Рецензія на гру Remember Me

2084 рік, Неопариж. За 70 років місто значно змінилося, перетворившись на рай для багатих і арену для боротьби за виживання для бідних. Дивним чином учені навчилися оцифровувати людську пам'ять, а також почуття, емоції, відчуття, переживання. З самого початку робилося все винятково з благородною метою: запам'ятати пережите почуття радості від близькості коханої людини або ж не забути останні хвилини перебування з нею. Але, як завжди, у підсумку відкриття почали використовувати проти людей…

Назва: Remember Me
Жанр: Action
Розробник: Dontnod Entertainment
Видавець: Capcom
Дата виходу: 6 червня 2013
Платформа: РС/X360/PS3

Сайт гри: Remember Me

Головна героїня гри — Нілін, у минулому мисливиця за пам'яттю: найманець, який влазить людям у голову і витягуєстираєзмінює спогади. Нині за незрозуміло який злочин Нілін – арештант сумнозвісної на весь світ в'язниці — Бастилії.

Коли в'язня поміщають у це місце, то на час ув’язнення (яке, іноді, не закінчується ніколи) забирають у нього пам'ять — стирають дочиста, і настільки, що навіть імені свого людина не пам'ятає. З Нілін же вийшло складніше — повністю позбавити від спогадів колишню мисливицю не вдалося навіть після кількох процедур.

Дивна аномалія викликає інтерес у місцевого лікаря-психопата, який уже готовий препарувати Нілін у винятково наукових інтересах. І все так і закінчилося б для героїні, якби таємничий борець-антисистемщик на кличку Edge не допоміг Нілін втекти зі стін Бастилії.

На волі Нілін, чого б це їй не коштувало, вирішила боротися зі своїми кривдниками і повернути загублену пам'ять…

Remember me бере досить бадьорий старт: показує прекрасний ролик про феноменальність вищеописаного наукового прориву, тисне на жалість гравця, розповідаючи історію Нілін, надає відмінний привід задуматися на тему маніпулювання спогадами й усе в такому дусі.

Та й, зізнатися, з самого початку сама героїня викликає співчуття.

Потім, нас випускають у сам Париж 2084 року. Навколишнє просто захоплює дух: спочатку нас проводять через нетрі, основні мешканці яких — жертви невдалих експериментів по вживлянню т.зв. сенсину — пристрою, здатного зчитувати спогаду з мозку. Під час всього шляху тебе просто не залишає почуття безмірного людського свинства, жорстокості та жадібності, коли з живих людей зробили витратний матеріал і викинули на розтерзання долі через непотрібність.

Ще трохи пізніше нам показують яму соціальної нерівності: Нілін вибирається з нетрів і попадає на верхній рівень Неопарижу — місце, де живуть багатії. Усе навколо сяє розкішшю, модою, красою та безтурботністю. Знову гра дає привід задуматися.

Під час таких прогулянок нас знайомлять із бойовою системою, абсолютно унікальною у своєму роді. На перший погляд, виглядає вона як у будь-якому слешері: чергування сильного та слабкого удару, однак гравець сам може складати комбо в спеціальному меню. На вибір дається чотири види ударів: силовий, який наносить максимальну кількість втрат; регенеруючий, який відновлює здоров'я; відновлюваний, який знижує час перезарядження спецударів; і зв’язуючий, підсилюючий ефект попереднього удару.

Дуже, до речі, цікаво вибудовувати такі ланцюжки та змінювати їх залежно від ситуації.

Але потім, потихеньку, усе котиться до чорта. На зміну захопленості спочатку приходить роздратування та нудьга, які переходять у ненависть до творіння Dontnod Entertainment. Спочатку категорично дратує нескінченний туторіал. Уявіть собі таку картину: ви б'єтеся із супротивниками, нанесли кілька ударів по ворогу, замахнулися щоб його добити і раптом вилазить плашка: доступний новий удар! Натискаєте клавішу, щоб закрити настирливе віконце, але за ним вилазить ще одне, а за ним ще одне, повідомляючи інформацію, яку ви і так знаєте.

І от щось подібне виникає кожні 5-10 хвилин протягом трьох розділів з восьми! Потім, бувають моменти, коли Нілін потрібно перекинутися парою слів з іншими персонажами по переговорному пристрою. Найчастіше, вона говорить щось настільки очевидне, що просто плакати хочеться. Ну, от вам на початку завдання сказав Edge, що потрібно прийти до Томмі в його бар. Ви біжите, біжите, біжите, раптом зупиняєтеся, переходите на повільний крок, щоб подзвонити Томмі й сказати, що ви йдете в його бар.

Ще в гри досить дивна режисура. Коли в кадрі вперше з'явилася Ейфелева вежа, мені довелося просто насильно відсувати огляд вправо, у той час, як гра наполегливо переводила його вліво. Зате, коли я дістався до якоїсь розвантажувальної станції, гра паралізувала героїню на тридцять секунд, показуючи скупчення однакових ящиків.

Переживши такі дурниці в початкових розділах, далі починає дратувати ігровий процес, який неймовірно передбачуваний, повний самоповторів, а в підсумку, просто нудний і одноманітний. Єдина віддушина — битви з босами, хоча двох різні лиходіїв із проміжком в однин розділ знищувати потрібно однаковим способом.

У підсумку, восьма година гри перетворилися, особисто для мене, у справжнє катування. Чесно кажучи, Remember me – це взагалі найгірше, у що я поки що грав за цей рік. Благо, враховуючи величезну кількість ігор які вийшли та тільки готуються до випуску, Remember me запросто можна пропустити, заощадивши гроші, а, головне, час.

Рекомендовані системні вимоги:

• Операційна система: Windows Vista, Windows 7, Windows 8
• Процесор: Intel Core 2 Quad 2,7 ГГц або краще, AMD PhenomTM II X4 3,0 ГГц або кращий
• Оперативна пам'ять: 4 ГБ
• Відеокарта: NVIDIA GeForce GTX 560 або краща
• Місце на жорсткому диску: 9 ГБ.

Автор: Сергій Кривопустов
Переклад: Олесь Пахолок

Висловлюємо подяку інтернет-магазину WaveGames за надану для огляду гру.