Збірка на Core i3-13100 з GeForce RTX 4060 Ti: заощаджуємо заради відеокарти

Місяць тому ми робили огляд системи на базі Ryzen 7 7700 з GeForce RTX 4060 Ti. Тоді нашою метою було зібрати потужний та красивий універсальний ПК не за усі гроші світу.

Але ми все одно отримали багато зауважень у коментарях, що потрібно було підбирати дешевші комплектуючі, особливо щодо надмірно потужного CPU. Що ж, у цьому матеріалі спробуємо підтягнути пояси та підібрати у команду до RTX 4060 Ti гравців з нижнього цінового дивізіону.

 

Підбір комплектуючих

Процесор цього разу ми обрали Intel Core i3-13100 під Socket LGA 1700. Це бюджетний 4-ядерник актуального 13-го покоління з підтримкою Hyper-Threading.

Працювати він може на базовій частоті 3,4 ГГц з турбобустом до 4,5 ГГц. Так, можна б було обрати ще дешевший та аналогічний по кількості ядер і архітектурі Core i3-12100 минулого покоління, але він має на 100 МГц меншу базову та на 200 бустову. Трішки вищі частоти обраного CPU дозволять краще завантажити досить потужну відеокарту і, на наш погляд, невеличка переплата в цьому випадку цілком доречна. Та і вбудована графіка хай буде про всяк випадок.

З материнською платою у нас трапилась, як кажуть, довга історія. Спочатку ми націлились на бюджетні рішення з H610-м чипсетом та підтримкою оперативної пам'яті стандарту DDR4. Але швидко передумали, бо функціональність таких плат максимально обмежена. В наявності всього два слоти ОЗП, відсутні радіатори системи живлення CPU в більшості випадків та й можливості прискорення пам’яті повністю заблоковані. Тож ми вирішили сфокусувати наш погляд на чипсеті B760. Але й тут нас спіткала невдача. По-перше, на ринку не так вже й багато материнок на цьому наборі логіки. По-друге, доступні нам моделі одна за одною зникали з наявності, поки ми про них домовлялися з нашими партнерами. На той момент всі інші комплектуючи запланованої збірки, включно з тестером, вже нетерпляче стукали пальцями по столу у тестлабі.

Отож було прийняте рішення не дратувати очікуючих та взяти у роботу ані трохи не бюджетну MSI MAG Z790 TOMAHAWK WIFI DDR4, бо вона просто була в наявності увесь цей час. Ця материнська плата на топовому чипсеті Intel Z790 актуальна в тих випадках, коли здійснюється апгрейд на нову платформу з не менш продуктивної, але з підтримкою стандарту DDR4, щоб ОЗП та інші компоненти не довелося оновлювати.

Тут і потужна система живлення процесора з великими радіаторами, і широкий спектр можливостей підключення різноманітних пристроїв та накопичувачів, і навіть вбудований бездротовий мережевий адаптер. Та ми не будемо враховувати саме цю материнку під час фінального підсумку вартості системи, бо це більше вимушене рішення з зовсім іншої цінової категорії лише заради досягнення мети.

Тому в підрахунках згадуватимемо простішу, наприклад, MSI PRO H610M-G DDR4 на чипсеті Intel H610.

Далі переходимо до інших комплектуючих які зачекались на материнську плату щоб зібратися до купи.

 

Zalman CNPS9X Performa ARGB Black – саме таку назву має обраний нами процесорний кулер з чотирма мідними тепловими трубками прямого контакту, які пронизують досить масивний алюмінієвий радіатор. Загальна вага пристрою – 680 г.

Комплектний ARGB-вентилятор досить якісний, на гідродинамічному підшипнику з максимальним рівнем шуму 28 dBA. Цей охолоджувач з помірною ціною дозволить легко впоратись з 60-ватним Core i3-13100 при низькому рівні шуму.

Ба більше, завдяки максимально заявленому TDP у 180 Вт, він без проблем ладнатиме і з більш потужнішим CPU при можливому майбутньому апгрейді.

