up
ua ru
menu

msi-achieve_a_new_level_of_cool-banner-160x600.jpg

GOODRAM-SSD-Iridium-PRO.gif

logo minifile

::>Ігри > 2012 > 06 > ...

Версія для друку
Переопублікувати статтю

17-06-2012


rss

Рецензія на гру Binary Domain

Назва: Binary Domain
Жанр:
third-person shooter
Розробник:
Ryu ga Gotoku Studio
Видавець:
Sega
Видавець у СНД:

Дата виходу: 18 травня 2012

Не люблю виправдовуватися, подвійно не люблю починати статті з виправдань, але зараз особливий випадок. Суть у тому, що я цілком позитивно ставлюся до ігрових консолей (як поточних, так і попередніх поколінь), не підтримую холівар «ПК проти консолей», не виділяю японські команди розробників серед інших команд, а також не маю ніяких претензій до жанру кіберпанка.

В мене є декілька найулюбленіших серій серед консольних ігор, причому більша частина з них створена саме японцями. Мені не сняться електронні вівці, однак пару разів приснилася Шон Янг. Я зовсім спокійно сприймаю більшість мультиплатформних і навіть портированих шутерів, тим більше що з клавіатурою та мишкою ними керувати свідомо зручніше, ніж на геймпаді. І, до речі, останнє зауваження теж позбавлене будь-якого емоційного забарвлення, це просто факт, як і те, що в слешери і спортсими (особливо в чудові симулятори боксу з серії Fight Night) набагато зручніше грати саме на геймпаді. А літати краще з джойстиком. І для гонки краще завести кермо.

Взагалі, я намагаюся сказати, що моя совість чиста, а розум холодний і об'єктивний, незважаючи на те, що прочитавши текст нижче, хтось може запідозрити і зворотне. Будь ласка, не узагальнюйте його на всю платформу/жанр/країну і так далі. Я кажу лише про гру Binary Domain і її «революційну» систему взаємодії з гравцем через розпізнавання мови. І мені, звісно, є що сказати.

Бінарне мислення

Але почну я, мабуть, з більш загальних речей. Наприклад, з сюжету і персонажів. Якщо одразу уточнити, що в Binary Domain нас чекає «ніби кіберпанкова» історія про людиноподібних кіборгів, незаконно створюваних якоюсь корпорацією, за главою якої ми, власне, і відправляємося, то, швидше за все, одне лише слово «вторинність» пояснить вам все інше. Все це ми вже бачили, причому в набагато більш вдалому виконанні. І не подумайте, що сюжет Binary Domain належить до тем (найчастіше досить вдалих) історій, які просто напхані під зав'язку цитатами і посиланнями до світових шедеврів або просто улюблених фільмів/ігор/книг авторів. Він скоріше нагадує твір юного графомана, що вражений яким-небудь твором та вирішив теж написати щось подібне.

На жаль, якщо я почну перелічувати вам список сюжетних донорів, це саме по собі стане величезним спойлером. Достатньо сказати, що якщо ви любите кіберпанкове аніме, то сідаючи за Binary Domain, краще одразу налаштуйтеся на абсурдну комедію. Тому що тут вам перекажуть ситуації, образи і філософські питання як мінімум двох аніме, випущених в 1995 році, однак перевернуть все з ніг на голову самим ідіотським чином. Особливо туго доведеться тим з гравців, хто хоча б взагалі уявляє собі теорію еволюції і біологію людини. У кульмінаційні моменти Binary Domain ви будете чесати голову, намагаючись зрозуміти, про що взагалі говорять всі ці добродії на екрані. У чому, власне, проблема?

Мене розпирає від бажання привести приклад прямо з гри, але все, що спадає на думку, моментально розкриє важливі сюжетні моменти (особливо в комбінації з вже згаданим вище). Так що, обійдемося порівнянням гнітючої частини моральних проблем Binary Domain з бесідою двох астрономів – сучасного і середньовічного. Середньовічний розповідає про своє неймовірне відкриття, що небесні сфери набагато більші, ніж ми думали раніше. А сучасний астроном намагається згадати, що це взагалі за сфери, і коли нарешті згадує, не може обміркувати, як би зрозуміліше пояснити колезі, що сфер немає, що навколо Землі вакуум, а відстані до зірок краще вимірювати не милями, а світловими роками.

