up
ua ru
menu

msi-achieve_a_new_level_of_cool-banner-160x600.jpg

GOODRAM-SSD-Iridium-PRO.gif

logo minifile

::>Моддінг > 2009 > 12 > ...

Версія для друку
Переопублікувати статтю

25-12-2009


rss

Комп’ютерний корпус з дерева своїми руками. Частина 1: «Повітря»

Вступ

Мо́ддінг  (англ. modding, походить від слова modify — модифікувати, змінювати) — внесення креативных змін в апаратне забеспечення комп'ютера.

Принаймні так вважає Вікіпедія, однак для тих «запеклих» користувачів настільних комп'ютерів, які хоч раз спробували внести зміни в «своє дітище», моддінг став чимось набагато більшим, ніж взагалі «зміна зовнішнього вигляду».  Власне спочатку слід спробувати довідатися причини, через які скромний користувач вирішує самоособисто внести зміни. В архіві нашого сайту є дві вкрай цікаві статті: «Саморобна система охолодження для Radeon HD 4850» і «Моддінг корпусу з метою поліпшення вентиляції та зменшення шуму». В обох випадках мета була одна: «створення ефективного і тихого повітряного охолодження без суттєвих капіталовкладень», - і її заперечити досить складно. Адже нерідкі на сьогоднішній день випадки, коли користувачі взагалі не можуть вибрати відповідний їм, наприклад, корпус, оскільки його начинка вже є в наявності і експлуатується вже не один місяць, але в наслідок недостатньої (а нерідко і невірної) системи вентиляції «старого» корпусу ця начинка нагрівається до межі температур, і штатні системи охолодження самих гарячих елементів (процесор, відеокарта) починають працювати на повну потужність. У підсумку це приводить до того, що, здавалося б, далеко не дешевий системний блок перетворюється в самий справжній «пилосос» з відповідним ревінням турбін. Відкриття бічної кришки корпусу хоч і врятує вміст від перегріву, однак зводить на «НІ» весь естетичний вигляд, не кажучи вже про те, що працюючий корпус у такому вигляді являє собою вогнище травматизму та підвищує шанси втратити дорогі комплектуючі внаслідок необережного руху або витівок малолітньої дитини.

Придбання спеціалізованого корпусу, наприклад, Packard Bell ipower GZ-FA1CA-ASS, може вирішити дану проблему, але ж не завжди вдається підібрати саме бажане із запропонованого в крамниці, та і звісно, спеціалізовані корпуси далеко не дешеві і нерідко їх вартість перевищує ціну процесора або відеокарти. Такі розтрати не кожному по кишені. Саме завдяки відомості вищевикладених факторів і народжуються моддінгові корпуси, що уявляють собою попросту доробку та/або модернізацію вже наявних корпусів з проектною системою вентиляції. До того ж, у цьому випадку автор такого мануфактурного корпусу може без обмеження додати креативного вигляду, який нерідко вражає навколишніх своєю індивідуальністю та неповторністю. Яскравими прикладами є наступні творіння, підібрані на спеціалізованому інтернет-ресурсі http://www.casemods.ru/:

Мета цієї статті – показати у вигляді хронологічної повісті одного випадку, що моддінг комп'ютерного заліза не є щось «заумне», доступне тільки для дипломованих інженерів-техніків, і на прикладах довести його перспективність, доступність і, звісно, простоту. Читачі зможуть знайти вирішення проблем, які стояли перед ними в минулому. Більш того, всі представлені зміни будуть супроводжуватися відповідними тестами для оцінки зміни нагрівання, продуктивності та побічно - рівня шуму. По можливості, будуть вказані затрачені на модернізацію кошти і де можна придбати відповідні компоненти в різних містах. Більш того, бажаючі зайнятися моддінговим ремеслом самостійно, зможуть знайти  навіть креслення, на базі яких, без особливих зусиль, можливе проектування та створювання свого, ексклюзивного, призначеного саме для певної конфігурації комп'ютера, корпусу з набором необхідних функцій або ж повторити запропоноване.

Передісторія

Перелік комплектуючих, які будуть брати участь у представленому мод-проекті формувався не одразу, а еволюційно протягом чотирьох років. Спочатку (2004 рік) системний блок мав наступну начинку:

  • процесор Intel Pentium 4 540j;
  • материнська плата Intel D915PCY;
  • відеокарта ASUS EAX600XT;
  • одна планка пам'яті типу DDR2 об'ємом 1024 МБ, що працює на ефективній тактовій частоті 533 МГц.

Однак тоді планувалося купити не стільки настільний комп'ютер, скільки цілий комплекс побутової електроніки на базі персонального комп'ютера, тому додатково в системний блок входили: CD-ROM Sony CDU5261; DVD-RW Sony D22A; FLOPPY Sony MPF920-Z/CU1; HDD Seagate ST3200822AS; TV-TUNER AverMedia 305; SOUND CARD Creative Audigy 2 ZS. Сам корпус же був 3R System - Neon Light PRE. Монітор і комплект акустичних колонок були відповідними: LG 920P і Creative Inspire TD 7700.

Після покупки все частіше піднімалося питання: «А чи коштував даний мультимедіа комплекс божевільних витрат, витрачених на його придбання, може щось було підібрано невірно?». Продуктивності відеоадаптера звісно не вистачало, оскільки монітор професійного рівня міг працювати на роздільній здатності 1600*1200 при частоті відновлення екрану 85 Гц, а популярні на той час ігри (наприклад, DOOM 3) пред'являли досить серйозні вимоги до вмісту системного блоку (особливо до відеокарти) навіть за сучасними мірками. Мрія про «самий-самий» танула на очах. Згодом була перечитана велика кількість оглядів комп'ютерних комплектуючих і, на жаль, не зовсім уважно. В 2007 році був зроблений апгрейд (заміна деяких компонентів на більш продуктивні).

