Збірка з GeForce RTX 5060 і Ryzen 5 7600X на «виріст» під Quad HD

Сьогодні своєрідною формулою комфортного знайомства з новинками гейм-індустрії можна вважати зв'язку із щонайменше 6-ядерного процесора Ryzen та відеокарти рівня GeForce RTX 5060. Саме така конфігурація від ASGARD A76X.32.S10.56.7469 й потрапила до нас на тестування. Втім, цікава вона не лише цим.

Усі інші комплектуючі тут підібрані із помітним запасом — складається враження, що вони розраховані вже на значно продуктивнішу систему з монітором роздільної здатності Quad HD щонайменше. Тож буде цікаво з'ясувати, як потягне «тимчасова» RTX 5060 новинки у таких умовах.

Компоненти ПК

Знайомство зі збіркою почнемо з корпуса ASUS A32 PLUS. Уже з першого погляду він дає зрозуміти, що перед нами система далеко не початкового рівня. Панорамний дизайн із двома загартованими скляними панелями відкриває чудовий огляд внутрішніх компонентів, а відсутність центральної стійки між фронтальним та боковим склом робить зовнішній вигляд ще більш цілісним і сучасним.

Втім, виробник подбав не лише про естетику. Корпус підтримує встановлення материнських плат зі зворотним розташуванням роз'ємів (так званий BTF), що дозволяє практично повністю приховати кабелі. Також передбачене встановлення відеокарт довжиною до 380 мм, процесорних кулерів висотою до 165 мм та найновіших систем рідинного охолодження зверху або збоку.

Для ефективної вентиляції заздалегідь встановлено чотири 120-мм вентилятори, при цьому корпус зможе вмістити в собі аж 10 пропелерів. А передня панель містить усі найпотрібніші роз’єми, включно з USB Type-C, які можуть похизуватися великими швидкостями передачі інформації.

Одразу привертає увагу й система охолодження ASUS MAX Gaming LC 360 ARGB LCD. Це одна з найновіших РСО компанії, обладнана 360-мм радіатором та трьома 120-мм ARGB-вентиляторами. Проте її головною особливістю став 2,8-дюймовий IPS-дисплей на водоблоці з роздільною здатністю 640×480 пікселів, який дозволяє виводити системну інформацію, власні зображення або анімовані GIF-файли через програму Armoury Crate.

Її помпа побудована на сучасній конструкції з високою продуктивністю, а вентилятори забезпечують хороший баланс між повітряним потоком, статичним тиском та рівнем шуму. Не забули й про зручність складання — вентилятори підтримують послідовне  підключення, що помітно скорочує кількість кабелів усередині корпуса.

Охолоджує вся ця краса AMD Ryzen 5 7600X. Незважаючи на те, що процесор вже належить до попереднього покоління Ryzen 7000, він і досі залишається одним із найкращих варіантів для ігрових систем середнього класу.

У його розпорядженні 6 ядер у 12 потоків на архітектурі Zen 4, базова частота становить 4,7 ГГц, а в Boost-режимі може досягати 5,3 ГГц. Також процесор отримав 32 МБ кеш-пам'яті L3, підтримку DDR5 та PCI Express 5.0, а заявлений TDP складає 105 Вт.

В парі з ним працює ASUS Dual GeForce RTX 5060 OC Edition, побудована на архітектурі Blackwell.

Всередині працює графічний процесор GB206, який налічує 3840 CUDA-ядер, по 120 текстурників та тензорників, 48 «ропів» та 30 RT-ядер. Відеокарта оснащена 8 ГБ пам'яті GDDR7, що працює на ефективній швидкості 28 Гбіт/с через 128-бітну шину, забезпечуючи пропускну здатність близько 448 ГБ/с. Базово GPU працює на частоті до 2280 МГц, тоді як бустова частота тут на 2% перевищує еталонну і сягає гарантованих 2535 МГц.

