Збірка на Core i5-13600K з GeForce RTX 4070 Ti за 100 000 грн: ідеально для Quad HD!

Нещодавно за допомогою збірки на Ryzen 7 7700 та GeForce RTX 4060 Ti ми з’ясували, що потрібно для комфортного Full HD геймінгу у 2023 році. Також ми дізналися, що в стихії роздільної здатності Quad HD ця зв’язка все ж більше плаває, аніж літає.

Сьогодні спробуємо в якості прикладу зібрати та протестувати систему, яка зможе впевнено тягнути 2К без компромісів щодо якості картинки.

Підбір комплектуючих

Щоб не зациклюватися на платформі AMD та для різноманітності в цілому, цього разу в якості основи ПК для 2К-геймінгу ми обрали альтернативу від Intel на сокеті LGA 1700.

Рушієм системи виступатиме процесор з актуальної лінійки Core i5-13600К. Хтось у коментарях можливо запропонує трішки зекономити і взяти заблоковану для розгону модель без індексу «К» у назві. Ми ж відповімо, що саме у обраної версію базові та бустові частоти вищі, інтегрований контролер пам’яті підтримує більш високочастотні модулі та й взагалі цей процесор відпочивав без діла у тестлаб.

Нагадаємо, що Core i5-13600K – це «камінь» із шістьма високопродуктивними та вісьмома енергоефективними ядрами. Базова частота перших стартує з відмітки 3,5 ГГц і може бути прискорена до 5,1 в залежності від навантаження. В свою чергу частоти енергоефективних дещо скромніші та знаходяться в діапазоні між 2,6 та 3,9 ГГц. Сумарна кількість потоків дорівнює 20. А максимально можливий тепло пакет може сягати неймовірні 181 Вт, хоча й отримати такі апетити можна тільки у дуже рідких сценаріях. У переважній більшості випадків вкладаємося у базове значення TDP 125 Вт. Вбудований контролер пам’яті процесору підтримує одразу два стандарти ОЗП, DDR4-3200 та DDR5-5600, загальним об’ємом до 192 ГБ. Для тих хто ще не втомився, радимо ознайомитись з більш детальним оглядом цього CPU.

А ми йдемо далі і переходимо до материнської плати на чипсеті Intel B760 - ASUS TUF Gaming B760-PLUS WIFI. Тут одразу ж пояснимо, чому віддали перевагу саме цьому варіанту, а не більш прогрессивному Z790. Оскільки процесор у нас і так досить потужний, з робочими частотами близькими до максимальних завдяки турбобусту, то і великого сенсу в його розгоні немає. А от де можна розгулятися, так це в можливості підняти на декілька сотень МГц частоти оперативної пам’яті, що обраний чипсет дозволить нам зробити без танців з бубном.

До того ж ця материнка оснащена вбудованим адаптером Wi-Fi шостої версії. Також є підтримка мереж 2,4 та 5 ГГц. До речі, на нашому сайті є багато оглядів бездротових маршрутизаторів ASUS, за допомогою яких можна забезпечити максимальну продуктивність цієї материнської плати.

Окрім цього звертаємо Вашу увагу на надійну систему живлення за схемою 12+1 з величезними радіаторами для її охолодження. Відмітимо і можливість підключення аж до трьох M.2 SSD накопичувачів з інтерфейсом PCI-E 4.0 та такий арсенал можливостей для взаємодії із зовнішніми пристроями, що очі розбігаються. Тут Вам і високошвидкісні USB версії 3.2 першого та другого покоління, і USB Type-C Gen 2x2 з подвоєною пропускною здатністю, і Thunderbolt, і HDMI з DisplayPort-ом, якщо виникне необхідність використовувати вбудовану графіку. В цілому можна сказати, що можливостей обраної нами материнської плати буде достатньо навіть для самих вибагливих користувачів. До того ж вона ну дуже гарно виглядає.

Пам’ятаючи про доволі гарячий норов процесорів 13-го покоління, беремо одразу велику і потужну «водянку» - ASUS TUF Gaming LC II 360 ARGB. Це зовсім нова РСО, котра з’явилась на українському ринку наприкінці жовтня.

Вона має масивний радіатор, довжиною 360 міліметрів. Охолоджують його три 120-міліметрові вентилятори з частотою від 800 до 2000 обертів за хвилину. Проганяти вітер пропелери можуть в об‘ємі до 67 кубічних футів при рівні шуму не більше 29 дБА.

