Збірка на Core i7-14700K з Radeon RX 7800 XT і небінарною ОЗП: знайомство з новинками!

Так склалося, що до наших рук потрапила ціла купа новинок майже одночасно. Це і нещодавно анонсована платформа Intel LGA 1700 з процесором 14-го покоління та материнкою на чипсеті Intel Z790, оновлена РСО від відомого бренду, високошвидкісна небінарна ОЗП комплектом на 48 ГБ, інноваційний корпус з повністю модульною конструкцією та якісний блок живлення з підтримкою усіх останніх стандартів.

Тож довго думати, що з цим всім добром робити нам не довелося. Беремо і збираємо все в одну потужну систему та додаємо до неї Radeon RX 7800 XT. На останню ми вже робили огляд-порівняння з актуальними опонентами, та було б непогано поганяти її ще й у іграх щоб отримати більше вражень.

Отже першим розглянемо процесор Intel Core i7-14700K, який ми отримали від друзів з TELEMART.UA. У цьому магазині завжди можна знайти багато цікавого на різний смак та гаманець.

Intel Core i7-14700K це єдина модель, яка у новому поколінні отримала більше фізичних ядер. Якщо попередник Core i7-13700K мав у своєму розпорядженні 8 продуктивних та стільки ж енергоефективних ядер, то новинка збільшила кількість останніх на 50%.

Тобто загально предтоповий процесор 14-го покоління має 20 фізичних ядер, 8 з яких - це P-cores та 12 - це E-cores. Конфігурація Hyper-Threading не змінилась і підтримується ця технологія тільки високопродуктивною частиною CPU. Що ж до інших вдосконалень, то вони є, але вже менш суттєві. Сюди можна віднести вищі на 100 та 200 МГц бустові частоти для ефективних та продуктивних ядер відповідно. Трішки зріс обсяг кешу другого і третього рівня, а заявлений TDP, незважаючи на більшу потужність, зовсім не змінився і становить все ті ж 125 Вт для базових сценаріїв використання з максимальним лімітом у 253 Вт. Незабаром ми зробимо окремий огляд на цей процесор у порівнянні з цікавими опонентами.

Офіційну підтримку «свіжоспеченому» процесору забезпечила материнська плата ASUS TUF GAMING Z790-PRO WIFI, яка є флагманом лінійки. ЇЇ оснащено потужною 18-фазною системою живлення на базі надійних електронних компонентів. Щоб останні постійно знаходились у комфортних умовах експлуатації, конструкцією материнки передбачено масивну систему охолодження з алюмінієвих радіаторів на всіх схильних до нагріву елементах.

Функціональність плати теж на висоті, бо в наявності аж цілих 5 слотів PCI-E, найшвидший з яких має 16 ліній та відповідає стандарту 5-го покоління. Доповнюють картину чотири слоти для M.2 SSD PCI-E 4.0 x4 та така ж кількість роз’ємів для модулів пам’яті DDR5 з підтримкою космічної частоти понад 7800 мегатранзакцій за секунду, досягти якої можна завдяки оверклокінгу або пресетам XMP.

Є і те, чим материнська плата може здивувати. Наприклад, як Вам армований слот PCI-E X16 з повноцінним «кнопковим» механізмом для зручного демонтажу відеокарти?

А ще гнізда для антен вбудованого адаптеру Wi-Fi 6E мають не звичайну різьбову конструкцію, а зручну фіксацію в один рух. Сюди ж можна додати систему LED-індикаторів, завдяки якій легко виявити «дефектний» компонент на етапі запуску системи.

Про охолодження потужного процесора піклувалась оновлена 360 мм РСО be quiet! PURE LOOP 2. Ця «водянка» сумісна з усіма актуальними платформами, включно з найновішими LGA 1700 від Intel, та AMD AM5. Конструкція водоблоку не зовсім стандартна, бо його помпа була винесена на патрубки ближче до алюмінієвого радіатора. Сам він має елегантну, тонку смужку RGB-підсвітки, яка точно сподобається прихильникам стриманого дизайну.