За охолодження відповідає фірмовий кулер із двома вентиляторами Axial-tech, які підтримують технологію 0dB та повністю зупиняються при невеликому навантаженні. Незважаючи на компактні розміри — трохи більше 22 см у довжину — карта займає 2,5 слота, отримала металеву задню пластину та один роз'єм живлення 8-pin PCIe. Для підключення моніторів доступні три порти DisplayPort 2.1b та один HDMI 2.1b.

Основою всієї системи стала ASUS B850 MAX GAMING WIFI зі надійним VRM, що функціонує за схемою 8+2+1 фази. Материнська плата побудована на сучасному чипсеті AMD B850, підтримує усі актуальні процесори з коробки, швидкісну оперативну пам'ять DDR5 обсягом до 256 ГБ, а також PCI Express 5.0 для відеокарти та одного з M.2-накопичувачів.

Не обійшлося без підтримки Wi-Fi 6Е, Bluetooth 5.4, мережевого контролера 2.5Gb Ethernet, а також фірмових технологій ASUS Q-Design, які значно спрощують складання та модернізацію системи.

Оперативну пам'ять представляє комплект Kingston FURY Beast DDR5-6000 обсягом 32 ГБ. Завдяки підтримці профіля AMD EXPO він «у пару кліків» запускається на швидкості 6000 МТ/с із таймінгами CL30. Саме такий режим роботи сьогодні вважається найбільш оптимальних для платформи AM5.

Для встановлення операційної системи та ігор призначений  Kingston NV3 обсягом 1 ТБ. Це, можна вважати, народний PCIe 4.0 x4 NVMe SSD із заявленою швидкістю читання до 6000 МБ/с та запису до 4000, чого цілком достатньо для швидкого запуску системи і сучасних ігор та повсякденної роботи.

Живить усю конфігурацію блок ASUS Prime 750W Gold. Він відповідає стандартам ATX 3.1 та PCIe 5.1, має сертифікацію ефективності 80 PLUS Gold, оснащений повністю модульною системою кабелів та має сучасний роз'єм для відеокарт 12V-2×6.

Потужності у 750 Вт для такої конфігурації більш ніж достатньо, ще й із непоганим запасом на майбутні оновлення, якщо не збирати станцію для польоту в космос!

Загалом конфігурація залишає неоднозначне, але дуже приємне враження. Назвати її ідеально збалансованою доволі складно, адже частина комплектуючих явно розрахована на відеокарту та процесор класом вище. Проте саме це й можна вважати одним із головних плюсів системи. Вже сьогодні вона повинна справлятися із сучасними іграми, а в майбутньому відкриває широкі можливості для апгрейду.

Прогрів  

Почнемо наші тести з прогріву системи.

У режимі спокою показники температури залишалися у нормальному діапазоні: 46 градусів на процесорі та трохи менше ніж 42 градуси на відеокарті. А систему взагалі нечутно.

Якщо ж навантажити процесор на повну, то його температура фіксується на приблизно 85 градусів по Цельсію, що є дуже непоганим показником. При цьому «водянка» у свою чергу все ж таки працює з помітним шумом, що стає своєрідним акустичним штрафом за низькі температури, у тому числі й інших компонентів. Проте за бажанням швидкість вентиляторів завжди можна «підкрутити» та налаштувати під свої вподобання.

Під час комплексного випробування важким FurMark процесор залишився на тій самій позначці. Відеокарта, у свою чергу теж приєдналася до процесу та грілася до майже 69 градусів, при цьому працюючи на частоті близько 2200 МГц. VRAM же зафіксувалася на  62 градуси.

Щодо температур в іграх, то тут процесор скидає аж 10 градусів нагріву — це також є заслугою потужної РСО. Відеокарта ж працює майже в такому ж самому температурному діапазоні з похибкою в 1 градус, проте  частоти роботи піднялися вже до рівня 2700 МГц. Щодо відеопам’яті, то вона теж нагрілася ще на декілька градусів.

