Розгін AMD Ryzen 5 1400 у системі з GeForce GTX 1060 6GB: практичне дослідження

Напевно, будь-який геймер мріє володіти топовою системою для запуску ігор на максимальних налаштуваннях. Але часто доводиться йти на компроміс, щоб вписатися в рамки бюджету. Тому ми вирішили дослідити можливості зв'язки 4-ядерного процесора AMD Ryzen 5 1400 і 6-гігабайтової відеокарти GeForce GTX 1060.

Відразу ж зауважимо, що це не є окремим тестом процесора, відеокарти чи ОЗП. Не варто розглядати даний матеріал і в ролі рекомендованої збірки для Full HD-ігор. Ми просто подумали, що подібна зв'язка вельми актуальна серед не надто вимогливих геймерів, і багато хто всерйоз замислюються про складання подібної системи, тому буде корисно дізнатися, на що вона здатна.

Отже, до її складу ввійшли: 4-ядерний 8-потоковий процесор AMD Ryzen 5 1400 з номінальною частотою 3,2 ГГц і тепловим пакетом в 65 Вт, відеокарта Colorful GTX 1060 SI-6G з двовентиляторною системою охолодження і еталонною частотною формулою, а також 16-гігабайтовий комплект ОЗП Patriot Viper 4. У ролі материнської плати виступила модель MSI X370 SLI PLUS, яка має посилену підсистему живлення і ефективну систему охолодження, що стане в нагоді нам при розгоні.

Повна конфігурація тестового стенда:

• AMD Ryzen 5 1400
• MSI X370 SLI PLUS
• be quiet! Silent Loop 240mm
• 2 х 8 ГБ DDR4-3400 Patriot Viper 4
• Colorful GTX 1060 SI-6G
• Kingston SSDNow KC400 (SKC400S37/256G)
• Seagate IronWolf ST2000VN004 2 ТБ
• be quiet! Dark Power Pro 11 850W
• be quiet! Pure Base 600 Window Orange
• AOC U2879VF

Звичайно ж, ви маєте право вибрати доступнішу плату, скажімо, на чіпсеті AMD B350, іншу ОЗП або виробника відеокарти, щоб вписатися в бюджет або посилити потрібні конкретно вам показники. Ми ж збирали в основному з того, що було в наявності.

Для початку зупинимося на питанні вибору частоти ОЗП. Ви всі напевно чули про рекомендації використання швидшої пам'яті з процесорами AMD Ryzen, оскільки від цього підвищується швидкість роботи внутрішньої шини Infinity Fabric і поліпшується взаємодія між внутрішніми вузлами процесора. Заповітним значенням вважається 3200 МГц і вище.

Запустивши зібрану систему й скинувши всі налаштування до дефолтних, ми отримали частоту ОЗП на рівні 2133 МГц: для сучасних систем – це низький показник, адже навіть найпростіші модулі в більшості своїй без проблем працюють на 2400 МГц. Для цього необхідно лише в BIOS задати відповідну частоту й іноді потрібно трохи підняти напругу DRAM Voltage. А затримки система вибере сама.

У нашому випадку частота 2400 МГц досягнута при таймінгах 16-18-18-36 і Command Rate 2 такту. Досвідчені користувачі знають, що це не оптимальні затримки, і самостійно можна знайти нижчі показники. Але потрібен час, щоб підібрати необхідні параметри для стабільної та ефективної роботи системи.

Шляхом спроб і помилок ми встановили, що наші тестові модулі можуть стабільно працювати на частоті 2400 МГц при таймінгах 15-15-15-35 і показнику Command Rate 1 такт. Але у вашому випадку налаштування можуть бути іншими. Давайте коротко порівняємо ці два режими – з автоматичними і ручними затримками на частоті 2400 – і подивимося, чи варто було морочитися.

Найвищі результати отримані в AIDA64: швидкісні показники зросли на 4-11%, а затримка доступу зменшилася на 6%.

У CineBench R15 вже не все так райдужно: в тесті OpenGL приріст склав 2%, а в режимі CPU – менше 0,5%, тобто знаходився в межах похибки вимірювань.

Комплексний бенчмарк RealBench також не фіксує значної різниці: зміна показників не перевищує ±0,5%, що, знову ж таки, можна списати на похибку вимірювань.

