Геймплей на GeForce RTX 5070 Ti Laptop GPU у Thunderobot RS16: Чи потягне максимум у Quad HD?

Нарешті у нас знову з’явилася можливість продовжити знайомство з мобільними прискорювачами графіки 50-ї серії NVIDIA. Цього разу до нас завітала GeForce RTX 5070 Ti Laptop GPU, встановлена в ігровому ноутбуці Thunderobot RS16 RS16-R9985HX57TE1Q240ARC. Тож не гаймо часу, ближче познайомимося з цим лептопом і перевіримо його можливості у парі десятків найпопулярніших та найвимогливіших ігор сьогодення.

Сама ж GeForce RTX 5070 Ti Laptop GPU побудована на архітектурі Blackwell, яка принесла з собою не лише новий тип відеопам’яті GDDR7, а й оновлені тензорні та RT-ядра, завдяки яким мобільні відеокарти NVIDIA 50-ї серії отримали підтримку всіх ключових сучасних технологій, що покликані не лише покращити якість зображення, а й суттєво підвищити плавність геймплею. NVIDIA також позиціонує 50-ту серію ноутбучних GPU як рішення з акцентом на Max-Q оптимізації, що має допомогти краще балансувати між продуктивністю, температурами та енергоспоживанням.

Якщо ж переходити до сухих характеристик, то GeForce RTX 5070 Ti Laptop GPU має у своєму складі 5888 CUDA-ядер, 184 текстурні блоки і таку ж кількість тензорних ядер, 80 блоків растеризації та 46 ядер RT. Для мобільного рішення це виглядає більш ніж серйозно, тож недарма дана модель розташовується майже біля верхівки ноутбучної лінійки Blackwell. У порівнянні з молодшими представниками серії вона має вже значно солідніший запас обчислювальної потужності, що особливо важливо у важких AAA-іграх із трасуванням променів або при використанні сучасних AI-функцій масштабування й генерації кадрів.

Окремо варто зробити акцент на енергоспоживанні, бо саме тут у мобільних GPU криється одна з головних особливостей. Базовий TGP для GeForce RTX 5070 Ti Laptop стартує з 60 Вт, і в такому режимі її робочі частоти починаються від 847 МГц, а буст може сягати приблизно 1447 МГц. Але залежно від конкретної реалізації ноутбука — його розмірів, можливостей підсистеми живлення та ефективності охолодження — теплопакет може зростати майже вдвічі, до 115 Вт. Відповідно зростають і робочі частоти: базові можуть підніматися до 1980 МГц, а динамічний буст — аж до 2475 МГц. Тобто одна й та сама відеокарта на папері й у реальному ноутбуці може демонструвати доволі помітну різницю в продуктивності, і саме тому реалізація конкретного лептопа тут відіграє надзвичайно важливу роль.

Що ж до відеопам’яті, то тут маємо 12 ГБ GDDR7 із 192-бітною шиною, що забезпечує пропускну здатність на рівні 672 ГБ/с. Такий набір виглядає цілком доречно для запуску сучасних ігор у високих роздільних здатностях, з важкими текстурами та додатковими RT-ефектами. А підтримка DLSS 4, Multi Frame Generation, Ray Reconstruction — повного набору актуальних AI-можливостей NVIDIA дозволяє розраховувати на те, що навіть у найскладніших сценаріях у користувача майже завжди буде під рукою набір інструментів, здатних буквально витягнути важку ситуацію з продуктивністю.

Детально ж оцінити можливості GeForce RTX 5070 Ti Laptop нам допоможе ноутбук Thunderobot RS16 оновленої конфігурації і тепер у світлому виконанні. 

В його основі працює доволі потужний процесор AMD Ryzen 9 9850HX — це 12-ядерний 24-потоковий чип на архітектурі Zen 5, який здатен прискорюватися до 5,1 ГГц. Такий CPU має вигляд цілком доречного напарника для сучасної мобільної відеокарти високого класу, особливо якщо йдеться не лише про ігри, а й про важкі робочі задачі, рендеринг чи багатопотокові сценарії.

Оперативної пам’яті тут також достатньо — встановлено 32 ГБ DDR5-5600, чого з запасом вистачить як для сучасних AAA-проєктів, так і для робочого навантаження. Для зберігання даних передбачений NVMe SSD об’ємом 1 ТБ, тож і з місцем під ігри та програми на перший час проблем виникнути не повинно. Приємно, що для такого класу ноутбука це не виглядає як формальна «галочка», а цілком доречний мінімум, який дозволяє без зайвого болю тримати систему, кілька важких ігор та робочий софт під рукою.