Або ще приклад. Уявіть собі Штірліца, який не з'їдає всі шифровки з Центру одразу ж після прочитання, а любовно складає їх у розшифрованому вигляді в лаковану скриньку, що стоїть на коминковій полиці. Втім, Штірліца могло б виправдати хоча б бажання покомизитися, підвищити градус адреналіну (хоча і це вже досить нерозумно). А ось у хрестоматійних лиходіїв, до яких, безсумнівно, належить і лиходій з Binary Domain, звичка зберігати критично важливу інформацію про справу всього життя майже не у відкритому доступі, практично неможливо виправдати. Це просто нерозумно, і крапка.

Парадокси Binary Domain доходять до того, що штучний інтелект, усвідомлюючи себе наступним щаблем еволюції (з усіма наслідками, що випливають), і бажаючи розвиватися далі, розвертає весь процес на 180 градусів. Коли він наприкінці викладає свій Хитрий План і пояснює, за традицією тих самих хрестоматійних лиходіїв, навіщо він нагородив весь цей город, хочеться тріснути його по цифровій голові і закричати: «Де логіка?!».

Втім, добре, сюжетні безглуздості ще можна було б стерпіти, якби від них відволікали живі персонажі і цікаві діалоги між ними. Пам'ятайте переговори в Gears of War? У цих коротких репліках відчувався сам дух бойового братерства, а недоговорене словами відчувалося інтуїтивно.

Якщо пам'ятайте, то забудьте, в Binary Domain все куди сумніше. Скажімо, головний герой у нас Ден Маршалл – хрестоматійний герой бойовика, типаж якого, здавалося б, втратив актуальність ще наприкінці 80-х, але час від часу подібні анахронізми все-таки спливають. І добре, зробили б з нього другого Джека Слейтера, але ж ні, все дуже серйозно. У нашого Денчіка навіть дитяча психологічна травма є – одна єдина сцена з минулого, яка буде спливати по ходу сюжету чотири рази.

Кращий друг головного героя – такий же хрестоматійний «приятель-громила», грубий, але добрий. За характером цей товариш, Бо Ботенг, найбільше нагадує віслюка з «Шрека», якому прибрали почуття гумору, а на це місце пересадили ще трохи дратівної балакучості. Дивна справа, до кінця першого рівня я вже почав шкодувати, що Binary Domain не дозволяє застрелити сюжетного персонажа. Довелося терпіти до фіналу.

Інші герої нічим не краще. Є «британський агент-сноб» з МІ-6, є «ня кавай» китаянка з снайперкою, є над міру сентиментальна грім-баба, а також вершина креативу місцевих сценаристів – французький робот, який говорить англійською мовою, але з французьким акцентом. Останнє, як мені здається, говорить про стилістику гри дуже багато. Адже, варто тільки на секунду замислитися, як у голову приходить елементарна думка, що у робота не може бути людських недоліків у вигляді моторної пам'яті і звички до певної вимови, динаміку однаково, яку мову синтезувати. Точно так само, як для робота немає необхідності спати і справляти малі/великі потреби. Звичайно, я можу придумати з десяток відмінних виправдань такої дурості – починаючи від поспішної «локалізації» робота силами першого диктора, що попався, перед відправленням з Франції на міжнародне завдання і закінчуючи свідомим псуванням вимови, яку робот використовує для додання собі більшої індивідуальності.

Остання версія виглядає навіть елегантно, особливо якщо врахувати романтичний шарфик на шиї робота, але, як і в безлічі аналогічних випадків, я кажу, що це не моя робота. Чому я повинен не додумувати, а придумувати за автора? Дайте хоча б пару натяків на те, що ви мали на увазі. Інакше не ображайтеся, коли я скажу, що насправді ваш персонаж – ходячий стереотип, напнутий на… інший стереотип. Робот-француз, жінка-кішка, дівчинка-супергерой… Стоп, я неначебто збирався лаяти персонажів. Хоча, робот Каїн – кращий персонаж Binary Domain. Так, його бекграунд повністю відданий на відкуп фантазії гравця, але, як мінімум, цей товариш єдиний з усієї доблесної бригади, хто не позбавлений почуття гумору. А за це можна просити багато чого.

