Ігровий тест NVIDIA GeForce GTX 1650 GDDR6 в актуальних іграх: ех, ще б 6 ГБ!

Якщо вам цікаво дізнатися, які версії GTX 1650 уже з'явилися на ринку і чому NVIDIA з партнерами перейшла на пам'ять GDDR6 - ласкаво просимо в минулому порівнянні. Цей же матеріал відразу почнемо з подання головного учасника - відеокарти MSI GeForce GTX 1650 D6 GAMING X. За неї подякуємо магазину Telemart. Вона отримала заводський розгін динамічної частоти з 1590 до 1710 МГц, хоча в іграх вона піднімається в діапазон 1900 МГц.

Усе завдяки ефективній системі охолодження TWIN FROZR 7. Вона містить одну S-образну теплову трубку, алюмінієвий радіатор та пару осьових вентиляторів TORX FAN 3.0. Не обійшлося і без технології ZERO FROZR - вона припиняє обертання пропелерів при низькому навантаженні, щоб мінімізувати рівень шуму.

Тестовий стенд не змінився. За основу взяли 8-ядерний 16-потоковий Intel Core i9-9900K у номіналі, щоб по максимуму оцінити потенціал відеокарти.

Іконки святих угодників на корпусі навряд чи вбережуть його від перегріву і троттлінга (хоча ми не пробували), а ось 3-секційна водянка Enermax LIQMAX III ARGB точно з цим впорається.

Материнська плата ASUS Prime Z390-A порадувала наявністю двох слотів M.2 і одного радіатора для більш швидкого SSD.

32 ГБ оперативної пам'яті вистачить із запасом - дякуємо комплекту DDR4-3600 CORSAIR Dominator Platinum RGB.

ОС і необхідний софт поставили на M.2 SSD Kingston A1000 об'ємом 480 ГБ. Він і з двома лініями PCIe 3.0 швидше від SATA-моделей.

Усі ігри встановлені на 2-терабайтний Kingston KC2000. Послідовна швидкість читання для нього заявлена ​​на рівні 3200 МБ/с, а запису досягає 2200 МБ/с.

Зберігання всього іншого довірили 4-терабайтному Seagate BarraCuda.

Потягне все кіловатний «платиновий» Seasonic PRIME PX-1000, який радує повним переліком захистів і тихим вентилятором.

А корпус AeroCool Aero One Eclipse ARGB не дасть комплектуючим перегрітися завдяки гарній продуваності за рахунок 4-х попередньо встановлених пропелерів.

Для виведення зображення використовували монітор Philips Brilliance 329P9H. Самі геймплеї записані зовнішньою системою з AVerMedia Live Gamer 4K, тобто без втрати продуктивності.

Усе, переходимо до тесту. Для Dota 2 такої відеокарти вистачає з запасом, тому не соромтеся, як П'єр Безухов перед Наташею Ростовою, і відразу викручуйте повзунок в бік максимальної якості. Навіть при зустрічі кількох героїв середня швидкість складе 160 кадрів/с, і ніяких претензій до комфортності геймплея у вас не виникне.

Той же прийом повторюємо в War Thunder: запустили клієнт, вибрали максимальний пресет і вперед до ваншотів. Іноді бувають короткочасні просідання по статистиці 0,1% Low до 24 кадрів/с, але вони не відчуваються і без моніторингу ми про них і не знали б.

World of Tanks приємно грається на швидкому легкому танку на ультра, хоча для більшої ефективності в бою хочеться опуститися до високого профілю, щоб відеоряд був ще плавніше, а управління чутливіше. Але це суб'єктивно. На середньому або важкому танку взагалі ніякого дискомфорту не буде.

Якщо просто вибрати середній пресет в ARK Survival Evolved, то рушій знижує масштаб роздільності в діапазон 70%. На виході отримуємо близько 70 FPS у середньому, але з розмитим зображенням. Якщо вручну підняти його до 100%, то поточний фреймрейт плаває в межах 40-70 кадрів/с. У середньому отримуємо за 50, але без підфризів не обходиться. Оперативки потрібно більше за 13 ГБ.