У підсумку, на наш погляд, немає сенсу морочитися з підбором таймінгів, оскільки процес дуже копіткий і тривалий, але в реальних задачах він не приносить видимого результату. Однак якщо у вас багато вільного часу або для вас кожен відсоток продуктивності на рахунку, тоді будь ласка.

Ми ж ідемо далі, залишивши в якості базового рівня частоту 2400 МГц при автоматичних таймінгах. Його опонентом у наступних тестах стане швидкість 2933 МГц. Так, оптимальним вважається 3200 МГц, але ми говоримо про середньоцінову систему з обмеженим бюджетом. Дуже часто в такому випадку купуються модулі DDR4-2400 або 2666 і розганяються до вищих показників. Саме 2933 МГц – це досяжний рівень для багатьох доступних планок ОЗП і материнських плат, адже 3200 далеко не завжди вдається отримати при розгоні.

Також у розігнаної конфігурації ми підняли частоту процесора. Заповітних 4 ГГц отримати не вдалося, але шляхом підбору параметрів досягли рівня 3,9 ГГц. Для цього напругу CPU Core Voltage довелося підняти майже до 1,4 В, а також вручну вибрати режими додаткових налаштувань живлення, щоб система не підвищувала напругу при роботі, що в свою чергу могло призвести до тротлінгу. Знову ж, усе це робиться на свій страх і ризик і актуально лише для тестового екземпляра – у вашому випадку параметри при розгоні можуть бути іншими.

Таким чином, з одного боку маємо конфігурацію з номінальними параметрами CPU і пам'яттю DDR4-2400, а з іншого – розігнаний до 3,9 ГГц процесор і ОЗП на частоті 2933 МГц. Давайте подивимося, яка різниця між ними в синтетичних тестах.

AIDA64 позитивно оцінює виконану роботу з розгону параметрів і видає бонус у 25-29%. А затримка доступу до даних зменшилася на 17%.

У 7-Zip швидкості запакування, розпакування та загальний рейтинг виросли на 19-21%.

У WinRAR перевага розгону вилилася в додаткові 18% до загальної швидкості.

CineBench R15 демонструє не менш солідний приріст – на рівні 22-28%.

Час рендерингу сцени в Corona скоротився майже на 1 хвилину, що еквівалентно 18%.

Ті ж 18% бонусу отримуємо й при кодуванні відео в x265.

Нарешті, в RealBench найбільший приріст у 18-20% отримано при кодуванні відео і в тяжкому мультизадачному режимі. Саме вони забезпечили приріст загального рейтингу на 13%.

Одним словом, перевага розгону процесора і ОЗП в синтетиці беззаперечна й суттєва. Давайте подивимося, чи так все добре в іграх. 

До підбору параметрів ми підійшли з позиції звичайного геймера, якому важливо отримати комфортну швидкість відеоряду при максимально можливих налаштуваннях графіки. Для цього ми запускали гру або бенчмарк на розігнаній системі й вибирали такі налаштування, щоб середня частота була близькою або вищою 60 FPS. А потім при аналогічних параметрах повторювали тест на зв'язці з номінальними частотами, щоб дізнатися, чи багато ми втрачаємо без розгону. До списку ігор включили хітові новинки й найпопулярніші проекти минулих років.

Rise of the Tomb Raider у режимі DirectX 11 при дуже високих налаштуваннях демонструє менший час кадру в розігнаній системи і менші коливання графіку. Особливо добре це видно у важких сценах. Тобто плавність відеоряду краща. Але за середньою частотою виграш склав усього 2%.

У Rainbow Six Siege при ультра налаштуваннях основне навантаження припало на відеокарту, тому швидкісні показники в обох систем майже рівні. Від розгону середній показник покращився на 2%, а мінімальний – на 11%.

GTA V – це вельми процесорозалежна гра, яка до того ж не дуже добре вміє розпаралелювати завдання, тому вища частота CPU грає помітну роль. Зокрема, на 10 і більше відсотків підвищується завантаження відеокарти, зменшується час кадру й на 11-22% збільшується FPS. У даному випадку розгін обов'язковий.

У свою чергу Middle-earth Shadow of War при високому пресеті менше залежить від процесора і більше від відеокарти. Frame Time і завантаження відеокарти по ходу тесту тримаються на приблизно однаковому рівні, тому в кінцевому підсумку розгін забезпечив 3-8% приросту.