Головною «родзинкою» конфігурації стає відеокарта GeForce RTX 5070 Ti Laptop GPU, яка в цій моделі працює з доволі високим лімітом енергоспоживання — до 140 Вт. Загальна потужність системи при цьому може сягати 200 Вт, що вже прямо натякає на серйозну заявку на високу продуктивність у важких іграх та інших ресурсомістких задачах.

Щодо дисплея, то тут маємо 16-дюймову IPS-панель із роздільною здатністю 2560×1600, частотою оновлення 240 Гц та яскравістю 500 ніт. Тобто перед нами не просто швидкий екран для динамічних шутерів, а ще й доволі приємне рішення для щоденного користування, ігор та мультимедійного контенту. Формат 16:10 також виглядає доречно, адже додає трохи більше корисного простору.

Щодо набору портів, то Thunderobot RS16 виглядає доволі універсально. Ноутбук отримав HDMI 2.1, Mini DisplayPort, два USB-C 3.2 Gen 2, три USB-A 3.0, комбінований 3,5-мм аудіороз’єм, а також RJ-45 із підтримкою 2.5-гігабітного Ethernet, плюс сучасні бездротові інтерфейси WiFi 6 і Bluetooth 5.2. Тож підключити зовнішній монітор, периферію, дротову мережу чи інші необхідні пристрої можна без особливих компромісів, як і працювати в мережі. 

Автономність забезпечується завдяки акумулятору на 80 Вт/год, а вага ноутбука становить близько 2,5 кг. Тобто назвати Thunderobot RS16 ультрамобільним рішенням точно не вийде, але для продуктивного 16-дюймового ігрового ноутбука це цілком очікувані цифри.

З приємного — модель отримала підсвічування клавіатури, а також доволі стриманий для свого класу зовнішній вигляд. Дизайн в білих тонах не має надмірної химерності чи агресивних елементів в кожній деталі, тому він виглядає радше як серйозна ігрова машина з акуратною подачею, а не як пристрій, який намагається показати всю свою геймерську сутність з першого погляду.

До речі, кого цікавить ще більше деталей щодо цього ноутбука – читайте огляд на попередню модифікацію з трішки слабшим процесором.

За наданий на тести лептом дякуємо магазину Brain.ua. Саме тут ви можете придбати саме цю модель за акційною ціною чи обрати інше рішення від бренду Thunderobot. Проте, в асортименті компанії є й ноутбуки інших виробників для широкого спектру задач, а також комплектуючі, готові ПК, периферія, мережеве обладнання, геймерські аксесуари…  гаджети, побутова техніка і ще багато іншого корисного.

Ігрові тести

Нарешті настав час найцікавішого — тестів в іграх. Подивимося, як себе покаже мобільна GeForce RTX 5070 Ti у Turbo-режимі в роздільній здатності Quad HD. Хоча для матриці самого ноутбука вона не є рідною, саме такий формат виглядає значно універсальнішим і поширенішим, тож краще підійде для загальної оцінки продуктивності.

А швидко перекинути всю ігрову бібліотеку, та й за потреби запускати частину проєктів одразу із зовнішнього накопичувача без відчутної втрати продуктивності, нам допоміг портативний SSD Kingston XS1000R. Це компактне рішення з інтерфейсом USB 3.2 Gen 2, яке забезпечує швидкість читання до 1050 МБ/с і запису до 1000 МБ/с. З такими показниками на нього дійсно зручно скидати великі ігри, записи геймплею чи інші важкі файли, не витрачаючи зайвий час на очікування. До того ж сам накопичувач дуже компактний і легкий, тож без проблем поміщається буквально в кишеню, а сумісність із USB Type-C та Type-A робить його доволі універсальним варіантом для різних пристроїв.

В ARC Riders можна сміливо починати з епічного пресету графіки та відповідного рівня трасування променів, а також додати DLAA. Двократна генерація кадрів у такому режимі додає необхідної плавності, проте у важких рейдах чи інших насичених подіях усе ж трапляються просідання нижче 70 FPS. Через це місцями може з’являтися відчуття підвищеного інпут-лагу, що лише трішки псує загальні враження від геймплею.

Якщо ж відмовитися від DLAA на користь DLSS у режимі якості, то ситуація помітно покращується. Лічильник частоти кадрів уже закріплюється біля сотні, завдяки чому керування відчувається приємніше, а сам ігролад стає помітно комфортнішим навіть у напружених моментах. Тож індивідуальний вибір гравця може відбитися не лише у виборі обладнання, а і налаштуваннях.

