Тест відеокарти GeForce RTX 4090 Laptop 125W у ноутбуці ASUS ROG Zephyrus G14 2023 (GA402X)

Цього разу ми дізнаємось на що спроможна мобільна GeForce RTX 4090 з майже базовими «паперовими» характеристиками. Також буде цікаво перевірити, чи зможе вона потягнути 165 FPS у роздільній здатності 1440p в особливо важких сучасних іграх.

І це не просто наша забаганка. Саме такі параметри має дисплей ноутбука ASUS ROG Zephyrus G14, який оснащено піддослідною відеокартою.

Нашим глядачам вже давно відомо, що мобільні графічні прискорювачі можуть сильно відрізнятись один від одного за продуктивністю, навіть в рамках однієї моделі. Градація відбувається за допомогою TDP і, як наслідок, робочих частот. Чим більший перший тим вищі другі і навпаки. Також у цьому випадку велику роль грає система охолодження, яка за аналогією тим потужніша чим більше теплової енергії їй доводиться розсіювати.

Не так давно ми вже знайомили Вас з можливостями мобільної RTX 4090 на прикладі ноутбука ASUS ROG Strix Scar 17. Тут, завдяки потужному охолодженню, графічному прискорювачу дозволено споживати до 175 Вт і це навіть на 25 Вт більше рекомендованих лімітів енергоспоживання даної моделі відеокарти. Однак не у кожному ноуті GPU буде у таких комфортних умовах.

Тож нагадаємо про характеристики мобільної RTX 4090 з архітектурою Ada Lovelace, бо виглядають вони вражаюче: майже 10000 CUDA-ядер, по 304 текстурних модулів і тензорних ядер, 112 блоків ROP, 76 RT-ядер та 16 ГБ GDDR6 на 256-бітній шині з загальною пропускною здатністю 576 ГБ/с. Стандартний теплопакет становить від 120 до 150 Вт. Але в природі існують як більш так і менш вимогливі до живлення рішення. Наприклад, серія Max-Q задовольняється усього лише 80 ватами і може використовуватись у максимально компактних пристроях.

До нас же на тестування завітала 125-ватна версія у ноутбуці ASUS ROG Zephyrus G14. Тут базова частота GPU становить 1455 МГц при 100-ватному енергоспоживанні і 1505 МГц у бустовому 125-ватному. Тож цього разу подивимось на що спроможна така відеокарта у виконанні, близькому до «референсного».

Працює остання в парі з потужним 8-ядерним 16-потоковим AMD Ryzen 9 7940HS. Його робочі частоти знаходяться в діапазоні від 4 до 5,2 ГГц, а TDP стартує з 35 Вт і може бути підвищений до 54.

 

ОЗП набрана двома модулями SO-DIMM DDR5 по 16 ГБ на частоті 4800 мегатранзакцій за секунду.

М.2 SSD-накопичувач має ємність 1 ТБ і «спілкується» зі всіма іншими компонентами за допомогою інтерфейсу PCI-E 4.0 x4.

Тепер до конструктиву. І перше чим дивує цей ноут – компактність. Діагональ дисплею становить усього 14 дюймів при вазі 1,72 кг. Цікаво за чий рахунок цей бенкет, тобто чим такі потужні компоненти охолоджуються в такому невеличкому корпусі.

Відповідь – велика випарна камера, яка покриває майже 50% площі усіх елементів, що виділяють тепло. Доповнюють її два вентилятори з пиловими фільтрами та декілька радіаторів з тепловими трубками. Додаткові декілька градусів бере на себе рідкий метал, який використовується у місцях контакту радіаторів з гарячими поверхнями.

Що ж до якості збірки та матеріалів, то по цим параметрам пристрій однозначно заслуговує найвищі оцінки.

Більша частина конструкції виготовлена з якісного, чіпкого пластику, а кришка дисплею та частина нижньої поверхні металеві, що дуже позитивно впливає на загальну жорсткість конструкції.

Повертаючись до екрану можна сказати, що він теж доволі не простий і навіть окрему фірмову назву має - ROG Nebula HDR Display. В його основі лежить IPS-матриця зі зменшеними до 0,2 мм у діаметрі світлодіодами Mini LED. Завдяки великій щільності останніх, а це 504 незалежних групи, забезпечується мінімальний коефіцієнт розсіювання небажаного світла, що в свою чергу дозволяє отримати контрастність 100000:1 і, відповідно, високу якість відтворення HDR-контенту.

Порадує такий дисплей і геймерів своєю яскравістю, роздільною здатністю 2560 х 1600 зі співвідношенням сторін 16:10, частотою 165 Гц та часом відгуку 3 мс. А для професійного використання буде доречним 100%-й охват колірного простору DCI-P3.