І вентилятори і водоблок оснащені ARGB-підсвіткою, параметри якої можна налаштувати за допомогою фірмової утиліти ASUS Aura Sync. Ключова особливість даної РСО – це цікаве розташування помпи. Для більш комфортних шумових показників вона винесена за межі водоблоку і тепер знаходиться безпосередньо на патрубках ближче до радіатору.

Що ж, настав час підібрати оперативну пам’ять для нашої системи. Оскільки материнська плата дозволяє використовувати лише швидкісну DDR5, на ній і зупинимось, взявши два 16 ГБ модуля Kingston FURY Renegade RGB DDR5-6400. З назви комплекту стає одразу ж зрозуміло його швидкість – 6400 мегатранзакцій на секунду. Це досить добре навіть восени 2023 року. Оперативка має таймінги 32-39-39 при напрузі 1,4 В. Для відводу зайвого тепла використовуються стильні алюмінієві радіатори.

Сподобається ОЗП не тільки поціновувачам швидкості, а й шанувальникам яскравих збірок з RGB-підсвіткою. А якщо згадати особливості вже обраної нами системи охолодження CPU, то можна помітити, що в нас вимальовується цікавий тандем.

І ось ми поступово переходимо до компоненту системи, на чиїх плечах будуть вивозитись усі сучасні ігрові проекти у роздільний здатності Quad HD. У заданих умовах ASUS TUF Gaming GeForce RTX 4070 Ti стане ідеальним вибором для виконання віртуальних бойових завдань будь-якої складності.

З найважливіших характеристик графічного адаптера виділимо потужний відеочип з майже вісьмома тисячами CUDA-ядер, 12 ГБ надшвидкої відеопам’яті GDDR6X та підтримку максимально можливого набору сучасних технологій рейтрейсингу, апскейлінгу та генерації кадрів.

Усю цю міць тримає у тонусі трислотова система охолодження з трьома вентиляторами Axial-tech. Ці пропелери обертаються у різні сторони для збільшення повітряного потоку через радіатор та зменшення ефекту турбулентності повітря. Коли відеокарта не задіяна у важких графічних замісах, усі три кулери «відпочивають». Для тих користувачів, котрим продуктивності системи охолодження буде забагато, або навпаки замало, виробником передбачено два режими роботи графічного адаптера - Quiet та Performance. Реалізовані вони за допомогою фізичного перемикача, розташованого біля 12VHPWR роз’єму живлення.

Оскільки назвати нашу збірку системою середнього рівня вже язик не повертається, то й накопичувач для неї ми обрали з топовою продуктивністю - Kingston FURY Renegade на 1 TB з інтерфейсом M.2 PCI-E 4.0. Вважаємо, що цієї ємності на сьогодні буде цілком достатньо, як для зберігання операційної системи з необхідними застосунками, так і для улюблених ігрових проектів.

Взяли версію з вже встановленим радіатором, бо стандартна йде у комплекті з тонкою пластинкою графеново-алюмінієвого тепловідводу. На скільки остання буде сумісною та ефективною в поєднанні з комплектними радіаторами материнської плати, ми вирішили не перевіряти.

З технічних особливостей накопичувача відмітимо максимальні показники швидкості запису та зчитування послідовних даних - 6 та 7,3 ГБ/с відповідно. І це не просто заявлені виробником цифри, у тестових сценаріях нам вдалося отримати навіть трішки більші показники. Аналогічні операції, але вже з випадковими блоками по 4 Кб виконуються зі швидкістю від 900 тисяч до одного мільйона IOPS. Тобто маємо одні з найкращих показників у реальних умовах експлуатації пристрою.

Так, потужних комплектуючих у нас назбиралось чимало. Отже прийшов час подумати над тим, чим задовольнити їх не завжди маленькі апетити. Враховуючи останні тенденції по збільшенню енергоспоживання сучасних ПК і можливість оновлення окремих компонентів системи у майбутньому, наш вибір зупинився на блоці живлення Chieftec Polaris 3.0 потужністю 1050 Вт. Ще одним, не менш важливим критерієм нашого вибору стала підтримка стандартів АТХ 3.0 та PCI-E 5.0. Тобто ми зможемо підключити відеокарту RTX 4070 Ti напряму завдяки роз’єму 12VHPWR, а не через не завжди надійні перехідники.

