Геймплейне тестування Intel Pentium G4560 в 26 актуальних іграх кінця 2019-го: гіперпень ще живий?

Процесор Intel Pentium G4560 з'явився в першому кварталі 2017 року. Це один з перших представників лінійки Intel Pentium із підтримкою технології Hyper-Threading, тобто при двох фізичних ядрах він може обробляти чотири потоки даних. І все це при порівняно скромній рекомендованій ціні в $64. Раніше для переходу на 4-потокові чіпи потрібно було підніматися до серії Core i3, а це вже мінімум $117.

І нехай його частота була на 100 МГц нижче, ніж у Core i3-8100, кеш-пам'яті L3 у два рази менше і ще не вистачало підтримки деяких інструкцій, але саме Pentium G4560 став на деякий час must have при збірці бюджетної ігрової системи.

А як інакше? У той час лінійка AMD Ryzen тільки з'явилася у продажі в верхньому ціновому сегменті, а в бюджетному діапазоні були відверто слабкі представники серії Bristol Rigde, створені на базі доісторичної 28-нм мікроархітектури Excavator.

Здавалося б, пройшло вже більше 2 років, але вивід гіперпня з продажу намічений лише на наступний рік. Зараз його можна купити із середньою ціною в межах $90. На б/в ринку він обійдеться дешевше. У одних користувачів він так і залишився в системах, інші його продають з метою апгрейда, а треті - купують. Ось ми і вирішили перевірити, наскільки добре він справляється з іграми за станом на кінець 2019 року.

Ідея народилася під час підготовки матеріалу на нашого Квазімодо - ви ж уже читали цей огляд, правда? Нагадаємо, там ми, по суті, перевірили на що здатний Core i3-8100 в актуальних іграх.

Під Pentium G4560 ми зібрали окрему систему. Але наголошуємо - це ні разу не збірка з оптимальними комплектуючими. Ми просто поставили в пару до процесора досить потужні з наявних у нас залізок, щоб вони не обмежували можливостей самого чіпа. Іншими словами, щоб продуктивність в іграх впиралася лише в процесор, а не в інші компоненти.

У ритмі вальсу пройдемося по зібраному на швидку руку тестовому стенді.

У його основі лежить простенька материнська плата ASRock H110M-HDS, із радіатором на фазах живлення, двома слотами під пам'ять DDR4-2400, одним роз'ємом PCIe 3.0 x16 для відеокарти і чотирма SATA-портами. Більшого нам і не потрібно.

Для охолодження процесора використовується Vinga CL-2001B. Він злегка нагадує боксовий кулер - у ньому є лише алюмінієвий радіатор і немає теплових трубок. Зате використовується 120-мм вентилятор із синім підсвічуванням.

На microATX-платі цей кулер займає багато місця і не дозволяє ставити габаритні модулі. А з низькопрофільних у наявності був лише 16-гігабайтний комплект Exceleram DDR4-3000, але система сама обмежила його швидкість до 2400 МГц.

З дисковою підсистемою вирішили не морочитися: щоб ще раз не ставити операційну систему і ігри, а потім витрачати день на різні апдейти, ми просто на час тестів взяли з попередньої збірки SSD Apacer AS340 об'ємом 480 ГБ і HDD Toshiba P300 на 3 ТБ. Детальніше про них - у минулому матеріалі.

За живлення всіх комплектуючих відповідало бюджетне джерело CHIEFTEC VALUE APB-500B8 потужністю 500 Вт. Воно оснащене двома 12-вольтовими лініями з ККД вище за 80%. Блок добре себе показав при тестуванні на реальній системі. Він отримав тайванські конденсатори і повноцінний EMI-фільтр. Може недовго працювати з 22% -им перевантаженням і підтримує чотири види захистів. А 120-мм вентилятор гарантує комфортні температури і допустимий рівень шуму.

Тимчасовим притулком для цього стенду послужив CHIEFTEC GAMING CUBE CI-01B-OP - інших вільних корпусів під рукою не виявилося. Він якраз створений під плати microATX і має відсіки під 3,5 і 2,5-дюймові накопичувачі. Материнська плата в ньому розташована горизонтально, а не вертикально, що знижує навантаження на текстоліт, особливо в разі встановлення масивних відеокарт. Але в ньому не вистачає встановлених вентиляторів, тому температура CPU місцями піднімалася до 80°С.

Відеокарту вибирали в останню чергу. З одного боку, вона повинна бути досить потужною, щоб упор був саме в процесор. З іншого - в корпусі для неї є 320 мм, а у блока живлення - лише один 8-контактний конектор PCIe. Під усі ці вимоги підійшла Palit GeForce RTX 2060 GamingPro. Вона володіє заводською частотною формулою, посиленою 8-фазною підсистемою живлення, простеньким підсвічуванням і 2-вентиляторним кулером.

Геймплеї записані зовнішньою системою з AVerMedia Live Gamer 4K, тобто без втрати продуктивності. А для моніторингу використовували FPS Monitor.

Переходимо до тестів. Оскільки нас у першу чергу цікавила продуктивність процесора, а не можливості всієї системи, то ми не підбирали налаштування таким чином, щоб по максимуму завантажити ще й відеокарту. А просто використовували готові пресети і оцінювали комфортність геймплея. Поїхали!