Як альтернативу, можна було б розглянути таку ж, але на 100 грн дешевшу модель без підсвітки, однак ми вирішили що це не та сума, якою варто жертвувати заради втрати привабливого та приємного вигляду системи.

До того ж оперативну пам’ять ми обрали з оновленої яскравої лінійки Kingston FURY Beast DDR4 RGB. А саме комплект з пари модулів чорного кольору загальною ємністю 32 ГБ, щоб точно вистачило з запасом, і оптимальною швидкодією 3200 мегатранзакцій на секунду при напрузі 1,35 В. Таймінги оперативки теж досить низькі, як для заявленої частоти - 16-18-18.

Ця ОЗП отримала новий цікавий дизайн з акцентом на більш плавну та рівномірну підсвітку завдяки використанню 10-ти яскравих світлодіодів на кожен модуль.

Усі світлові налаштування здійснюються за допомогою фірмового програмного забезпечення - Kingston CTRL. Застосунок дозволяє обрати більше 10 різноманітних ефектів підсвітки з можливістю регулювання яскравості, кольору, швидкості та напрямку руху останніх. Усе це можна зберегти до профілів користувача.

З відеокартою ми вирішили сильно не заморочуватись і взяли просто найдешевшу модель, представлену на українському ринку - Palit GeForce RTX 4060 Ti StormX.

Цей графічний прискорювач орієнтований на використання в компактних корпусах, бо його довжина становить усього 170 мм. Система охолодження пристрою має максимально просту конструкцію з невеликим алюмінієвим радіатором та одним 95 мм вентилятором.

Останній впадає в сплячку доки температура на GPU не перевищує 60 градусів. Як показала практика, ця відеокарта нічим не відрізняється від «повнорозмірних» рішень у плані продуктивності, хоча і закономірно поступається їм за температурними та шумовими показниками. З більш детальною інформацією про цей графічний прискорювач радимо ознайомитися у нашому окремому огляді.

Вважаємо, що 500 ГБ – це оптимально-мінімальний на сьогоднішній день об'єм для встановлення, як операційної системи і застосунків, так і більш-менш достатньої кількості ігор.

Тому постійне збереження даних ми доручили M.2 PCI-E 4.0 x4 SSD-накопичувачу Kingston NV2 вищезазначеної ємності. Він дозволить нам не тільки розгорнути важливі дані, а й швидко їх завантажувати завдяки високим показникам зчитування до 3,5 ГБ/с та запису до 2,1 ГБ/с.  

Як ми вже зазначили вище, спочатку ми планували використати для поточної збірки простішу материнську плату з одним 8-контактним роз’ємом живлення CPU.

Тому й блок «харчування» ми підібрали відповідний, з одним таким конектором – CHIEFTEC ECO GPE-600S. Це недороге рішення від популярного в Україні бренду потужністю 600 Вт. З плюсів виділимо достатньо високий ККД на рівні 80%, потужну лінію +12В на 45 А та наявність усіх базових захистів.

Корпус у таку систему пасує теж недорогий, але хочеться симпатичний і, наприклад, з цікавими особливостями - Zalman N4 Rev.1 Tempered Glass. По розмірам шасі він відповідає форм-фактору Midi Tower і має прозору бокову панель та відносно невелику вагу у 4,7 кг. Тобто на високу жорсткість конструкції в цьому випадку розраховувати не варто.

 А на що варто – так це на потужну систему охолодження внутрішнього простору. Корпус оснащений трьома 140 мм вентиляторами на передній панелі, двома 120 мм на верхній та однією 120-кою на задній.

 В сумі маємо 6 попередньо встановлених «постачальників» свіжого повітря та ще й всі вони оснащені RGB-підсвіткою. Не забув виробник і про регулювання роботи кулерів. На передній панелі передбачена спеціальна кнопка, яка дозволяє змінювати швидкість обертів паралельно з яскравістю підсвітки. За нашим досвідом, збирається система в цьому шасі легко та приємно.