З інших особливостей блока живлення варто згадати про відповідність стандарту енергоефективності 80 Plus GOLD, повністю модульну конструкцію, широкий діапазон вхідної напруги від 100 до 240 В та тихий 135 мм вентилятор на гідродинамічному підшипнику з пасивним режимом роботи.

До останнього компоненту нашої збірки, корпусу, ми підійшли з досить важким багажем технічних вимог. По-перше, потрібне просторе рішення для потужної трислотової відеокарти з продуманною системою вентиляції. По-друге, кудись треба встановити велику 360-мм систему рідинного охолодження процесора. По-третє, боковина корпусу має бути прозора, щоб було добре видно усі елементи підсвітки.

За волею всесвіту до нас на тестування якраз потрапив корпус be quiet! Dark Base Pro 901, який сама компанія позиціонує як, цитуємо, «кульмінацію максимальної універсальності та продуктивності у поєднанні з інноваційними характеристиками, що перевершують усі попередні серії корпусів». Його і використаємо для нашої збірки. Про детальні характеристики та особливості цієї новинки від be quiet! ми радимо дізнатися з нашого текстового огляду.

А зараз спробуємо порахувати повну вартість такої системи. Отож процесор Intel Core i5-13600К можна знайти за середньою ціною 14200 гривень. За материнську плату доведеться віддати 8,5 тис. За систему охолодження та комплект ОЗП – ще по 6,5 тис. гривень. Як і слід було очікувати, найдорожчою виявилася відеокарта. За неї треба дістати з гаманця в середньому аж 39650 гривень. Завдяки низьким сезонним цінам на флеш-пам’ять типу NAND, накопичувач Kingston FURY Renegade обійдеться у порівняно невелику суму – 3800 гривень. Блок живлення теж не сильно вдарить по кишені з середньою ціною у 7200 гривень. А от вартість корпусу виглядає досить високою – 13800грн.

Разом отримуємо кругленьку суму у 100 000 гривень. Не мало, але й мета в нас не зовсім буденна.

Прогрів системи

Першочергово, після збірки, перевіримо температурні параметри у спеціально розробленому для цього програмному забезпечені.

Без навантаження маємо хороші показники нагріву центрального процесора до 36°C. Відеокарта ж взагалі обходиться майже кімнатними 33°C для графічного чипу та 28°C для відеопам’яті, і це при зупинених вентиляторах. Говорити про якийсь звуковий дискомфорт у цьому випадку немає сенсу. Єдине що можна почути і то добре прислухаючись, так це роботу помпи РСО, бо воду вона ганяє з незмінною швидкістю - 5500 об/хв.

Звісно ж, навантаження суттєво змінює загальну картину і тепер вже маємо не критичну, але досить високу температуру CPU на рівні 89°C. При цьому відеокарта знову тішить своїми помірними показниками – 73°C для GPU та 58°C для VRAM. Найгарячіша ділянка, а саме Hot Spot, прогрілася майже до 88°C.

Вентилятори РСО працюють на межі своїх можливостей у майже 2000 об/хв і добре виділяються на шумовому фоні роботи системи. Відеокарту ж почути за таких умов можливо лише за великого бажання.

У найважчих ігрових сценаріях, температурні показники виглядають значно краще і рідко сягають позначки у 70°C, як для CPU, так і для GPU. Правда тут вже можна помітити більш активне використання відеопам’яті ніж у стрес-тестах, що призводить до більшого її нагріву на 8°C.

Ігрові тести

Нарешті настав час перевірити цю збірку у ігрових сценаріях з роздільною здатністю дисплея Quad HD.

І у першому ж проекті починаємо розуміти, що всі наші зусилля були не марними. В Apex Legends з максимальними налаштуваннями графіки отримуємо 250 FPS з мінімально можливим фреймрейтом майже у 200. Грати комфортно навіть на найсучасніших ігрових моніторах з частотою оновлення екрану 240 Гц.

У Baldur's Gate 3 нам здалося, що час від часу ігрові персонажі косо поглядають на лічильник FPS та вітають нас заздрісними посмішками. Хоча, мабуть, це просто звичайний ефект недосипу, коли маєш багато роботи. Ігровий процес також дуже плавний з високою середньою частотою кадрів біля 170-ти. Просідань нижче 100 FPS ми зафіксувати не змогли.

