіряти продуктивність новинки будемо за допомогою ноутбука ASUS Vivobook S 15 S5507QA.

В його основі лежить процесор з маркуванням X1E-78-100 і якщо повернутись до таблиці з характеристиками всієї Elite-лінійки, то можна помітити, що це найнижчий за рейтингом дракон. Його максимальна частота при навантажені на усі ядра дорівнює 3,4 ГГц і на відміну від старших рішень, турбобусту хоча б для двох ядер у нього немає.

Можливості GPU теж скромніші – 3,8 трильйонів операцій за секунду над 32-розрядними числами проти 4,6 у топів, і досягнуто це на 250 МГц нижчою частотою, якщо вірити даним GPU-Z. Нагадаємо, що у базі Adreno X1 має частоту 1,5 ГГц.

Що до теплопакету CPU, то він досить типовий на сьогоднішній день для рішень аналогічного рівня і становить 45 ват .

Зберігання оперативних даних у ноутбуці покладено на 32 гігабайти ОЗП стандарту LPDDR5x із частотою 8448 мегатранзакцій за секунду. По нашим замірам це дуже швидка оперативка в плані зчитування даних, але по запису і копіюванню результати – середні. Оперативна пам’ять розпаяна на материнській платі, тож замінити, або розшири її, нажаль, не вдасться.

Чого не скажеш про встановлений SSD Micron 2400E на один терабайт. Його замінити за необхідності можна без проблем через доступний слот M.2 PCI-E 4.0 х4. Заміри швидкості накопичувача видали хороші результати і для будь-яких повсякденних задач, включно із іграми, його більш ніж достатньо.

Тепер до того, що у ноутбуці нам сподобалось найбільше. Перше – це просто неймовірний OLED-екран на 15,6 дюймів із частотою 120 Гц та роздільною здатністю 2880 на 1620 пікселів. Користуватись таким – одне задоволення. Друге - компактний та витончений дизайн і майже повністю металева конструкція із вагою усього 1 кг 420 грамів. Третє – надійність.

Пристрій відповідає військовому стандарту MIL-STD-810H. І до четвертого пункту додамо підтримку найсучасніших і найшвидших стандартів передачі даних: Wi-Fi 7, Bluetooth 5.4 та USB 4.0. Заінтриговані? Тоді ласкаво просимо на наш сайт для ознайомлення із повноцінним оглядом.

На українському ринку різні модифікації ASUS Vivobook S 15 S5507QA зараз коштують від 45 до 72 тисяч грн. Саме це підказує е-каталог, в якому ми і знайшли цю модель в усіх актуальних версіях. А ще тут можна обрати взагалі будь-який ноутбук і не тільки. Також в наявності безліч можливостей для порівняння як цін так і характеристик моделей.

Враження

Перш ніж переходити до тестів, розповімо про наші враження від використання ARM платформи у системі Windows 11.

Компанія Microsoft вже давненько намагається якось зіштовхнути з мертвого місця альтернативну архітектуру і схоже, що цього разу за цей процес вони взялися серйозно. У співпраці із Qualcomm створено новий і доволі продуктивний CPU. Підключено не мало виробників ноутбуків для створення широкого асортименту. Йде тісна взаємодія із розробниками програмного забезпечення і не мало зусиль по цьому напрямку докладає сама Microsoft. Нарешті, для тих випадків, коли програмну підтримку не вдалося забезпечити, або вона ще на етапі розробки, передбачено спеціальний емулятор – Prism. Останній простими словами здійснює переклад інструкцій вже звичних архітектур на зрозумілі ARM. Його не треба встановлювати окремо і він вже вбудований у Windows 11. В десятці він теж є, але співпрацювати може тільки із x86 застосунками.

Тепер ближче до діла. Більшість робочого софту, який ми встановлювали через магазин Miсrosoft Store, або із інших джерел, запускалася так, ніби взагалі нічого незвичного не трапилось. Все швидко, стабільно, гладко. Проте це не стосується не ліцензійного програмного забезпечення, яке тут в основному не працює.

Також негаразди можуть спіткати Вас при використанні вузькоспеціалізованих або старих застосунків, і, щоб заздалегідь розчарувань не виникало, можна, наприклад, користуватися сайтом із відповідною назвою «windowsonarm.org». Тут можна не тільки отримати відповідь про підтримку, а й дізнатись нативна вона чи працює через емулятор.

Ще з цікавого, із чим довелося зіштовхнутись, що деякі бенчмарки, які ми використовуємо, мають окремий інсталятор для платформи ARM. До їх списку потрапили 7-ZIP, CPU-Z та Cinebench 2024. А деякі, такі як Geekbench 6, 3DMark та GPU-Z вже мають вшиту підтримку, і інсталятор обирав потрібну версію у автоматичному режимі. Отримані результати у синтетиці Ви зараз бачите на екрані і за бажання їх можна порівняти або зі своїми системами, або ж з іншими у загальному доступі.