 

Вартість

А що ж до вартості? Давайте підрахуємо! Процесор можна знайти на українському ринку за середньою ціною 5600 грн. За простішу материнську плату MSI PRO H610M-G DDR4 та ОЗП доведеться віддати по 3400 грн. CPU-кулер та SSD накопичувач обійдуться у 1300 та 1500 грн відповідно. Корпус та блок живлення можна придбати за приблизно однаковою вартістю у 2300 грн. Останній і найдорожчій компонент - відеокарта, вартує близько 16900 грн. Отож така збірка по середньо-ринковим цінам виходить 36700 грн.

 

Прогрів

Систему до купи зібрали, настав час перевірити її в роботі.

Без навантаження маємо очікувано низькі, як температурні, так і шумові показники основних компонентів. Процесор прогрівся до 35°C при 650-ти об/хв вентилятора CPU. Графічний чип відірвався недалеко і виявився гарячішим на 5°C при нульових обертах кулера відеокарти.

Під стрес навантаженням ми отримали вже 66°C на CPU. І це непоганий результат з відчутним запасом потужності системи охолодження на майбутній апгрейд. Пропелер при цьому розкрутився до майже 1300 об/хв і був майже не чутним. Нагрів GPU в таких умовах виявився помірним, не вище 75°C, але заплатити за це довелося досить високою та добре чутною швидкістю кулера на рівні 2400 об/хв.

В ігрових тестах температура процесора підіймалась в середньому до 55°C з майже нечутними 1000 об/хв вентилятора. GPU теж грівся менше, орієнтовно до 70°C зі швидкістю кулера близько 2000 об/хв.

 

Синтетика

 

Щоб впевнитись у цілковитій стабільності зібраної системи, ми прогнали її через вже звичний набір синтетичних тестів. З цим завданням вона впоралась без нарікань та у комплексних і графічних дисциплінах показала дуже близькі результати до аналогічного ПК, який ми збирали раніше на потужнішому Ryzen 7 7700.

 

Ігри

В ігрових тестах будемо використовувати роздільну здатність Full HD щоб відеокарта не обмежувала продуктивності системи. Водночас перевіримо на скільки Core i3-13100 в поєднанні з DDR4 пам'яттю в змозі завантажити її роботою.

У королівський битві Apex Legends з Very High налаштуваннями ми не помітили недостатньої продуктивності жодного з компонентів. Відеокарта увесь час була завантажена майже під зав’язку, а на середньому лічильнику кадрів було біля 200 FPS. Трішки зіпсувати цю ідилію можуть хіба що невеличкі посмикування на початку першого матчу ігрової сесії.

Пробіжка серед красивих краєвидів Baldur's Gate 3 на «ультрах» вже прямо натякає на недостатність процесорної продуктивності збірки. При високому середньому FPS у 122 кадри маємо низькі показники 0,1% low у 52 FPS. CPU більшу частину тестового відрізку завантажений на 80-90%, однак інколи і на всі 99%. Хоча якби не моніторинг, то нічого критичного б і не помітили, бо геймплей при цьому залишався досить комфортним.

Call of Duty: Warzone на екстремальних налаштуваннях графіки у черговий раз «порадувала» нас традиційно нестабільним ігроладом. При цьому зрозуміти що саме потрібно грі для кращої продуктивності важко. Начебто відеокарта недовантажена, але й процесор при цьому не використовує майже 50% своєї продуктивності. Можливо рушій не зміг задіяти всі ядра CPU, а можливо йому недостатньо пропускної здатності ОЗП, а можливо все і одразу, включно з особливостями оптимізації.

У графічно оновленій Counter-Strike 2 з якістю картинки Very High ми отримали середній FPS на рівні 250 кадрів на секунду. Відеокарта не відпочивала, процесор працював, результат – комфортний геймплей та плавний ігролад з третього матчу. Чому з третього? Тому що в перших двох спостерігалися вже традиційні невеличкі посмикування.

Високотехнологічний Cyberpunk 2077 з Ultra налаштуваннями явно недолюблює 4-ядерні процесори. Як би Core i3-13100 не викладався на всі гроші, повністю і вчасно завантажити відеокарту йому не вдалося. Маємо і просідання до 40 FPS і підфризи.