Talk to me

Але все-таки є підозра, що діалоги стали жертвою оригінальної геймплейної концепції – голосового керування. Сама концепція не така вже і інноваційна, у випущеній в 2008 році стратегії Tom Clancy's EndWar голосові команди були вбудовані набагато глибше і відігравали ключову роль у геймплеї. Сама ідея, мабуть, стала спробою виправити фатальний недолік консолей як платформи для стратегій – відсутність мишки, яку можна підключити, але ніхто її не підключає, тому що тоді губиться весь зміст консолі, на якій можна грати, лежачи на дивані.

Розповіді про те, як чудово голосові команди допомагають перейнятися атмосферою бою і відчути себе справжнім командиром, заслуговували б уваги, якби їх ведення не привело до спрощення геймплея до рівня «цей сквад туди, цей сквад сюди». Не забудемо і про те, що люди далеко не завжди грають у гордій самітності. І думка про те, як виглядає ваше спілкування з комп'ютером з боку навколишніх, не дасть вам повністю поринути в ігровий світ. Це вже не кажучи про те, що люди можуть просто лягти спати, а тут ви з своїми командами. Так що, рано чи пізно, але гравці в Tom Clancy's Endwar переключалися на стандартне керування, відмовляючись від сумнівних переваг голосової системи, але все-таки залишаючись з породженими нею недоліками.

У системи голосових команд з Binary Domain рівно те ж лихо. Вона є, вона принаймні працює, але через неї діалоги купейні до односкладових реплік у дусі «так/немає/дурень/молодець». Додайте сюди неправильні спрацьовування, які можуть запросто зіпсувати налагоджувані відносини з персонажем, а також непередбачуваність інтонації, з якою Маршалл вимовить запропоновану репліку, і ви отримаєте ще одне джерело роздратування. Що ж стосується атмосфери, то вона зовсім вбивається тим, що наш герой старанно повторює кожну репліку, сказану гравцем і розпізнану комп'ютером. Відчуття «я розмовляю з напарниками» немає і с плином часу, є тільки звичайне «я віддаю персонажу команду сказати те-те і те-те».

Єдина однозначно позитивна сторона у всій цій витівці зводиться до того, що голосове керування дозволяє не відволікатися від біганини істрілянини, роздаючи команди, підбадьорюючи та лаючи напарників. Якщо вам, звичайно, повезло з тембром голосу і вимовою більше, ніж мені, і ваші репліки гра розпізнає частіше, ніж в 70% випадків. Коли простий «Окей!» доходить до системи розпізнання голосу з третього разу, це дратує дуже, а якщо подібна  неприємність трапитися в перестрілці…

Так що, підозрюю, що до середини гри більша частина гравців переключиться на традиційне керування, і не стане морочити собі голову. Це не зашкодить атмосфері і налагодженню стосунків з командою в дусі сильно спрощеного Dragon Age. До речі, в Binary Domain є «подарунки», замасковані під апгрейди зброї і всяких там нанороботів. Гравець вільний вибирати, куди витратити зароблені протягом гри бали – на апгрейд себе і свого автомата, чи на покращання характеристик своїх колег.

Назад у майбутнє

Голосовим керуванням інновації Binary Domain не обмежуються. Однією з головних фішок гри стали супротивники-роботи, які живучі, як зомбі, тільки набагато різноманітніше і трохи розумніше. Робот не відчуває болю, тому у нього немає поняття «поранення» - він одержує пошкодження, і діє, виходячи з свого поточного стану. З відстріляною ногою робот стане скакати на кінцівці, що залишилася, відстрілиш другу – почне повзти, чіпляючись руками. Відбиваєш йому голову – і він починає безладно палити в усі сторони, зачіпаючи своїх. Критично пошкоджений робот може зібратися з силами, щоб піднятися і ще разок пальнути в гравця…

Першою напрошується паралель з серією Dead Space, але особисто я, коли вперше побачив цю анімацію, то одразу згадав Quake 2. Найгостріше почуття deja vu, посилене ще і тим, що строгги були кіборгами.