За генерацію повітряних потоків відповідають 3 абсолютно нових вентилятори серії Pure Wings 3. Останні відрізняються від попередників більшою максимальною швидкістю у 1600 об/хв проти 1500, вищим рівнем шуму 25,5 dB(A) проти 19,2 та трішки меншою «прокачкою» повітря 84,8 м3/г проти 87. Так а де ж покращення, запитаєте Ви? А криються вони у збільшеному на 16% повітряному тиску пропелерів, що дуже важливо у випадках, коли перед вентиляторами стоїть великий 360 мм радіатор завтовшки 27 мм.

Ще одна диковинка поточної збірки - небінарна ОЗП Kingston FURY Renegade DDR5 RGB «кітом» на 48 ГБ. Кожен з двох модулів комплекту має незвичайний об’єм у 24 ГБ при тій же конфігурації мікросхем, що і у 32 ГБ модулів.

Досягти таких результатів ущільнення дозволили менший технологічний процес і удосконалення архітектури. Оскільки друкована плата не зазнала кардинальних змін, то виглядають планки звично, а на належність до нового покоління натякає лише їх модельний номер у маркуванні.

Працюють саме ці модулі на частоті, якій вже можна і позаздрити - 7200 мегатранзакцій за секунду при напрузі 1,45 В і таймінгах CL38-44-44. Всі характеристики вшиті у XMP-профіль, тому усі налаштування відбуваються в один клік.

Також комплект оснащений яскравими смужками з 12-ма окремими світлодіодами, для яких за допомогою утиліти Kingston CTRL можна налаштувати до 18-ти різноманітних світлових ефектів. Окремий огляд на саме цей комплект є на нашому сайті та оглядовому каналі. Але і це ще не всі наші плани. На цій же системі ми зробимо порівняння стандартної ОЗП з небінарною та неодмінно дізнаємось, чи є різниця у продуктивності між ними.

Щоб ближче познайомитися з можливостями RX 7800 XT не тільки у бенчмарках, а й у реальному геймплеї, усі графічні завдання ми доручили ASUS TUF Gaming Radeon RX 7800 XT OC Edition.

На борту відеокарти присутній досить потужний GPU з 3840 потоковими процесорами на архітектурі RDNA 3.0 та 240 текстурними модулями. Кількість блоків растеризації дорівнює 96-ти, а ядер відповідальних за обробку рейтрейсингу – 60. Працює все це з максимальним бустом до 2430 МГц. У свою чергу підсистема VRAM – це 16 ГБ GDDR6, яка обробляє данні на ефективній частоті 19,5 Гбіт/с. Обмін ними з GPU здійснюється за допомогою 256-бітної шини. В сумі маємо максимальну пропускною здатність у 624 ГБ/с.

Щодо програмної складової, то тут RX 7800 XT теж не відстає. Відеокарта підтримує усі останні технології AMD, включно з FSR 3.0 та HYPER-RX. В іграх перша дозволяє значно підвищити продуктивність завдяки апскейлінгу картинки та генерації кадрів. Друга ж поєднує в собі Anti-Lag, Boost та Super Resolution. Ця трійця зменшує затримки у кіберспортивних дисциплінах та здійснює масштабування коли воно не підтримується ігровим рушієм.

Саме така версія від ASUS відрізняється дуже масивною і ефективною системою охолодження, котра тихо забезпечує GPU та іншим компонентам приємний робочий температурний режим. А коли навантаження немає, вентилятори взагалі зупиняються для повної тиші. Якщо що, з детальним оглядом відеокарти можна ознайомитись за посиланням.

Зберігати операційну систему та всі необхідні застосунки нам дозволив терабайтний SSD-накопичувач Kingston KC3000 з інтерфейсом M.2 PCI-E 4.0 x4.

Пристрій пропонує сучасну продуктивність завдяки максимальним показникам запису та зчитування послідовних даних у 6 та 7 ГБ/с відповідно. А для роботи з маленькими блоками по 4 КБ маємо один мільйон операцій вводу-виводу за секунду.

Наступною новинкою став блок живлення топової лінійки - be quiet! STRAIGHT POWER 12 на 750 Вт. Висока ефективність пристрою підтверджена наявністю сертифіката 80 Plus Platinum, а це в свою чергу гарантує високий ККД до майже 94%. Іншою важливою особливістю є підтримка новітніх стандартів ATX 3.0 та PCI-E 5.0.

