Тест процесора Intel Core Ultra 7 265K проти Core i9-13900KF, Core i7-14700K та Ryzen R9 9900X: знайомство з Arrow Lake/LGA1851

Наприкінці минулого року компанія Intel представила нове покоління десктопних процесорів - Core Ultra. Але одразу після виходу новинок у світ, із низькорівневим програмним забезпеченням, яким керуються процесори, пішло щось не так. Продуктивність із усіма наступними версіями мікрокоду знижувалась, хоча по логіці речей, мало би бути навпаки.

У деяких випадках падіння відмічалось начебто і не велике - декілька відсотків, але зафіксовані ситуації, коли початкові версії прошивок демонстрували до 18% кращі результати. Через цю, на наш погляд, важливу причину, ми і відкладали повноцінний огляд лінійки. Але чим довше плинув час, тим яснішим ставало, що в такому режимі можна і пенсії дочекатись. Тож сьогодні ознайомимось детально із Core Ultra 7 265K і потестимо його із актуальною на сьогоднішній день версією мікрокоду. Поїхали!

Перш ніж переходити до тестів, пропонуємо розібратися хоча б з основними внутрішніми особливостями об’єкту тестування та провести паралелі із попереднім поколінням. І, мабуть, перше на чому ми хотіли б зробити акцент – що перед нами абсолютно новий процесор. У актуальному поколінні змінився не тільки сокет і, відповідно, кількість контактів з 1700 до 1851-го, а й багато чого іншого, кардинально. Наприклад, завдяки співпраці із чипмейкером TSMC, техпроцес за яким виготовляються ядра CPU, передовий – 3 нм, проти 10 нм у 14-ї лінійки.

Але в цілях раціональної економії, застосовується він не до всіх складових елементів процесора, і це теж важлива відмінність від попередників. Так, тепер десктопні чипи Intel – це не один монолітний кристал, як раніше, а цілий конструктор із 4-х окремих блоків (тайлів), які між собою поєднуються за допомогою спеціальної 22-нанометрової основи-шини - Intel Foveros.

Окрім тайлу з процесорними ядрами, всередині розмістилось ще декілька аналогічних блоків. SOC-тайл, який виготовляється вже за не такими передовими 6-ма нанометрами, вміщує контролери пам’яті DDR5 і PCI-Express та модуль NPU. Тут же є 6-нанометровий I/O тайл з додатковими інтерфейсами та 5-нанометровий GPU тайл, відповідальний за вбудовану графіку. Ще є пара заглушок-філлерів, але на них уваги не звертайте, вони лише надають чипу правильної форми.

Далі давайте подивимось більш детально на основну обчислювальну частину. Формула ядер лінійки залишилась такою, ж як і раніше - 8 продуктивних та 16 енергоефективних у максимальному виконанні, 8 на 12 та 6 на 8 у середньому і 6 на 4 знизу рейтингу продуктивності. Але самі ядра зазнали суттєвих архітектурних змін.

Швидкі отримали назву Lion Cove і цілу купу оновлень кешу L1 та L2. По-перше, тепер у ієрархії найшвидшої тимчасової пам’яті з’явився новий рівень обсягом у 192 КБ на кожне P-ядро, який замінив собою звичний нам L1. Останній у свою чергу спустився на рівень нижче (нульовий) і отримав ємність у 48 КБ для зберігання даних і 64 КБ для інструкцій. По-друге, буфер L2 збільшився на 50% у порівнянні із минулим поколінням і для кожного продуктивного ядра його передбачено по 3 МБ. І тут добра новина - усі зазначені рівні кешу, не мають градації в залежності від моделі, тому вони доступні навіть найпростішим рішенням лінійки.

Ще на третину швидшим став виконавчий конвеєр для x86 інструкцій, який замість 6 тепер може обробляти 8 інструкцій за такт. Для цього на 20% наростив м'язи блок операцій над цілими числами, завдяки додатковим ALU, і пропорційно зросла кількість обчислювальних модулів у векторному блоці. До речі, перший і другий у поколінні Core Ultra фізично розділені і живуть окремо. Як наслідок, збільшені обчислювальні можливості ядер затребували удосконалень механізму передбачення переходів, тому останній став аж у 8 разів ширшим, та більшої кількості виконавчих портів, їх число зросло з 12 до 18.

