Попередній огляд гри World of Warplanes

World of Warplanes стрімко наближається до релізу. Одержавши ключ на закритий бета-тест, ми змогли пограти в нову гру Wargaming.net. Подивимося, що чекає нас у світі бойових літаків.

Назва: World of Warplanes
Жанр: MMO, Flight Simulator, Action
Розробник: Wargaming.net і Persha Studia
Видавець: Wargaming.net
Дата виходу: 2012 рік

Сайт гри: http://ru.worldofwarplanes.com/

Навряд чи розробники з білоруської Wargaming.net знали в серпні 2010-го року, що випускають проект, який назавжди змінить світ комп'ютерних розваг. Як казали представники компанії в численних інтерв'ю, вже після підривного успіху World of Tanks, досягти популярності у мільйона гравців було занадто. До жовтня це було легко та швидко досягнуто, навіть з великим приростом кількості віртуальних танкістів, що не зменшують темпи. До січня 2011-го року кількість активних гравців перевалила за три мільйони і продовжувала нестримно збільшуватися…

«Світ танків» став головною грою на пострадянському просторі і обзавівся мільйонами шанувальників по всьому світу, ця гра - один з самих яскравих проектів очікуваної free-to-play революції. Концепція, розроблена Wargaming, виявилася настільки вдалою, що після виходу World of Tanks, на радість фанатам великих бойових роботів, набув популярності навіть давно мертвий на РС жанр серйозних меха-симуляторів, звісно у вигляді онлайн-ігор на умовно-безкоштовній основі – як інакше!?

Всякий успіх необхідно розвивати, грандіозний успіх потрібно розвивати грандіозно – мабуть такою логікою керувалися Wargaming, оголосивши влітку минулого року про розробку ще двох MMO-екшенів: World of Warplanes і World of Battleship, присвячених, як неважко здогадатися, відповідно, бойовим літакам і бойовим кораблям 30-х 50-х років XX-го століття. Причому, обіцяно було, що ці три ігри складуть разом якусь «Військову MMO-серію», де кожний проект буде тісно переплетений з іншим, економіка буде загальною, а спільна глобальна карта об'єднає танкістів, льотчиків і моряків у боротьбі за військове панування.

Конкретних відомостей про World of Battleship поки не надходило – гра знаходиться в закритій стадії розробки і представники Wargaming про неї не розповсюджуються. Розроблювальна Wargaming.net і київської Persha Studia гра World of Warplanes, навпаки, вже знаходиться в стадії закритого бета-тестування і, очевидно, у найближчі місяці нарешті стане доступна всім бажаючим. Завдяки люб'язно наданому компанією Wargaming.net ключу на ЗБТ, ми змогли пограти в World of Warplanes. Про перші враження від знайомства з світом бойових літаків ми сьогодні і поговоримо.

Почнемо, мабуть, з того, що гра зроблена на движку World of Tanks, що можна вважати скоріше мінусом. Все-таки картинку движок Bigworld видає досить застарілу, а демократичним при цьому його назвати важко – для комфортної гри в той же «Світ танків», навіть на мінімальних встановленнях, потрібна досить потужна машина. З іншого боку, картинка в грі, хоч і не блищить екстраординарністю і спецефектами, досить приємна та дорікань не викликає, а наймогутніший мережний код Bigworld дозволяє підтримувати одночасно понад двохсот тисяч людей на одному сервері, що у випадку з грою-продовжувачем справи World of Tanks, безсумнівно, актуально.

Зустрічає World of Warplanes гравця знайомим виглядом – ангар, магазин, таблиця розвитку трьох представлених зараз у грі націй (СРСР, США, Німеччина), по колишньому досить безглуздий чат… Хіба що стоять в ангарі не танки, а літаки, так деякі незначні деталі змінені, наприклад, кнопка «В бій» розташовується не вгорі, а внизу. В іншому – один в один World of Tanks. Варто, щоправда, натиснути на цю кнопку, як самовдоволена впевненість типу «так я тут все знаю!» змінюється деякою розгубленістю.

Літак не танк. Він рухається в просторі підкоряючись зовсім іншим законам і принципам, а тактика ведення бою в повітрі зовсім несхожа на таку на землі. Літак складніше ніж танк – складніше і як ідея і як машина, складніше він і в керуванні. З цих причин поріг входження в гру в World of Warplanes, незважаючи на всю старанність розробників зробити гру максимально приязною до новачка, все-таки відчутно вище, ніж у World of Tanks. Ну не може танк зламатися вдарившись об кут сараю, скільки б його не таранив; на відміну літак, який зачепив той же сарай при невдалому виході з пікірування, більше нікуди не полетить.