Для потужних споживачів передбачено одну, але дуже потужну лінію +12В на 62,5 А. Також виділимо використання тільки якісних 105-градусних японських конденсаторів, тихий фірмовий 135 мм вентилятор Silent Wings на гідродинамічному підшипнику та наявність усіх можливих типів захисту. Єдине, чого на наш погляд не вистачає – гібридного режиму керування обертами вертушки.

А от що нас дійсно здивувало, так це важкий та габаритний корпус ASUS TUF Gaming GT502. Головною його особливістю є двокамерна конструкція. У першій камері знаходяться материнська плата, процесор, кулер та відеокарта. У другій блок живлення та накопичувачі.

Такий хитрий маневр дозволяє розмістити графічний прискорювач у вертикальному положенні для більш оптимальних повітряних потоків. Завдяки прозорості бічних та більшої частини передньої панелі, забезпечується широкий панорамний огляд внутрішніх компонентів. Також відмітимо наявність у комплекті зручної підставки для відеокарти, плетені ручки для транспортування, конектор Type-C на передній панелі та майже повністю розбірну конструкцію.

Трішки бентежить відсутність комплектних вентиляторів, хоча місця для їх встановлення більше ніж достатньо – або до 13 вертушок або до 3 РСО довжиною 360 мм. Мабуть логіка виробника у цьому випадку така, що користувач сам забезпечить систему доцільними на його погляд елементами охолодження.

Вартість

Перед тим як йти далі, спробуємо порахувати приблизну вартість системи. Тож процесор можна знайти на українському ринку за середньою ціною біля 19000 грн. За материнську плату доведеться віддати 14900 грн. ОЗП обійдеться у 14000 грн. А РСО та SSD накопичувач зменшать розмір гаманця на 6000 та 2900 грн відповідно. Корпус вартує 6400 грн, а блок живлення – 6600. Останній і найдорожчий компонент, відеокарта, буде коштувати близько 27500 грн. Отож така збірка по середньо-ринковим цінам обійдеться у 97300 грн. 

Прогрів

Нарешті збираємо систему та переходимо до перевірки її працездатності.

Як і очікувалось, без навантаження маємо низькі показники нагріву, як CPU, так і GPU. Температура першого більшість часу коливалася біля позначки у 35 градусів, другої біля 37°C. Максимальні ж показники склали 47°C та 37°C відповідно. Система охолодження відеокарти увесь час знаходилась у пасивному режимі.

Під навантаженням, з лімітом енергоспоживання у автоматичному режимі, ми спостерігали вже знайому картину останніх років, коли процесор може «утилізувати» енергії не менше ніж топовий відеоадаптер. І Intel Core i7-14700K не є виключенням. Моніторинг зафіксував 302 Вт при піковому навантаженні, хоча більшість часу енергоспоживання знаходилося у діапазоні 250-280 Вт. І навіть високопродуктивна РСО з максимальними обертами вентиляторів не в змозі втримати цей гарячий норов, дозволяючи нагрітись CPU до температури кипіння води.

Покращити ситуацію можна встановивши верхню планку нагріву не вище 90 градусів у BIOS. У такому випадку CPU не впирається у ліміт енергоспоживання, але й висота його польоту по температурі не може стрибнути вище вказаної.

Що ж до відеокарти, то її система охолодження витримала навантаження у 275 Вт гідно. GPU нагрівся до 57 градусів, а відеопам’ять до 86°C.

У ігрових сценаріях Core i7-14700K гріється менше - до 70-80 градусів, а відеокарта до приблизно тих самих температур, які ми отримали під навантаженням у стрес-тестах.

Синтетика

Усі синтетичні тести збірка пройшла без будь-яких питань до стабільності.

Приємно здивувала швидкість ОЗП у «бенчмарку» AIDA64 – більше 90 ГБ/с для запису та копіювання даних та більше 100 ГБ/с для їх зчитування.  Інші результати теж наводимо на екран, щоб ви могли порівняти з власними системами.

Ігри

В іграх тестувати збірку будемо у роздільній здатності Quad HD, бо саме на неї в першу чергу орієнтована відеокарта Radeon RX 7800 XT.