Цікавіша ситуація склалася в Третьому Відьмаку при практично максимальних налаштуваннях графіки. Середні показники відрізняються несуттєво: 65 проти 62 FPS на користь розігнаної системи. Зате за мінімальною швидкістю перевага наближається до 19%, і вона добре помітна у вигляді спокійнішого графіку Frame Time. Тобто оверклокінг додає відеоряду плавності й комфортності.

WATCH_DOGS 2 довелося запускати на високих налаштуваннях, але навіть у такому випадку на розігнаній системі ми дещо не дотягли до заповітних 60 FPS: у середньому 57 з просіданням до 48. А ось без оверклокінгу можна розраховувати лише на 50 з просіданням до 40. Тобто приріст становить помітні 14-20%.

Та іноді користі від розгону процесора й ОЗП немає. У цьому ми переконалися на прикладі Total War WARHAMMER II при високому пресеті графіки. Незважаючи на натовпи юнітів, дії яких повинні були б завантажити процесор, основне навантаження лягло на відеокарту. У підсумку обидві системи видали в середньому 68 FPS із просіданням до 60.

У PUBG ситуація кардинально інша. Якщо при високих налаштуваннях графіки розігнана система видає мінімум 50 FPS, а середній показник сягає 63, то при номінальних частотах отримуємо 35 і 50 кадрів/с відповідно. Тобто приріст становить 43% і 26%.

Мінімальний показник в останньому випадку здався дуже низьким і були підозри, що на нього вплинула дискова підсистема. Тому ми добігли до кінця дороги, взяли автомобіль і повернулися на початок шляху, щоб пробігтися знову з уже точно підвантаженими об'єктами і текстурами. І яке ж було здивування, коли в тому ж місці ми отримали просідання до 31 кадру/с. Одним словом, для PUBG, як і для GTA V, – розгін має обов'язковий характер.

Ще один мережевий мультиплеєр – Battlefield 1 при ультра пресеті на мапі Ам'єн на 64 гравця в черговий раз доводить необхідність розгону процесора й ОЗП. Візуально це видно за більш плавним графіком Frame Time, а в числовому вираженні визначається зростанням середньої швидкості на 7%, а мінімальної – на 33%. Якщо точніше, маємо 75 проти 70 FPS за середнім показником і 61 проти 46 за мінімальним.

Ще вищий приріст зафіксований у Need for Speed Payback при ультра пресеті. Середня швидкість піднялася з 91 до 101 FPS або на 11%, а мінімальна – з 45 до 66 або на 47%. Графік часу кадру також підтверджує кращу плавність і комфортність ігрового процесу після оверклокінгу.

На диво Assassin's Creed Origins можна запустити на таких системах з дуже високими налаштуваннями графіки. Перевага розігнаної системи в даному випадку виразилася в 4 FPS за середньою і мінімальною частотою, що еквівалентно 7-8%.

Завершуємо ігровий тест у Call of Duty WWII при максимальних налаштуваннях графіки. На самому початку запису система з номінальними параметрами вимагала більше ресурсів процесора й менше завантажувала відеокарту. Але потім ситуація вирівнялася і в підсумку різниця склала близько 2% за середнім і мінімальним показником.

Підсумки

В середньому розгін процесора з 3,2 до 3,9 ГГц і підняття частоти ОЗП з 2400 до 2933 МГц дозволили підвищити середній фреймрейт на 8%, а мінімальний – майже на 17%. Лише в трьох іграх приріст практично не відчувається, зате в інших він добре помітний, особливо за мінімальною швидкістю, що робить відеоряд й ігролад загалом більш плавним і комфортним.

У синтетиці ми теж зафіксували солідний бонус продуктивності на рівні 13-29%, тому якщо ваш вибір припав на зв'язку Ryzen 5 1400 і 6-гігабайтову відеокарту GTX 1060, є сенс розігнати процесор і прискорити пам'ять, щоб почуватися комфортніше в реальних додатках та іграх. Але при цьому не забудьте про хорошу систему охолодження та про те, що всі експерименти ви проводите на свій страх і ризик.

Автор: Сергій Буділовський
Переклад: Юрій Коваль