Геймплейне тестування відеокарти AMD Radeon RX 5700 XT в 4K UHD: а чи вистачить сили?

Досліджувати це питання будемо на прикладі відеокарти PowerColor Red Devil Radeon RX 5700 XT OC. Вона отримала посилену 10-фазну підсистему живлення з мікросхемами DrMOS і масивний 3-вентиляторний кулер із суцільною мідною основою і п'ятьма 6-мм тепловими трубками. Не обійшлося і без криваво-червоного LED-підсвічування під стать назві.

Ще одна цікава особливість - дві мікросхеми BIOS і невеликий тумблер для перемикання між ними. В одній з них записаний профіль «Silent» з еталонними частотами, в іншій - профіль «OC» із заводським розгоном. У ньому динамічна частота піднімається з 1905 до 2010 МГц.

Але оскільки ми вирішили вивчити роздільна здатність 4K, то довелося злегка посилити відеокарту і спростити їй завдання. У цьому нам допомогла функція авторозгону в драйвері. У кілька кліків мишкою динамічна частота піднялася до 2130 МГц. Параметри відеопам'яті не змінилися.

В іграх частота GPU зазвичай перебувала в межах 1800 - 1900 МГц, але іноді піднімалася вище за 2000 МГц. Температура була нижчою за 80°C при критичному показнику в 110°С. Шум від відеокарти не заважав комфортному занурення до гри. Ось що значить ефективний і продуманий кулер!

Для тестування використовувався стенд:

• Intel Core i9-9900K
• Vinga CL3008B
• ASRock Z390 Phantom Gaming SLI
• 4x 8GB DDR4-3600 CORSAIR Dominator Platinum RGB
• Apacer AS2280P2 M.2 NVMe 480 GB
• Apacer Panther AS340 960 GB
• Seagate Barracuda Pro 4 TB ST4000DM006
• Vinga VPS-1200Pl
• Vinga Ark
• Philips Brilliance 329P9H

Геймплей записані зовнішньою системою з AVerMedia Live Gamer 4K, тобто без втрати продуктивності.

Тестувати будемо так, як грає більшість геймерів, тобто за допомогою готових пресетів якості: якщо отримуємо комфортний геймплей - йдемо далі, якщо ні - переходимо до профілю простіше і повторюємо тест. При бажанні можна взятися за тонке ручне налаштування, правда, у нас для цього не було часу.

У першу чергу цікаво перевірити ігри простіше - може далі і підніматися не слід. Але все виявилося добре. У DOTA 2 сміливо викручуйте рівень якості на максимум. Навіть при зіткненні кількох героїв не було і натяку на статори або дискомфорту в управлінні, а середня швидкість піднялася вище за 160 кадрів/с.

Грати в World of Tanks на ультра в 4K можна, але проскакують легкі статори. Можливо, на артилерії і повільних танках вони не такі помітні, але на маневрених легких танках кидаються в очі. На геймплей вони особливо не впливають, однак для комфорту краще опуститися до профілю простіше.

У War Thunder усе було плавно і приємно при максимальному пресеті якості. Дуже рідкісні події просіли нижче за 30 кадрів/с лише під час пошкодження танка. Але саме це просідання ми не відчули, адже думками вже готували наступний танк. Середня ж швидкість перевищила за 90 FPS.

У CS:GO Danger Zone рушій самостійно вибрав високу якість графіки. У такому режимі ми не відчули ніяких підгальмовувань або фризів. Швидко змінювати позицію, помічати противників здалеку і вести по ним прицільний вогонь - з усім цим проблем не було.

Цікава ситуація вийшла в PUBG. Спочатку вибрали народний мікс низьких налаштувань з ультра текстурами. Майже всю тестову запис дуже рідкісні події трималися в межах 50 кадрів/с. І лише під кінець зловили мікрофриз до 19 FPS. Середня ж швидкість була за крок від 80 FPS.

Потім заради інтересу викрутили всі налаштування на ультра. Середня швидкість і рідкісні події опустилися з комфортного до іграбельного рівня. Але головне, що в тому ж місці на даху вже не було ніякого статора, і показник 0,1% Low залишився на позначці 25 FPS. Ось така повторюваність у мережевих проектів.

Fortnite при епічному пресете виявилася неіграбельной. Фриз починає відразу після входу в гру. Це впливає на кожне ваше дію - від вибору зручної позиції до стрільби. Можливо, хтось зуміє пристосуватися або сприйме це як додатковий виклик, але більшість відразу ж перейде до пресетів простіше.

Наприклад, до високого профілю. Падіння якості графіки ми не помітили, а от відеоряд став повністю плавним і приємним. До управління також питань не виникло. Та й моніторинг фіксує комфортні швидкісні показники.

Дуже порадувала Apex Legends - розробники не дарма отримують свою зарплату. При максимальному пресете геймплей вийшов плавним і чуйним, з середньою швидкістю 75 FPS. За це довелося віддати майже весь відеобуфер і близько 10 ГБ вільної оперативної пам'яті, але воно того варте.

Операції в Rainbow Six Siege залишаються повністю комфортними на ультра настройках. Тут навіть в графі 0,1% Low ми не побачили менше 65 кадрів / с. На інші показники можна не дивитися. От би у всіх іграх так було!

Несподівано здивувала A Plague Tale Innocence. Гра явно не належить до розряду важких блокбастерів, але комфортно пограти можна лише при низькому пресете якості. У просторих локаціях отримуємо менше 60 FPS, а в більш вузьких коридорних швидкість піднімається до 70.

Максимальний пресет в Resident Evil 2 вимагає 12 ГБ відеопам'яті, яких у нас не було, тому відразу зупинилися на профілі «Важливіше графіка». Йому достатньо і 6 ГБ. У вузьких коридорних локаціях статистика дуже рідкісних подій тримається вище 35 кадрів / с, а в просторих кімнатах падає до 24, але без статоров і інших неприємностей.

Assassin's Creed Odyssey можна запускати і при високому профілі. Статорів ми не побачили і желейно в управлінні не відчули. Тому навіть битви проходили на ура. Але середня швидкість опустилася нижче 50 кадрів / с, і не покидало відчуття, що гра дається системі з працею.

Необхідна легкість і плавність відеоряду досягається при середньому пресете. А разом з нею фреймрейт піднімається в район 60 кадрів / с. Якби ми проходили гру, то вибрали саме цей режим. Тим більше що в динаміці різницю в якості картинки не помітили.