Що ж до E-ядер, то вони носять назву Skymont і апгрейдів отримали теж немало. Мабуть, головним із них є нарощування обчислювальних можливостей. Завдяки трьом декодерам, які паралельно можуть декодувати три вхідні інструкції, загальна чисельність останніх, як не важко підрахувати, дорівнює дев’яти за один такт роботи процесора, проти 6 у аналогів-попередників. Відповідно, збільшилась і ширина усіх наступних ступенів конвеєру, включно із основними виконавчими арифметико-логічними юнітами, чисельність яких зросла вдвічі у блоці, відповідальному за операції над цілими числами.

Також Intel заявляє про збільшення черги передбачень можливих розгалужень коду та ширші конвеєри для розподілу та вилученню мікрооперацій.

По можливостям зберігання проміжних даних особливо нічого не змінилось в плані об’єму. Кеш першого рівня зберіг свої 96 КБ (для даних та інструкцій) на ядро, а другого тут 4 МБ на кожен кластер із 4-х E-ядер. Проте пропускна здатність L2 буферу одразу подвоїлась у порівнянні із ефективними ядрами Gracemont 14-ї лінійки.

Зазначені архітектурні удосконалення, якщо вірити офіційним слайдам, мають додати 9% приросту IPC для швидких і аж 32% для повільних ядер. І тут саме час згадати про Hyper-Threading, від якого виробник вирішив взагалі відмовитись у актуальному поколінні. Бо втрачений профіт від роботи даної технології, компанія Intel вирішила якраз закрити збільшеною продуктивністю за такт фізичних процесорних ядер, і основний акцент у даному випадку робиться на значно потужніші E-ядра.

На думку виробника їх швидкодія зросла на стільки, що тепер усе неігрове навантаження можна спершу направляти на них, а вже потім на продуктивні ядра, тоді як раніше було навпаки. З іграми усе складніше, їх має «детектити» оновлений планувальник і автоматично відправляти в першу чергу на швидкі ядра процесора. На скільки добре усе це працює, покаже лише час та відповідні експерименти із запуском різних по типу застосунків.

Ще один, на наш погляд, цікавий момент на якому варто зупинитися – це те, як розміщені ядра всередині нових CPU. Різні за типом вони не купчаться у групи, як це було раніше, а продуктивні рознесені на максимально можливі одне від одного відстані, а проміжки, у свою чергу, заповнили енергоефективні ядра. Враховуючи той факт, що відвід тепла від сучасних процесорів – це ще той головний біль, новий конструктив має позитивним чином вплинути на температурні параметри.

Нарешті з’явився у поколінні Core Ultra і NPU блок, але це мабуть, і всі позитивні новини по даному напрямку, бо вийшов він доволі куцим. 13! 13 Карл! трильйонів операцій за секунду по сучасним міркам, коли навіть для базових потреб платформи Microsoft Copilot+ потрібно 40 трильйонів - це просто знущання якесь. Питання типу: Як? Чому? Навіщо? залишимо у даному випадку на Ваш розсуд.

Про конструктивні особливості вбудованого графічного прискорювача ми вже розповідали у одному з наших попередніх матеріалах. Спойлер, iGPU виявився значно потужнішим за аналоги попереднього покоління, але до можливостей APU від AMD він все ж таки недотягує. Більше інформації радимо почерпнути за наведеним посиланням.

І якщо вже заговорили про графіку, не можемо пройти повз лінії PCI-Express. Їх у новому поколінні побільшало на 4 і тепер можливостей по поєднанню x16 відеокарти зі швидкими SSD-накопичувачами стало більше.

Для тих, кому цікаві оновлення у роботі з оперативною пам’яттю, також є добрі новини. Максимальну частоту, яку згідно зі специфікацією підтримує контролер пам’яті нових CPU піднято з 5600 до 6400 мегатранзакцій за секунду. І це дозволяє сподіватись, що і з більш швидкими планками стабільність роботи збільшилася, а сумісність покращилася. Також нагадаємо, що процесори Core Ultra єдині на сьогоднішній день повноцінно підтримують стандарт DDR5 CUDIMM із окремим тактовим генератором на модулях, про який ми не так давно розповідали.