Синтетика

Далі ми запустили набір синтетичних тестів, щоб повністю впевнитися у стабільності роботи ПК. Тож зараз ви можете подивитися на результати цих випробувань та, можливо, порівняти із власними системами або іншими конкурентами для покупки. У нас же не виникло зауважень до стабільності роботи ПК, та й результати тестів цілком очікувані.

Ігрові тести 

Ну і тепер до ігор. Оскільки система «на виріст» може відразу мати й відповідний монітор, то давайте подивимося: а чи вийде пограти із задоволенням на RTX 5060 у Quad HD? 

Почнемо з нової гри про молодого Джеймса Бонда, де загалом вдається комфортно пограти на високих налаштуваннях графіки із прийнятною частотою оновлення екрана. Щоправда, не зовсім «чесним» шляхом — цьому активно допомагають DLSS у режимі якості та двократна генерація кадрів. Саме нове покоління технологій масштабування та прискорення рендерингу, доступне для останньої лінійки відеокарт NVIDIA, допомагає більш слабким рішенням постояти поруч із «тяжами» серії.

Воювати проти ворожої команди у Battlefield 6 можна і на високих налаштуваннях без усілякої допомоги, а за потреби підняти FPS до бажаної планки можна спуститися по налаштуванням вниз або активувати апскейлер з генератором. 

Досить очікувано з Counter-Strike 2 також не виникає ніяких зайвих питань — на найвищих з доступних налаштувань «катка» на новій-старій Cache супроводжується майже 160-тю середніми кадрами за секунду. А використання будь-яких гранат майже ніяк не впливає на процес. Цікаво, а чи забирає трохи FPS новий ефект вибуху C4?

Crimson Desert доволі таки радує рівнем оптимізації, який дозволяє бігати рівнинами і містами з приблизно 60 FPS на лічильнику навіть на ультрах, а за стабільність відеоряду відповідатиме якісний DLSS. Також варто підмітити, що гра потребує приблизно 6 ГБ відеопам’яті. Чи то лише на стартових локаціях так, а згодом відеокарті стане тісніше?

За замовчуванням Cyberpunk 2077 запропонувала грати на пресеті графіки RT Low у парі з автоматичним DLSS, котрий ми все ж зафіксували як якісним. І, чесно кажучи, гра не надурила — всі локації долаються з достатньою плавністю, а апетит до відеопам’яті залишається якраз на потрібному рівні.

Щоб отримати схожий по відчуттям ігровий досвід, але вже на пресеті RT Medium, потрібно буде перевести роботу апскейлера у збалансований режим. Проте тут починає трохи відчуватися нестача відеопам’яті, яка виливається в незначні, але інколи відчутні, статери.

Якщо ж застосовувати ще й генератор кадрів, то найбільш оптимальним балансом між достатньою частотою оновлення екрану та терпимим інпутлагом стає саме трикратний режим. Таким чином лічильник середнього FPS майже подвоюється, а минулі посмикування зм'якшуються завдяки втручанню технології. 

Поринути у пригоди Сема Портера Бріджеса у другій частині Death Stranding можна й на дуже високих налаштуваннях графіки, обмежившись лише DLSS у режимі Quality. Втім, у найважчих сценах, зокрема під час появи на екрані масштабних бур, картинка оновлюється менше ніж 50 разів за секунду, і сказати напевно, скільки ще подібних епізодів чекає попереду, складно. Тож якщо такі моменти викликатимуть дискомфорт, завжди можна трохи підкоригувати графічні налаштування або вдатися до генерації кадрів.

Розщепити усіх ворогів на молекули у DOOM: The Dark Ages вдається при «Ультра Кошмарній» картинці у зв’язці із якісним апскейлінгом. Таким чином жодних нарікань щодо достатності FPS чи плавності ігроладу не виникає. Проте, щоб вміститися у 8 ГБ відеопам’яті довелося викрутити на мінімум текстурний пул.

