Тест відеокарти GeForce RTX 3070 у 2025-му році: ще конкурентоспроможна!

Відеокарта RTX 3070 вже не є найінноваційнішою на світовому ринку і тому потихеньку «зникає» в роках.

Але вона є більш доступною у ціновій категорії аніж нові покоління відеоприскорювачів, тож статистика Steam свідчить про те, що ця відеокарта не забута і є досить популярною серед користувачів.

Дивлячись на статистику за травень 2025 року, RTX 3070 займає 8-ме місце за популярністю. Варто підмітити, що з моменту релізу героїні сьогоднішнього ролику пройшло вже майже п’ять років і за цей час вийшло багато нових ігор, на яких можна протестувати продуктивність та конкурентну здатність цієї моделі.

Перед початком тестів трохи нагадаємо що з себе має відеокарта RTX 3070. Цей графічний прискорювач належить до покоління «Ampere» і побудований на графічному процесорі GA104-300. Всередині графічного процесора знаходяться 5888 CUDA-ядер, по 184 текстурних модулів та тензорних ядер, 96 блоків растеризації та 46 ядер для трасування променів. Працює GPU на частоті 1500 МГц з гарантованим прискоренням до 1725-ти, що інколи може відрізнятися в залежності від виробника. RTX 3070 має 8 ГБ відеопам’яті GDDR6 на ефективній швидкості 14 Гбіт/с. Обмін даними здійснюється через 256-бітну шину, що забезпечує пропускну здатність до 448 гігабайт інформації в секунду. З іншими компонентами відеокарта зв’язується через PCIe 4.0 x16, що і на наш час є досі актуальним. Заявлений TDP становить 220 Вт, що є в цілому прийнятним значенням для її можливостей.  

Досліджувати продуктивність цього прискорювача в 2025 році будемо на прикладі Palit GeForce RTX 3070 JetStream OC, яка має розгін бустової частоти до 1815 МГц, що є на 5% вищою за еталонну. Також у порівнянні з базовою RTX 3070, модель від Palit має помітно габаритнішу систему охолодження, що займає більше двох слотів розширення. Укупі все це повинно забезпечити трохи вищу продуктивність у іграх і особливо важких сценах.

До того ж прискорювач має два стандартні 8-контактні роз’єми живлення, що забезпечить можливість встановлення і у не дуже нові системи без зайвих перехідників.

Тестовий стенд

Тепер трішки про тестовий стенд. У якості основи ми обрали процесор AMD Ryzen 7 7800X3D, якого буде достатньо, щоб зробити упор максимально в продуктивність відеокарти.

Встановили його у ще актуальну материнську плату на AM5 сокеті ASUS ROG STRIX X670E-F GAMING (WI-FI).

За охолодження системи відповідає рідинна система Lian Li GA II LITE 360 RGB, вона оснащена високопродуктивною помпою на 3800 об/хв для ефективного відведення тепла, а також ARGB-блоком, на якому стильно обертається зображення логотипу. Система має «товстіші» 28-мм вентилятори з підсвічуванням на швидкості до 2500 об/хв, що гарантує потужне охолодження.

Як ОЗП використовувався яскравий комплект DDR5-6000 з двох 16-гігабайтних модулів Kingston FURY Beast DDR5 RGB, які ми розігнали до 6400 МТ/с з таймінгами 32-39-39 після збільшення напруги живлення до 1,4 В.

Для операційної системи та ігор ми обрали на достатньо швидкий і відносно недорогий SSD-диск Kingston NV3 ємністю 2 ТБ. Цей небуферизований накопичувач дозволяє зчитувати дані на швидкості до 6000 МБ/с, а записувати – до 5000. Детальніше про нього можна дізнатися в окремому огляді. Підібрати ж оперативну пам'ять або SSD-накопичувач Kingston можна за посиланням. Зручний функціонал сайту допоможе відшукати оптимальні саме для вас моделі, достатньо лише ввести назву своєї материнської плати чи ноутбука.

Блок живлення взяли з запасом – be quiet! POWER ZONE 2 стандарту ATX 3.1 і високою енероефективністю, яка підтверджена сертифікатом 80 PLUS Platinum. Він, окрім оригінального сітчастого дизайну, відрізняється підтримкою напівпасивного режиму "zero-RPM" для ефективного і безшумного охолодження, а його номінальна потужність становить 850 Вт.