Core Ultra 7 265K

Наразі ознайомимось із характеристиками піддослідного Core Ultra 7 265K. Загальна кількість ядер, якою він оперує, дорівнює 20-ти. При цьому 8 із них продуктивні, а 12 енергоефективні, це не топова модель лінійки. Робочі частоти перших лежать у діапазоні від 3,9 до 5,5 ГГц, других від 3,3 до 4,6 ГГц. Про кеш першого та другого рівнів Ви вже в курсі, що ж до L3, то у даної моделі його 30 МБ. Вбудована графіка оснащена 4-ма Xe-ядрами із частотою від 300 до 2000 МГц, а загальний тепловий пакет обмежено планкою у 125 Вт в базовому режимі і 250 Вт у максимальному.

Отримати на тестування процесор нам допоміг магазин Telemart.ua. В якому є широкий асортимент різноманітних комп’ютерних комплектуючих по приємним цінам, готові ПК і ноутбуки, монітори, периферія та мережеве обладнання. За допомогою програми Trade-in можна здати своє старе залізо, та отримати за нього бонуси, які в свою чергу потім можна врахувати у майбутніх покупках. А ще на сайті можна у онлайн режимі зібрати для себе комп'ютер з нуля за допомогою зручного конфігуратора.

Опоненти

Порівнювати новинку будемо із наступними опонентами.

Перший - Core i7-14700K як прямий аналог попередник під LGA1700 за кількістю ядер, але не потоків. Бо пам’ятаємо, Hyper-Threading у героя огляду відсутній.

8 P-ядер цього процесора працюють на базовій частоті у 3,4 ГГц і найшвидші з них можуть розганятися до 5,6 ГГц. Для 12 E-ядер частоти становлять 2,5 до 4,3 ГГц. Кешу другого рівня для P-ядер у нього по 2 МБ на ядро, а третього на 3 МБ більше ніж у об’єкту тестування – 33 МБ. По TDP відмінностей можна сказати немає, тому що додаткові 3 вати у бустовому режимі, можна і не враховувати. Проводити якісь порівняння у ціновому позиціонуванні поки що зарано, бо новинка на старті продажів коштує забагато, а 14700K за довгий час перебування на ринку навпаки цінник трохи скинув. І наразі ситуація така, що останній коштує на пару-трійку тисяч гривень дешевше.

Якщо ж навпаки доплатити цю суму до вартості Ultra 7 265K, можна отримати топ 14-лінійки - Core i9-14900K. Його, нажаль, у нашому тестлаб не знайшлося, тому як альтернативу використаємо Core i9-13900KF, який відрізняється лише трішки нижчими робочими частотами і відсутністю вбудованої графіки, яка нам і не знадобиться.

Ядер і потоків тут ще більше - 24 (по формулі 8+16) та 32 відповідно. Робочі частоти P-ядер знаходяться в діапазоні від 3 ГГц до 5,8 ГГц, а E-ядер – від 2,2 до 4,3 ГГц. Кешу другого рівня передбачено по 2 МБ на ядро, а третього рівня аж 36 МБ. По заявленим параметрам TDP цей процесор також нічим не відрізняється від двох вже оголошених учасників тестування.

У суперники з протилежного табору в даному ціновому діапазоні ми підібрали Ryzen 9 9900X, котрий зараз зовсім трішечки дорожчий. В своєму складі він має лише 12 ядер одного типу, і усі вони можуть паралельно працювати із двома потоками одночасно завдяки технології SMT.

Робочі частоти у базі починаються з 4,4 ГГц і у максимальному бусті можуть підійматись до 5,6 ГГц. І хоча серед опонентів у даного учасника найменший обсяг L2 – по 1 МБ на ядро, проте L3 найбільший – 64 МБ. Ще однією помітною перевагою CPU червоних буде відчутно менший теплопакет – 120 Вт у номінальному режимі і 162 при пікових навантаженнях.

Тестовий стенд

На черзі у нас знайомство з іншими компонентами тестового стенду, тож почнемо.

Охолоджувались усі процесори 360-мм РСО ASUS TUF Gaming LC II 360 ARGB.

Для платформи LGA 1851 використовувалась материнська плата ASUS ROG STRIX Z890-E GAMING WIFI.