Незважаючи не деякі несуттєві недоліки на початку матчів у Battlefield 2042, грати було комфортно на Ultra налаштуваннях. Картинка плавна та чітка, хоча і середній фреймрейт нижчий ніж у попередніх проектах.

А ось де розробникам потрібно підтягнути продуктивність, так це в Call of Duty: Warzone. Незважаючи на високу частоту кадрів в цілому, грі вдається підтуплювати в абсолютно різних місцях, здебільшого при керуванні транспортними засобами.  

Cyberpunk 2077 з максимальними графічними налаштуваннями та з деактивованим рейтрейсингом «катається» жваво, без недоліків в ігровому процесі. Середній FPS знаходиться на позначці біля 80 к/с.

Трішки менш приємним геймплей стає з додаванням технології трасування променів у найважчому режимі, і навіть увімкнені DLSS та кадровий генератор не рятують ситуацію. Трапляються періодичні легкі посмикування, а інколи навіть підфризи. При цьому середня частота кадрів майже не відрізняється від попереднього заїзду.

У Dead Space маємо традиційні проблеми оптимізації, які звісно ж лишають свій відбиток на плавності ігроладу. Тут можна спіймати і просідання нижче 60 FPS у важких локаціях і підфризи і низькі показники 0.1% low. Хоча середній фреймрейт доволі високий і знаходиться на позначці у 100 к/с.

У Diablo IV маємо комфортний геймплей з частотою аж біля 200 FPS, але ж і не без звичних проблем у вигляді підтупів, підфризів та лагів у випадкових місцях. Особливо це стосується локацій, які траплялись на нашому шляху вперше за час ігрової сесії. На жаль, чи на щастя, ця ситуація притаманна даному проекту на будь-якій системі.  

Тікати від зомбі у Dying Light 2 ми спробували з активованим рейтрейсингом для ще більш яскравих відчуттів. Процес цей виявився комфортним і плавним, хоча й середній показник оновлення кадрів інколи опускався трішки нижче 60. Увімкнення DLSS дозволить суттєво підняти частоту в цій грі до більш ніж 100 FPS за секунду.

З епічними налаштуваннями у Fortnite ми отримали фреймрейт на рівні 150 кадрів за секунду з дуже рідкісними просіданнями до 80. Грати комфортно.

Активація технології Nanite у поєднанні з DLSS, значно покращує якість картинки, але й фреймрейт стає трішки скромніший. Тепер вже середня частота оновлення дисплею відповідає нижній планці FPS у попередньому сценарії.

Як ми вже знаємо, у Forza Horizon 5 добре не поїдеш, доки не прогрієш колеса. Тому при першому проїзді тестового відрізку ми очікувано спіймали декілька підгальмовувань. Але вже з другої спроби усі негаразди відеоряду кудись зникли і гра порадувала нас ідеальним геймплеєм з високим FPS, у тому числи за межами тестової ділянки траси.  

За винятком рідкісних невеличких посмикувань, в цілому можна говорити про комфортний ігровий процес у God of War з максимальними налаштуваннями графіки. Середній FPS перевищує психологічну позначку у 100 кадрів за секунду без суттєвих просідань.

А от де можна поганяти з вітерцем наввипередки і без обмежень, так це у NFS Unbound. Максимальні налаштування графіки та абсолютно ніяких проблем з ігроладом. Ідеальний 2К геймплей при 140 FPS.

Продуктивність нашої збірки в Overwatch 2 настільки висока, що для неї буде важко підібрати достатньо швидкий ігровий монітор, навіть з роздільною здатністю QHD. Середня частота у 270 кадрів на секунду з епічними налаштуваннями графіки робить геймплей просто неймовірним.

У Remnant 2 ми отримали непогану середню частоту кадрів біля 100 FPS з рідкісними просіданнями до 60. При цьому налаштування графіки були максимально можливими з увімкненими детальними тінями та геометрією. Але новизна цього тайтлу поки що частенько нагадує про себе посмикуваннями та підфризами. Чекаємо на оновлення.

Космічну продуктивність Starfield, нажаль, доведеться взяти у лапки. Навіть з максимальними налаштуваннями та FSR2 на 75% гра виглядає досить скромно і при цьому ледве дострибує до 65 FPS. Проблеми ігроладу також присутні. У майбутніх оновленнях розробники обіцяють додати DLSS. Можливо це покращить ситуацію з продуктивністю на «зелених» картах.