Увімкнення DLSS тут не допомагає, а генератор кадрів хоч і підвищує плавність ігроладу, все ж не рятує від посмикувань.

Змінити ситуацію на краще можна тільки понизивши графічний пресет до середнього рівня. В такому випадку зникає більшість негараздів геймплею та ігровий процес стає доволі комфортним.

Досить цікаву картину ми спостерігали у Dota 2 з Very High налаштуваннями. Незважаючи на те, що процесор та відеокарта були завантажені на менш ніж 50%, якщо вірити моніторингу, ми отримали комфортний геймплей з середнім лічильником кадрів у 110 FPS без просідань нижче 60. Припускаємо, що рушій Source 2 не зміг задіяти всі ядра CPU, бо по телеметрії бачимо завантажені лише три з чотирьох.

Майже ідеальною за балансом виявилась продуктивність зв'язки CPU та GPU у Fortnite з епічною графікою. Обидва компоненти були завантажені роботою на приблизно 90%. А разом, як кажуть, і батька легше бити. Тандем забезпечив комфортний геймплей з середньою частотою кадрів у 135 FPS без помітних притормозок.

Перший проїзд тестового відрізку у Forza Horizon 5 з екстремальним графічним пресетом як завжди супроводжувався підтупами. У другій і подальших спробах усі проблеми відеоряду традиційно зникли і ми отримали комфортний геймплей із середнім лічильником кадрів у 120 FPS. Відеокарта працювала на повну, процесор десь на 60-70%.

Не менш комфортний геймплей нам вдалося отримати і у God of War з максимально якісною графікою. Оновлювалась картинка приблизно 80 разів на секунду без помітних дропів. Баланс навантаження був дуже схожий на той, що ми отримали у попередньому тесті.

Епічні налаштування Overwatch 2 легко дались піддослідній збірці. В середньому ми отримали біля 230 FPS і навіть мінімальні просідання крутились навколо 200-т. Рушій помірно навантажує CPU до не більш ніж 60% і при цьому зовсім не щадить «відеомапу», яка майже увесь час працює на межі своїх можливостей.

У PUBG з Ultra картинкою ми знову спостерігали вже знайому ситуацію з недовантаженням відеокарти. Але і процесор при цьому теж не використовує добру половину своєї потужності. В середньому маємо 160 FPS у цьому тайтлі з періодичними посмикуваннями та підтупами, котрі, втім, не сильно заважають.

Постапокаліптичний Remnant 2 з максимально можливим графічним пресетом працює непогано. Так, трапляються вже звичні рандомні недоліки оптимізації, але середні 90 разів на секунду оновлення картинки без помітних просідань дозволяють насолодитися грою в повній мірі. Простоїв у роботі відеокарти ми не спостерігали.

Ще одним проектом, якому наш бюджетний процесор прийшовся не до вподоби, виявився Starfield на високих налаштуваннях. CPU частенько не встигав надавати необхідні для обробки дані GPU, при цьому сам нерідко був завантажений роботою по максимуму. Але слід зазначити, що навіть у таких складних умовах, середній лічильник кадрів знаходився біля позначки у 60 FPS. Не супер, але грати можна.

Пришпорювати Плотву в третьому Відьмаку з Ultra+ налаштуваннями взагалі не радимо. Майже кожні 2 секунди бачимо то посмикування то фрізи. І процесор і відеокарта при цьому недовантажені.

Отримати помітно плавніший відеоряд та комфортніший геймплей можна при зменшенні якості графіки до високого рівня.

Активація DLSS, рейтрейсингу та генератору кадрів вже майже не дає простоювати графічному прискорювачу, але і рівніший ігролад з такими налаштуваннями нам отримати, нажаль, не вдалося.

Напевно один з найкращих за плавністю відеоряду результатів ми отримали у Tom Clancy's Rainbow Six: Siege. Більше 300 FPS за середнім лічильником дозволяють зануритись у ігровий процес з максимальним комфортом. Відеокарта більшість часу добре навантажена, процесор теж.

