Рецензія на гру Tom Clansy’s The Division

Над сюжетом Ubisoft попрацювала непогано, оформивши його так само, як Blizzard оформила в Diablo III: багато красивих роликів, купа щоденників, нотаток та інших елементів, що сприяють зануренню в атмосферу апокаліптичного Нью-Йорка. Причому подається це ненав'язливо: якщо хочете вникати в перипетії сюжету - вникайте, якщо хочете тільки стріляти і фармити - пропускайте всі заставки однією кнопкою.

У підсумку, досягнувши потрібного рівня й отримавши хороше спорядження, ви, так чи інакше, опиняєтеся в так званій «Темній зоні» - це і є та частина гри, яка присвячена виключно фарму. Гравці в Diablo III побачать у ній максимальну схожість з Нефалемськими порталами: точно такий самий довгий і методичний відстріл супротивників заради нового автомата або пари чобіт. Правда, в «Темній зоні» можна вбивати не лише комп'ютерного супротивника, але ще й персонажів під керівництвом реальних людей, однак цим практично ніхто не займається.
Взагалі, «Темна зона» організована дуже цікаво. Сюжетно вона описується як епіцентр зараження, оточений стіною, щоб ніщо її межі не покидало. У ній живуть сильніші супротивники, з яких падає якісніше спорядження. Особливість спорядження в тому, що використовувати його відразу не можна - воно заражене, і спершу його потрібно знешкодити. Для цього викликається вертоліт, який відносить все здобуте майно в медичний центр.

Всі речі, які ви здобули в «Темній зоні», але не встигли відвезти на вертольоті, випадають з вас після смерті. Таким чином розробники стимулюють людей на війну між собою, але в реальності такого майже ніколи не трапляється. Так вийшло, що набагато простіше й ефективніше знайти необхідні предмети, вбиваючи комп'ютерних мобів, ніж людських аватарів. Плюс, вбивця «живих» людей відразу з'являється на карті, видимий для всіх навколо, а за його вбивство не дають ніяких штрафів, що робить полювання на нього вкрай привабливим заняттям. В результаті складається зворотна ситуація - люди допомагають один одному вивезти речі за межі «Темної зони», оскільки до місця посадки вертольота збігаються десятки комп'ютерних супротивників, з яких можна вибити цінні предмети.

Вся взаємодія зі спорядженням виявиться простою, зрозумілою та знайомою тим, хто грав у Diablo III: речей усіх видів величезна кількість, вони відрізняються між собою характеристиками і бонусними ефектами. Крім цього, в них можна додавати додаткові властивості, вибираючи певні «обвіси»: приціли, руків’я та магазини для зброї, матеріали для зміцнення одягу - те саме, що вставляти самоцвіти до предметів у Diablo.

Як би там не було, назвати The Division проривом і революцією не вийде, але все, що є в грі, зроблено добротно, якісно, ​​акуратно і зручно. За великим рахунком, лаяти її нема за що. Всі претензії, які можна їй висунути (одноманітність ігрового процесу, однакові завдання, відсутність головної мети) висуваються до жанру загалом. Тому відповідь на питання «чи варто грати в Tom Clansy's The Division?» знаходиться виключно в зоні особистих переваг гравця: якщо вам подобається проводити дозвілля за Diablo, але при цьому хочеться спробувати займатися звичними речами в новому антуражі - The Division ідеальний варіант для вас.

Системні вимоги

Мінімальні:

• ОС: Windows 7, Windows 8.1, Windows 10 (64-бітові версії)
• Процесор: Intel Core i5-2400 / AMD FX-6100 або кращі
• Оперативна пам’ять: 6 ГБ
• Відеокарта: NVIDIA GeForce GTX 560 з 2 ГБ відеопам’яті / AMD Radeon HD 7770 з 2 ГБ відеопам’яті або кращі
• Місце на накопичувачі: 40 ГБ

Рекомендовані:

• ОС: Windows 7, Windows 8.1, Windows 10 (64-бітові версії)
• Процесор: Intel Core i7-3770 / AMD FX-8350 або кращі
• Оперативна пам’ять: 8 ГБ
• Відеокарта: NVIDIA GeForce GTX 970 / AMD Radeon R9 290 або кращі
• Місце на накопичувачі: 40 ГБ

Автор: Сергій Кривопустов
Переклад: Юрій Коваль