Найпривабливішими для проходження Assassin’s Creed Shadows виглядають саме високі налаштування у поєднанні з DLSS у режимі якості та з генерацією кадрів. У такому форматі осінні краєвиди виглядають дійсно гарно та манять своєю атмосферною красою, а сам геймплей залишається достатньо плавним та приємним.

Цілком можна спробувати пограти і на ще вищих налаштуваннях, однак у такому випадку час від часу вже трапляються легкі посмикування та з’являється відчуття затримки в керуванні. Звісно, частково позбутися цього можна за рахунок більш агресивного апскейлінгу, але тоді виникає логічне питання: чи є сенс додатково підвищувати деталізацію, якщо потім усе одно доведеться сильніше розмивати картинку?

Пересування центром густонаселеного міста в Baldur`s Gate 3 навіть на ультра пресеті графіки не стає перешкодою, про що свідчать майже 110 кадрів за секунду в середньому. Дуже людні базари та площі долаються без помітних негараздів, а для дуже важких сцен запасу частоти кадрів стовідсотково вистачить.

Battlefield 6 при ультра налаштуваннях графіки відчувається просто чудово, якщо покращити загальну чіткість картинки завдяки DLAA та пустити генератор кадрів працювати на повну в режимі 4X. Таким чином нічого не повинно перешкодити воювати за перемогу при 165 стабільних оновленнях екрану за секунду, хіба що дуже влучні противники.

У ресурсоємній Borderlands 4 вирішили одразу активували всі актуальні технології прискорення рендерингу. У такому режимі гра помітно додає у швидкодії та видає приблизно 120 кадрів за секунду в середньому, завдяки чому ігролад відчувається жвавим і приємним. Якщо ж трохи знизити загальні налаштування графіки, то, можливо, вдасться ще ближче підібратися і до бажаної для матриці позначки у 240 Гц.

При переході до дуже високого пресету геймплей загалом усе ще залишається приємним для проходження. Проте час від часу тепер дає про себе знати відчуття інпутлагу, яке може не сподобатися частині гравців, особливо тим, хто прагне максимально чітко реалізовувати кожен постріл, вбивство чи ухилення від атак.

У Call of Duty: Warzone можна сміливо викручувати все на максимум — як загальну графіку, так і трасування променів, додавати DLAA і при цьому не залишитися без комфортної частоти кадрів. Завдяки двократній генерації кадрів лічильник FPS усе одно тримається трохи вище позначки у 100 кадрів за секунду, тож із плавністю тут загалом усе добре. Інше питання: чи потрібна настільки насичена, важка та деталізована картинка саме у змагальній грі? Для когось це буде вдалий бонус до візуалу, а хтось, навпаки, віддасть перевагу простішим налаштуванням заради ще кращої читабельності ситуації та швидшого відгуку.

Навіть на дуже високих налаштуваннях графіки Counter-Strike 2, цілком очікувано, не стає для системи серйозною перешкодою. У середньому маємо близько 170 кадрів за секунду навіть наприкінці раунду. Отже саме CS2 поводить себе як один із найкращих кандидатів на те, щоб при невеликому зниженні налаштувань дістатися і до стабільних 240 FPS. А так, після останнього оновлення не забувайте уважно стежити за патронами — тепер це може бути не менш важливо, ніж сама влучність та тактика.

І досі важка Cyberpunk 2077 без зайвих проблем відкриває двері до комфортного проходження при RT Low пресеті графіки, DLSS у режимі «Якість» та чотирикратній генерації кадрів. Так отримуємо близько 170 FPS, тож загалом ігролад відчувається дуже приємно, а запасу плавності вистачає з головою.

А от при переході до RT Ultra головним обмежувачем вже стає не сама відеокарта, а процесор. Перепади в продуктивності CPU і GPU, коли вони ділять загальний теплопакет, добре помітні навіть на моніторингу. Тож й DLSS у режимі Ultra Performance не рятує ситуацію від нерідкісних посмикувань та інших неприємних моментів, попри начебто достатній запас кадрів на лічильнику. До того ж у такому режимі вже починають проявлятися і візуальні компроміси. Тож технічно грати можна, але задоволення від такого формату буде вже далеко не максимальним.

На болотах Diablo IV винищувати монстрів можна і на RT Ultra пресеті графіки з використанням якісного режиму масштабування та двократного фреймгенератору. Хіба що, подеколи зустрічаються короткі посмикування або під час дуже великої кількості ефектів на екрані частота оновлення екрану може падати, що також є притаманним цій грі.

