Рецензія на гру Darksiders II

Розробники сіквела однієї з найкраще запам’ятавшихся ігор 2010 року обіцяли “більше всього” - баталій, босів, головоломок, підземель... Давайте подивимося, чи вдалося техасцям дотримати слово.

Назва: Darksiders II
Жанр: Hack and Slash, Action-adventure
Розробник: Vigil Games
Видавець: THQ
Видавець у СНД: «Бука»
Дата виходу: 21 серпня 2012

Платформа: РС/Xbox 360/Playstation 3

Маленький вступ для тих, хто з якихось незрозумілих причин пропустив першу частину одного з кращих представників жанру Hack and Slash на персональних комп'ютерах. Darksiders розповідає історію чотирьох вершників апокаліпсиса. У першій частині описувалися пригоди Війни, обвинуваченого в тому, що він раніше призначеного терміну почав Апокаліпсис. Під час конфлікту, що вибухнув між ангелами і демонами, найбільше постраждали, звичайно, люди. Ну як постраждали, вимерли. І покараний Війна ходив по руїнам різних світів, намагаючись виправити ситуацію що склалася. Йому вдалося це частково - винуватець був покараний, а Війна, на який у підсумку все одно ополчилися сили Раю та Аду, вирішив «не розсьорбувати всю кашу самостійно» і, призвавши інших вершників, цілком усвідомлено запустив Кінець Світу в другий раз.

У сіквелі головним героєм виступає самий похмурий вершник - Смерть. Тільки, нажаль, гра не продовжує сюжетну лінію попередньої - події розвертаються паралельно першій частині. Смерть вирішує будь-що довести, що даремно його брата обвинувачують. Втім, це тільки одна з проблем Блідого Вершника, його гризе почуття провини за погублені життя його побратимів Нефілімів і цей вчинок ще не раз гукнеться Смерті в майбутньому.

Але це потім, а поки що вершник знаходить єдиний спосіб визволити Війну з лабетів Обугленої Ради - відродити людство. Завдання не з найпростіших, але і вершник не ликом шитий. Щоб втілити задумане йому потрібно відшукати Древо Життя і він його навіть знаходить, але ми знаємо, що не все так просто. Древо в тій або іншій формі існує в кожному з світів, так що доведеться побігати. Вірніше поїздити, адже вірний кінь тут нам доступний з самого початку, що, втім, і не дивно, враховуючи місцевий розмах. Сіквел просто вражає масштабами, у найпершому з світів гравець майже сам по собі і перший час виникає бажання просто їздити по тутешніх степах, вивчаючи розкидані тут і там підземелля. Звичайно, одразу повний доступ в усі локації не одержати, але любителі досліджувати геть все можуть зіштовхнутися з ситуацією, коли квестові предмети виявляються в інвентарі задовго до того, як гравця за ними пошлють.

Починає свій шлях Смерть у світі триметрових Творців і виявляється, що шлях до Древа перегороджує таємнича Порча, у Творців поламалася мегакузня і взагалі все дуже погано і без втручання Блідого Вершника ну ніяк не обійтися. Якщо у когось були якісь амбіції на рахунок того, що перед Смертю всі повинні тремтіти як осиковий лист і виконувати найменші його примхи, то поспішаємо вас розчарувати - виконувати бажання інших будете змушені ви самі. І як би Смерть не вражав і не грав мускулами, не вийде уникнути того факту, що він всю гру буде виступати хлопчиком на побігеньках. Полагодь кузню, знайди молот, заведи гігантського робота, вбий гігантського робота, розшукай перший ключ, другий, десятий, подай, принеси... Так, це все підноситься досить епічно, але ...

Розробники не збрехали, тут дійсно всього більше - не тільки квадратних кілометрів, персонажів або побічних завдань, але і лута. Так, тепер Смерть можна вдягти в збрую за своїм смаком, а кількості предметів, що випадають з ворогів, може позаздрити інший Diablo-клон. Причому деякі предмети можна поліпшувати і тут вже поле фантазії не обмежене - підбираючи характеристики за смаком, ви зможете створити зброю максимально відповідну до вашого стилю гри. Звісно, що змінивши екіпірування ви знайдете зміну не тільки характеристик, але і зовнішнього вигляду протагоніста.

До речі про характеристики і стиль гри. У Darksiders II серйозно попрацювали над рольовою системою. Тепер гравцям доступні дві гілки розвитку - з упором на близький бій і магію.  Бали досвіду, що постійно треба запрацювати, можна витрачати як на нові вміння, так і на покращання вже наявних. Причому, завдяки тому, що бали навичок можна скидати (за невелику плату, звісно),  експериментувати можна скільки завгодно.