Відеоадаптер був замінений на вкрай перспективний (, що тільки стартував у продажі) ASUS EN8800GTS/HTDP/512M, який являв собою ні що інше, як «референсний» PNY GeForce 8800 GTS 512, тільки з наклейками ASUS. У зв'язку зі зростаючими вимогами до споживаної потужності системи, комплектний від корпуса блок живлення Dinamic стандарту ATX 1.3 потужністю 300 Вт був замінений на PowerLux PL-550PFC-DF.  На жаль, 2007 рік ознаменував масовий перехід з одноядерних процесорів на двоядерні. Звісно, більшість ігор початково розроблялися для саме двоядерних процесорів, а наявний в системі Intel Pentium 4 540j взагалі був не здатний забезпечити потрібний рівень продуктивності. Не рятувало навіть доповнення оперативної пам'яті до 3 ГБ ще однією планкою ємністю 1024 Мб і двома 512 МБ. Ситуація виглядала саме таким чином, що «гроші були витрачені вкрай безграмотно». Починаючи з весни 2008 року, напевно більше через необхідність, ніж «за бажанням» досить уважно перечитувалися всі статті та огляди на відповідних сайтах. Саме в той час вперше довелося «познайомитися» і з сайтом www.EasyCOM.com.ua, який вразив своєю масштабністю та кількістю оглядів. Кожна материнська плата, відеокарта, процесор та інші комплектуючі, які були присутні в продажі, були детально описані, начебто це була ексклюзивна і неповторна «новинка». Особливо було до нагоди порівняльне динамічне тестування процесорів і відеокарт з аналогічними моделями, не залежно від класу, покоління або цінового діапазону. До літа 2008 було ухвалене рішення без спішки, планомірно створити досить нестандартну систему, яка б не коштувала божевільних грошей, припускаючи використання в ній максимальної кількості нині наявних комплектуючих, але мала таку обчислювальну потужність, яка б відповідала сучасним вимогам і мала «резерв на майбутнє». Орієнтація такої системи була саме для ігор, перегляду відеоконтенту та прослуховування аудіо. Єдиним раціональним рішенням даного завдання було створення на базі спеціалізованої материнської плати і чотирьохядерного процесора – SLI-системи. Тобто для посилення обчислювальної потужності відеосистеми було прийняте рішення не змінювати відеокарту, а доповнити комп'ютер ще однією такої ж (за принципом організації SLI-систем). Оскільки на той час не було особливо коштів, а час популярності GeForce 8800GTS 512  зменшувався та чекати не було сенсу, тому що вже через півроку в продажі ASUS EN8800GTS/HTDP/512M можна було і не знайти, було прийняте рішення, в першу чергу, купити другу відеокарту не маючи відповідної материнської плати. Спочатку 2009 року був куплений вже і процесор Intel Core 2 Quad Q9550 і дві планки оперативної пам'яті OCZ Titanium OCZ2T800IO1G, залишалося тільки вибрати материнську плату. Як виявилося, на той час бурхлива фінансова криза повністю прибрала всі новинки з прилавків крамниць, і вибір SLI-сумісної материнської плати (які і без того були рідкістю) став вкрай складним завданням. Взагалі, вибір стояв тільки між ASUS P5N-T Deluxe і ASUS P5N-D. Звісно ASUS P5N-T Deluxe мала на порядок кращі можливості, ніж другий варіант. Взяти хоча б систему живлення процесора, адже використовуватися буде саме чотирьохядерний Intel Core 2 Quad Q9550, що славиться своїм високим енергоспоживанням і нагріванням. Однак випадок розпорядився сам. Поки ухвалювалося рішення, материнська плата ASUS P5N-T Deluxe взагалі зникла з крамниць. Залишився всього один варіант ASUS P5N-D.

Оскільки материнська плата ASUS P5N-D випускалася виробником у досить обмеженій кількості, вона вчасно не потрапила на тестування, тому хочеться про неї розповісти хоч двома словами зараз. Заснована вона на зв'язці системної логіки NVIDIA nForce 750i SPP + NVIDIA nForce 750i MCP + NVIDIA nForce 200. Сумісна плата з усіма процесорами під роз’єм Socket LGA 775, включаючи чотирьохядерні моделі на ядрі Yorkfield, виконані по 45-нм техпроцесу. Материнська плата має два слоти PCI-E x16 v2.0, які здатні працювати одночасно в повноцінному режимі х16 + х16. Останнє, власне і є «родзинкою» даної плати, оскільки північний міст NVIDIA nForce 750i SPP має всього 16 ліній PCIe, а для реалізації підтримки повношвидкісних двох портів PCI-E x16 v2.0 їх потрібно 32. Отож, додаткова мікросхема NVIDIA nForce 200 здатна розширити кількість ліній PCIe і прискорити передачу інформації між відеокартами, не передаючи її через чіпсет і процесор, а направляючи по призначенню одразу. Більш докладну інформацію про набір системної логіки NVIDIA nForce 750i SLI можна довідатися розглянувши наступну схему:

Також на платі реалізовано два слоти PCI v2.2, один PCI-E x1, чотири слоти DIMM з підтримкою пам'яті стандарту DDR2 з частотою 800/677/533 МГц. Набір портів на платі для периферійних пристроїв введення-виводу наступний: один IDE на два пристрої, один роз’єм Floppy, чотири SATA-порти, дві USB колодочки на чотири порти, один порт IEEE 1394a, коннектор виходу S/PDIF. Плата має 24-контактний роз’єм живлення і чотирьохконтактний роз’єм ATX12V додаткового живлення процесора. В куті є колодочки для підключення фронтальної панелі, навушників, мікрофона. На інтерфейсну панель виводяться чотири USB-порта, один IEEE 1394a, шість входів/виходів звукового кодека, один оптичний аудіо вихід, один коаксіальний аудіо вихід, мережний LAN (RJ45), два PS/2 для підключення миші і клавіатури, а також по одному послідовному та паралельному порту. Кількість вентиляторів, що підключаються, до материнської плати обмежується чотирма, включаючи процесорний чотирьохконтактний.

Інженери компанії ASUS підійшли до розташування елементів материнської плати P5N-D досить зухвало. Незважаючи на те, що стандарт ATX припускає на материнській платі до семи слотів розширення, у випадку ASUS P5N-D їх було реалізовано всього шість, тим самим відстань від процесорного роз’єм до першого слота розширення була збільшена на 22 мм. Цього цілком вистачило для розташування чіпів північного мосту NVIDIA nForce 750i SPP і так званого «східного мосту» NVIDIA nForce 200. Враховуючи їх тепловиділення, вони були прикриті масивним радіатором.

Для більш ефективного відводу тепла в комплекті з материнською платою поставлявся вентилятор.

Розміри такого «карлика» 70х70х10 мм. (Д.Ш.В.), а швидкість обертання крильчатки при живленні 12 В - 3800 об/хв. На практиці це досить гучне «створення», однак опції BOIS дозволяють використовувати останній у трьох режимах, які відповідають 3800; 3000; 2600 об/хв.

Більш докладну інформацію про комплектацію та характеристики можна побачити у відповідній таблиці, або на офіційному сайті:

Специфікація материнської плати ASUS P5N-D:

Виробник

ASUS

Модель

P5N-D

Чіпсет

NVIDIA nForce 750i SLI

Процесорний роз’єм

LGA775

Підтримувані процесори

Intel Core 2 Quad / Core 2 Extreme / Core 2 Duo / Pentium Extreme / Pentium D / Pentium 4
Підтримка сімейства 45-нм CPU

Системна шина, МГц

1333 /1066 / 800 / 667 МГц

Використовувана пам'ять

DDR2 800/667/533 МГц

Підтримка пам'яті

4 x 240-контактних DIMM двоканальної архітектури до 8 ГБ

Слоти розширення

2 x PCI-E x16 з підтримкою NVIDIA SLI
2 x PCI-E x1
2 x PCI 2.2

Scalable Link Interface (SLI™)

Підтримує дві однакові NVIDIA SLI-Ready відеокарти в режимі x16

Дискова підсистема

Південний міст nForce 550 SLI підтримує:
1 x Ultra DMA 133/100/66
4 x Serial ATA 3.0 Гб/с підтримка SATA RAID 0, 1, 0+1, 5, JBOD

IEEE 1394

Контролер VIA VT6038P
2 порту IEEE 1394a

LAN

Мережний гігабітний LAN-контролер Marvell 88E1116 з підтримкою AI NET 2

Живлення

24-контактний роз’єм живлення ATX
4-контактний ATX12V роз’єм живлення

Охолодження

Масивний радіатор для охолодження північного мосту NVIDIA nForce 750i SLI і чіпа розширення PCI-E NVIDIA nForce 200 з комплектним вентилятором, а також  фірмовий радіатор для охолодження південного мосту NVIDIA nForce 570 SLI

Роз’єм для вентиляторів

1 x CPU
3 x корпусних вентиляторів

Зовнішні порти I/O

2 x PS/2 порт для підключення клавіатури і миші
1 x S/PDIF вихід (коаксіальний + оптичний)
1 x IEEE1394a
4 x USB 2.0/1.1 порти
1 x LAN (RJ45)
6 x аудіо портів ( для 8 канального звуку)

Внутрішні порти I/O

4 x USB
1 x FDD
4 х SATA
1 x IDE
1 x IEEE1394a
1 х COM
1 х LTP
1 х CD вхід
роз’єм системної панелі

BIOS

8 Mb Flash ROM, Award BIOS, PnP, DMI2.0, WfM2.0, SM BIOS 2.3, Multi-language BIOS

Можливості розгону

Зміна частоти: FSB, PCI-Express, пам'яті.
Зміна напруги на: процесорі, пам'яті, шині FSB, північному мосту, південному мосту і т.ін.

Фірмові технології

ASUS EPU (Energy Processing Unit)
ASUS 4-фазний стабілізатор живлення 3 покоління
ASUS AI Nap
ASUS AI Direct Link
ASUS Stack Cool 2
ASUS Q-Fan 2
ASUS Audio 2
ASUS Noise Filter
ASUS Q-Shield
ASUS Q-Connector
ASUS O.C. Profile
ASUS EZ Flash 2
ASUS MyLogo 3
ASUS AI Booster Utility
Precision Tweaker 2
ASUS C.P.R. (CPU Parameter Recall)

Комплектація

Інструкція і посібник користувача
1 x турбінний вентилятор
4 x SATA кабелів
1 x SATA перехідник живлення
1 x UltraDMA 133/100/66 кабель
1 x FDD кабель
1 x ASUS Q-Connector (USB, системна панель, IEEE1394a)
1 х модуль з двома портами USB2.0 і портом IEEE1394a
ASUS SLI міст
DVD з драйверами
Заглушка ASUS Q-Shield