Усі ці комплектуючі розмістилися у відносно компактному корпусі Lian Li Lancool 207 з скляною панеллю. Але головне, в комплекті він має два 140-мм вентилятори на передній поверхні та стільки ж 120-мм над блоком живлення, що забезпечує чудову вентиляцію, особливо в зоні розміщення відеокарти.

Геймплейні тести

Хоч 8 ГБ відеопам’яті і можуть натякати на тестування у Full HD, ми запускали ігри у роздільній здатності Quad HD. Адже якщо все буде добре бігати при 1440p, то при обробці меншої кількості пікселів можемо очікувати на 15-20% кращий результат.

Починати будемо з ігри 7 Days to Die, яка не є самою інноваційною, але реліз її відбувся відносно нещодавно. У процесі гри на ультра пресеті графіки маємо приємні 80 середніх кадрів на секунду. Можливо у важчих локаціях будуть деякі просадки, однак на цей випадок є можливість і налаштування понизити чи активувати масштабування.

Далі в нас іде вже складніша по навантаженню Assasins Creed Shadows. Для отримання комфортного для гри рівня FPS ми обрали високі налаштування графіки та увімкнули DLSS у режимі «якість». Саме так маємо практично стабільні 60 кадрів на секунду, які інколи підскакують до 75-80, у моменти коли на екрані мінімум текстур та елементів для обробки. При цьому значних просідань чи підгальмовувань не спостерігається — ігролад приємний.

Для приємного занурення у Call of Duty Warzone можна рекомендувати ультра пресет графіки, при цьому DLSS переводимо у режим DLAA, для ще більшого покращення чіткості картинки. Отримуємо абсолютно комфортні для гри 75 середніх кадрів на секунду без просідань і інших негараздів. Але варто підмітити, що вже з переходом на «Екстремальні» налаштування, схоже, починається нестача відеопам’яті, що вже призводить до періодичних підгальмовуваннь і меншого комфорту під час перестрілок.

У одному з найпопулярніших шутерів Counter Strike 2 на новій важкій мапі з дощем і потягами при дуже високих налаштуваннях графіки маємо досить велике навантаження на відеобуфер, але це не заважає отримувати майже 180 середніх кадрів на секунду. На відкритих місцинах з димами інколи зустрічаються просідання в район 130 FPS, а показник дуже рідкісних подій опускаються до 58-ми, але це ніяк не відчувається під час гемйплею.

У не таку вже нову, хоча й доволі важку Cyberpunk 2077, що пережила дуже багато патчів для покращення оптимізації і підтримки нових технологій, можна грати з пресетом RT Medium. Однак для отримання плавної картинки доведеться додати DLSS у режимі Quality. Останнє не дуже сильно вплинуло на якість картинки, але надало можливість грати без просідань або посмикувань та зосередитися безпосередньо на геймплеї.

У менш вибагливому MMO-шутері Deadlock з найвищим пресетом графіки і DLSS можна додати у режимі DLAA. Усе це не заважає нам отримати 90 майже стабільних кадрів на секунду, авжеж трапляються і просідання в моментах, коли застосується багато індивідуальних можливостей персонажів або коли битва проходить коло волкера супротивника але нижче 70 кадрів не маємо. Гра ще не є в офіційному доступі і постійно оновлюється, тому вже з наступним патчем ситуація може змінитися як в позитивному так і в негативному напрямі.

У активній RPG Diablo IV на максимально можливому пресеті графіки з трасуванням променів щоб отримати приблизно 80 середніх кадрів на секунду, довелося підключити DLSS в режимі Quality. При цьому інколи лічильник підскакує майже до 130 кадрів, а може опускатися в район 60-ти. Тож грати дуже комфортно.

У нещодавно випущеному DOOM The Dark Ages, який використовує API Vukcan, можна грати на ультра-налаштуваннях, якщо прискорити рендер за допомогою DLSS у збалансованому режимі. Незважаючи на попередження системи про можливу нестачу відеопам’яті, усе одно маємо комфортні 60 FPS навіть під час сильного навантаження у важких сценах. Критичних просідань, статорів або підгальмовувань не спостерігається.

В Dragon Age The Veil Guard теж на ультра налаштуваннях маємо плавну та гарну картинку з стабільною частотою кадрів понад 70, якщо увімкнути DLSS в режимі Quality. Але варто зазначити, що інколи трапляються ледь помітні посмикування, котрі точно не є критичними для ігроладу.

Dying Light 2 і досі оновлюється та оптимізується, тому на RTX 3070 можна грати з пресетом графіки High Quality RT. Щоправда знову ж для отримання комфортної частоти оновлення екрану все ж потрібно застосовувати фірмовий апскейлер в режимі «Якість». Саме так нижче 60 FPS не бачимо, що дає можливість досить результативно тікати від зомбі.