Завдяки 12-гігабайтному відеобуферу в DOOM: The Dark Ages вдається отримати хороший і динамічний ігровий процес навіть на пресеті Ultra Nightmare. Особливо якщо допомогти системі, задіявши DLSS у режимі якості та 4-крину генерацію кадрів. У такому форматі гра відчувається швидкою, соковитою та цілком комфортною для проходження, а запас продуктивності дозволяє без зайвого напруження розривати ворогів на шматки.

А от якщо спробувати зазирнути ще й у бік трасування шляху, то вся ця краса найкраще розкривається хіба що в статичних сценах. Під час руху вже стають надто помітними артефакти на різних поверхнях, і причина тут, криється у використанні DLSS у продуктивному режимі. Навіть додаткові функції на кшталт зменшення RT-шуму не надто рятують ситуацію. Втім, попри ці візуальні компроміси, активно кришити ворогів і отримувати задоволення від геймплею все ще цілком можливо.

Пройти Dying Light: The Beast з ультра пресетом графіки, який містить у собі трасування променів, можна приблизно з 160 кадрами за секунду в середньому, завдяки збалансованому режиму DLSS та вже звичній 4Х генерації кадрів. Тож навіть при такому важкому наборі налаштувань гра залишається дуже приємною для проходження та дарує справді плавний ігролад. Окремо варто відзначити, що цього разу втручання AI-технологій у формування зображення вже не так помітне, як у попередньому сюжеті. Тобто попри DLSS, загальне сприйняття картинки залишається доволі приємним, без надто очевидних візуальних компромісів.

На епічних налаштуваннях Fortnite залишається ще придатною до гри, але й з якісним DLSS все ж не для змагального режиму. Час від часу тут трапляються просідання частоти кадрів навіть нижче 50 FPS, що вже може заважати комфортним перестрілкам і впливати на швидкість реакції. Проте ж активація більш агресивних режимів DLSS у цьому випадку не має великого сенсу, бо вона тягне за собою надмірне згладжування картинки.

Та й будемо відвертими: більшість активних гравців навряд чи взагалі цілитиметься в епічну графіку. Набагато доречніше виглядають високі налаштування з тим самим DLSS у режимі якості, де вже забезпечує близько 90 FPS. І навіть під час активних перестрілок частота кадрів залишається вищою за 60, що виявляється значно переконливішим варіантом.

Forza Horizon 5 у режимі Extreme+, який включає покращені відображення, затінення та трасування променів для автомобілів у відкритому світі, виявилася доволі важкою для системи в нативному вигляді. Але сучасні технології знову врятували ситуацію. Завдяки інтелектуальному масштабуванню в режимі якості та генерації кадрів дорогам Мексики швидко повертаються і драйв, і соковитість. При цьому загальна чіткість картинки майже не страждає, а геймплей стає дуже плавним, без помітних компромісів чи дратівливих посмикувань. Тож досліджувати світ та відкривати нові «тачки» у такому форматі дійсно комфортно.

У оновленій Grand Theft Auto V цілком можна грати і просто на пресеті Maximum RT, але додавання чотирикратного фреймгенератору помітно покращує загальну плавність і дозволяє побачити справді гігантські показники продуктивності, як у самому місті, так і серед трави біля виїзду з нього. Тож запасу швидкодії тут повністю вистачає не лише для звичайного проходження, а й для найважчих місій або навіть масових сутичок гравців у центрі Лос-Сантоса.

Ємний відеобуфер дозволяє без зайвих проблем досліджувати світ Horizon Forbidden West на дуже високих налаштуваннях навіть у парі з DLAA. А генерація кадрів, як і очікувалося, вдало вирівнює ситуацію та дозволяє грати, майже повністю забувши про будь-які проблеми з продуктивністю. У підсумку отримуємо приємну, чітку й насичену картинку разом із комфортним процесом гри, який не змушує постійно озиратися на лічильник FPS.

Густі дерева, м’яке освітлення, природна рослинність і загальна реалістичність оточення створюють дуже приємну атмосферу середньовічної природи у Kingdom Come: Deliverance II, де все складається якнайкраще. На ультра налаштуваннях у поєднанні з DLSS у якісному режимі гра дарує не лише комфортний, а й напрочуд стабільний ігролад — без помітних просідань навіть у таборах та інших важких локаціях.