А для платформи Intel LGA 1700 це була ASUS PRIME Z790-A WІFІ.

CPU від AMD співпрацював у парі із ASUS ROG STRIX X870E-E GAMING WIFI.

Щоб перевірити саме процесорну продуктивність учасників, оперативну пам’ять ми підібрали одну для всіх – комплект із двох планок по 16 ГБ Kingston FURY Renegade DDR5 RGB на 6400 мегатранзакцій на секунду. Модулі оснащені стильними радіаторами, яскравою підсвіткою і мають робочі таймінги 32-39-39 при робочій напрузі у 1,4 В.

Операційну систему і усе програмне приладдя зберігав терабайтний M.2 PCI-E 4.0 x4 SSD-накопичувач Kingston FURY Renegade, який може зчитувати і записувати дані зі швидкостями до 7300 та 6000 МБ/с відповідно. При цьому довільні операції він може обробляти теж стрімко - заявлено до 1 млн. IOPS.

Усе 3D-навантаження тягнула на собі продуктивна та ще й розігнана Palit GeForce RTX 4090 GameRock OC

Живився стенд від кіловатного Seasonic VERTEX GX-1000, енергоефективність якого відповідає сертифікату 80 Plus Gold.

І у єдину цілісну конструкцію комплектуючі дозволив зібрати корпус ASUS TUF Gaming GT302 ARGB, який має чотири додаткові вентилятори.

Прогрів

Переходимо до прогріву і бачимо, що без суттєвого навантаження на систему температура піддослідного процесора знаходиться біля позначки у 40 градусів при 12-ватному енергоспоживанні. По суті, нічого нового і цікавого, у межах норми.

При повному навантаженні на всі ядра у дефолтному режимі енергоспоживання, трисекційна водянка таки змогла утримати процесор від тротлінгу і його нагрів зупинився на позначці у 95 градусів. Це хороший результат, враховуючи те, що аналоги-попередники зазвичай у таких умовах починали кипіти. Схоже, що маніпуляції із розташуванням швидких ядер, плюс відсутність Hyper-Threading дають свої плоди. Але якщо звернути увагу на показники апетиту CPU, то тут, нажаль, нічого нового – 270-ти ватам у піку позаздрять не мало сучасних і потужних відеокарт.

Зі знятими лімітами по споживанню, які на обраній материнській платі носять назву ASUS AdvancedOC Profile у меню BIOS, Core Ultra 7 265K почав таки тротлити, досягнувши за моніторингом 100 градусів на відповідному лічильнику. При цьому кількість утилізованих ним ватів зросла до 290 у максимумі, а робочі частоти помітно не змінились.

Порівняння режимів Default та OC по енергоспоживанню

Нам стало цікаво, а чи є ризниця в продуктивності між номінальним та OC-режимом на практиці. Робимо пару простих рухів і запускаємо тести.

Як бачимо на графіках у синтетичних бенчмарках, особливого профіту від безлімітного режиму споживання не помітно. Так, він є, але в межах похибки вимірювань, та ще й інколи режим за замовчуванням демонструє трішки кращі результати з різницею аналогічного порядку.

У іграх відмінність помітніша. Cyberpunk 2077 на максимальних налаштуваннях графіки оновлювалась на пару кадрів за секунду швидше по середньому лічильнику і на 4 по 0,1% Low.

Dragon Age: The Veilguard на найвищий якості картинки отримала ще трішки більше FPS, якщо точніше – 4 в середньому і додаткові три кадри зафіксувала статистика найдовших кадрів.

Але чи варто воно того?

Далі переходимо до повноцінного набору тестів, який проводився виключно при споживанні за замовчуванням, бо саме такий режим, скоріш за все, обере більшість користувачів.

По роботі із пам’яттю у AIDA64 піддослідний CPU не продемонстрував чогось видатного на фоні інших внутрішніх опонентів, результати можна вважати однаковими. Що ж до процесора AMD, то те, що він відстав від героя огляду на величину до 17% вже звично і цілком логічно для даного бенчмарку.

Архіватору 7-ZIP сподобалась продуктивність новинки менше за всіх. Навіть найслабший із суперників в лиці Core i7-14700K обігнав його на 8-20%, а найсильніший Core i9 на усі 16-32%. Процесор AMD у даному випадку по швидкодії знаходився між двома останніми.