А от The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered стає першою в цьому огляді грою, де є невиправні проблеми із плавністю на високих налаштуваннях графіки. Навіть якщо додати технологію інтелектуального масштабування DLSS у якісному режимі, чи ще продуктивніших. Все одно картина незмінна: спочатку ніби все добре з від 50 до 60 кадрів за секунду в середньому, але згодом стикаємося з критичними просіданнями і секундними фрізами. Схоже, це свідчить з таким пресетом не вистачає відеобуферу.

З пониженням графіки до середньої, але все одно з DLSS у положенні Quality, маємо вже більш плавну та наближену до комфортної зміну кадрів. Просідання все ж таки інколи трапляються, але вже не такі неприємні, лише до 48 FPS.

У королівській битві Fortnite ми вирішили навантажити графічний прискорювач по максимуму — обрали епічні налаштування та увімкнули апаратне трасування променів. Проте щоб отримати стабільні 60 кадрів на секунду без технологій апскейлінгу не обійтися, тому вмикаємо її у режим «Баланс». На якість картинки це не дуже впливає, а гра йде доволі плавно і видає мінімально необхідні для комфорту кадри.

У нещодавно оновленій версії гри GTA V на налаштуваннях Maximum RT навіть без використання технологій прискорення рендеру зображення у місті маємо абсолютно достатній для комфортної гри FPS. Тільки інколи, коли виїжджаємо на природу у густу рослинність частота кадрів може падати нижче 60-ти, але це не відчувається дуже критично, адже керування залишається чутливим. Отже оновлення GTA V відеокарта повністю подолала.

Заради цікавості ми вирішили запустити і графічно прокачану версію Half-Life 2 RTX. З’ясувалося це можливо лише з низькими налаштуваннями графіки та продуктивним режимом DLSS. Лише так вдалося отримати близький до приємного режим гри. До речі, тут, і у деяких інших важких іграх, в першу чергу на Vulkan, виникли проблеми з моніторингом - чи то особливості поточного драйверу чи вже потрошку підтримка старих прискорювачів згортається.

У досить вимогливу Horizon Forbidden West приємно бігати лише на високих налаштуваннях, та й то з DLSS у режимі Quality. Для дуже високого пресету катастрофічно не вистачає відеобуферу. А так маємо приблизно 70 кадрів на секунду, чого достатньо для приємного проходження. Щоправда під час активних дій інколи трапляються незначні посмикування, тож тендітним натурам може знадобитися подальше зниження якості.

На відміну від попередньої гри, Hunt Showdown 1896 запускається і на максимально можливих налаштуваннях, але комфортну частоту оновлення екрану вдається отримати тільки після активації DLSS у режимі «Якість». При цьому все одно частота кадрів помітно змінюється в залежності від того, куди ми дивимося та де знаходимося – від трішки більше 50-ти до понад 70 FPS на відкритих місцинах, та до сотні у приміщеннях..

І у Indiana Jones The Great Circle ми знов не змогли уникнути проблем з недостачею відеопам’яті. Отримати умовно прийнятного ігролад вдалося лише на середніх налаштуваннях, та й то із застосуванням масштабування зображення у режимі Performance. Так маємо хоча б 38-40 кадрів на секунду, які не виглядають досить комфортними та сильно плавними.

Однак перехід до DLSS в ультра продуктивному режимі з тим же пресетом графіки забезпечує вже аж 140 FPS. Проте картинка стає дуже не виразною, особливо страждає задній фон, який часом починає зливатися в єдине ціле. Отже чи варто використовувати такий режим апскейлінгу чи все ж краще знижувати налаштування?

Перевіримо ситуацію на низьких налаштуваннях. Тепер можна грати не просто у нативній роздільній здатності, а ще й покращити чіткість завдяки DLAA-згладжуванню. Так гра видає абсолютно комфортні 80 кадрів на секунду, а то й вище. В цілому, погравшись ще трохи з налаштуваннями, можна отримати кращу картинку з комфортною частотою кадрів.

Наостанок порівняємо усі три режими між собою та побачимо наочно різницю між різними налаштуваннями.

Рольова Kingdom Come Deliverance II на RTX 3070 може запускатися і з ультра налаштуваннями. Гра йде досить плавно, лише інколи є незначні просідання кадрів під час відображення великої кількості персонажів та об’єктів на екрані. Щоправда для отримання комфортної частоти кадрів довелося активувати апскейлер в якісному режимі. Тепер з задоволенням можемо відправлятися покоряти світ 15-го сторіччя.