Цього разу в Alan Wake 2 ми вирішили не випробовувати психічну рівновагу наших глядачів, та записали нейтральний геймплей на високих налаштуваннях графіки. На диво навіть така потужна система з досить швидкою відеокартою не змогла забезпечити стабільні 60 FPS. І це ще не найвища якість картинки. Якщо ж не звертати увагу на моніторинг, то в цілому можна сказати про комфортний ігролад, бо дійсно помітних просідань FPS, лагів, або підтупів ми не помітили.

Тепер спробуємо підняти частоту кадрів за допомогою FSR у «якісному» режимі. І сказати, що стало краще – це нічого не сказати. Середній FPS підскочив на фантастичні 60% - до 92 кадрів за секунду. Звісно результатом став плавніший ігровий процес при майже незмінній чіткості картинки.

Останній тест в цій грі ми вирішили провести з додаванням рейтрейсингу. Вдалося не дуже. Навіть на мінімальних налаштуваннях графіки, апскейлера та і самих променів, ми отримали середні 48 FPS з вже помітними дропами до 40 і нижче.

На наш суб'єктивний погляд, хелловін-стиль у Apex Legends дещо знизив навантаження на відеокарту в порівнянні зі стандартним. Тим не менше збірка впоралась з цією грою легко у Quad HD на Ultra налаштуваннях. Середній лічильник кадрів злетів до майже 250-ти з відповідно плавним відеорядом.

Побігати у Baldur's Gate 3 на Ultra можна теж з комфортом, хоч і не без вже звичних проблем оптимізації, які можуть самочинно виникнути в абсолютно різних місцях, навіть при повторній пробіжці по тій самій локації. Моніторинг зафіксував середні 130 FPS при мінімальних 70-ти.

Так, схоже розробники Call of Duty: Warzone все ж знайшли спосіб кардинально покращити ігролад свого проекту. Для цього було потрібно зробити усього лише одну дрібничку – вимкнути глобальне освітлення на хелловін. Супротивників в таких умовах виявити важко, але є в цьому і свої плюси – 130 FPS по середньому лічильнику кадрів без помітних просідань на екстремальному пресеті графіки. Плавність геймплею на високому, хоч і не ідеальному рівні, що зовсім не типово для цієї гри на будь якій конфігурації.

Оновлену та неймовірно красиву Counter-Strike 2 ми запускали на Very High налаштуваннях. Отримали середню частоту кадрів у 230 FPS з плавним та приємним ігроладом. Єдиним неодноразово поміченим недоліком був підфриз після вбивства останнього гравця у команді. Не знаємо з чим це пов’язано. Можливо у Вас теж так?

Проїхатись з вітерцем по самому технологічному місту Cyberpunk 2077 на Ultra налаштуваннях, нам вдалося без неприємних перешкод. Картинка оновлювалась в середньому біля 80 разів на секунду без просідань нижче 60. Звісно в таким умовах «крутити бублик» було одне задоволення.

А от з променями середньої якості все виявилось вже не так оптимістично. Довелося перевести масштабування зображення у «збалансований» режим, щоб отримати більш-менш комфортний результат. В таких умовах частота кадрів вже інколи легенько опускається нижче позначки у 60 FPS, не порушуючи моральне задоволення від ігрового процесу.

Щоб отримати приблизно схожий за плавністю ігролад, але з Ultra рейтрейсингом, потрібно ще на одну сходинку знизити якість FidelityFX Super Resolution. Результат - майже та ж сама середня частота кадрів, що і в попередньому тесті – біля 65 FPS.

У Diablo IV на найважчих налаштуваннях маємо комфортний геймплей з частотою біля 180 FPS, але ж і не без звичних проблем у вигляді підтупів, підфризів та лагів у випадкових місцях. Особливо це стосується локацій, які траплялись на нашому шляху вперше за час ігрової сесії. І як показала практика, вищезазначені проблеми абсолютно не залежать від потужності системи. 

Впевнено збірка показала себе і у Fortnite з епічною графікою. Середній FPS сягав 124 кадри за секунду при мінімальних 89-ти. Та незважаючи на гарну статистику моніторингу, нам все ж траплялися деякі проблеми, які вже можна сміливо віднести до розряду традиційних.

Якщо ж покращити картинку за допомогою Nanite і увімкнути апскейлер у «якісний» режим, то можна отримати на диво значно кращий ігролад ніж у попередньому сценарії. При цьому як середній так і мінімальний лічильник кадрів знижуються до 70 та 55 FPS відповідно. Але повністю зникають такі набридливі оку посмикування та підфризи.