У RUST як зазвичай довелося спочатку повозитися з налаштуваннями, щоб було гарно і без фризів. Середня швидкість перевищила за 60 кадрів/с, а інші показники не опускалися нижче за 40. Оперативки було потрібно близько 13 ГБ, але в RUST цим нікого не здивувати.

Більшість гравців у Rainbow Six Siege користуються пресетами, ось і ми не стали морочитися, і просто вибрали профіль ультра. Так, там у навантаження йде 50%-ий масштаб рендеру, але від цього картинка не відчувається сильно мильною, як в ARK. А швидкісні показники дозволяють комфортно запускати гру на моніторі з підвищеною частотою розгортки.

При наявності потужного процесора Escape from Tarkov непогано бігається при високому пресеті із середньою швидкістю за 60 FPS. Іноді відеоряду не вистачає плавності, але до фризів справа не доходить. На око це не помітно, є лише відчуття, ніби гра спіткнулася і на мить втратила рівновагу, а потім все відразу повернулося в норму. Комфорт стрільби від цього не страждає.

PUBG при народному міксі ультра і низьких налаштувань відмінно бігається навіть в Ясній поляні. Максимум показник 0,1% Low просідає в діапазон 30 кадрів/с, але в геймплеї це не відчувається. Середня ж швидкість стабільно тримається на рівні 90 кадрів/с. Споживання оперативки прагне до 10 ГБ. 

Fortnite кілька разів запускали при середньому пресеті, але кожен раз показник дуже рідкісних подій падав в діапазон 20-24 кадрів/с. У запалі бою це майже не помітно, і жодним чином не знижує влучність стрільби. Тому можна грати в своє задоволення.

Apex Legends самостійно викрутила майже всі налаштування на максимум, і лише якість текстур залишила на високому рівні через обсяг відеобуфера. Нам залишилося тільки прибрати вертикальну синхронізацію і насолоджуватися плавним відеорядом без натяку на фризи і посмикування. Так, і вільної оперативки потрібно більше за 9 ГБ.

У Call of Duty Warzone пішли тим же шляхом - попросили рушій самостійно оцінити конфігурацію і підібрати налаштування, щоб було в міру гарно і комфортно. У середньому отримали під 80 FPS з відмінною статистикою рідкісних і дуже рідкісних подій. Злегка здивувало лише велике споживання ОЗП - в іншому все відмінно.

У GTA V спочатку вибрали більш слабкі налаштування, а потім перейшли до дуже високих, але комфорт геймплея від цього не постраждав. У місті поточний фреймрейт доходить до сотні FPS, а на травичці він знижується в діапазон 50-80 кадрів/с, без фризів, статорів або інших неприємних моментів.

За вашими наполегливими проханнями залишили Shadow of the Tomb Raider. При високому пресеті вона видає майже 60 FPS у середньому. Інша статистика тримається в межах 40-50 кадрів/с. Фризів немає, як і проблем з управлінням.

До 2015 року на небі тільки і розмов було, що про море і про занепад. А потім вийшов Третій Відьмак, і там до цього дня сперечаються, який вибір канонічності: Цірі-відьмачка або імператриця. А в пеклі особливий котел виділили тим, хто встав на бік Ольгерда фон Еверека. Саму ж гру можна проходити при максимальних пресетах графіки і постобробки, нехай і без заповітних 60 FPS в Новіграді.

Найбільш комфортною для проходження Assassin's Creed Odyssey здалася при середньому пресеті. З одного боку, трохи страждає деталізація об'єктів, з іншого - отримуємо повністю плавний геймплей з чуйним управлінням. Виконувати квести в такому режимі набагато приємніше.