Але вже у наступному тесті, Cinebench 2024, герой огляду реабілітувався і зайняв перше місце по однопотоковій продуктивності, випередивши найближчого переслідувача - Ryzen 9 9900X на 4% балів.

У багатопотоковому режимі він засяяв ще яскравіше, бо зовсім трішки, на якихось 2%, відстав від більш нашпигованого ядрами та потоками лідера - Core i9-13900KF.

Geekbench 6 не погодився із Cinebench 2024 і при навантаженні на одне ядро виставив на перше місце процесор червоних. За піддослідним CPU друге місце із відставанням 5%.

При навантажені ж на всі ядра новинка знову здивувала і взагалі посіла перше місце, хоча і з мінімальною перевагою над найближчими переслідувачами, якими виявились Core i9-13900KF та Ryzen 9 9900X, на 1-1,5%.

Рендеринг у Blender продовжив натякати нам на те, що Core Ultra 7 265K – гідний супротивник навіть для потужнішого за сирою продуктивністю Core i9. Тут перший продемонстрував як мінімум не гіршу швидкодію, перемігши на фотофініші у 2-х із 3-х тестових сценаріїв. Над Ryzen 9 9900X та Core i7 він трішки познущався, і обігнав обох на 4-11% теж у двох із трьох випадків.

А от у 3DMark об’єкт тестування показав себе не з найкращої сторони. Якщо у графічних підтестах він тримався на рівні своїх синіх побратимів, то у сценарії із переважним навантаженням на CPU просів на 11%. Єдиним суперником, якого йому все ж вдалося здолати відносно легко, став Ryzen 9 9900X.

PugetBench for Creators імітує навантаження професійним програмним забезпеченням, і у даній дисципліні Core Ultra 7 265K своїми оновленими ядрами ніяк себе не рекламує. За ним останнє місце, хоча і з відносно невеликим відставанням від Core i7 на 2-7% та більшим від Core i9 на 4-12%. А от хто показав себе тут упевнено, так це опонент AMD. У Photoshop йому взагалі не було рівних, а у Davinci resolve та Adobe Premiere Pro результати або трішки гірші, або на рівні інших учасників.

Тепер поглянемо на поведінку піддослідного CPU у роботі із нейромережевими алгоритмами.

Geekbench AI, використовуючи відкриту бібліотеку ONNX для створення нейромереж, дався новинці значно легше, ніж іншим процесорам Intel, але й не на стільки щоб дотягнутись до результатів Ryzen 9 9900X. Останній випередив героя огляду на 3-15%, а він, у свою чергу, вивіз на 15-45% більше балів ніж Core i7 та Core i9.  

З інструментами OpenVINO для оптимізації і розгортання нейронки, які підтримуються вбудованим NPU-блоком процесора, Core Ultra 7 265K показав себе як… ні риба ні м’ясо. Бо із 32-х та 8-розрядними числами, фізичні ядра CPU упорались краще ніж NPU. І все одно обидва режими обчислень взагалі не змогли нічого протиставити незрівнянно кращім результатам суперника від червоних. Також нічого позитивного не помітно у протистоянні з побратимами. У одних сценаріях швидші вони, у інших герой огляду.

Ігри

І до найцікавішого – до ігор. Усі проекти ми тестували у Full HD, щоб якнайменше продуктивність системи залежала від відеокарти. При цьому налаштування графіки обирались максимальні для більшої відповідності реальним умовам використання комплектуючих.

У Baldur’s Gate 3 піддослідний CPU сходу опинився на останньому місці разом із Ryzen 9 9900X. Їх результати відрізняється між собою усього лише на 1 FPS на користь новинки. Що ж до інших учасників, то Core i7-14700K випередив об’єкт тестування на 11%, а Core i9-13900KF на 13%, що немало по сьогоднішнім міркам, та й за логікою речей мало б бути навпаки.

У Cyberpunk 2077 Core Ultra 7 265K зібрав свої цифрові думки до купи і таки зміг випередити свого попередника. Але знову цей злощасний 1 FPS різниці не дозволив йому у повній мірі насолодитися перемогою, тим більше що старий Core i9 допоміг системі відрендерити ще на 3 середніх FPS більше. Опонент з червоного табору відстав від конкурентів і у даному тайтлі і, наприклад, герою огляду він поступився 6-ма відсотками середньої частоти кадрів.

