Рецензія на гру Brothers: A Tale of Two Sons
02-11-2013
Є проекти, які оцінюються не прагматичними категоріями «геймплей/сюжет/графіка/звук», а сприймаються на емоційному рівні. Є проекти, які не дають забути про те, що комп'ютерні ігри – це форма мистецтва.
Назва: Brothers: A Tale of Two Sons
Жанр: Adventure
Розробник: Starbreeze Studios
Видавець: 505 Games
Дата виходу: 9 вересня 2013 року
Дивно, що Brothers: A Tale of Two Sons вийшла з-під пера такої студії, як Starbreeze. Зовсім не тому, що ця компанія не вміє робити хороші ігри. Навпаки, багато хто напевно дотепер пам'ятають непоганий екшен десятирічної давнини Enclave у середньовічному сеттінгу, а також дві розкішні гри про пригоди Ріддіка. Після такого роду блокбастерів середньої руки досить неочікувано бачити від тих же розробників інді-проект, який несе в собі кілька інноваційних рішень і потужне емоційне послання.
Два хлопчики живуть разом зі своїм батьком у казковому світі, який нагадує Аркадію з The Longest Journey. Мама потонула на очах у молодшого брата, про що оповідає вступна сценка, а тепер щось нездужається й тату. Хлопці відвозять його на візку до лікаря, який після огляду робить невтішний висновок: урятувати хворого може тільки чарівна водиця, дістати яку можна далеко на півночі. В хлопців немає іншого виходу: вони відправляються в небезпечну подорож у невідомі їм землі. І хто знає, чи буде в цього походу щасливий фінал...
Спочатку ця казка здасться дуже доброю. Миле село із кумедними та здебільшого добродушними місцевими жителями, привітний троль, який допомагає братам подолати скелясту місцевість. Незабаром ситуація змінюється і брати стають свідками усе більш похмурих картин, починаючи від повішених на дереві людей і закінчуючи спустілим північним містом, де нишпорить злісний гігант-невидимка, а всі жителі перетворилися в снігові статуї.
Головна особливість Brothers: A Tale of Two Sons полягає в тому, що двома братами потрібно керувати одночасно, але кориться кожний з них тільки своєму набору клавіш. З перших і до останніх хвилин гри жодна головоломка не вирішується кимось із хлопчат поодинці: до успіху приводять тільки спільні дії. Спочатку освоїтися з керуванням дуже непросто, адже доводиться вчитися координувати дії обох рук. Автори настійно радять грати за допомогою геймпада, але й там керувати героями не набагато легше.
І якщо перший час брати просто подорожують разом, надаючи один одному допомогу в подоланні перешкод, то чим далі, тим все більше від їхніх злагоджених дій починають залежати їх же власні життя. У цій грі не потрібно ні з ким битися й нікого вбивати. Тут немає кривавих сцен, хоча й присутні два так звані боси, бої з якими – теж пазли.
В Brothers: A Tale of Two Sons немає інтерфейсу: усі необхідні дії брати виконують самі, якщо знаходячись біля активного об'єкту натиснути клавішу, відповідальну за це. А ще тут немає субтитрів, при тому, що персонажі спілкуються вигаданою мовою, але проблем з розумінням, що відбувається не виникає абсолютно ніяких.
Основний лейтмотив гри – братня любов, взаємодопомога та взаємовиручка. Старший брат ніколи не кривдить молодшого, навпаки, оберігає його від можливих небезпек, бере на себе вирішення тих завдань, які вимагають застосування фізичної сили. У грі є багато необов'язкових дій, які дозволяють більше довідатися про братів і посміхнутися тому, як по-різному вони реагують на ті самі речі.
Так, старший брат ввічливий з дорослими, робить компліменти дівчині, запитує у всіх дорогу, в той час як молодший любить дражнитися, по-доброму хуліганити, зате вміє грати на арфі. Відношення хлопців одне до одного та до оточуючих зворушує до глибини душі. У цих двох простих хлопчатах закладено набагато більше людських рис, ніж в героях практично всіх інших сучасних ігор.
Безіменні брати своїми вчинками змінюють сприйняття самого гравця, штовхаючи його до проходження тих сцен, які не обіцяють ніякої вигоди і не є обов'язковими для сюжету. Як не врятувати бідолаху, який на твоїх очах лізе в петлю від горя, тому що його дім з усім майном згорів? Хіба можна пройти повз стривожену черепашки, не надавши допомогу її непосидючим дитинчатам, які потрапили в біду? І зробити це не заради одержання +5 до карми, альтернативної кінцівки або унікальної квестової зброї з підвищеним шансом нанести критична втрату, тому що тут просто немає всієї цієї мішури. Допомогти тому, що хочеться виявити доброту та людяність.
Фінальні сцени викликають формений емоційний вибух, змушуючи задуматися про найважливіші цінності в житті, на які в нас постійно бракує часу. Ми зайняті навчанням, роботою, гонкою за грішми, тусовками, комп'ютерними іграми і у цьому круговороті регулярно забуваємо приділити увагу нашим близьким, рідніше за яких нікого й ніколи на цьому світі не буде.
Якщо ви дотепер вважаєте, що ігри цікаві тільки тоді, коли в них потрібно когось убивати, комусь робити капості або ховатися від зомбі з привидами, купіть Brothers: A Tale of Two Sons. Любов до близького, доброта та взаємодопомога сьогодні чомусь не в моді. Варто хоча б на день відкласти свої «Беттлфілди», «ГТА» і «Доти», встановити витвір Starbreeze Studios і, можливо, хоч трохи переосмислити деякі власні погляди та ідеали.
Мінімальні системні вимоги:
- Процесор: 1,5 ГГц
- Відеокарта: GeForce GT 330/Radeon HD 3600
- Оперативна пам'ять: 2 ГБ
- Вільне місце на жорсткому диску: 6 ГБ
Рекомендовані системні вимоги:
- Процесор: Dual-Core 3 ГГц
- Відеокарта: GeForce GTS 250/Radeon HD 6670
- Оперативна пам'ять: 4 ГБ
- Вільне місце на жорсткому диску: 6 ГБ
Графіка: 8 |
Движок Unreal Engine видає неймовірної краси пейзажі, хоча при близькому розгляданні спливуть мутні текстури. Анімація кульгає, але якщо оцінювати її з позиції «казковості» подій, що відбуваються, то і вона виглядає цілком пристойно. |
Звук: 10 |
Один із кращих ігрових саундтреків цього року. Музика створює приголомшливе емоційне тло, змушуючи буквально почувати переживання героїв. |
Подача матеріалу: 10 |
Гра розповідає про найважливіші людські цінності, не використовуючи при цьому ні єдиного слова. Інформація доноситься через образи, відчуття та вчинки братів. |
Геймплей: 9 |
Загадки дуже прості, але повторюваних дій практично немає. Гра постійно вносить щось нове аж до самих титрів. |
Оцінка: 9/10 |
Справжній витвір мистецтва, здатний змінити уявлення про ігри. |
Автор: Владислав Мастєров
Переклад: Олесь Пахолок
Також пропонуємо почитати:
Рецензія на гру Rayman Legends
Рецензія на гру Don’t Starve
Рецензія на гру Тук-Тук-Тук
Опубліковано : 02-11-2013
Підписатися на наші канали | |||||