За нашою суб’єктивною оцінкою, екран тут дійсно «маст хев» для поціновувачів яскравої, соковитої та контрастної картинки.

І ще, сам дисплейний блок має дуже цікаву конструкцію. Відкривається він на 180 градусів однією рукою і при цьому нижня його частина використовується як підставка. Завдяки такому розташуванню, між корпусом і поверхнею утворюється невеличкий простір для покращення вентиляції та більш зручного використання клавіатури під комфортним кутом.

Якщо ж подивитись на верхню частину дисплейної кришки, то тут можна знайти перфорацію з майже 15 тис отворів. Під ними, в залежності від модифікації, можуть розташовуватись або світлодіоди для системи міні-ігор AniMe Matrix, або блискучий голографічний відтінок.

Клавіатура пристрою має острівну конструкцію. Компактні розміри не дозволили розмістити тут цифровий блок клавіш та окремо виділені системні. Більш того, порізаними виявились клавіші-стрілки, яким залишили приблизно вдвічі менші за висотою розміри. Але є і позитив - чотири додаткові кнопки у верхній частині. На них можна «повісити» будь-які дії за допомогою фірмового програмного забезпечення. Ну і звісно ж у ноутбуці такого рівня не обійтись без гарної RGB-підсвітки.

На чому ж місця не економили, так це на тачпаді. Він тут має якісь аномально великі розміри на фоні робочої поверхні. З клавіш присутня тільки одна фізична, хоча віртуально їх дві.

Набір зовнішніх підключень складається з двох портів USB 3.2 Gen 2 Type-A, аналогічного за швидкістю Type-C з підтримкою дисплею, є card reader для microSD, стандартний «аудіоджек» та HDMI версії 2.1. Окремого ж фокусу заслуговує багатофункціональний Type-C USB 4, через який можна і дані ганяти швидко і монітор через DisplayPort підключити і батарею заряджати за допомогою power delivery.

Останнє на чому хочеться зупинитись – звукова підсистема. Завдяки наявності чотирьох динаміків, ноутбук може виводити об’ємний звук DolbyAtmos. А три вбудовані мікрофони оснащено «шумодавом» на штучному інтелекті. Тут можемо сказати тільки про позитивний досвід від реального використання.

Прогрів

Тепер подивимось на те, як справляється зі своїм основним завданням система охолодження.

Без суттєвого навантаження ми отримали досить високу температуру процесора – в середньому біля 65 градусів при 18-ватному енергоспоживанні. RTX 4090 грілась значно менше – до 43 градусів на GPU та до 50°C на VRAM.

Грузимо окремо CPU і впираємось вже в 95 градусів. При цьому моніторинг фіксує енергоспоживання за межами ліміту - до 65 Вт проти максимальних 54°C. Ситуація не нова для платформи AMD і вже сприймається як норма. Температури відеокарти підросли, але не критично – плюс 15 градусів на обох датчиках.

Міняємо фокус навантаження на графічний прискорювач і бачимо заявлені 125 Вт з короткостроковими стрибками до 135 при майже максимальних заявлених частотах GPU. На чипі фіксуємо температуру біля 78°C, відеопам’ять прогрілась на 2°C більше.

Останній тест – максимальна прожарка обох компонентів. У такому режимі RTX 4090 перетягує ковдру на свою сторону та споживає в середньому більше 100 Вт з максимумом біля 125 Вт. Нагрів при цьому суттєво не змінився у порівнянні з попереднім сценарієм. А от що змінилось, так це частота GPU, яка знизилась приблизно на 25%. Що ж до CPU, то йому залишився теплопакет від 30 до 40 Вт з помітно меншою робочою частотою. Грівся він за таких умов дещо менше - до 90 градусів.

Ігри

Як і було анонсовано на початку, в іграх тестувати ноутбук будемо в популярнішій роздільний здатності 1440p, щоб результати були цікавіші широкій аудиторії, а також спробуємо отримати оптимальний для 165-герцогого екрану FPS.

Нажаль, сходу отримати цільову частоту у жадібній до продуктивності відеокарти Alan Wake 2 нам не вдалося. З високими графічними налаштуваннями ми отримали 75 FPS на середньому лічильнику кадрів з увімкненим «якісним» DLSS. Грається в принципі комфортно, але хотілось би більшого.

Сказано-зроблено. Вмикаємо генератор кадрів і знижуємо до мінімуму якість картинки та апскейлера. В результаті отримуємо середніх 150 FPS що вже дуже близько до цілі. Геймплей відчувається значно плавнішим, але ціною помітного погіршення графіки та чіткості, хоча й не критичного.