Dota 2 вирішили запустити на максимальних налаштуваннях графіки, але не тут то було. Дуже рідкісні події впали нижче за 20 FPS, і в геймплеї з'явилися неприємні посмикування. Довелося стримати апетит і відступити на крок назад до середньо-високого рівня, щоб підняти цей показник в межі 24-26 кадрів/с. У такому режимі вже можна отримувати задоволення від того, що відбувається на екрані.

World of Tanks на старому рушію при ультра налаштуваннях уперся б у продуктивність одного потоку, і ми б отримали смиканий геймплей. Але після реалізації багатопоточності на ультра комфортно грати і в системі з гіперпнем. Запас по FPS дуже солідний, тому і на інших картах проблем не буде.

У War Thunder при максимальному пресеті проскакують легкі статори. Іноді вони помітні оку, а іноді фіксуються лише моніторингом. Дискомфорту у нас вони не викликали, і на ефективність в бою ніяк не вплинули. Але при бажанні можна перейти до профілю простіше.

У ARK Survival Evolved пішли по шляху найменшого опору і вибрали низький пресет, а потім підняли до максимуму масштаб роздільності, щоб картинка не виглядала дуже жахливо. Відеоряд в такому режимі засмиканий, із постійними фризами. І хоч з моніторингу упору в процесор немає, але грати від цієї думки приємніше не стає.

CS:GO взагалі і режим Danger Zone зокрема зазвичай бігають на мінімалку, щоб отримати більш високий фреймрейт. Цього разу не стали нічого вигадувати і пішли за прикладом більшості. Претензій до геймплею не виникло - все було рівно, плавно і приємно з середньою швидкістю під 90 FPS. 

Quake Champions можна назвати навіть комфортним при високих налаштуваннях. Ніякої желейності в управлінні немає, у відеоряді відсутні посмикування і фреймрейт перевищує за 70 кадрів/с. Можливі неприємні просідання під час відродження героя, але вони не завадять вам в бою.

А ось PUBG дається системі нелегко, особливо в важких локаціях, наприклад, в Ясній Поляні. Від статорі не рятує навіть народний мікс ультра і низьких налаштувань. Фанати напевно перемагали і в більш важких умовах, але особливо чутливих натур кожна поразка буде бомбити сильніше.

У Fortnite на епічному пресеті було неприємно - постійно фризило, а рідкісні і дуже рідкісні події впали нижче за 20 кадрів/с. Довелося опуститися до високого профілю. Мікрофризи не зникли, але вони з'являлися вкрай рідко, щоб зіпсувати враження від гри.

Якщо відеокарта дозволяє, то в Apex Legends можна бігати з дуже високою якістю текстур. Так, процесор стабільно завантажений на 100%, але від цього геймплей не перестає бути комфортним. Відеоряд залишається плавним, управління - чуйним, а статистика знаходиться на хорошому рівні. Ось що значить відмінна оптимізація!

Операції в Rainbow Six Siege можна проходити і при ультра пресеті. Процесор завантажений по максимуму, але до неприємних наслідків це не призводить. Навіть середній фреймрейт піднімається вище за 90 кадрів/с. Можливо, у мережевому режимі буде гірше, але тоді можна і налаштування графіки знизити.

У Age of Wonders Planetfall ми не тільки вибрали ультра пресет, а й примусово вимкнули вертикальну синхронізацію. Правда, гра цього не помітила і продовжила обмежувати середню швидкість на рівні 60 FPS. Також не дуже радує статистика 1 і 0,1% Low, але для покрокової стратегії це не критично.

A Plague Tale Innocence можна проходити і на ультра налаштуваннях. Процесору, звичайно, доводиться важкувато, і дуже рідкісні події падають у межах 24 кадрів/с, але в самому геймплеї ми не відчули ніяких проблем.

У Resident Evil 2 спеціально вибрали пресет «Важливіше графіка», щоб отримає картинку красивіше. Процесору від цього легше не стало. У просторих локаціях уже з'явилися невеликі фризи. Також іноді система не відразу виконувала команди, що дуже неприємно при стрільбі. У результаті враження залишилися не дуже райдужні.

Пройти Assassin's Creed Odyssey можна, але доведеться зробити непростий вибір. На середніх налаштуваннях є стабільні статори, що добре видно по статистиці 1 і 0,1% Low. Від них можна частково позбутися переходом до низького профілю, але тоді картинка стає аж надто поганою.

На подив Far Cry New Dawn запустився і при максимальному пресеті графіки. Найважче дається пересування на транспорті - саме в цій частині дуже рідкісні події просіли до 21 FPS і відчувалися легкі підгальмовування. Бігати на своїх двох уже приємніше. Стрілянина також дається без особливих проблем.

У Anthem почали з низького пресету і на ньому закінчили, адже вище підніматися не було сенсу. Так-сяк можна вивчати локацію, але в боях геймплей стає некомфортним. Процесор постійно завантажений на 100% і з'являються неприємні фризи. Добре хоч Input lag в управлінні немає.

