Огляд і тестування Coolink GFXChilla - відмінної системи охолодження для відеокарт

Як видно з назви, у сьогоднішній статті мова піде про охолодження відеокарт.

Однак, перш ніж приступити безпосередньо до розгляду учасника сьогоднішнього огляду, кулера GFXChilla від компанії Coolink, нам хотілося б зробити невеликий вступ, тому що це перша стаття на нашому сайті, присвячена охолодженню відеокарт. Надалі ми будемо активно розвивати даний напрямок.

Трохи історії

Отже, давайте спробуємо розібратися, що ж таке відеокарта та звідки вона взялася.

Відеокарта (відома також як графічна плата, графічна карта, відеоадаптер) (англ. videocard) - пристрій, який перетворює зображення, що знаходиться в пам'яті комп'ютера, у відеосигнал для монітора. Звичайно відеокарта є додатковою платою і вставляється в роз’єм розширення, такий як: ISA, VLB, PCI, AGP або PCI-Express, але буває і вбудованою (інтегрованою).

Одним з перших графічних адаптерів для IBM PC став MDA (Monochrome Display Adapter) в 1981 році. Він працював тільки в текстовому режимі з роздільною здатністю 80х25 символів (фізично 720х350 крапок) і підтримував п'ять атрибутів тексту: звичайний, яскравий, інверсний, підкреслений і миготливий. Ніякої кольорової або графічної інформації він передавати не міг, а те, якого кольору будуть літери, визначалося моделлю монітора, який використовувався.

Звичайно вони були чорно-білими, бурштиновими або смарагдовими. Фірма Hercules в 1982 році випустила подальший розвиток адаптера MDA, відеоадаптер HGC (Hercules Graphics Controller - графічний адаптер Геркулес), що мав графічну роздільну здатність  720x348 крапок і підтримував дві графічні сторінки. Але він все ще не дозволяв працювати з кольором.

Були початі деякі спроби поліпшити або якось змінити графічні адаптери, але дійсно революційна подія відбулася трохи пізніше.

З 1991 року з'явилося поняття SVGA (Super VGA - «понад» VGA) – розширення з підтримкою графічного режиму VGA (640х480) і більш високої роздільної здатності, а також додаткових сервісів, наприклад можливості поставити довільну частоту кадрів. Число одночасно відображуваних кольорів збільшується до 65 536 (High Color, 16 біт) і 16 777 216 (True Color, 24 біта), з'являються додаткові текстові режими. Із сервісних функцій з'являється підтримка VBE (VESA BIOS Extention - розширення BIOS стандарту VESA). SVGA сприймається як фактичний стандарт відеоадаптера десь з середини 1992 року, після прийняття асоціацією VESA (Video Electronics Standart Association - асоціація стандартизації відео-електроніки) стандарту VBE версії 1.0. До того моменту практично всі відеоадаптери SVGA були несумісні між собою.

І саме так з SVGA почалося поняття «графіка». Тепер відеокарти можна було дійсно вважати «графічними адаптерами», а не просто «відео адаптерами».

Одже, якщо на комп'ютерах з'явилася графіка, виходить, вона повинна розвиватися. А розвиватися вона почала понад швидкими темпами, бо користувачам завжди хотілося бачити на моніторі гарніше зображення, яке стало основним засобом відображення інформації в ПК.

Нові ефекти, нові роздільні здатності, нові режими - все це розвивалося і жадало від центрального процесора все більших зусиль для обробки. А коли почали з'являтися перші більш-менш серйозні ігри, то процесорам стало дійсно важко справлятися з усіма цими даними. Прихід 3D ігор в середині 90-х і зовсім вибив центральні процесори з колії. І тоді графічні адаптери еволюціонували.

На них були встановлені спеціальні чіпи (процесори), які були розроблені для графічних розрахунків. Крім того, вони могли виконувати деякі додаткові функції, які не могли швидко виконувати центральні процесори. Таким чином, графічні адаптери перетворилися в графічні прискорювачі (3D-прискорювачі, 3D-акселератори) і прийняли на себе графічну частину розрахунків.

З тих пір і донині графічні прискорювачі не перестають вдосконалюватися і розвиватися. Все нові і нові ігри, відеорежими, роздільні здатності жадали від відеокарт все більшої обчислювальної потужності. І цей процес не зупинився, і навряд чи коли-небудь зупиниться. Звісно, що збільшення обчислювальних здатностей відеокарт, обумовило підвищення тепловиділення від встановлених на ній компонентів.

