Рецензія на гру Metro Last Light

Metro 2033, яка вийшла трьома роками раніше, досить швидко завоювала популярність серед гравців як західних, так і країн колишнього СРСР. 4A Games випустила по-справжньому гідний продукт для світового ринку розваг. Тепер, пройшовши довгий, складний та важкий шлях розробки, виходить продовження — Metro Last Light, яке цілком і повністю виправдало навіть найсміливіші очікування.

Назва: Metro Last Light
Жанр: Action, Shooter
Розробник: 4A Games
Видавець: Deep Silver
Дата виходу: 17 травня 2013
Платформа: РС/X360/PS3

Сайт гри: Metro Last Light  

Після подій першої частини пройшов рік: Артем, головний герой, карається муками совісті із приводу геноциду надрозумної раси Чорних, а життя в московському метро іде своєю чергою — воно все таке ж небезпечне, сумне та безвихідне.

Артем за цей рік став бійцем елітного спец-загону «Спартанці», що розмістився в легендарному комплексі «Метро-2». Виходячи з обстановки що склалася, про краще життя і мріяти не доводиться.

Канву розміреного життя перериває персонаж на ім’я Хан, знайомий гравцям і читачам по «Метро 2033». Він повідомляє нашого героя про те, що, незважаючи на залп ядерних ракет, спрямований на гніздо Чорних, одна особа вижила — маленька дитина, яка дивом пережила вибух.

Хан заклинає Артема врятувати дитя, тому що в союзі із Чорними люди, які врятувалися в метро, можуть повернутися жити на поверхню; у той же час полковник Мельник, командир загону «Спартанці», доручає герою знищити дитину, тим самим завершити почату справу в «Метро 2033». Із цього й починається новий розділ в історії Артема.

Metro Last Light дійсно можна пишатися. Це й справді дуже дорогий, якісний і неймовірно захоплюючий вітчизняний проект, аналогів якому, в принципі, у світі немає. Найголовніший плюс проекту полягає в тому, що Дмитро Глуховський, власне, автор «Метро 2033» (якщо хто не знає, однойменна гра була створена по цій книзі) приймав найактивнішу участь в розробці. Як мінімум, сценарій і діалоги — повністю його робота.

Крім того, в 4A Games дійсно дуже талановита та професійна команда, яка, відразу видно, займається улюбленою справою. Тому помітно, наскільки багато турботи та любові вкладено в їхній продукт. Дуже важливо, що гра виглядає як цілісний витвір у плані оповідання і захолююче в плані безпосередньо ігрового процесу.

А грати в Metro Last Light дійсно приємно. Боюся, фраза про те, що «Метро…» ввібрала в себе все краще, що є в сучасних шутерах від першої особи, буде занадто голосною, але в цілому це дійсно так. Найкраще нововведення, у порівнянні з оригіналом — додання потайливого режиму проходження. Кожен рівень можна проскочити різними шляхами: пробратися непомітно, не залишивши ніяких слідів своєї присутності; вирубувати або непомітно вбивати солдата, що заважають, або ж попросту дістати «калаш» і зіткнутися з суперником лоб в лоб.

Хоча, чесно кажучи, «Метро…» запам'ятовується аж ніяк не перестрілками. Особисто для мене ця гра стала черговою історією, з одного боку, про дикість людини, а з іншого – про світлі почуття товариства, дружби, підтримки та любові в екстремальній ситуації.

У загальному-то, картина, у якій опинилися жителі вигаданого світу, далека від ідеалу : на поверхні радіація, мутуючі тварини та нескінченна кількість небезпек, а під землею, що гірше всього, міжусобні війни між містами-станціями.

Здавалося б: у ядерному апокаліпсисі волею щасливого випадку вдалося вціліти лише чверті мільйона людей. Хіба час проявляти свої амбіції, виставляти гордість, жадібність та інші свої пороки, ставати в позу та заявляти про відмінність у поглядах і братися до зброї?

А що, якщо купка вцілілих у метро людей — останні представники свого виду на планеті? Що трапиться зі світовою культурою, наукою та іншим украй важливим надбанням людства? Може потрібно всім разом намагатися відбудувати все це?

Хтось дійсно намагається: на станції організовує театр, збирає вцілілі книги, влаштовуючи таку собі бібліотеку, відкриває щось на зразок шкіл. У той же час, купка бритоголових здорованів славить фюрера та активно займається євгенікою, з'ясовуючи в кого з них чистіші гени та відсіваючи бракований «матеріал».

Взагалі, дуже часто Metro Last Light вимальовує приголомшливі, яскраві картини, які як спалахи виникають у процесі всього проходження. Зворушливі любовні історії, історії відданості, відваги, дружби, змови та зради, кримінал — усе зустрічається в тісних тунелях московського метро.

Нехай, у грі не завжди досконалі діалоги, нехай місцями кульгає графіка, а деякі моменти дійсно сильно надокучають, Metro Last Light — приголомшливий вітчизняний продукт, гідний того, щоб кожен, хто любить ігри, заглянув у цей, насправді, дивний світ, створений Дмитром Глуховським. А от для тих, хто любить якісні, гарні та дорогі шутери, пропускати Metro Last Light взагалі буде злочином…

Системні вимоги:

Мінімальні:

• ОС: Windows XP, Vista, 7 або 8
• Процесор: 2,2 ГГц Dual Core
• RAM: 2 ГБ
• DirectX: 9.0c
• Відеокарта: NVIDIA GTS 250 / HD Radeon 4000 або краще

Рекомендовані:

• ОС: Windows Vista, 7 або 8
• Процесор: 2,6 ГГц Quad Core
• RAM: 4 ГБ
• DirectX: 11
• Відеокарта: NVIDIA GTX 580/660 Ti або краще

 

Автор: Сергій Кривопустов
Переклад: Олесь Пахолок

Висловлюємо подяку інтернет-магазину WaveGames за надану для огляду гру.