Форм-фактор Розміри, мм

ATX 12"x 9,6"
305 x 245

Сайт виробника

http://www.asus.com/

Варто кілька слів приділити і системі живлення процесора. Виконана вона по чотирьохфазній схемі, однак слід розуміти, що «фази бувають різні». Ось, наприклад, як виглядають аналогічна системи живлення:

На фотографії ліворуч зображена материнська плата ASUS P5Q SE у якої також система живлення чотирьохфазна, однак слід відзначити, що кількість силових транзисторів у плечі однієї фази рівно двом. У материнської плати GIGABYTE GA-EP41-UD3L (на фотографії посередині) знову четирьохфазна система живлення, але кількість силових транзисторів на плечі вже не два, а три. Ну і розташована на фотографії праворуч материнська плата GIGABYTE GA-EP45-UD3 має шестифазну систему живлення, але, як і в попередньому випадку, число силових транзисторів на плечі рівно трьом. Справа в тому, що кількість силових транзисторів в одній «фазі» і загальне число фаз у системи живлення процесора прямо пропорційно максимальній потужності, яку може «видати» ця система живлення. І якщо споживач (процесор) буде споживати таку потужність, яка буде межувати з максимально можливою, яку в стані забезпечити система живлення процесора, то остання буде в найкращому разі сильно нагріватися, що, безсумнівно, позначиться на терміні служби як материнської плати, так і процесора. Інженери компанії ASUS зробили «хітріше». Число фаз хоч і обмежили чотирма, але на кожне плече встановили по чотири силові транзистори, що свідчить про схильність до серйозних навантажень. Оцінити більш точно систему живлення материнської плати ASUS P5N-D украй складно, але передбачається, що вона розрахована на потужні чотирьохядерні процесори з деяким запасом, і власне, цей запас можна, у теорії, реалізувати для забезпечення зрослого енергоспоживання розігнаного чотирьохядерного процесора. На «скільки» розігнаного – покаже практика.

Про функціональність BIOS також особливо казати не доводиться. Оверклокерські можливості (які в основному цікаві) обмежуються зміною частоти опорної шини FSB від 133 до 750 МГц (щоправда представлений цей параметр не звичним FSB, а QDR, тобто FSB x 4), шини PCI-E від 100 МГц до 131 МГц, частоти роботи пам'яті від 400 МГц до 2600 МГц, зміною множника шини HT, що з'єднує північний міст і південний, від х1 до х8, а також зміною таймінгів оперативної пам'яті, як основних, так і додаткових. Змінити напругу живлення можна на наступних елементах: процесорі від 0,83125 В до 1,6 В; оперативній пам'яті від 1,85 В до 3,11 В; північному мосту NVIDIA nForce 750i SPP від 1,2 В до 1,76 В; південному мосту NVIDIA nForce 750i MCP від 1,5 В до 1,86 В; шині НТ від 1,2 В до 1,96 В.

Підсумувавши побіжний огляд материнської плати ASUS P5N-D можна зробити короткий, але чіткий висновок. Дана материнська плата має все необхідне для побудови високопродуктивної SLI- системи з повноцінним підключенням двох відеоадаптерів за схемою х16 + х16 і використанням самих продуктивних процесорів сімейства Intel Core 2 Quad. Проте, незважаючи на майже флагманські функції, ASUS P5N-D не має «нічого зайвого», тобто кількість додаткових контролерів розширення мінімальна, передові технології компанії ASUS не застосовуються в повному обсязі, а кількість додаткових радіаторів зводиться до мінімуму. Все це, звісно, вплинуло на кінцевій вартості продукту. Куплена материнська плата була в лютому місяці 2009 року вартістю 1200 грн, що в порівнянні з вартістю ASUS P5N-T Deluxe, яка оцінювалася в 1800 грн, виглядало вкрай перспективно. Що ж стосується розгінного потенціалу, то достовірної інформації на момент покупки в мережі інтернет не було, залишалося сподіватися тільки на «якби».

Взагалі, система була вже в зборі, за винятком процесорного кулера. Із претендентами на дану «посаду» ситуація виявилася більш жалюгідною, ніж з материнськими платами. Та і бюджет, виділюваний на відновлення комп'ютера, взагалі закінчився. Куплене було наступне рішення.

Це Thermaltake Ruby Orb, раніше протестований на нашому сайті, з масивним чашоподібним радіатором з алюмінієвого сплаву та великим 120 мм вентилятором, який обладнаний червоним підсвічуванням. Швидкість обертання крильчатки 1700 об/хв. Звісно, розганяти «гарячий» процесор Intel Core 2 Quad Q9550 при охолодженні таким кулером буде, м'яко кажучи, проблематично, але враховуючи специфічну систему живлення материнської плати ASUS P5N-D на дану процедуру особливо і не розраховували (на той час). Зате просто величезна чашоподібна форма і паралельна орієнтація материнської платі обіцяли чудове охолодження добрій половині елементів все тієї ж материнської плати.