Перегони у Forza Horizon 5 з екстремально якісною картинкою можна влаштовувати при середній частоті кадрів близько 130 FPS без просідань нижче сотні. Це дозволить розслабитися і в повній міри насолодитись драйвом, швидкістю, природою та приємним гарчанням мотору. І для цього зовсім не потрібно виходити з дому.

Завдяки чудовій оптимізації God of War під карти AMD, маємо таку ж за якістю продуктивність нашої збірки у цьому тайтлі. Середня частота кадрів перевищує 100 FPS і не опускається нижче 80-ти. Ігровий процес комфортний. Проблем з плавністю відеоряду не зафіксовано моніторингом та і не помічено оком. І все це на Ultra красивій графіці.

У Overwatch 2 на епічних графічних налаштуваннях система забезпечила гарну продуктивність з середнім лічильником кадрів біля 230. Мінімальний FPS моніторинг зафіксував на рівні 190. Грати за таких умов приємно та комфортно.

Досліджуючи наслідки постапокаліптичних руйнувань у Remnant 2, ми отримали непогану середню частоту кадрів біля 90 FPS. Мінімальна статистика не опускалась нижче комфортного рівня. При цьому налаштування графіки були максимально можливими з увімкненими детальними тінями та геометрією.

Політати, постріляти та «погріндити» у Starfield на поточній збірці можна, але без розрахунку на високу частоту оновлення екрану. Середній FPS склав усього 62 кадри з помітними просіданнями та легкими посмикуваннями. Покращити геймплей радимо за допомогою FSR у режимі 75%, що гра за замовчуванням і пропонує зробити при активації Ultra налаштувань графіки.

Значно кращу продуктивність при неймовірно аутентичній Ultra+ картинці ми отримали у оновленій The Witcher 3: Wild Hunt. Середня частота кадрів була зафіксована на рівні 115 FPS і не опускалась нижче 86. Геральт рухався плавно без спазмів та затупів, втім як і усі персонажі дійства.

Ще соковитіше та глибше по тіням третій відьмак виглядає після активації трасування променів. Але й навантаження на відеокарту зростає помітно. Щоб отримати «іграбельний» відеоряд, довелося масштабувати картинку у «продуктивному» режимі. Та навіть так ми втратили майже половину FPS по середньому лічильнику кадрів і помітили незначні занурення нижче 60-ти у порівнянні с попереднім сценарієм.

Підсумки

Що ж, в цілому можна сказати, що піддослідна збірка досить впевнено впоралась з більшістю сучасних ігрових проектів з максимальними, або близькими до таких налаштуваннями графіки у роздільній здатності Quad HD. Слабкими місцями виявились деякі ігри з не найкращою оптимізацією, нова і дуже вимоглива Alan Wake 2 та звісно ж тайтли з підтримкою трасування променів, в яких поки що прискорювачі AMD відчувають себе не дуже впевнено.

«Свіженький» Intel Core i7-14700K показав себе на скільки потужним на стільки ж і гарячим. Нагрів до 100 градусів з ефективною 360 мм РСО це вже не жарти. Хоча навіть така висока температура не є для нього критичною. Зняття усіх лімітів енергоспоживання дозволяє йому грітися ще вище – до 115 градусів. Більш детально цю тему ми спробуємо розібрати у окремому огляді.

Материнка виявилась не тільки дуже функціональною, але й просто зручною у використанні. Також завдяки їй ми без проблем запустили високошвидкісну оперативну пам’ять нестандартного об’єму та зовсім нещодавно анонсований процесор.

Повертаючись до ОЗП, відмітимо її високу швидкодію, великий обсяг та гарний зовнішній вигляд з футуристичною підствіткою.

Новий блок живлення від be quiet теж показав себе з найкращої сторони. Навіть у найважчих стресових умовах збірка вела себе стабільно, прогнозовано та з мінімальним рівнем шуму від цього джерела енергії.

Ну і звісно ж ми залишились у захваті не тільки від нестандартної конструкції шасі, а й від якості реалізації цієї задумки.

А що з новинок припало до душі Вам? Як завжди, із нетерпінням чекаємо на відповіді, зауваження та побажання у коментарях.  

Автор: Олексій Єрін