Рецензія на гру No Man’s Sky

Усі ці дії, по ідеї, повинні допомогти вам розібратися в грі та пояснити базові принципи роботи місцевої галактики. На ділі, як і спочатку, необхідну корисну інформацію доводиться шукати на YouTube або добувати методом тику. Але будь-яке вивчення правил все ж губиться перед екзистенційним питанням: «і все ж, що мені потрібно робити в цій грі?»

Знайомство зі стародавнім пам'ятником додає мета-мету: досягти центру галактики та вивчити її таємниці. Звучить здорово, тільки щоб зробити це, нам потрібен двигун викривлення на зореліт, щоб переміщатися від однієї сонячної системи до іншої, для його роботи треба паливо, а для цього потрібно облазити планети в пошуках рідкісних матеріалів і так далі, і так далі, і так далі.
У підсумку все в No Man's Sky зводиться до блукання по поверхні планети, нарізання гірських порід на ресурси і порятунку від хижої фауни чи роботів-вартових. Щоб описати іншу функціональність гри знадобиться один абзац, засікайте.

На планеті ще можна сканувати тварин, щоб продавати їх зображення за гроші, бродити в пошуках наукових станцій і стародавніх монументів, на яких можна знайти технології для корабля, костюма чи свого інструменту, а також вступати в контакт з розумними расами на аванпостах і торгових пунктах. У самому космосі робити взагалі нема чого: єдиний куточок життя там – це космічні станції, де можна продавати ресурси й артефакти, знайдені на планетах. Іноді можна повоювати з іншими зорельотами, але робити цього не варто – на постріли злітаються вартові, швидко відправляючи ваш корабель на звалище, а вас – на точку збереження.
Ось і все, вклалися в один абзац. No Man's Sky дійсно дивує та захоплює перші декілька годин гри, але потім швидко перетворюється на чергову пустушку, на чергову технічну демонстрацію можливостей ... навіть незрозуміло яких можливостей.

Розхвалені 18 квінтильйонів планет насправді мало чим відрізняються між собою. Є кілька архетипів: пустельна планета і населена планета. Потім трохи різноманітності привносить тип атмосфери: кислотний, спекотний, холодний, нормальний. І останній штрих – кількість роботів-вартових, які дратують по ходу дослідження планети: їх може зовсім не бути, або вони можуть злітати як мухи, варто вам розпиляти один кущ заради 4 одиниць вуглецю. На цьому різноманітність закінчується. Найчастіше планети – це непоказна комбінація водойм і гірських ландшафтів, змінюється лише колір грунту під ногами. Дійсно цікавих і гарних місць у цій галактиці ну дуже мало, та й ті швидко перестають дивувати.

У підсумку, що виходить: у грі про космос – перебувати в космосі хочеться найменше, тому що там нема чим зайнятися. У грі про дослідження – дослідити й нема чого, все першопрохідництво закінчується через три години, коли всі типові об'єкти відвідали та вивчили. У грі про видобуток ресурсів – крихітний інвентар, який змушує постійно повертатися до корабля і шукати місця для продажу знайденого. Нічого в цій грі не працює як належить, у ній немає абсолютно жодного сенсу, жодного заохочення творчих поривів гравця, жодного «почуття першовідкривача», яким так хвалилися розробники.

Будь-який з десятків симуляторів виживання, починаючи від Minecraft і Rust і закінчуючи виробом за 3 долари в Steam Early Access, дасть вам більше свободи, ніж гра «про безмежний космос». Єдина надія для No Man's Sky – це додати підтримку модів, мультиплеєрний режим і переробити інтерфейс – але це означає повністю переробити гру.

Коротше кажучи, No Man's Sky вам сподобається, якщо не звертати увагу на даремність всіх занять у ній і сфокусуватися на романтиці космічних досліджень. Але назвати вам хоча б одну причину, чому вам варто це робити, – ми не можемо.

Системні вимоги

Мінімальні:

• ОС: Windows 7/8.1/10 (64-бітові версії)
• Процесор: Intel Core i3
• Оперативна пам’ять: 8 ГБ
• Відеокарта: NVIDIA GeForce GTX 480, AMD Radeon HD 7870
• Місце на накопичувачі: 10 ГБ

Автор: Сергій Кривопустов 
Переклад: Юрій Коваль