У підсумку, вміст системного блоку виглядав ось так:

 М'яко кажучи, деяким компонентам було дуже тісно. Основною проблемою стали відеокарти, у яких воздухозаборні отвори вийшли «майже» закритими, і це приводило до недостатнього провітрювання радіатора відеокарт і, як наслідок, їх надлишковому нагріванню. В жарку пору року (липень, серпень) турбіни відеокарт безупинно працювали на максимальній потужності, що супроводжувалося вкрай високим рівнем шуму. Для подолання даної проблеми були початі ряд заходів, які були описані у відповідному аматорському блозі. Одержавши більш-менш приємну температуру при максимальному навантаженні відповідних стрес-тестових програм, було ухвалене рішення спробувати розігнати хоча б трохи процесор. В процесі тривалих експериментів було з'ясовано, що розгінний потенціал зв'язці виявився досить непоганим, єдиним «каменем спотикання» стали температури безпосередньо самого процесора і відеоадаптерів. Звісно, можна звинуватити в цьому кулер Thermaltake Ruby Orb, але з недостатнім охолодженням відеоадаптерів, на жаль, нічого поробити неможливо. До того ж, модернізований корпус 3R System - Neon Light PRE вже нараховував у собі шість вентиляторів типорозміру 80х80х25 мм і три вентилятори типорозміру 120х120х25 мм. У сукупності з працюючими на максимальних обертах турбінами відеокарт рівень шуму охарактеризувати можна було, як вкрай некомфортний, і це ще слабко сказано. Можливо, саме тоді народилася ідея створити корпус власної конструкції «з нуля». Тобто не брати за основу проектні моделі від провідних виробників, як у статті «Моддінг корпусу з метою покращення вентиляції та зменьшення шуму»,а самостійно розробити проект, знайти матеріал, обробити його, додати естетично приємний вигляд і, у той же час, отримати на порядок кращу продувність для досягнення більш низьких температур найбільш гарячих комплектуючих і, звісно, одержання більш низького рівня шуму всієї системи під час роботи. Як і повинно бути, «спочатку було слово»! А точніше хід думок: «Який же саме спроектувати корпус? Вертикальний, горизонтальний? Як організувати вентиляцію? Як розташувати внутрішні елементи, адже їх не так вже і мало». Процес опису ходу думок може зайняти кілька сторінок, тому було вирішено представити лише рукописне зображення:

Так, саме такий «Н-подібний» варіант здався автору найбільш прийнятним. Причина цьому банально проста – прямий потік повітря від передньої панелі до задньої без «поворотів і перешкод». Для більш наочної вистави додається попередня схема-креслення даного корпусу розрізаного вертикально лінією, що проходить через центр середнього вентилятора лицьової панелі.

Зробивши необхідні виміри вмісту корпусу, були зроблені розрахунки і розроблені робочі креслення майбутнього корпусу, які можна скачати (skvorechnik_001.zip) або ознайомиться з них отсканованою копією нижче:

 Як бачимо, корпус складається з шести стінок і поперечної полиці в середині, яка розділяє корпус на верхню частину, у якій буде знаходитися материнська плата, відеоадаптери, процесорний кулер, і нижню, у якій будуть тулитися привода, жорсткі диски, дисковід, кардрідер і блок живлення. Так, як у нижній частині буде всього один елемент, якому потрібна примусова вентиляція – блок живлення, то було вирішено постачити її всього одним вентилятором типорозміру 120х120х25 мм. З верхньою частиною справи ідуть складніше, тому що для охолодження відеокарт і процесора потрібно було забезпечити максимально можливу вентиляцію – виходячи з розмірів, три вентилятори типорозміру 120х120х25 мм саме ідеально входили на лицьову стінку майбутнього корпусу.

Створення корпусу «Шпаківня 001»

Вибір матеріалу, з якого б можна було зробити корпус, був невеликий. Оргскло або акрил, як його нині називають, виявилося вкрай дорогим. За мінімально можливий запропонований шматок, розмірами два на один метр і товщиною 5 мм  було запитано майже 500 гривень, що явно неприйнятно. Відзначимо і те, що купити акрил представляється можливим тільки у компаній, які займаються зовнішньою рекламою. Ніякі стихійні ринки або будівельні крамниці таким видом товару не розташовують, на жаль. Від залізних аркушів, з яких теоретично можна було б виготовити корпус, довелося відмовитися одразу ж, тому що а якщо ні, то вага корпусу, навіть при товщині аркуша 2 мм, міг сміло перевищувати 40 кг, і це не кажучи вже про складність обробки металу і його ціні. Щось «пластикоподібне», відлите в листовому варіанті, теж знайти не вдалося, хоча розглядалися і вкрай абсурдні варіанти. Залишався всього один матеріал – ДСП. Тирса пресуються в аркуші розмірами 2660х1660х16 мм (Ш.Д.В.) і просочуються спеціальним клеєм. Ось і дерево двадцять перше століття, з якого робиться порядку 90% усіх меблів, а ті 10%, які робляться з натурального дерева, належать до класу «елітні меблі» з відповідним рівнем якості і ціни. Дивлячись на звичайні меблі, зроблену з ДСП можна побачити стільки варіантів обробки, що створюється враження, що майстрам по її виготовленню будь-які  примхи замовника під силу. Саме таким майстрам і було запропоновано зробити розпил по вищезгаданих кресленнях. Сума, за яку вони погодилися це зробити (включаючи і матеріал) не дотягала до аркуша акрилу розмірами два на один метр всього п'ятдесят гривень. Варіант виявився невідповідний через непомірно високу ціну. Помізкувавши, було вирішено підійти до проблеми інакше. Була знайдена людина, яка самостійно займалася виготовленням меблів з ДСП у домашніх умовах без відриву від основної професії. Хто сам займається виготовленням меблів «на замовлення» знає, що від кожного замовлення залишаються невикористані шматки, які і викинути шкода і застосувати нікуди. На запропонований варіант «виготовити корпус для комп'ютера із залишків» ця людина подивилася скептично, однак погодилася, запросивши за роботу всього лише 150 грн. Вже через два тижні «на руках» були наступні заготовки:

У частково зібраному вигляді, проектований корпус мав такий вигляд, по якому можна судити про майбутню форму та розміри:

До речі, саме тоді народилася ідея назвати корпус «Шпаківня», оскільки без сліз сміху на нього дивитися було неможливо. Однак не будемо забувати, що це ще чорновий варіант, і остаточний зовнішній вигляд може бути зовсім іншим.