І якщо спочатку тепловиділення від відеокарт було мізерне та з їх охолодженням справлялися маленькі алюмінієві радіатори, то на сьогоднішній день потужні відеокарти щодо тепловиділення майже вдвічі обігнали центральні процесори. Самі потужні на сьогодні центральні процесори мають тепловиділення до 140 Вт (AMD Phenom X4, Intel Core 2 Quad), а самі потужні відеокарти - понад 280 Вт (AMD Radeon 4870X2, NVIDIA GeForce GTX 295).

Крім того, що відеокарти стали «гарячіше» ніж процесори, так вони ще і знаходяться у більш несприятливих умовах. Справа в тому, що навколо центрального процесора дуже багато вільного місця, яке дозволяє встановлювати системи охолодження досить гігантського розміру. А ось навколо відеокарти місця не так вже й багато, плюс сусідні з нею слоти розширення можуть бути зайняті іншими платами. Тому системи охолодження відеокарт не можуть мати таких великих розмірів.

Виробникам доводиться застосовувати самі нові розробки і всякі технологічні «ноу-хау» щоб досягти високої ефективності своїх систем охолодження при невеликих розмірах. Відповідно, високоефективні системи охолодження для потужних відеокарт і коштують недешево.

Отже, «вертаємося до наших баранів», а точніше до героя сьогоднішнього огляду, кулеру GFXChilla, що є представником сучасних, високотехнологічних і ефективних систем охолодження для потужних відеокарт останнього покоління.

Специфікація і комплектація

Повна специфікація кулера:

Модель	Coolink GFXChilla
Матеріал радіатора	Мідна основа і трубки, алюмінієві ребра
Розміри радіатора, мм	20х161х115
Розміри вентилятора, мм	2х 80x80x10
Розміри кулера, мм	30х161х115
Напруга живлення, В	12
Струм, А	н.д.
Швидкість обертання вентилятора, об/хв	2000
Повітряний потік, м3/год	н.д.
Тип підшипника	н.д.
Роз’єми живлення	3-контактний + перехідник на Molex
Рівень шуму, дБ(А)	18
Термічний опір, °С/Вт	н.д.
Ресурс, год	н.д.
Гарантія, років	3
Вага, г	330
Сайт виробника	http://www.coolink-europe.com/

Поставляється кулер у картонній коробці, попередньо зафіксований у пластиковому контейнері для захисту від пошкоджень при транспортуванні.

На звороті коробки нанесена схема кулера з вказівкою розмірів, а також перераховані його основні відмінності і переваги.

З боків нанесена схема кріпильних отворів і кількість додаткових радіаторів, що йдуть у комплекті.

Додається і листок-вкладиш, що є одночасно інструкцією з встановлення і рекламним проспектом компанії.

Також у комплекті знаходиться тюбик-шприц з фірмовою термопастою STARS-472-2 масою 1 грам. Її теплопровідність (згідно завіренням виробника) становить більше 8,5 Вт/мК, що є досить високим показником (у КПТ-8 цей параметр становить 1 Вт/мК). Також відзначено, що дана термопаста містить 10% оксидів срібла, що повинно сприятливо позначатися на її ефективності.

Для кріплення кулера до відеокарти в комплекті передбачені чотири спеціальні гвинти з пружними гайками та гумовими шайбами. Для гасіння вібрацій вентиляторів передбачається використання липких прокладок, що демпфірують, з м'якої гуми.

Якщо з якої-небудь причини ви не можете викорисати штатний роз’єм живлення на вашій відеокарті, ви можете скористатися наявним у комплекті перехідником, щоб живити кулер від звичайного роз’єму для периферійних пристроїв (Molex).

Підсумувавши все вищевикладене, перелічимо весь комплект поставки кулера:

• 6 високопрофільних радіаторів для пам'яті;
• 4 низькопрофільних радіатори для пам'яті;
• 4 великих радіатори для підсистеми живлення;
• 4 маленьких радіатори для підсистеми живлення;
• листок-вкладиш;
• шприц-тюбик з термопастою;
• 4 спеціальних кріпильних гвинти з пружними гайками та гумовими шайбами;
• 4 прокладки, що самі клеються та демпфірують, необхідні під вентилятори;
• перехідник на 3-контактний роз’єм з 4-контактного типу Molex.

Конструкція

Існують два типи кулерів для відеокарт: турбінного типу (поздовжнього продуву) і вентиляторного типу (поперечного продуву) (прим. автора – зараз ми розглядаємо тільки 2-слотові системи охолодження для потужних відеокарт). Обидва типи мають свої переваги та недоліки. Розглянемо детальніше кожен з них.