Що ж до ігор, то по даному напряму усе, на перший погляд, складніше. Мабуть, головна проблема – це анти-чіт захист. Усі намагання запустити проекти із вбудованими системами Easy Anti-Cheat, Denuvo чи BattlEye потерпіли фіаско. Серед них Apex Legends, Fortnite та PUBG із нашого списку ігор, однак туди ж можна додати і інші, наприклад, League of Legends, Valorant та серію Сall of Duty. Крім того не вдалося «злетіти» усім ПК-версіям популярних тайтлів Sony портованих з PlaySataion 4 та 5. І для прихильників Xbox, нажаль, у нас теж хороших новин немає.

Але чимало ігор таки запустилося, і переважна їх більшість працювала через емулятор. Тут уточнимо, що на всяк випадок ми перевірили різницю між «збалансованим» та «продуктивним» режимом роботи операційної системи. Запустивши декілька тестів, стало зрозуміло, що усе це плацебо, тож вирішили залишити цей пункт за замовчуванням у «збалансованому».

Також перед тестами у фірмовому застосунку MyASUS було обрано найпродуктивніший профіль роботи системи охолодження, щоб остання якнайменше впливала на можливості піддослідного CPU.

Шум від її роботи при цьому можна охарактеризувати як помітний при навантажені, а температури у ігровому режимі Ви зараз бачите на екрані.

Так, з нюансами начебто розібрались, тож нарешті переходимо до ігор, які ми тестували у роздільній здатності Full HD.

Зануритись у дивовижний світ пригод та заплутаних квестів Baldur's Gate 3 Snapdragon X Elite дозволив на «низькому» графічному пресеті із «продуктивним» апскейлером. Середня частота кадрів при цьому спостерігалась не висока, на рівні 45 FPS, але тут слід згадати, що вивозила її вбудована графіка. Так, і продуктивність не найкраща і мінуси роботи FSR помітні в динаміці, але, за бажання, грати можна. Підвищити частоту на 10 кадрів дозволить ще нижча, «ультрапродуктивна» роздільна здатність рендеру, але чіткість зображення при цьому вже буде не комфортною. Важливий момент, записати геймплей нам вдалося лише на DirectX 11, бо на Vulkan-і гра запускатись навідріз відмовилась.

В ідеальних умовах, тобто без ботів чи реальних гравців, у Counter-Strike 2 на мінімалках зі «збалансованим» масштабуванням усе чудово. Відеоряд плавний, частота кадрів – 85 FPS. Проте із додаванням ботів лічильник опускається до середніх 60 FPS із просадками до 43-х 45-ти. Плюс з’являються посмикування, але не критичні.  

Важкеньку Cyberpunk 2077 ми запустили більше заради цікавості - подивитись наскільки низьким буде оновлення дисплею. І на Low пресеті із «продуктивним» FSR середні 18 FPS підтвердили наші очікування.

Проте додавши до покатушок по неоновому місту генератор кадрів, ми були приємно здивовані у два з половиною рази вищим середнім лічильником, помітно кращою чіткістю зображення та ще й артефактів від роботи апскейлеру стало значно менше. Звісно, і отриманий варіант геймплею заманить до гри не кожного, але для ознайомлення - цілком собі.

У Diablo IV побігати на усіх повзунках ліворуч із апскейлером у «збалансованому» режимі можна досить бадьоро, із середною частотою близько 65 FPS з просадками у район 50-ти. Проте робити це можна тільки тоді, коли у грі день. З настанням темряви… ні не монстри стають більш агресивними, а гра просто крашиться з помилкою і переводить стрілки на емулятор Prism. У даному випадку видно, що ще є над чим попрацювати.

Як і Baldur's Gate 3, друга дота відмовилась запускатись на API Vulkan. Тож робимо обережний попередній висновок, що цей API, скоріш за все, емулятором поки що не зовсім-то і підтримується, хоча на офіційному слайді презентації заявлено протилежне.

З DX11 на найпростішому пресеті гра оновлювалась близько 60 разів за секунду в середньому, проте геймплей супроводжували не зовсім приємні підтупи, і особливо яскравими вони були на початку матчів. Також у моменти серйозних заруб з великою кількістю ефектів траплялись дропи до 40 FPS. При цьому, якщо вірити моніторингу, недовантаженими були як процесор так і вбудований акселератор.