Оскільки передня панель потрібна корпусу не тільки для надходження повітря, а на ній, як мінімум, повинні бути кнопки включення комп'ютера, перезавантаження, а також індикатори роботи жорстких дисків і безпосередньо всієї системи, була почата процедура по їх впровадженню.

Першими на передній панелі між приводами з'явилися два USB-порта і один порт IEEE 1394a, які колись були виносним модулем, призначеним для встановлення на задню стінку замість заглушок плат розширення. Такі модулі ідуть у комплекті майже з усіма материнськими платами, хоча і експлуатуються вкрай рідко.

Наступним кроком була реалізація кнопок включення, а також світлодіодів індикації роботи дискової підсистеми і роботи материнської плати. Оскільки світлодіоди працювати прямо від колодочки материнської плати не можуть, вони були підключені послідовно з опорами, номіналом 480 Ом розсіюваною потужністю 0,25 Вт. Придбано було все перераховане вище в радіотехнічній крамниці за загальну суму менше 10 грн.

Звісно і те, що проводи від кнопок і світлодіодів передньої панелі були впаяні в Q-Connector, який поставляється в комплекті з материнськими платами ASUS. У якості ізолюючого матеріалу використовувалася термоусадка:

Це трубка зі спеціального матеріалу, на основі поліхлорвінілу, що значно змінює свої геометричні форми (діаметр) при нагріванні. На практиці ж, шматочок такої трубки можна надягти на проводи, спаяти його з іншим проводом, потім надягти шматок трубки на місце пайки і розігріти її трохи запальничкою. Внаслідок чого трубка звужується і міцно охоплює місце пайки. Коефіцієнт усадки може досягати до 30%. Тобто при діаметрі трубки в 6 мм, при нагріванні вона змінює свій діаметр майже до 4 мм. Продається така трубка в радіотехнічних крамницях, а ціна змінюється залежно від діаметру в проміжку від 2 грн до 4-5 грн за метр. Саме таким ізолюючим матеріалом проводилися всі роботи з монтажу проводів в описаному корпусі.

На задній стінці корпусу були реалізовані вхід і вихід живлення від мережі ~220 В, а також перемикач із підсвічуванням, яким при необхідності можна розірвати ланцюг, тим самим знеструмивши вміст комп'ютера. Елементи задньої панелі обійшлися в 7 грн.

Вибір вентиляторів для майбутнього корпусу став непростим завданням. Було потрібно підібрати щось естетичне на вигляд, оскільки вони будуть знаходитися на очах. Адже передня панель моддінгового корпусу є своєрідне «обличчя» його творця. Більше того, підібрати потрібно було саме тихі вентилятори, але не на шкоду продуктивності. Ні про які сітки з шестикутними отворами мови не може і бути.

Ось тут і згадався вентилятор Thermaltake Cyclo 12cm Red Pattern, огляд якого був опублікований ще наприкінці 2008 року.

«Родзинка» його не тільки в технічних характеристиках, яким можуть позаздрити далеко не всі вентилятори. Згідно зі специфікацією, даний вентилятор працює на швидкості 1500 об/хв, що досить багато для типорозміру 120х120х25 мм, проте, при цьому він створює шум не голосніше 17 дБ, що можна на практиці охарактеризувати, як досить тихо. «Родзинка» його в анімовоному підсвічуванню, яке виглядає ось так:

Однак, у продажі виявилася і технічно більш «просунута» модель даної серії вентиляторів, а саме Thermaltake Cyclo 12cm Logo Fan:

 На відміну від Thermaltake Cyclo 12cm Red Pattern ця модель не показує різні анімовані емблеми, а «пише» логотип Thermaltake, показує приблизну температуру минаючого крізь вентилятор повітря (є вбудований термодатчик), а також відносний рівень шуму, створюваний вентилятором. На практиці це виглядає ось так:

Важко було б відмовитися від спокуси бачити це «чудо» на передній панелі корпусу власного виготовлення. Незважаючи на дорогу покупку, було придбано три вентилятори Thermaltake Cyclo 12cm Logo Fan Pattern і один Thermaltake Cyclo 12cm Red Pattern для різноманітності. Як можна здогадатися, три з них будуть нагнітати повітря у верхню частину корпусу, де розташовується материнська плата і відеокарти, а також процесорний кулер, а один у нижню частину корпусу, де є всього один елемент, що потребує охолодження – блок живлення.

Вмонтовані на передню панель вентилятори Thermaltake, за допомогою саморізів по дереву, мали ось такий вигляд:

При розмітці полиці для материнської плати під стійки кріплення згадалася досить «гостра» проблема, яка зустрічається в багатьох. Мається на увазі згинання текстоліту материнської плати через жорстке кріплення кулера без притискної пластини зі зворотної сторони процесорного роз’єму. Рішення виглядло як саморобна притискна пластина. Підібравши тканину потрібної товщини (десь 7-8 мм) був вирізаний квадратик розмірами трохи більше, ніж отвори кріплення кулера для процесорного роз’єму Socket LGA 775.