Кулери турбінного типу одержали широке поширення у відеокартах з високим тепловиділенням як еталонні системи охолодження. Вони досить прості у виконанні і разом з тим показують високу ефективність. Крім того, такі кулери досить компактні. Принцип їх дії полягає в продувці повітрям довгого радіатора по всій довжині плати. Повітря всмоктується в задній частині відеокарти спеціальною турбіною (бловером) і проштовхуються вздовж радіатора. Після проходження вздовж всієї відеокарти, нагріте повітря виштовхується через спеціальну вентиляційну сітку, звичайно, назовні. Звідси і головна перевага даних систем - виведення нагрітого повітря за межі корпусу. Однак не обійшлося і без недоліків. Кулери турбінного типу часто є дуже гучними через високі оберти турбіни і шелесту повітря, що проходить довгий шлях по всій довжині відеокарти. Також, через особливості конструкції, такі кулера погано охолоджують інші вузли відеокарти, такі як відеопам'ять і підсистему живлення. Яскравим представником таких кулерів є «референсна система» охолодження відеокарти NVIDIA GeForce GTX 285.

Кулери вентиляторного типу дуже часто використовуються різними виробниками як альтернативні системи охолодження. Вартість виготовлення таких кулерів вище, ніж турбінних, тому що вони мають досить складну конструкцію радіатора із застосуванням великого числа мідних теплових трубок. Але, як правило, раціонально сконструйовані вентиляторні кулери демонструють кращу ефективність при набагато меншому рівні шуму, ніж турбінні. Тому, вони часто застосовуються користувачами як безшумні системи охолодження при середній (достатній) ефективності.

Такий підхід до охолодження має ряд переваг щодо турбінного типу кулерів. Так, до переваг належать: висока ефективність, низький рівень шуму, гарне охолодження модулів пам'яті і підсистеми живлення. До недоліків, як ви зрозуміли, належать більш дорожча конструкція і неможливість викиду нагрітого повітря за межі корпусу. Яскравим представником вентиляторних кулерів є розглянутий сьогодні Coolink GFXChilla.

Кулер виконаний у вигляді горизонтального радіатора з поперечним продувом двома вентиляторами. Розташування активних елементів симетричне.

Охолодження графічного ядра здійснюється шляхом перенесення теплоти від мідної основи по чотирьох теплових трубках на алюмінієві ребра радіатора, що продуваються двома 80 мм вентиляторами. Як видно на фото вище, теплові трубки покладені в спеціальні жолоби, які покликані збільшити площу їх контакту з основою. Для ще більшого поліпшення контакту виробник використовує припій.

Далі тепло по теплових трубках передається на досить великий радіатор з тонких алюмінієвих ребер. Варто відзначити, що діаметр теплових трубок становить 6 мм, а місця їх контакту з ребрами оброблені методом пайки.

Вцілому, радіатор виконаний дуже якісно і без будь-якої «халтури» з боку виробника. Ніяких люфтів, вдавлень і інших дефектів не помічено.

Мідна основа хоч і не відполірована до дзеркального блиску, але є дуже рівною і гладкою.

Встановлення і кріплення

Встановлюється система охолодження гранично просто. Спочатку наклеюєте  радіатори на чіпи пам'яті і підсистему живлення. Потім, виходячи з моделі вашої відеокарти, ви обираєте потрібні отвори на кріпильній рамці кулера і вгвинчуєте в них спеціальні гвинти. До слова про отвори – їх трохи, розрахованих для встановлення кулера на різні типи відеокарт. Докладний список підтримуваних відеокарт ви можете подивитися на сайті виробника.

Далі, просмикнувши гвинти через отвори у відеокарті, фіксуєте їх на звороті пружними гайками. Не забувайте використовувати гумові шайби, щоб не пошкодити відеокарту. На жаль, упорної пластини (backplate) у кріпленні не передбачено.

У зборі, як і обіцяв виробник, вся конструкція займає не більше двох слотів розширення. Що ж, відеокарта готова, настав час приступити до тестування.