Dragon Age: The Veilguard знову опустила новинку з небес на землю. Остання на 4% середнього лічильника просіла у порівнянні із Core i7-14700K. Відставання від Core i9 виявилось ще більшим і його можна оцінити цифрою у 6% FPS. Ryzen 9 9900X у даному сценарії так і не зміг себе якось проявити і знову посів останнє місце у загальному заліку з програшем у 4% піддослідному CPU.

У Forza Horizon 5, якщо звернути увагу на моніторинг, завантаження GPU частенько перевалювало за 90%. Тож скоріш за все саме через цей нюанс більшість учасників вивезли приблизно однакову кількість FPS на рівні 220-ти. Але новинка у даній гоночній аркаді чомусь забарилася із перемиканням необхідних передач і помітно пригальмувала, на величину до 3% середнього FPS у порівнянні із іншими «болідами».

S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl віддзеркалив ситуацію, яку ми вже неодноразово спостерігали раніше. Core Ultra 7 265K досить легко кладе на лопатки червоний CPU, але до побратимів не дотягує, у даному випадку на 4-5%.

При цьому у найбільш процесорозалежному проекті Total War Saga: Troy, герой огляду показав себе гідно. На пару кадрів за секунду при середніх 154-х випередив Core i7-14700K, але очікувано відстав від Core i9 на 3 FPS, бо у останнього ядер та потоків більше, а їм тут усім знайдеться робота. Ryzen 9 9900X знову пасе задніх, його результат на майже 8% менший ніж у піддослідного процесора.

Зауваження по температурі у іграх.

На цьому з іграми все, але ще розповімо про один цікавий і позитивний момент, на який ми звернули увагу під час тестування – це робочі температури і енергоспоживання новинки у іграх та не професійних застосунках.

Наприклад, у тій же самій «Трої», яка навантажує доволі сильно усі доступні ядра та потоки скільки б їх не було, нагрів Core Ultra 7 265K і до 70 градусів не дотягнув. А у Core i7-14700K цей показник у аналогічних умовах вперся у 90 градусів при на 30-50% вищому енергоспоживанні. Такий розклад прослідковується у всіх протестованих проектах і в деяких із них різниця у кількості утилізованих ват може аж до двох разів доходити. Вважаємо цей нюанс важливим, тому і робимо на ньому акцент.

Підсумки

Підходячи до підсумків протестованого процесора, в голові частіше за все виникає лише одне слово – «спірно». І застосувати його можна до декількох аспектів.

По-перше, продуктивність. Так, по тестам добре видно, що підвищення IPC на обох типах ядер відбулось значне, але воно не на стільки велике, щоб повністю компенсувати відсутність технології Hyper-Threading. Хоч і на трішки, але наступник все ж не дотягує до свого попередника по даному напрямку, вже не кажучи про старшу модель. А от на фоні Ryzen 9 9900X за швидкодією Core Ultra 7 265K виглядає доволі непогано, особливо у іграх.

По-друге – це енергоефективність у робочому софті. Таке відчуття, що вона не покращилась ні на йоту, і бачити знову 270-290 ват у піку з лімітами і без, досі якось дивно. Сильно знижені апетити та температури у повсякденних задачах, включно із іграми, пом’якшують цей недолік, але неприємний осад залишається.

Тому повертаючись до загальних розмірковувань про піддослідний процесор відчуття все одно суперечливі. Наче швидкодія ядер зросла, але це не допомогло обігнати 14-ту лінійку. Енергоефективність покращилась, але лише у певному типі застосунків. А ще й цінник не манить своєю скромністю, принаймні поки що.

З безперечних плюсів виділимо підтримку додаткових чотирьох ліній PCI-Eexpress та більш швидкої ОЗП. Для декого ці переваги можуть стати вирішальними.

І на останок залишається немалий шанс на покращення продуктивності після виходу нових версій мікрокоду. Тут можна тільки припускати, на скільки вдалими вони будуть. Сподіваємось, ситуація із продуктивністю зміниться суттєво у кращу сторону і ми, у такому разі, неодмінно повідомимо вам про це оновленими тестами.

Автор: Олексій Єрін