У Marvel Rivals завдяки новітнім технологіям NVIDIA можна отримати під 175 стабільних оновлень екрану за секунду навіть на ультра налаштуваннях. При цьому зображення залишається доволі чітким та деталізованим, тому візуально такий режим справляє дуже приємне враження. Втім, чи варто додатково навантажувати керування всіма цими технологіями, чи все ж краще трохи спуститися по налаштуваннях графіки й повністю сконцентруватися на перемозі над командою суперника при нативній картинці? Певно, у більш змагальному сценарії частина гравців усе ж віддасть перевагу простішим налаштуванням заради максимального контролю ситуації.

Вибагливість Resident Evil: Requiem до відеопам’яті ще потребує додаткового вивчення, але вже зараз видно, що грати на максимальному пресеті навіть з трасуванням шляху цілком реально. Допомагають у цьому DLSS у збалансованому режимі та 4-кратна генерація кадрів. У такому форматі лікарня сприймається дуже реалістично: освітлення, деталізація сцен і навіть прості частинки в повітрі формують надзвичайну атмосферу. Втім, за таку красу доводиться платити. Час від часу зустрічаються рідкісні посмикування, які натякають на те, що навіть 12 ГБ відеобуфера тут вже можуть бути не безмежним запасом.

А от при переході до звичайного трасування променів на високому рівні ситуація помітно стабілізується. Хоча зображення вже не виглядає настільки заманливо й фото-реалістично, зате стає чіткішим, не в останню чергу завдяки переходу на DLSS у режимі якості, який у такому випадку виглядає значно доречніше. У підсумку саме цей режим сприймається більш збалансованим: і картинка залишається гарною, і загальна стабільність гемплею помітно кращою.

Переходимо до S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобилю, де навіть на епічних налаштуваннях разом з поєднанням якісного DLSS та фреймгенератору отримуємо загалом комфортний ігровий процес. Візуал виглядає приємно, а досліджувати Зону в такому форматі дійсно цікаво. Втім, у важких локаціях із великою кількістю NPC вже починає відчуватися, що грі потрібно трохи більше процесорної продуктивності. Саме CPU у такі моменти перетягує ковдру на себе, потребуючи більше ніж 60 Вт, через що відеокарта обмежується у живленні. Через це з’являються невеликі посмикування та звичні для цього проєкту просідання частоти кадрів.

Stellar Blade на фоні багатьох попередніх проєктів виглядає значно простішою грою для піддослідного прискорювача. Тож навіть на дуже високих налаштуваннях у поєднанні з DLAA та 4-кратною генерацією кадрів тут без особливих труднощів отримуємо понад 200 кадрів за секунду. У результаті маємо абсолютно безкомпромісний відеоряд із чіткою картинкою та солідним запасом продуктивності, якого з головою вистачає навіть для найдинамічніших сутичок з космо-ворогами.

На жаль, побачити The Witcher 3: Wild Hunt на максимальному пресеті з важким трасуванням променів цього разу не вдалося, бо навіть базовий режим із простою позначкою RT виявився зовсім не таким вже й легким. На допомогу довелося кликати DLSS у режимі якості та генератор кадрів, і саме завдяки їм частота кадрів підтягується майже до 100 FPS.

Підсумки

У підсумку GeForce RTX 5070 Ti Laptop залишила по собі дуже приємні враження. Якщо ноутбук, наприклад як Thunderobot RS16, дійсно дозволяє відеокарті працювати в повну силу чи близько того, то вона без особливих проблем відкриває двері до проходження практично всіх сучасних проєктів у Quad HD на максимальних або наближених до них налаштуваннях графіки. А в змагальних дисциплінах запасу продуктивності вистачає ще й для того, щоб отримувати справжнє задоволення від високої частоти оновлення екрану. Це добре видно по низці протестованих ігор, де система легко виходила на дуже солідні значення FPS.

 Звісно, у багатьох найважчих сценаріях отримати настільки високі показники вже допомагали DLSS 4 і Multi Frame Generation із актуального арсеналу AI-можливостей NVIDIA. І що найприємніше — у більшості випадків вони дійсно робили свою справу без надто помітної появи артефактів чи інших неприємних компромісів, які могли б серйозно зіпсувати враження від якості зображення. Тобто сучасний набір технологій тут виступає вже не просто «фішкою», а реально корисним інструментом для важких ігор.

Так, інколи процесор усе ж намагався вставляти палиці в колеса, особливо в проєктах із важкою графікою, великою кількістю NPC чи не найкращою оптимізацією. Але повністю зіпсувати картину йому все одно не вдалося. У більшості сценаріїв зв’язка Ryzen 9 9850HX та RTX 5070 Ti Laptop виглядала доволі збалансовано, а сам ноутбук загалом справлявся з іграми дуже впевнено.

Автор: Єгор Захар’єв