 

Low налаштування графіки

А тепер спробуємо зменшити графічні налаштування до мінімальних у кіберспортивних дисциплінах. Це дозволить нам ще краще зрозуміти процесорозалежність цього типу ігор та дізнатись скільки додаткових FPS можна отримати, коли плавність подій на екрані важливіша за якість картинки.

І перший же тайтл - Apex Legends дає зрозуміти, що ми використали майже увесь потенціал процесора ще на попередньому етапі тестування з Ultra налаштуваннями. На low-пресеті відеокарта виявилась завантаженою значно менше, на 60-70%, а середня частота кадрів зросла не суттєво - з 200 до 230 FPS. Хоча варто зазначити, що і з такими результатами бюджетний CPU зміг забезпечити достатньо високу продуктивність.

Ще менше змін у продуктивності завдяки погіршенню якості картинки ми спостерігали у Call of Duty: Warzone. Середній лічильник кадрів зріс всього на 4 FPS з 84 до 88. Аналогічно до тесту з екстремальним пресетом, процесор та відеокарта не змогли використати свої потужності повною мірою.

Значно кращу продуктивність на «мінімалках» забезпечила Counter-Strike 2. Тут збірка дозволила вичавити додаткові 50-60 FPS по середній частоті кадрів. Також по моніторингу помітно, що і це далеко не межа, бо навантаження на відеокарту зменшилось з більш ніж 90% при максимальних налаштуваннях до 50 при мінімальних. Очевидно, що значно потужніший процесор зможе підняти планку середнього лічильника кадрів у ситуаціях, коли середніх 313 FPS комусь виявиться недостатньо.

Помітним зростанням продуктивності на знижених налаштуваннях відмітилась і друга Dota. Приріст середньої частоти кадрів зі 108 до 144 FPS якраз те що треба для використання «високогерцового» монітору. Хоча як і у попередньому тесті, CPU та GPU були навантажені менше ніж на 50%.

А от де «плюсануло» так «плюсануло», так це у Fortnite. З максимально простою картинкою бачимо майже 100 додаткових кадрів на секунду до середньої частоти оновлення. Цікавий факт – навантаження на процесор залишилось приблизно на тому ж високому рівні, а відеокарта навпаки «збавила оберти» і була задіяна приблизно на 60%.

Здавалося б, куди ще більше? І тут ми запускаємо другий Overwatch і спостерігаємо 500 з лишком FPS на лічильнику кадрів. Це більш ніж у два рази перекриває результат з епічними налаштуваннями. Для процесора роботи стало більше на 10-15%, а відеокарта перестала впиратись у 100%-вий бар’єр і почала відпочивати у зоні 70-80%-го навантаження.

У Rainbow Six: Siege з простішою графікою ми отримали помітно краще використання CPU при значно меншому завантаженні відеокарти. Середній FPS при цьому виріс на більше ніж 70 кадрів у порівнянні з тестом на Ultra налаштуваннях.

 

Підсумки

Які ж висновки можна зробити після тестування системи, у якій основний акцент зроблений на графічній продуктивності ціною здешевлення всіх інших компонентів?

На наш погляд збірка виявилась досить спірною і геть не універсальною. Бо нерідко вона впиралась у продуктивність тих самих інших компонентів і особливо це стосувалось центрального процесора.

 

Однак, можна спробувати поглянути це і з іншої сторони. Якщо використовувати ПК переважно в кіберспортивних дисциплінах, то тут часто, хоч і не завжди, відеокарті не доводилося відпочивати. У більшій роздільній здатності ситуація буде ще кращою. Але це все одно обмеження і чи варто з ними миритися, вирішує кожен окремо.

А чи можна було б ще на чомусь заощадити? Відповідь – так. Наприклад, обрати простішу оперативну пам’ять без підсвітки, яка не є життєво важливою і для CPU кулера. Менш потужний та простіший блок живлення також би зберіг трішки грошей і в цілому, це дозволило б зекономити ще до 2000 грн.

Тому хочеться запитати у вас: на чому б заощадили саме ви або що покращили? Чекаємо на відповіді у коментарях.

Автор: Олексій Єрін