Ще один тест, але тепер вже з трасуванням променів на високому пресеті. Ввімкнені і фрейм-генератор і масштабування зображення в «збалансованому» режимі. Нажаль, чуда не трапилось і ми отримали приблизно той самий ігролад як і в першому тесті.

А от у Apex Legends вже можна сказати: «перший пішов». На ультра якісній графіці ми спостерігали не тільки частоту у 165 FPS, а навіть вищу – біля 230. Геймплей хоч і супроводжувався невеличкими підтупами, але з часом їх кількість помітно зменшилася. Можливо це якось пов’язано з оптимізацією шейдерів, яка при першому запуску гри, з якихось причин, не відбулася.

Пограти у Baldur’s Gate 3 на найважчих налаштуваннях можна з середньою частотою біля 115 FPS. При цьому помітити просідання нижче сотні майже неможливо. Так, до 165 ще далеко, але й за таким умов неспішний геймплей цієї гри відчувається приємним. Ще б розробники ігролад трішки підшаманили, було б взагалі класно.

А чи вдалось нам досягти цільової частоти на мінімалках? Нажаль ні. Моніторинг зафіксував середніх 145 кадрів, що в принципі непогано, але зовсім не має сенсу у порівнянні з попереднім забігом з якіснішою картинкою.

Другим шутером, котрий зміг, був Counter-Strike 2. Навіть на дуже високому пресеті графіки піддослідний ноутбук спромігся вижати більше 220 FPS по середній частоті кадрів. Але не обійшлося і без негараздів. Час від часу, на початковому етапі гри, траплялись помітні і неприємні посмикування. Через пару матчів частота їх виникнення ставала меншою, проте ідеально плавного ігроладу нам отримати так і не вдалося.

У важкому Cyberpunk 2077 з Ultra якісною графікою мова йде не те що про 165 FPS, а хоча б про стабільні 60. Моніторинг зафіксував середні 69 кадрів з помітними просіданнями до 50. Також геймплей супроводжувався неприємними посмикуваннями, хоча частота їх виникнення не була критичною.

За допомогою генератора кадрів, «збалансованого» DLSS та Low пресету графіки пробуємо змінити життя у неоновону місті на краще. І Ви знаєте, результат у підсумку вийшов непоганий – 170 FPS на середньому лічильнику. При цьому відеоряд ми отримали значно плавніший ніж у попередньому тесті, а от неприємні посмикування так нікуди і не ділись.

Якщо ж додати до ігрового процесу топове трасування променів і підвищити графіку знову до максимальної, то можна отримати приблизно такий самий геймплей як і у першому сценарії. У даному випадку збільшене навантаження від променів повністю компенсує фрейм генератор. Цікаве спостереження.

У найякіснішому пресеті Diablo IV до цільової частоти хоча б по середньому лічильнику не вистачило лише 10 FPS. Та й так грати комфортно навіть зі звичною купою проблем ігроладу у випадкових місцях локацій.

А щоб отримати бажані 165 FPS і вище достатньо просто увімкнути DLSS у «якісному» режимі, або генератор кадрів. До речі останньому в цій грі рекомендуємо віддавати все ж менший пріоритет, бо з ним картинка на екрані стає менш стабільною через артефакти, хоча й трішечки чіткішою.

Епічні налаштування Fortnite ноутбук не здатен витягнути на максимальній частоті дисплея. Середня склала 110 FPS без помітних оку занурювань нижче сотні. Відеоряд все ж далекий від ідеального, проте грається нормально.

Щоб спробувати у Fortnite отримати цільову частоту хоча б за середнім лічильником, треба знизити якість картинки до середнього або мінімального пресету графіки. Та й так стабільні 165 FPS не витримуються і можуть траплятись просідання до 140.

На високих налаштуваннях з масштабуванням зображення FPS ще нижчий, то ж і тут досягти бажаного результату не вдалося.

Додавання до епічної картинки технології Nanite знижує продуктивність гри майже вдвічі у порівнянні з першим сценарієм. При цьому у новій главі, помітити суттєве візуальне покращення від цього дуже важко, на відміну від попередньої. Пограти можна з комфортом, хоча інколи FPS злегка перетинає позначку 60-ти кадрів.

Навіть потужний спорт-кар не допоміг нам набрати достатньо високу швидкість у Forza Horizon 5. Середній лічильник кадрів нарахував біля 115 FPS без суттєвих просідань. Але як же гарно виглядає картинка на екстремальному пресеті графіки та й грається, в цілому, добре.

Пробуємо додати газу за допомогою фрейм-генератора та DLSS у режимі «якість». Вдається чудово і середня частота кадрів підіймається до позначки у майже 180 FPS. При цьому навіть помітних занурювань під 165 не спостерігається. Ігролад плавний та комфортний.