World War Z при ультра налаштуваннях виявилася досить комфортною. При появі зомбі проскочив легкий статор, просадив показник 0,1% Low до 31 кадрів/сек. До управління питань не виникло - все прогнозовано і без желейності.

З Wolfenstein: Youngblood довго не морочилися - вибрали Mein Leben і побігли. Моніторинг підказує, що CPU нелегко дається цей пресет, але в самому геймплеї ми не відчули ніяких проблем з переміщенням або прицільною стрільбою. При наявності часу і далі б проходили гру саме в такому режимі.

Приємно здивував мережевий режим Battlefield V. Гра дуже вимоглива, особливо до CPU, тому відразу вибрали карту простіше на 32 гравця і низький пресет графіки. І цілком собі можна ефективно грати. Без легких статорів не обходиться, але вони не сильно заважають прицільно стріляти або швидко займати вигідні позиції.

А ось Shadow of the Tomb Raider, навпаки, трохи розчарувала. При середньому пресеті дуже рідкісні події падають нижче за 20 кадрів/с, у відеоряді є легкі сіпання, а в управлінні - Input lag. Для більшого комфорту доведеться опускатися до низького пресетів із гидкою картинкою.

З The Division 2 усе виявилося також непросто. Вибрали максимальний пресет і спочатку було більш-менш іграбельно, але потім почалися жорсткі фризи довжиною декілька секунд. Вони особливо неприємні, коли поруч знаходяться NPC. Це дозволяє їм наближатися або змінювати позицію, у той час як ви спостерігаєте застиглу картинку.

Довелося опуститися до середнього пресету. Від підгальмовувань відеоряду він повністю не рятує, зате вони тривають долі секунди, тому телепортів від NPC уже не було. Якщо у вас міцні нерви, то можна пограти і в такому режимі.

У Metro Exodus оптимізацію завезли, і проходити можна навіть на ультра налаштуваннях у режимі DirectX 12. При переході в незвідану локацію або при появі нових об'єктів виникають статори. Тут уже вирішуйте самі - або знизити налаштування графіки, або підвищити власний поріг чутливості.

Цікава ситуація вийшла з Borderlands 3. Спочатку ми спробували пограти при середньому пресеті. Фреймрейт піднявся в межах 60 FPS, але без фризів і статорів не обійшлося, про що красномовно свідчить статистика рідкісних і дуже рідкісних подій. Грати можна, але захотілося від них позбутися.

Перейшли до низького профілю, і приблизно в тій же локації отримали аналогічну картину - 60 FPS у середньому, із фризами і посмикуваннями. В обох випадках моніторинг каже, що процесора вистачає з невеликим запасом. Ось така сумна ситуація виходить.

Зате несподівано порадувала Gears 5. На гіперпні в неї можна грати і при ультра налаштуваннях, якщо інші компоненти дозволять. У боях управління було повністю чуйним і комфортним. За час запису проскочив лише один, майже непомітний для ока статор. В іншому все було добре.

При бажанні можна і Control пройти, але лише на низьких налаштуваннях. При вході до нової локації можуть з'являтися статори. Якщо трошки почекаєте і акліматизуєтеся, то вони вже не відчуваються, а в графі 0,1% Low побачите не сумні 16 FPS, аьприємний геймплей 24 кадри/с.

Ще одна несподіванка даного тесту - можливість запуску Ghost Recon Breakpoint при ультра налаштуваннях. Хоча комфортним такий геймплей точно назвати не можна. В управлінні є затримки, а в відеоряді проскакують фризи, і не завжди виходить прицільно стріляти.

Для поліпшення ситуації рекомендуємо опуститися до середнього профілю. Мікрофризи залишаються, але пропадає Input lag. А з комфортним управлінням грати вже набагато приємніше. Можна спробувати знизити налаштування ще сильніше, щоб позбутися від фризів.

Підсумки

Intel Pentium G4560 приємно порадував. У нього всього 2 ядра і 4 потоки, кеш-пам'яті не багато і немає можливості підняти тактову частоту вище від номінальних 3,5 ГГц. Але якщо дозволять інші залізяки в системі, то цілком можна пройти актуальні блокбастери типу Metro, Gears 5, Ghost Recon Breakpoint і інші. У налаштуваннях усе частіше доведеться вибирати низькі або середні пресети, щоб позбутися від фризів, але в цілому все не так сумно, як ми думали.

Однак є й неприємні моменти. По-перше, Rage 2 відмовилася стартувати. Чи то через наявність всього двох реальних ядер, то чи через відсутність підтримки AVX-інструкцій. По-друге, завантаження самих ігор або перехід між рівнями триває помітно довше, ніж навіть у системі з Core i3. По-третє, можуть бути проблеми з підвантаженням об'єктів, рельєфів або ефектів. При швидкій пробіжці можна врізатися в якусь перешкоду, яка промалюється трохи пізніше.

Якщо вас це не лякає, то і на гіперпні ще можна отримувати задоволення від ігор. А ви б змогли грати з такими косяками або у вас процесор значно слабшими? Діліться своєю думкою в коментарях.

Автор: Сергій Буділовський 
Переклад: Лілія Масюк