Новачка в World of Tanks видно одразу – він не вміє працювати корпусом і вежею, не розуміє, як працює маскування і укриття, їде одразу навпростець на поживу до ворога… Новачка в World of Warplanes теж легко помітити – він неправильно розраховує траєкторію заходу на ціль і розбивається при першій же спробі знищити наземний об'єкт. Так що новачки! З пілотами середньої руки така неприємність теж іноді трапляється.

Навчитися літати біля землі і не розбиватися це ще половина справи, адже потрібно не тільки літати, але і стріляти, і, навіть, не тільки стріляти, але і попадати. З останнім на початку проблеми – літаки літають швидко, а бій іде на великих відстанях і, незважаючи на те, що в грі присутній розраховувач попередження – розкіш недоступна реальним військовим і військовим пілотам – потрапити по цілі, що швидко рухається під великим кутом до лінії стрілянини, дуже складно. Важко кудись попасти, коли ціль і приціл контактують долі секунди.

Навчитися стріляти і літати це ще половина справи, адже треба навчитися літати так, щоб тебе не збили, оцінювати ситуацію, не підставлятися під атаки, іти з під них, скидати переслідувача з хвоста – не бути зручною мішенню.

Взагалі, нічого на теперішній час специфічного і складного в World of Warplanes немає, літак, наприклад, ніяким чином не може зірватися в штопор. Ветерани авіасимуляторів освояться тут дуже легко. Гравці, що не мають великого досвіду в цьому жанрі, теж дуже швидко розберуться. Достатньо всього пари десятків боїв, щоб навіть самий недосвідчений новачок перестав робити дитячі помилки, а через день він вже почне літати на досить гідному рівні. Достатньо розібратися з базовими принципами і механікою, пригадати базові правила повітряного бою часів Другий світової, як все стає дуже легко, приємно та весело.

Ось ми летимо на великій висоті, шукаючи ціль. Знайшовши під атакою ворога, пікіруємо на нього, обережно заходимо з задньої півсфери, синхронізуємо свою швидкість з швидкістю супротивника і починаємо методично розстрілювати ворожу машину, намагаючись втриматися на хвості і під прицілом, поки панікуючий ворог крутить маневри, намагаючись від нас позбутися. Вибух! І купа уламків спрямовується до землі. Описати задоволення і тріумф переможця в такі моменти важко.

Але трассери, які пролітають поряд, вказують на те, що тепер вже наш літак – ціль, а виходить, настала наша черга тікати з під атаки, накручуючи віражі і хитрі маневри. Можливо, вийде скинути ворога з хвоста і, змінивши ситуацію, пояснити йому, що ми про нього думаємо. Може, прикриє товариш по команді. А, може вийде, маневруючи у самої поверхні, змусити переслідувача зробити невдалий маневр, який заведе його літак у землю. Пілоти деяких штурмовиків і важких винищувачів можуть розраховувати також на допомогу заднього стрільця, який буде автоматично поливати вогнем атакуючу машину. З його допомогою, вміло маневруючи, навіть важкий і неповороткий штурмовик може відбитися від легкого й в'юнкого винищувача.

До речі, про штурмовики. Зрозуміло, що для маневреного повітряного бою ці неповороткі машини підходять погано. Вогнева сила у них приголомшлива, але атакувати таку машину в чоло - на потужні передні знаряддя, супротивника не заманиш ніякими пряниками, легкий винищувач просто зробить віраж і сяде неманевреному тихоходу на хвіст, зволівши дуель з далеко не таким смертоносним бортстрілком, що явно поступаються йому у вогневій силі. У чому ж сенс штурмовика?

Відповідь проста – штурмовики (та трохи більш універсальний клас – важкі винищувачі) потрібні рівно для того ж, що і в житті - для атаки наземних об'єктів. Щоб бій не затягувався, Wargaming придумали, у додаток до простого знищення всіх літаків ворога, оригінальну систему перемоги домінуванням. По ній, знищення ворожого літака приносить команді один бал. Якщо ворожа команда балів не має і рахунок стає 1-0, починає потихеньку заповнюватися шкала переваги, і якщо супротивник не відіграє бал, згодом вона досягне 100% і бій буде закінчений перемогою. Якщо супротивник знищує наш літак, шкала дорівнює нулю та завмирає, якщо ще один – перевага починає накопичуватися на його користь.