Remnant 2 на найважчих налаштуваннях виглядає дуже автентично. Але й потужностей вимагає високих. Швидкодії 125-ватної RTX 4090 вистачило на 70 FPS з помітними просіданнями у район 60. Геймплей увесь час переслідували то посмикування, то підфризи. Грати можна, але на цьому все.

На диво приємною залишається картинка на середніх налаштуваннях графіки. І навіть «ультра продуктивне» масштабування зображення не сильно псує місцеві гнітючі пейзажі. З задіяним генератором кадрів продуктивність злітає майже до небес – середніх 175 FPS з помітно плавнішим відеорядом у порівнянні з попереднім тестом. Просідання нижче 165 фіксуються моніторингом, але вони не сильно впливають на достатньо комфортний ігровий процес.

Насолодитись приємною прогулянкою по віртуальній, але дуже реалістичній лісовій стежці «Sons of the Forest» можна з достатньо високою частотою біля 90 FPS. Негаразди ігроладу іноді трапляються у вигляді посмикувань, але в таких місцях радимо уявляти, що то вилетіла пташка і просто йти далі.

Тепер спробуємо суттєво підвищити продуктивність за допомогою дуже низьких налаштувань. На мінімалках Sons of the Forest виглядає зовсім сумно. Деталізація одним кліком мишки телепортується на добрий десяток років назад і так само швидко зникає будь-яке бажання запускати гру з такими параметрами. А що зовсім дивно, так це мінімальний приріст продуктивності у 10 FPS, який ми отримали завдяки цій маніпуляції.

Вже ні для кого не секрет, що Starfield на ультрах може дуже швидко приземлити будь-який сучасний графічний прискорювач. І мобільна RTX 4090 на базових частотах не стала виключенням. З «якісним» DLSS вона ледь-ледь змогла забезпечити 63 FPS на середньому лічильнику кадрів із зануреннями нижче 60, посмикуваннями та підтупами.

Кардинально змінити ситуацію допоможе Low пресет графіки в купі з максимально продуктивним апскейлером та генератором кадрів. Швидкість оновлення картинки зростає більш ніж у два рази з помітно плавнішим відеорядом. Досягти стабільних 165 FPS не вдалося, але дякуємо і на тому.

The Last of Us Part I теж виявилась занадто вимогливою для героїні огляду на Ultra-графіці. Під час пробіжки містом моніторинг зафіксував середніх 75 FPS, а ми змогли помітити невелику кількість посмикувань. Проте грається в таких умовах достатньо комфортно.

На мінімалках вдалося підвищити частоту до майже 110 FPS, але до цільових 165 було ще далеко. І в цьому випадку вузьким місцем, судячи з моніторингу, виявився процесор. Аж надто великим було його завантаження під час тесту.

Зрозуміло, у рідній роздільній здатності екрану результати будуть трішки гіршими, але зовсім не критичними, десь на 5-10%, а у самих складних випадках на 15, що в цілому не змінює враження від гри.

Підсумки

Що ж у підсумку можна сказати про мобільну 125-ватну GeForce RTX 4090? В принципі, вона спроможна тягнути абсолютно усі сучасні ігрові проекти на максимальних графічних налаштуваннях з фреймрейтом близьким до 60 FPS і вище у Quad HD.

Якщо ж погратись з налаштуваннями, DLSS та генератором кадрів, то у більшості випадків можна розраховувати на номінальну частоту встановленого у піддослідний ноутбук дисплею - 165 Гц. При цьому деякі онлайн ігри взагалі не потребували цих маніпуляцій на найважчих пресетах, а деяким до цільової частоти не вистачало лише DLSS, або фрейм генератору, або і того і іншого одночасно.

Якщо цього замало, то можна звернути увагу на більш потужні версії однойменної відеокарти у складі важчих ноутбуків і отримати в результаті або вищій FPS, або більш якісну картинку.

ASUS ROG Zephyrus G14 у першу чергу здивував своєю компактністю. Використання великої випарної камери в поєднанні з рідким металом дозволило впхнути топові комплектуючи, хоч і зі зменшеним TDP, у– фантастика та й годі. Не менш вражаючим генератором позитивних вражень виявився універсальний дисплей, який разюче виділяється серед аналогів. На практиці, його контрастна IPS-матриця на Mini LED-ах дійсно гарно виглядає як в темряві так і при яскравому світлі. При цьому кольорова гама має максимально широкий діапазон, а швидкість цілком достатня навіть для динамічних ігор. Не залишив байдужими і стильний дизайн ноутбука, який можна знайти не тільки в чорному, а й в білому кольорі. Яскравою ж вишенькою на торті став комплект поставки, в який входить фірмовий чохол, геймерська мишка ROG Impact, та аж два блоки живлення.

Автор: Олексій Єрін