GTA V нас зустріла не працюючим моніторингом актуальної версії. Але при відкаті на пару версій назад, усе запрацювало як треба. На «високих» налаштуваннях графіки середній лічильник якраз застиг на комфортній планці у 60 кадрів і критично не просідав навіть під час динамічних сцен. Плавність відеоряду оцінюємо як задовільну і покращити її нам не вдалося навіть шляхом зниження якості картинки.

Культовий проект 98-го року народження Half-Life, дозволив нам перевірити, як працює новинка із OpenGL рендером. Добра новина – гра запустилась. Новина не дуже – переварював її Snapdragon X Elite важкувато. Частота кадрів на початку гри бовталась у діапазоні від 50 до 80 FPS і до плавності зміни кадрів у нас виникло багато запитань.

Overwatch 2 приблизно один раз на кожні 10 секунд геймплею підтуплювала так, що відбивала будь-яке бажання грати далі. При цьому середній лічильник на Середньому пресеті склав солідні 75 FPS. Але показники 0,1 та 1% Low у 2 та 3 FPS відповідно підтвердили наші візуальні спостереження. До того ж зменшення графічного пресету до мінімального, нажаль, абсолютно ніяк не покращило ситуацію із підгальмовуваннями.

 

Не оминули увагою ми і старенький API DirectX 9. S.T.A.L.K.E.R.: Shadow of Chernobyl навіть на «максимальній» якості картинки побігла доволі таки непогано із середньою частотою близько 70 FPS с просадками у район 50-ти. Під час похмурої прогулянки зоною на нашому шляху траплялись і не критичні посмикування і щось фантастичне трапилось із квадратними тінями від дерев, але в цілому, грати можна.

Ще один популярний проект на 9-му діректі – Star Craft II показав вже більш нестабільну продуктивність на піддослідному CPU. На мінімально можливій деталізації графіки частота кадрів «гуляла» від 40 до 120 FPS. Плюс, звертаємо увагу на показник дуже рідкісних подій у 4 кадри, по цьому напрямку теж далеко не усе ідеально. Спробувати пройти кампанію з такою продуктивністю можна, але на мережеві баталії розраховувати не варто.

Спробували ми запустити гру і на більш високому «середньому» пресеті. Якість картинки при цьому покращилась помітно, проте просідання частоти до 20 FPS зробило геймплей абсолютно не придатним навіть для ознайомлення.

Warframe на Low налаштуваннях показала себе досить жваво. Середній лічильник на записаному відрізку нарахував 70 FPS з хвостиком без просадок нижче комфортної планки. Проте плавність ігроладу і у даному випадку була проблемною. Коли бігаєш по карті усе ніби і нічого, але чим ближче до ворогів, тим паче у боях, посмикування і підтупи виникають як гриби після дощу.

Відьмак 3, мабуть, найкрасивіший проект, який навіть на мінімалках із «продуктивним» FSR виглядає гарно. Такі налаштування дались герою огляду не легко, на середньому лічильнику частоти у 60 FPS досягти не вдалося. Але отримані 54 кадри із просадками до 45 не такі вже й погані. Плюс, плавність відеоряду доволі висока, що додає цей тайтл у список рекомендованих для Snapdragon X Elite.

Продуктивність у World of Tanks ми перевіряли на «високому» графічному пресеті в ігровому режимі «топографія». В результаті було отримано достатньо комфортний геймплей із частотою близькою до 80 FPS с занурюваннями до 50-ти під час переходу у снайперський режим. Крім того, нам здалося, що гра рендерилась у меншій роздільній здатності ніж 1080p, хоча в налаштуваннях динамічна її зміна була деактивована.

Підсумки

Отже, перший крок зовсім молоденького дракона, на наш погляд, виявився досить твердим і доволі впевненим. Якщо чесно, очікування від роботи архітектури ARM64 у Windows 11 були гіршими. Проте на щастя, у повсякденних задачах ми взагалі нюансів майже не помітили. Так, для декого стане проблемою неможливість працювати піратським софтом, але якщо дивитись на все з законослухняної сторони, то, навпаки, додався механізм заохочування переходити на ліцензійне ПЗ.

У ігрових застосунках вже не все так однозначно. Є і проблеми із античіт-системами, і консольними версіями ігор для ПК та API Vulcan. Сюди ж можна додати, в цілому, нестабільну продуктивність у тій більшості проектів, які запустились без суттєвих негараздів. Але вже зараз, по суті на першому етапі існування, вбудована графіка Snapdragon X Elite показує зіставну швидкодію з сучасними рішеннями початкового рівня. Тож чекаємо на оновлення та патчі, бо конкуренція – це що? Правильно - завжди добре.

Автор: Олексій Єрін