Те ж саме стосується Metro Exodus: хочете просто пограти в своє задоволення - вибирайте середній пресет із PhysX і без Hairworks. У середньому отримуємо стабільні 60 FPS з осудним управлінням. Є запас і для більш гарної картинки, але тоді можуть виникати легкі фризи і пригальмовування.

У The Division 2 сміливо ставте високий пресет графіки, якщо у вас у системі є потужний процесор і багато вільної оперативки. Не потрібно хвилюватися з приводу несвоєчасного підвантаження текстур і об'єктів, підгальмовувань відеоряду або проблем з точною стрільбою - адже їх просто немає.

Borderlands як Borderlands - який пресет не вибереш, все одно будуть фризи. Але для більш-менш приємного геймплея краще зупинитися на середньому профілі. Особливо неприємною ситуація стає в бою від всіх цих вибухів і спецефектів. Хоча оперативно зміщуватися з лінії вогню і самому потрапляти під ворогів можна без особливих проблем.

У NFS: Heat ми чесно намагалися зловити фризи або хоча б статори при високому пресеті. Для цього хаотично їздили містом, врізалися в інші автомобілі і збивали деякі дерева, але до фризів справа не дійшла. Максимум просадили середню швидкість у діапазон 50 кадрів/с.

А ось в джедаїв усе навпаки - довелося спочатку перепробувати кілька пресетів, а потім трохи побігати при середньому профілі, щоб все підкешувалося і геймплей вийшов без фризів і Input lag. Хоча в злачних місцях вони все одно будуть, але одні ми вже пройшли, а до інших ще не дійшли, і поки радіємо 60 FPS в середньому.

Для початку в Resident Evil 3 вибрали збалансований пресет, а потім трохи підняли якість текстур і їх фільтрації, щоб краще завантажити відеокарту. Але і в такому режимі ніяких нарікань на геймплей не було при середній швидкості 90 кадрів/с і відмінною статистикою рідкісних і дуже рідкісних подій.

На завершення пара проектів на Vulkan. У DOOM Eternal із 4-гігабайтним відеобуфером можемо розраховувати максимум на високий пресет графіки. Вище підніматися не хочеться - тут і якість картинки прийнятна, і швидкість відеоряду в діапазоні бажаних 60 FPS, і фризи не набридають.

Перший запуск RDR 2 пройшов при автоналаштуванні. У місті середній фреймрейт тримається в діапазоні 45 кадрів/с, але відеоряду не вистачає плавності і легкості, а споживання оперативки доходить до 10 ГБ.

Довелося опуститися до середини пресету «Швидкість», до низько-середніх налаштувань. На споживанні оперативки це особливо не позначилося, зате відчутно піднялася плавність відеоряду. Різниця за показниками не така велика - 5-8 FPS, але грати в такому режимі набагато приємніше.

Підсумок

Живі геймплей тільки переконали нас в думці, що краще доплатити близько $10 і взяти NVIDIA GeForce GTX 1650 з пам'яттю GDDR6 замість GDDR5. Вона помітно спритніше і краще себе почуває, особливо в важких іграх.

У легких онлайн-проектах і в хітах минулих років можете сміливо викручувати все на максимум, а в вимогливих актуальних блокбастерах уже як пощастить - одні можна проходити на високих, а в інших доводиться опускатися до середніх або низьких. Причина криється як у продуктивності графічного процесора, так і в 4 ГБ відеопам'яті. До речі, у багатьох іграх через це спостерігається підвищене споживання оперативки - доходить до 13 ГБ. Хочете грати на високих налаштуваннях придбайте мінімум 16 ГБ або беріть відеокарту потужнішу і мінімум на 6 ГБ відеопам'яті.

А що ви думаєте з цього приводу? Не тримайте думку при собі - це шкідливо для здоров'я. Обов'язково залиште її в коментарях!

Автор: Сергій Буділовський 
Переклад: Лілія Масюк