Враховуючи висоту стійки кріплення материнської плати 6 мм, повсть був вище на 1-2 мм, саме ця різниця і давала необхідну жорсткість при деформації текстоліту материнської пати. Купити повсть можна або в спеціалізованих будівельних крамницях або «з рук» на стихійних ринках. Ціна такого шматочка може бути від 5 до 30 грн.

Останнім етапом чорнової обробки майбутнього корпусу стала організація необхідних отворів у полку материнської плати для монтажу проводів живлення, шлейфів жорстких дисків, дисководу та ін.

Прикрутивши тимчасово материнську плату на свою місце, маркером були підписані місця розташування та тип коннекторів. Потім за допомогою електродриля і напилка ці технологічні отвори і з'явилися. Їх розміри були настільки малі, щоб тільки могли пройти в них відповідні штекери. Умовно верхня та нижня частини корпусу повинні бути розділені між собою майже герметично для досягнення більш ефективного повітряного потоку у верхній частині корпусу, де знаходяться самі гарячі елементи.

Підійшовши впритул до додання корпусу естетичного виду стало питання: «А як, власне?». Після довгих роздумів і  порівняння величини капіталовкладень, найбільш вигідним були визнані два наступні матеріали.

Елементарна «самоклеєння». Аналог того, чому клеятиь на стіни у квартирах під час ремонту, тобто шпалери, які з одного боку мають нанесену клейку субстанцію. Матеріал такого типу виготовляється із щільного паперу або своєрідної прогумованої клейонки. Колірна гама обмежується сугубо людською фантазією або наявністю асортименту у крамниці: починаючи від чисто білого та закінчуючи фотошпалерами. Продається таке «щастя» рулонами на погонний метр. По ширині рулони зустрічаються двох типів: 450 мм і 550 мм. Ціна залежить від складності малюнка та ширини рулону в проміжку від 11 грн до 22 грн за погонний метр. У нашому випадку була обрана «самоклеєння» чорного кольору з ефектом блискучого лаку. Більш того, вона мала основу з видавленою структурою дерева. Провівши нехитрий розрахунки з'ясувалося, що для обклеювання всього майбутнього корпусу необхідно п'ять метрів «самоклеєння».

Другий матеріал називається двосторонній скотч на поролоновій основі.

Метою його застосування стало використання ущільнювача на місцях зіткнення вібруючих компонентів комп'ютера (приводи, жорсткі диски) зі стінками корпусу, а також між стінками корпусу. На фотографії зверху бачимо, що їм були ущільнені «віконця» передньої панелі, у які будуть встановлюватися приводи. По своїй консистенції поролон, з якого робляться смужки шириною 12-18 мм і товщиною 2 мм, дуже м'який і може стискуватися до 0,5 мм, при цьому ще і пружинити. Більш підходящого ущільнювача взагалі не вдалося підібрати. Наявність липкої і в'язкої субстанції з двох сторін дозволяло міцно закріпити даний ущільнювач, а в деяких випадках навіть з його допомогою кріпити комплектуючі комп'ютера.

Взагалі, зовнішній вигляд корпусу «Шпаківня 001» у розібраному стані був наступний:

У порівнянні з початковим вигляом ДСП, така інтерпретація виглядала все-таки куди краще. Чорне лаковане дерево упереміш з хромованими решіточками «гриль» і акриловими (прозорими) кожухами на вентилятори виглядало солідно. Саме тоді народився ще один «блискучий» елемент корпусу, накладки на торці бічних стінок:

Насправді це «П» подібний профіль для обробки торцевих країв ДСП, який досить широко застосовується при виготовленні меблів і буває пластиковий або алюмінієвий. У нашому випадку використовувався саме пластиковий з кольором «хромоване дзеркало». Продається рейками довжиною 2,5 м, вартістю 22-25 грн за штуку. Двох таких смуг цілком достатньо для того, щоб обробити обидві бічні стінки корпусу.

Отже, спочатку складання залишився один крок – «кошик» для кріплення жорстких дисків, приводів, дисководу та кардрідера. Застосування стандартного «кошика», який використовується в серійних корпусах, неможливе через нестандартне розташування перерахованих вище пристроїв. Вихід виявився також простий, як і нестандартний:

Випадково в наявності виявився скромний шматочок оргскла товщиною 4 мм і розмірами приблизно метр на метр. Зовнішній вигляд даного шматка не дозволяв його використовувати «на очах», однак для вихідного матеріалу «кошика» кращого варіанту взагалі не знайти.

Розкрій даного матеріалу проводився ручною машинкою для шліфування або «болгаркою». Особливих труднощів дана процедура не викликала та буде під силу будь-якій людині, яка має достатнє терпіння  та обережність. Залишалося тільки просвердлити потрібні отвори і все.

Оргскло хоч і має якусь еластичність, але при необережному поводженні елементарно кришиться. Для того, щоб просвердлити отвір у ньому діаметром 3,5 мм, необхідно це робити в три-чотири заходи, починаючи зі свердла діаметром 1 мм, і закінчуючи 3,6 мм. Оскільки для кріплення елементів «кошики» буду застосовуватися болти 3 х 8 мм з капелюшком типу «у потай», необхідно після засверлювання отвору створити своєрідне «гніздо» для капелюшка болта. Це робиться свердлом такого ж діаметра, як і капелюшок. У нашому випадку 6 мм. У підсумку готові до складання деталі мали такий вигляд:

Оскільки корпус планується, як максимально тихий, для кріплення приводів, дисководу та кардрідера застосовувався все той же ущільнювач з двостороннього скотча на поролоновій основі.