Але на цьому цікавості Binary Domain щодо геймплея закінчуються і починається рутина. Основний час ми проводимо в перебіжках між укриттями і у перестрілках в дусі консольних шутерів останнього покоління. Часом дадуть розважитися «перегонами», спуском по водостічних жолобах або біганиною по коридорах, що валяться, з рідкими QTE-вставками. Не обійшлося і без класичної поїздки як кулеметника на тачанці. Водій при цьому не враховує, що ви цілитеся мишкою, і постійно крутить по дорозі, не даючи часом ні найменшого шансу прицілитися. Ну що ж, по-своєму цілком реалістично.

Додамо до переліченого вище епічні баталії проти роботів-босів, у яких читаються вже гарні (тобто, такі, за які хочеться хвалити) цитати з різних аніме і платформерів – вийде гарний міцний шутер класу «А». Якщо б тільки розробникам вистачило фантазії на розвиток хоча б головного героя в дусі будь-якого популярного сенена. А то як починали грати з «улюбленим автоматом» Дена, так і добиваємо фінального боса з того ж автомата з тими ж ефектами. І пускай характеристики за час проходження були апнуті по десять разів, зовні це все той же автомат. Та і фінальна сутичка, до речі, виглядає блідо. Особливо на фоні побоїщ з гігантськими роботами в середині гри.

Тут хочеться згадати пріснопам'ятну Lost Planet, яка теж виявилася слабенька по частині сюжету, не ідеальна по геймплею, однак за всіма правилами жанру екшн нарощувала епічність, що відбувається на екрані аж до грандіозного двобою двох літаючих супер-пупер роботів. А тому, напевно, і запам'яталася як гарна гра.

Binary Domain теж можна назвати гарною грою. Але при цьому потрібно зробити стільки застережень, що простіше цього не робити.

P.S. Для тих, хто пройшов гру, або не пройшов, але не боїться спойлерів, або взагалі не збирається грати… Взагалі, подивіться аніме Ghost in the Shell і Armitage III – обидва 1995 роки випуску. І на закуску голлівудського «200-річної людини». Ну і якою-небудь розповіддю Азімова пополіруйте.

Мінімальні системні вимоги:

  • Процесор: Intel Core 2 Duo 2,6 ГГц, AMD Athlon 64 X2 2,8 ГГц або краще
  • Відеокарта: NVIDIA GeForce GT 220, ATI Radeon HD 2600XT або краще з підтримкою DirectX 10 і не менше 512 МБ відеопам'яті
  • Оперативна пам'ять: 2 ГБ
  • Вільне місце на жорсткому диску: 8 ГБ
  • DirectX: версія 9.0c

Рекомендовані системні вимоги:

  • Процесор: Intel Core i5/i7 2,66 Ггц, AMD Phenom II X4 3,3 Ггц або краще
  • Відеокарта: NVIDIA GeForce GTX 460, ATI Radeon HD 5750 або краще з підтримкою DirectX 10 і 1 ГБ відеопам'яті
  • Оперативна пам'ять: 3 ГБ
  • Вільне місце на жорсткому диску: 8 ГБ
  • DirectX: версія 9.0c

Графіка: 7

У рецензії не сказано ні слова про графіку. І це неспроста. Графіка Binary Domain настільки середня, що про неї дійсно нема чого сказати. Ні поганого, ні доброго, ні стильного – абсолютно типово для мультиплатформенних шутерів останнього часу.

Звук: 7

Звуки оточення виконані на гідному рівні, музика непогана, але бажання скачати саундтрек теж не виникає. Інша справа звук персонажів – деякі з них відверто дратують. І можливо це скоріше провина сценаристів, їздять в результаті по вухам.

Подача матеріалу: 7

Безліч роликів, флешбеків і переговори під час бою дозволять легко поринути у ігровий світ, якщо, звичайно, ви подолаєте місцеву систему діалогів і зможете відірвати руку від обличчя, коли почнуться Несподівані Повороти Сюжету і Розкриття Глибинних Змістів.

Геймплей: 7

Стандарт для сучасного шутера. Приємні нововведення є, але їх відверто мало.

Оцінка: 7/10


Социальные комментарии Cackle
Пошук на сайті
Поштова розсилка
top10

vote

Голосування