Секрет тут ось у чому, бали даються не тільки за знищення літаків, але і за знищення наземних об'єктів, різноманітних будинків, цистерн, човнів, спостережних пунктів, радарних станцій і тому подібного добра, щедро розкиданого по карті. Частина з них зелена - наша, частина червона – ворожа. Взагалі, об'єкти можуть розстрілювати також винищувачі, але, у через меншу вогневу потужність, це займає в них більше часу, який можна було б витратити і на щось більш корисне – полювання на ворожі літаки, наприклад. 

Вмілий штурмовик зносить наземні об'єкти легко і весело, користуючись при цьому не тільки пушками, але і такою, недоступною більшості винищувачів, розкішшю як бомби і ракети. Також штурмовик, за рахунок гарної живучості і вогневої сили, може легко виграти протистояння з наземними захисними турелями, що для неживучих винищувачів, як правило, складає проблему. Тому, гарний штурмовик для команди – на вагу золота. Він може створити величезну перевагу в балах, яку, при вмілій грі команди, вороги просто не зуміють відіграти.

Велика перевага не раз витягала, здавалося, програні бої. Наприклад, єдиний винищувач, що залишився, просто відходив під вогонь захисних турелей своєї бази, а вороги вимушені іти за ним, а за підтримки з землі вести бій набагато простіше… Взагалі, штурмовик – цікавий клас, а гра за ці смертоносні машини дає своє, ні з чим не порівнянне задоволення.

Захоплююча і динамічна карусель повітряного бою World of Warplanes дуже гарна. Відчувати себе пілотом легендарних машин першої половини минулого століття дуже цікаво і класно. Вибір літаків – традиційно дуже гідний, вже зараз у грі є більше шістдесяти бойових машин.

Літаки поділені на рівні, що ілюструють історію розвитку авіабудівної думки. На першому рівні літають зі швидкістю швидкого паровоза біплани кінця двадцятих років, на останньому – десятому, що легко дають 1000 км/год реактивні літаки початку п'ятдесятих. Принциповий розвиток організований так само, як у World of Tanks, але подробиць реальної економічної моделі ми поки не знаємо.

Економіка і дослідження поки не готові, хоч за успішні дії в бою і запрацьовується досвід, відкривати за нього поки нема що, всі машини доступні для покупки одразу, а кредитів за бій на старших рівнях дається просто таки величезна кількість. У даній стадії ЗБТ нічого не заважає гравцю купити літак десятого рівня до результату третього-четвертої години гри, а вся готівка в грі десятий рівень – до результату другого дня. Звичайно, до релізу це буде змінено, поки ж бета-тестери насолоджуються «халявою». Побачити, яким чином економіка World of Warplanes буде переплітатися з економікою в World of Tanks теж, поки, немає можливості.

Окремого абзацу заслуговує керування. Намагаючись догодити всім, Wargaming реалізувала аж чотири схеми керування, літати можна на клавіатурі, геймпадом, мишею і джойстиком – як кому більше подобається. Керування, взагалі, дорікань не викликає і реалізоване дуже добре. Можна, щоправда, сказати, що вмілий гравець з джойстиком одержує деякі переваги в точності і плавності керування. Але, по-перше, помітно це стає тільки на рівні справжніх асів World of Warplanes, а по-друге, жоден авіасимулятор без цього на обходиться. Те, що «безджойстикові» гравці можуть вести з «джойстикогравцями» бій майже на рівних – великий прорив і демократизм. Хто намагався грати мультиплеєр Іл-2 на клавіатурі – зрозуміє.

Наприкінці варто сказати ось що: World of Warplanes, безсумнівно, стане гарною грою, що заслуговує уваги. Звичайно, поріг входження в неї трохи вище, ніж в «танки», та і єдиним і безальтернативним проектом такого плану цій грі вже не бути, що, імовірно, не дасть їй повторити суперуспіх World of Tanks. Однак, гра надає чудову можливість відчути себе лицарем неба і поборотися з такими ж фанатами авіаційної історії і, безсумнівно, буде відповідно оцінена публікою.

Автор: Микола Ільченко
Переклад: Анна Смірнова