Star Wars Jedi: Survivor нещодавно отримала оновлення з підтримкою DLSS 3.0 та покращення оптимізації. І якщо на консолях з останнім стало дійсно краще, то на ПК помітити різницю майже неможливо. Так, плавність геймплею трішки підвищилась, але посмикування, підтупи та характерні підфризи все ще нікуди не ділись. В цілому ж можна грати і на епічних налаштуваннях картинки з рейтрейсингом, але з FPS близьким до 60-ти.

Відьмака спочатку поганяли на Ultra+ налаштуваннях без RT. В такому режимі отримали гарний ігровий процес з не частими посмикуваннями. Середній FPS знаходився на рівні 130 кадрів за секунду.

Додавання рейтрейсингу при тих же налаштуваннях графіки вже потребує увімкненого DLSS у режимі «якість». В результаті отримали більш об’ємну картинку з покращеними тінями, але й проблеми з плавністю геймплею траплялись частіше. Та навіть у таких складних умовах гра не перетворюється на «кашу» і ганяти Плотву по полях досить комфортно.

4К

А тепер спробуємо перевірити можливості цієї системи у ще більш складних умовах – роздільній здатності 4К.

В такому режимі Apex Legends втратила суттєві 50% продуктивності по середньому FPS, але не плавність та комфорт ігрового процесу. 170 кадрів на секунду з дуже рідкісними просіданнями до 120 – чудовий результат для 4К.

У збільшеній роздільній здатності, краєвиди Baldur's Gate 3 виглядають просто неймовірно. Та й продуктивність гри не підкачала. Маємо середній фреймрейт 86 к/с з мінімальним біля 70-ти.

Досить дивну картину ми спостерігали у Cyberpunk 2077 на ULTRA налаштуваннях з увімкненими RT, DLSS та генератором кадрів. Незважаючи на те, що FPS частенько опускався нижче 60, плавність відеоряду, на наш погляд, ми отримали навіть кращу, аніж у роздільній здатності Quad HD. Дивні-дива!

Пограти у Diablo IV в 4К можна теж досить комфортно з середнім FPS на рівні 100 кадрів за секунду без неприємних просідань. Дійство на екрані при цьому виглядає помітно краще ніж у 2К.

Досить легко даються нашій системі екстремальні налаштування автосимулятора Forza Horizon 5. Геймплей плавний, фреймрейт біля сотні кадрів на секунду, що ще потрібно для годинки, а може й двох драйвового задоволення.

Незважаючи на зменшення якості FSR2 до 50% у 4К замість 75% у Quad HD, картинка у Starfield з більшою роздільною здатністю виглядає чіткішою, особливо у статичних сценах. Що стосується продуктивності гри, то вона знаходиться на тому ж рівні що і в 2К.  

Висновки

Що ж настав час підводити підсумки. Як виявилось, зв’язка не самого топового процесора Core i5-13600K та відеокарти GeForce RTX 4070 Ti таки має право на довге та щасливе життя у роздільній здатності Quad HD. Переважну більшість тестових сценаріїв вона тягнула з середньою частотою кадрів значно вищою за 100 FPS з максимальними графічними налаштуваннями. Ба більше, їй досить впевнено підкорився і 4К, де частенько кульгають навіть зв’язки з топовими комплектуючими.

Звісно ж важливий внесок у загальну продуктивність зробили не тільки процесор та відеокарта. Материнська плата дозволила нам легко зібрати усі компоненти до купи і отримати від них максимально можливу продуктивність. Декілька додаткових FPS ми неодмінно побачили завдяки швидкій оперативці з частотою 6400 МГц. Продуктивний терабайтний SSD дозволив жваво завантажувати ігри і не помічати переходів між локаціями. Потужний і надійний блок живлення забезпечив стабільну роботу усіх комплектуючих не набридаючи високими обертами власного кулера. А місткий корпус з трьома тихохідними вентиляторами в поєднанні з 360-мм системою рідинного охолодження, подбали про комфортні температурні показники.

На завершення хочемо сказати, що ми не вважаємо еталонним поєднання підібраних компонентів у цьому матеріалі. Це лише приклад того, як досить потужна відеокарта може працювати в парі з процесором, за який не потрібно буде продавати душу дияволу.

А щоб змінили Ви чи який варіант зібрали за схожий бюджет? Чекаємо відповіді у коментарях, а також зауваження і побажання.

Автор: Олексій Єрін