Оскільки приводи, дисковід і кардрідер є конструктивною частиною «кошика», їх кріплення повинно бути жорстким і міцним.

Як більшість здогадалися, кріпити жорсткі диски доведеться у відсік 5,25" (для приводів), а самі жорсткі диски мають розмір 3,5". Вихід з даної ситуації був знайдений не тільки в плані конструкційного стикування, але і в плані шумоізоляції. Жорсткі диски, «намертво» прикручені до «кошика», будуть передавати свою вібрацію останній, а це зайве джерело шуму. Для його усунення пропонується простий і одночасно хитрий спосіб, для якого знадобляться чотири ластики, якими все в школі або ВУЗах стирали графіт олівця з листка.

Останні є в канцелярських крамницях, різної форми, кольору і вартості від 50 копійок до 4 грн за штуку. Залишається тільки підібрати потрібний розмір і зробити наступні операції:

Порізати на шматки потрібного розміру, просвердлити отвір вздовж і вкрутити до половини з однієї сторони шпильку 3 х 8 мм. Остання виходить з болта, яким кріпилися приводи, потрібно тільки плоскогубцями відкусити капелюшок. У змонтованому вигляді з жорстким диском це виглядає так:

Далі все просто, встановивши модернізований жорсткий диск у відсік 5,25" він прикручується болтами, як і привід. Унікальність шумоізоляції полягає в тому, що відсутнє жорстке кріплення, і всі вібрації будуть поглинатися все тими ж ластиками.

Ну що ж, тепер все готове, пора і збирати корпус. Монтаж нижньої частини корпусу, де знаходяться «кошик» з приводами, жорсткими дисками, дисководом, кардрідером і блоком живлення виглядала так:

 Як і планувалося, блок живлення розібраний і переведений у режим умовно пасивного охолодження. Хоча насправді його охолоджує вентилятор Thermaltake Cyclo 12cm Red Pattern, що нагнітає повітря, весь нижній відсік корпусу «Шпаківня 001». Більше про нижню частину корпусу розповісти нема що, на цьому етапі вона «намертво» закривається і роботи переводяться у верхню частину корпусу, де знаходиться материнська плата.

Оглядаючи дану фотографію уважно, досвідчені оверклокери напевно б заперечили з приводу використання кулера Thermaltake Ruby Orb, однак як писалося на початку статі, вибір на прилавках крамниць був вкрай обмежений, як і бюджет, який  виділявся на даний комп'ютер. Але і це не всі причини, через які було ухвалене рішення, все-таки, використовувати Thermaltake Ruby Orb. Масивний радіатор на материнській платі приховував під собою два «гарячі» елементи: північний міст NVIDIA nForce 750i SLI і контролер розширення NVIDIA nForce 200. Даний радіатор потребує примусового охолодження повітрям, з чим процесорний кулер Thermaltake Ruby Orb може впоратися чудово. Ну і останнє, про що, можливо, більшість вже догадалися – це габарити. Висота верхнього відсіку корпусу дорівнює висоті вентиляторів, які будуть нагнітати холодне повітря, тобто 120 мм. Продуктивного кулера на теплових трубках, який був би нижче ~105 мм, взагалі не існувало на момент складання корпусу, хоча вже через пару місяців у продажі з'явився Scythe Shuriken і Scythe Big Shuriken:

Ці кулери, швидше за все, виявилися б ефективніше суцільнолитого алюмінієвого радіатора Thermaltake Ruby Orb.

Встановивши всі компоненти (дві відеокарти ASUS EN8800GTS/HTDP/512M  і звукову карту Creative Audigy 2 ZS), які передбачалося використовувати, ситуація зложилася досить цікава:

Вільного місця у верней частині корпусу «Шпаківня 001» по вертикалі взагалі не було. Всі компоненти буквально впиралися «головою в стелю». Однак у горизонтальній площині був навіть вільний майданчик. Саме так було задумано. На думку автора, така «тіснота» змусить повітря проходити тільки через радіатори троьх кулерів, які нагнітають повітря вентиляторами  Thermaltake Cyclo 12cm Red Pattern, тим самим забезпечуючи максимальну ефективність охолодження. Аналогічна технологія використовується у потужних відеоадаптерах, які потребують серйозного охолодження.

 Для оцінки габаритів додаються наступні фотографії, оскільки розміри 290х400х400 мм (Ш.Д.В.) не можуть передати їх наочно для порівняння до корпусу були прикладені «коробкові» версії ліцензійної ігри S.T.A.L.K.E.R., які найдуться в добрій половині геймерів:

У порівнянні з більшістю серійних корпусів стандарту Middle Tower розмірами в середньому 450 х 250 х 450 (Ш.Д.В.),  даний корпус  можна сприймати навіть як «товстий» Desktop, особливо в порівнянні з популярними у оверклокерів і любителів тиші корпусами стандарту Full Tower, що мають в середньому розміри 250 х 550 х 520 (Ш.Д.В.). 

Ну і, як кажуть, останній штрих! Непропорційно великі бічні стінки, які за сумісництвом є і ніжками.

Ну, власне, ось він – «Шпаківня 001». Можливо, для багатьох така форма системного блоку здасться дивною, але саме таким побачив тихий і продуктивний, креативний і стильний корпус його автор. Однак кожен має свою думку – конструктивна критика вітається на форумі нашого сайту.


Социальные комментарии Cackle
Пошук на сайті
Поштова розсилка
top10

vote

Голосування