Тести Intel Celeron G3930: чого чекати з NVIDIA GeForce GTX 1050 й інтегрованою графікою?

У цьому матеріалі ми познайомимося з можливостями зовсім бюджетного процесора Intel Celeron G3930 лінійки Intel Kaby Lake. Подивимося, на що він здатний при використанні вбудованої графіки та дискретної відеокарти GeForce GTX 1050, а також проведемо на його основі невелике порівняння одно- і двоканального режиму роботи оперативної пам'яті в слабкому ПК.

Інтерес до цього процесора з’являється в основному при створенні офісних, навчальних і мультимедійних систем, коли потрібно, щоб обчислювальна потужність дозволила здійснювати звичайні повсякденні завдання, але при цьому не спокушала світом 3D-ігор, наприклад, збираючи комп'ютер школяреві дійсно для навчання.

Сам Intel Celeron G3930 побудований на основі 14-нм мікроархітектури Kaby Lake, оснащений двома ядрами з тактовою частотою 2,9 ГГц і 2 МБ кеш-пам'яті третього рівня. Підтримки технологій Hyper-Threading і Turbo Boost немає, тому на додаткові потоки або динамічний розгін розраховувати не доводиться.

Оскільки він купується для бюджетних систем, в основному використовується разом з простеньким боксовим кулером. При максимальній швидкості обертання він гучний, але якщо, наприклад, у BIOS материнської плати вибрати профіль «Silent», відчутний шум з'являється лише в момент старту системи. При цьому стрес-тест в умовах відкритого стенда показав максимальну температуру в діапазоні 40°. Сподіваємося, і в задушливому корпусі його можливостей вистачить.

Тестовий стенд:

• Intel Celeron G3930
• ASRock Fatal1ty H270 Performance
• 2 x 4 GB DDR4-2133 Transcend TS512MLH64V1H
• 1 х 8 GB DDR4-2400 HyperX Fury HX424C15FR2K2/16
• SSD ADATA Ultimate SU800 256 GB
• HDD Seagate ST2000VN004 2TB
• CHIEFTEC Proton BDF-500S
• AOC U2879VF

Разом з процесором повз нас проходила материнська плата ASRock Fatal1ty H270 Performance, яку ми також на час експропріювали для побудови тестового стенда. Вона створена у форматі ATX на базі чіпсета Intel H270. У бюджетних збірках напевно використовуватимуться простіші моделі, тут же завдання стояло в створенні надійної системи з хорошою функціональністю для можливого апгрейду в майбутньому.

Материнська плата пропонує чотири DIMM-слоти для встановлення модулів ОЗП, шість портів SATA і два інтерфейси Ultra M.2 для організації дискової підсистеми, шість слотів PCIe, гігабітовий LAN-контролер від Intel і топовий аудіокодек Realtek ALC1220.

У ролі ОЗП в основному використовувалася пара 4-гігабайтових модулів DDR4-2133 МГц від компанії Transcend. І лише на третьому етапі тестування, при порівнянні одно- і двоканального режиму роботи, в ролі опонента використовувався один 8-гігабайтовий спеціальний робочий модуль із серії HyperX Fury.

Операційна система встановлена на 256-гігабайтовий SSD ADATA Ultimate SU800, а ігри знаходяться на 2-терабайтовому жорсткому диску серії Seagate IronWolf.

У ролі відеокарти на другому й третьому етапі тестів використовувалася ASUS Expedition GeForce GTX 1050 з 2 ГБ GDDR5 і двовентиляторною системою охолодження. Її частотна формула відповідає еталонному рівню: 1355 / 1455 МГц для GPU і 7 ГГц для пам'яті. Можна було б взяти слабшу модель, але в наявності більше нічого не було.

Для живлення всієї конфігурації з головою вистачило 550-ватного CHIEFTEC Proton. В ролі монітора використовувався AOC U2879VF, а запис здійснювався через HDMI-сплітер на зовнішню систему, тобто без втрати продуктивності.

Перед початком основного тестування, ми запустили кілька синтетичних тестів. Зокрема, AIDA64 підказала швидкість роботи з ОЗП і кеш-пам'яттю.

WinRAR видав непогану для бюджетної системи загальну швидкість.

А в CineBench R15 результат CPU виявився трохи кращим, ніж у мобільного 4-потокового Intel Core i5-3317U.

Без дискретної відеокарти така система справляється навіть з відтворенням 4K-роликів з YouTube. Але, звичайно, варто пам'ятати, що обчислювальні можливості процесора дуже обмежені, тому не рекомендуємо тримати у тлі багато запущених додатків.

Головне ж тестування ми розбили на три етапи. На першому за обробку графіки відповідало вбудоване відеоядро Intel HD Graphics 610 з 12 виконавчими блоками та динамічною частотою до 1050 МГц.

Почнемо з World of Tanks. Гра не підтримує HD, тому пробували грати при 1360 х 768 і мінімальному пресеті графіки. Незважаючи на доволі високий фреймрейт – у середньому 93 FPS з просіданням до 68, керуванню не вистачало плавності й відклику, що заважало вести прицільний вогонь на швидкому танку. На повільніших машинах геймплей буде комфортнішим.

Для War Thunder від початку був вибраний мінімальний профіль графічних налаштувань при HD-роздільності. Картинка виглядає дуже бідно, але за бажання грати можна. Середня швидкість склала 74 кадри/с, а мінімальна опускалася до 20 FPS.

Якщо ж піднятися до низького пресету, щоб дещо поліпшити якість графіки, середня частота падає до 44 FPS. Мінімальна ж склала 30 кадрів/с, але місцями відчувається певна млявість керування, яка заважала зосередитися на процесі гри.

У Battlerite при низькій якості графіки та роздільності 1280 х 720 за замовчуванням активна вертикальна синхронізація, тому мінімальна та середня швидкість тримаються на рівні 60 FPS. Управління повністю комфортне, і якщо якість картинки вас не бентежить, ігровий процес не розчарує.

Для запуску CS: GO у мережевому режимі використовувалися низькі налаштування якості в HD-роздільності. На перший погляд, фреймрейт був вельми комфортним: у середньому ми отримали 93 кадри/с з просіданням до 51. Але на початку нового раунду швидкість просіла до 33 FPS. До того ж є невеликий Input Lag, який заважав вести прицільну стрільбу.

А ось невимогливу Don't Starve Together можна запускати навіть у Full HD з максимальними налаштуваннями графіки, якщо їх так можна назвати. Жодних проблем з відеорядом або відкликом керування не було. Середня швидкість склала 59 кадрів/с, а мінімальна не опускалася нижче 56.

У Dota 2 довелося не лише знизити до мінімуму налаштування графіки, а й опуститися до HD-роздільності. Лише в такому режимі можна розраховувати на більш-менш комфортний ігровий процес із середньою частотою 72 кадри/с і просіданням до 50. Але якщо на одній ділянці карти зійдеться більше прокачаних героїв, фреймрейт напевно буде ще нижчим.

Жодних проблем не було з платформером Inside. Гра дозволяє вибрати лише роздільність, у даному випадку HD, а інші налаштування графіки користувачеві недоступні. На виході ми отримали в середньому 35 FPS з просіданням до 30. Тобто за бажання подібні проекти допоможуть вам розважитися.

І завершує перший етап тестування гра Rocket League при мінімальних налаштуваннях графіки й HD-роздільності. Частота відеоряду в ній виявилася вищою, ніж в Inside: середня швидкість піднялася до 47, а мінімальна – до 41 FPS. Однак керування не відчувалося повністю комфортним.