Тестування

Для тестування ефективності систем охолодження відеокарт нами був зібраний наступний тестовий стенд:

Процесор	Intel Core 2 Quad Q9550 (LGA775, 2,83 ГГц, L2 12 МБ) @3,8 ГГц
Материнська плата	ZOTAC NForce 790i-Supreme (LGA775, nForce 790i Ultra SLI, DDR3, ATX)
Відеокарта	ZOTAC GeForce 9800 GTX+ ZONE Edition (ZT-98PES2P-WSP)
Кулер	Noctua NH-U12P (LGA775, 54,33 CFM, 12,6-19,8 дБ)
Оперативна пам'ять	2x DDR3-1333 1024 MБ Transcend PC 3-10600
Жорсткі диски	Hitachi Deskstar HDS721616PLA380 (160 ГБ, 16 МБ, SATA-300)
Блок живлення	CHIEFTEC CFT-850G-DF (850 Вт, 140+80 мм, 25 дБ)
Корпус	Spire SwordFin SP9007B (Full Tower) + Coolink SWiF 1202 (120x120x25, 53 CFM, 24 дБ)
Монітор	Samsung SyncMaster 757MB (DynaFlat, 2048x1536@60 Гц, MPR II, TCO'99)

Основним нагрівальним елементом слугує відеокарта ZOTAC GeForce 9800 GTX+ ZONE Edition (ZT-98PES2P-WSP).

Вона обладнана досить потужною системою водяного охолодження, «змагатися» з якою повітряним кулерам буде достатньо складно. Звичайно в тестування була включена і «референсна» система повітряного охолодження для GeForce 9800 GTX+. Ну і не могли ми обійтися без суперників.

Суперничати з Coolink GFXChilla сьогодні буде кулер від корейської компанії ZALMAN VF1000 LED. Товщина теплових трубок у корейського кулера становить 5 мм і обладнаний він всього 1-м вентилятором, що має гарне підсвічування. В іншому ж обидва кулери майже аналогічні, як і їх вартість.

Глянемо на результати тестування.

Що сказати – кулер від Coolink показує просто чудові результати. Він виявився найефективнішим у сьогоднішньому тестуванні, випередивши свого конкурента від ZALMAN, що працює на максимальних обертах вентилятора, і водяну систему охолодження від ZOTAC. Про «стандартний» кулер і казати якось не зручно – він програв Coolink GFXChilla цілих 10⁰С. Відзначимо, що хоча кулер Coolink GFXChilla і не має можливості регулювання швидкості обертання вентиляторів, він виявився самим тихим з суперників. Рівень його шуму можна охарактеризувати як «дуже тихий», як в ZALMAN VF1000 LED на мінімальній швидкості обертання вентилятора при дуже низькій ефективності охолодження. Самою гучною, як і слід було сподіватися, виявилася «референсна» система повітряного охолодження для GeForce 9800 GTX+.

Висновки

Охолодження відеокарт стає серйозною проблемою, як для користувачів, так і для виробників. Щодня ми бачимо новини про те, що випущено ще більш потужну відеокарту, з ще більш високими частотами, з ще більшим числом обчислювальних блоків і т.ін. Але всю цю «потужність» треба чимось охолоджувати. Виробники відеокарт дуже часто застосовують максимально дешеві системи охолодження з метою знизити кінцеву вартість продукту, але при цьому користувачі страждають від високого рівня шуму під час їх роботи. Крім того, невисока ефективність «референсних» систем охолодження не залишає обізнаним користувачам запасу для розгону відеокарти. Так, деякі виробники випускають відеокарти з вже встановленими альтернативними системами охолодження, однак їх число не так велике, а дістати таку відеокарту набагато складніше. Та і вартість таких рішень іноді не виправдано висока - плата за ексклюзивність так би мовити.

Якщо ви є одним з таких «нещасних» власників «референсної» відеокарти і вас дратує високий рівень шуму або ж ви оверклокер, який бажає одержати більшого від свого «заліза», то рекомендуємо вам звернути увагу на продукцію компанії Coolink і на GFXChilla зокрема, як на дуже високоефективну систему повітряного охолодження для потужних відеокарт. Вона сполучає у собі високу ефективність, компактність, простоту встановлення та дуже низький рівень шуму. Браво Coolink!

Позитивні якості:

• дуже висока ефективність;
• багата комплектація;
• низький рівень шуму;
• універсальність кріплення;
• простота встановлення.

Недоліки:

• відсутність упорної пластини (backplate);
• відсутність підсвічування;
• не викидає гаряче повітря за межі корпусу.

Автор: Петро Носик
Переклад: Анна Смірнова

Висловлюємо подяку компанії Coolink за наданий для тестування кулер GFXChilla.

При підготовці статті використовувалися метеріали ресурсу www.wikipedia.org.