Із пресетом High та DLSS у режимі якості Dying Light: The Beast загалом проходиться комфортно, а середньої частоти кадрів вистачає для динамічного паркуру та сутичок із зараженими. Втім, час від часу з'являються незрозумілі посмикування, природу яких однозначно визначити складно. Схоже, що проблема не у нестачі відеопам'яті, адже її використання не впирається у критичні значення. Не можна виключати, що це особливості оптимізації гри, реакція рушія на конкретну конфігурацію або ж вплив процесора в окремих сценах. Так чи інакше, на загальне враження від проходження ці мікрофризи впливають не критично, але увагу на себе все ж звертають.

Якщо ж з'явиться бажання завітати до вже трохи «втомленої» легенди жанру Battle Royale - Fortnite, то й тут система не підведе. На високих налаштуваннях графіки з якісним DLSS отримуємо близько 90–100 FPS, чого більш ніж достатньо для комфортної гри. Лише під час найзапекліших перестрілок у фінальних колах продуктивність може просідати ще на кілька відсотків, однак на загальному ігроладі це майже не позначиться.

Поганяти мальовничими просторами Японії у Forza Horizon 6 вдається без особливих проблем на Ультра графіці з трасуванням променів. Щоправда, гра наполегливо попереджає про нестачу 8 ГБ відеопам'яті для такого пресета, хоча на практиці це не заважає комфортно грати. Лише подекуди трапляються ледь помітні посмикування, які не надто впливають на загальні враження.

Навіть без будь-якої допомоги у вигляді масштабування чи генерації кадрів GTA V Enhanced демонструє дуже приємний результат навіть при максимальних налаштуваннях з трасуванням. У місті можна розраховувати приблизно на 70 FPS, чого більш ніж достатньо для комфортної гри. Традиційно найважчим випробуванням стають заміські локації з густою рослинністю, де частота кадрів місцями може просідати майже до 50 оновлень за секунду. Втім, під час швидких поїздок це майже не відчувається. А якщо захочеться повністю їх позбутися, завжди можна скористатися DLSS.

У Kingdom Come Deliverance II на ультра налаштуваннях вдалося отримати непогану продуктивність, якщо не нехтувати застосуванням якісного апскейлеру. Це дозволить бачити коло 65 кадрів за секунду в середньому, і лише під час пробіжок через табори ці показники можуть закономірно дещо знижатися.

Знаючи, на якому рушії працює Pragmata, ми одразу відмовилися від експериментів із трасуванням шляху й перевели практично усі повзунки у положення High. У парі з DLSS у режимі Quality та двократним Frame Generation це дозволило отримати повністю комфортний ігролад без відчутних компромісів. Єдине, чого тут дійсно хотілося б більше, — це відеопам'яті. Якби RTX 5060 мала трохи більший буфер, можна було б сміливіше експериментувати з важчими графічними налаштуваннями, не озираючись на можливі обмеження.

Ще одна жива легенда-батько жанру Battle Royale також не створює для системи жодних серйозних труднощів. На ультра налаштуваннях у роздільній здатності 1440p без будь-яких допоміжних технологій отримуємо стабільні 125 FPS. Залишається лише зовсім трохи погратися з окремими повзунками графіки — і можна повністю розкрити потенціал щонайменше 144-герцового монітора.

Навіть у такій вимогливій грі, як Resident Evil Requiem, вдалося вкластися у 8 ГБ відеопам'яті. Для цього, щоправда, довелося обмежитися Normal-пресетом трасування променів і скористатися вже звичним стартовим набором із DLSS Balanced та Frame Generation 2X. У такій конфігурації гра забезпечує комфортний ігролад, а візуально майже не виникає відчуття, що довелося піти на серйозні компроміси. Для RTX 5060 це виглядає чи не найоптимальнішим варіантом налаштувань.