Нікуди не поділися і головоломки - як і раніше ми переключаємо важелі, натискаємо кнопки, тягаємо ящики і шукаємо ключі від дверей, ось тільки часом рішення поставлених завдань не зовсім очевидні і замість чіткого уявлення того, що і навіщо ти робиш, доводиться застосовувати прославлений метод навмання. Пам'ятається, у першій частині гравці були не в захваті від засилля головоломок з портальною гарматою, отож, це були квіточки в порівнянні з тим, чим доводиться займатися в Darksiders 2. Портальна гармата після апгрейда придбає можливість повертати вас у минуле, а сам Смерть навчиться створювати свою копію, для рішення особливо складних завдань.

По ходу дії головному герою доведеться відвідати і світ мертвих, і ангельський аванпост, і зруйновану Землю і саме Пекло. Декорації, відверто кажучи вражають, одразу стає зрозуміло, що засновник студії Vigil Games Джо Мадурейра не даремно їв свій хліб в Marvel. Але незрозуміло одне - чому, створивши такі чудові локації, розробники постійно намагаються загнати нас у нудні та одноманітні коридори місцевих підземель, замків, соборів і такого іншого. Ну нецікаво це в таких кількостях. І нецікаво, коли в Hack and Slash Action-adventure по черзі і надовго пропадають то Hack and Slash, то Action-adventure. Десь на середині другого акту, після двадцятого важеля, тридцятої кнопки і сотих закритих дверей, бажання видалити гру було нестерпним, але потім розробники, мабуть, зрозуміли, що їх занесло не туди і все стало на свої місця.

Ні, проблеми з балансом, нелогічністю деяких загадок і вчинків героїв нікуди не поділися, просто їх перестали виставляти на показ, а компенсують ці недоліки видовищні баталії і атмосфера, створювана відмінним візуальним стилем і чудовим музичним супроводом Йеспера Кюда. Але саме приємне - гра не просто пішла по відомій з попередньої гри доріжці, розробники не побоялися експериментувати і змішувати жанри. Так, Darksiders версії 2.0 стала схожа на мікс з Prince of Persia, Legend of Zelda і навіть God of War, повірте, це пішло грі тільки на користь.

Мінімальні системні вимоги

• ОС: Windows XP/Vista/7
• Процесор: Intel Core 2 Duo @ 2,0 Ггц / AMD Athlon 64 X2 4200+
• Оперативна пам'ять: 1,5 ГБ
• Жорсткий диск: 10 ГБ вільно
• Відеопам'ять: 256 МБ
• Відеокарта: NVIDIA GeForce 8600 / ATI Radeon HD 2600
• Звукова карта: Сумісна з DirectX
• Мережа: Broadband Internet Connection for Online Multiplayer
• DirectX: 9.0c

Рекомендовані системні вимоги

• ОС (операційна система): Windows XP/Vista/7
• Процесор: Intel Core 2 Quad @ 2,4 Ггц / AMD Phenom II X4 @ 2,6 Ггц
• Оперативна пам'ять: 2 ГБ
• Жорсткий диск: 10 ГБ вільно
• Відео пам'ять: 512 МБ
• Відео карта: NVIDIA GeForce 9800 GTX / ATI Radeon HD 3870
• Звукова карта: Сумісна з DirectX
• Мережа: Broadband Internet Connection for Online Multiplayer
• DirectX: 9.0c

Графіка: 9	Черговий доказ того, що не в полігонах щастя. Відверто застаріла, з технічної точки зору, гра виглядає набагато гарніше більшості конкурентів, завдяки відмінній роботі художників.
Звук: 9	Звуковий супровід можна назвати ідеальним (за нього відповідав сам Йеспер Кюд), нехай деякі повторювані мелодії злегка і надоїдають під кінець. А ось російська локалізація засмучує.
Подача матеріалу: 8	До самого сюжету претензій немає, але його подача часом викликає деякі питання. Тут у черговий раз потрібно помітити - Джо Мадурейра працював з Marvel, тільки цього разу це не зовсім плюс.
Геймплей: 8	За геймплей можна було б сміло ставити всі десять балів, якби не згадані надмірності то в бік чистого слешера, то в бік головоломок.
Оцінка: 8,5/10	Відмінна, нехай і не позбавлена деяких недоліків, гра, що зуміла перевершити оригінал практично за всіма пунктами. Один з головних претендентів на кращу гру сезону.

Автор: Дмитро Курятник
Переклад: Анна Смірнова