Супергеройську Marvel Rivals спочатку ми запустили на високих налаштуваннях графіки. З таким пресетом частота оновлення екрану виявилася просто чудовою, аж вирішили додати DLAA-згладжування. Незважаючи на це, отримали стабільні 60-70 кадрів на секунду з не критичними просіданнями під час масового використання здібностей в бою.

Здавалося б, є запас і на ультра налаштування. Тепер вже DLSS доведеться використовувати за першочерговим призначенням - прискорення рендеру. Наприклад, режимі «Якість» маємо майже ті самі 70 FPS. Але грати не так комфортно, бо періодично виникають не зовсім приємні посмикування, про що свідчить і статистика дуже довгих кадрів. При цьому агресивніші режими апскейлінгу ніяк не виправляють цей недолік. Знову закінчилася відеопам’ять?

Приємна на око RPG No Rest for the Wicked показала себе з дуже гарної сторони — з пресетом графіки «Best Quality» та DLSS в режимі DLAA маємо достатній запас кадрів і не спостерігаємо артефактів або якихось ще проблем. Хіба що іноді повинні бути незначні фрізи, судячи з статистики дуже рідких подій, візуально та по відчуттях до ігри питань немає.

Інша, більш популярна, екшн-RPG Path of Exile 2 на максимально доступному наборі графічних налаштувань показує чудовий ігролад, навіть під час великої кількості ефектів та подій. Звісно якщо для більш стабільної частоти оновлення картинки застосувати функцію апскейлінгу в режимі «Якість».

У легендарній і важкій S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобилю маємо комфортний ігролад лише на високих налаштуваннях, та й то з допомогою DLSS в режимі якості. При цьому у важких локаціях, як то населені пункти з купою NPC, все одно спостерігатимуться просідання нижче 60-ти кадрів за секунду, а також деякі посмикування, хоча керування залишається приємним.

Заради цікавості, та маючи нагоду, зазирнули у дочасний доступ Soulframe. Тут на високому пресеті графіки був досить приємний ігролад без використання будь-яких прискорювачів. Так, інколи помітні деякі посмикування картинки, про що також свідчить лічильник дуже рідких подій, але сподіваємося до релізу оптимізацію підтягнуть.

Очікувано що Star Wars Outlaw стала досить важкою задачею для піддослідної відеокарти. Проте отримати приємний ігролад все ж таки вдалося на високих налаштуваннях графіки завдяки апскейлеру в режимі «Якість». І хоча у важких місцях чи при наявності щільної рослинності і фіксувалися деякі просадки частоти кадрів нижче 60-ти, загальні враження залишалися на висоті. А от важчі режими графіки графічному прискорювачу не по зубам через 8 ГБ VRAM.

Подивилися і на Steel Hunters від знаменитих «танкоробів», яка теж ще знаходиться у розробці. На епічних налаштуваннях навіть ніякі прискорювачі не знадобилися, хоча лічильник дуже рідкісних подій і вказує на частоту кадрів вдвічі меншу за середню, на практиці це ніяк не відчувається.

Для Stellar Blade можна рекомендувати дуже високий пресет графіки, адже і з активацією згладжування DLAA середня частота кадрів знаходиться на рівні 80-ти. При цьому інколи спостерігаються некритичні посмикування, на появу яких ніяк не впливають графічні налаштування.

Підсумки

Дивлячись на результати тестування, стає зрозуміло, чому навіть після майже 5 років з моменту релізу GeForce RTX 3070 ще залишається такою популярною і успішно конкурує й з новішими графічними прискорювачами.

Вона має достатньо технічних можливостей щоб запускати будь-які сучасні актуальні ігри. Більшість новинок і популярних хітів будуть доступні навіть на максимальних чи близьких до таких пресетах. І хоча відеокарта не має підтримки інноваційних технологій, що додалися у новіших поколіннях графічних процесорів, її відеочип все ще залишається достатньо потужним. Однак постійно зростаючі вимоги до об’єму VRAM вже зараз іноді стають проблемою і потребують зниження, часом помітно, налаштувань графіки. І це є головним недоліком. З іншого боку ці відеокарти і досі широко представлені в магазинах і мають відносно невисоку вартість, особливо вже бувші у використанні, що підтримуватиме їх популярність певний час.

Автор: Єгор Захар’єв