Перший варіант проходження S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl в нашому тестуванні, підійде тим, хто прагне отримати максимум від графіки та готовий заради цього скористатися DLSS у режимі Performance разом із генерацією кадрів. Цей набір технологій дозволяє насолоджуватися епічною картинкою без відчутної втрати плавності, а лічильник FPS впевнено тримається вище сотні, що відчувається як впевнені 60-70.

Якщо ж у пріоритеті більш наближене до нативного зображення, варто перейти на якісний DLSS укупі з високими налаштуваннями, залишивши активною генерацію кадрів. Попри трохи нижчу продуктивність, запас FPS усе одно перевищує 100 кадрів/с. Тож вибір тут скоріше між максимальною чіткістю картинки та деталізованістю картинки, ніж між комфортною та некомфортною грою.

Пірнути у глибини Subnautica 2 можна на високих налаштуваннях графіки з DLSS у режимі якості. Така конфігурація забезпечує приємний баланс між якістю зображення та продуктивністю, дозволяючи комфортно досліджувати підводний світ. Хоча показник дуже рідкісних подій і натякає на окремі посмикування, під час реального проходження вони практично не відчуваються. Ігролад залишається цілісним та задовільним.

Наостанок, якщо захочеться знову вирушити у мандри разом із Ґеральтом та Плотвою, то навіть можна дозволити собі трасування променів. У парі з DLSS у режимі балансу гра забезпечує цілком прийнятний ігролад, а продуктивності вистачає для більшості ситуацій. Щоправда, технологія масштабування інколи все ж дається взнаки — час від часу можна помітити легкі артефакти на окремих текстурах і дрібних об’єктах. Втім, загалом це не заважає насолоджуватися пригодами у світі Відьмака.

Підсумки 

Як показало тестування, ця збірка залишає по собі доволі цікаве враження. Ідеально збалансованою її назвати важко, адже значна частина комплектуючих виглядає так, ніби вже сьогодні готова працювати з процесором і відеокартою класом вище. Але саме в цьому і приховується її головна перевага. Якщо зараз у центрі уваги знаходиться Ryzen 5 7600X та GeForce RTX 5060, то в майбутньому система практично безболісно дозволить перейти на значно продуктивніше «залізо» без необхідності змінювати основу ПК.

Окремої похвали заслуговує зовнішній вигляд. Панорамний корпус із двома скляними панелями, акуратне компонування та сучасний дизайн одразу створюють враження значно дорожчої системи. До того ж великий внутрішній простір дозволить без проблем встановити масивніші відеокарти чи інші компоненти під час майбутнього апгрейду.

Сподобалася і ASUS MAX Gaming LC 360 ARGB LCD. Так, назвати її найтихішою системою охолодження не можна — під максимальним навантаженням вентилятори вже добре нагадують про себе. Проте це плата за дуже ефективне охолодження, а головне — характер її роботи легко змінити, налаштувавши криву обертів під власні вподобання. І навіть після встановлення потужнішого процесора запасу її продуктивності точно вистачить.

Що ж до GeForce RTX 5060, то вона повністю виправдала очікування. Формально це відеокарта, орієнтована насамперед на Full HD, але сучасний набір технологій NVIDIA дозволяє впевнено почуватися й у Quad HD. Так, іноді доводиться шукати баланс між графічними налаштуваннями, DLSS та генерацією кадрів, а в окремих проєктах уже починають відчуватися обмеження 8-гігабайтного відеобуферу. Втім, загалом ігровий досвід залишається дуже приємним, навіть у найсучасніших важких ААА-проєктах.

У підсумку перед нами система, яка бере не лише поточною продуктивністю, а й запасом на майбутнє. Надійна платформа, якісні комплектуючі, привабливий зовнішній вигляд та широкі можливості для модернізації роблять її гарним вибором для тих, хто не планує міняти весь комп'ютер через кілька років, а хоче поступово оновлювати лише ключові компоненти.

А як вам така конфігурація? Чи залишили б RTX 5060 у цій системі, чи одразу дивилися б у бік потужнішої відеокарти?

Автор: Єгор Захар’єв