Геймплейне тестування NVIDIA GeForce MX250 у Full HD: уся правда про «ігрові» ультрабуки

CS: GO Danger Zone навіть на мінімалку не відчувається повністю комфортною через статори. Але в цілому вони не критичні, і середня швидкість піднімається в межах 60 кадрів/с. При бажанні цілком можна побігати кілька сесій.

А ось Overwatch іграбельна і на середніх налаштуваннях, тільки масштаб промальовування потрібно знизити до 75%. Картинка стає злегка мильноватою, зате середня швидкість підвищується до 60 FPS і відеоряд в основному плавний. Неприємний фриз зловили лише в самому кінці тестового запису - до цього все було комфортно.

Якщо ви дуже добре граєте в PUBG і хочете підвищити шанси супротивників на перемогу, тоді і тільки тоді можна запускати цю гру в Full HD. В іншому разі буде швидко, боляче і прикро, тому що навіть при дуже низьких налаштуваннях фризи не припиняються.

Apex Legends можна запустити в Full HD на мінімалку і отримати в середньому близько 35 кадрів/с. Але враження від геймплея псують неприємні фризи. Вони заважають прицільно стріляти і управляти персонажем. Противники, звичайно, порадіють, але нам було невесело.

Вихід із ситуації дуже простий - перехід до HD-роздільності при тих же мінімальних налаштуваннях графіки. Тут вже отримуємо під 60 FPS з осудною статистикою рідкісних і дуже рідкісних подій. Проблем із керуванням і стріляниною не було.

Спочатку Rainbow Six Siege була дуже приємною при низькому пресеті в 1080p. Середня швидкість трималася вище за 50 FPS і в цілому не відчувалося проблем під час захоплення цілі і стрільби. Але часом проскакували жорсткі фризи, які псують усі враження.

Довелося опускатися в 720p. Картинка стає злегка розмитою і відеоряду як і раніше не вистачає плавної легкості, але до фризів справа не доходить, а фреймрейт і зовсім піднімається в межах 60 кадрів/с.

У Resident Evil 2 ми залишили роздільну здатність Full HD, але довелося вибрати пресет «Важливіше продуктивність», щоб в середньому отримати консольний фреймрейт. Не обійшлося і без статорів, особливо при зустрічі з монстрами або переході в просторі локації.

Спочатку Far Cry New Dawn запустили в 1080p, але через постійні фризи відразу ж опустилися в 720p. Однак і тут не розраховуйте на приємний геймплей. Середня швидкість падає нижче за 30 FPS, є постійні посмикування і потрапляти можна лише на близьких відстанях.

Важка Shadow of the Tomb Raider запустилася в Full HD на мінімалку - це вже подвиг для 10-ватної MX250. В іншому без чудес: картинка страшнувата, середня швидкість ледь перевищує за 25 кадрів/с, а решта статистика падає нижче за 20 FPS.

Проходити Borderlands 3 навіть на мінімальних налаштуваннях у Full HD - суща мука. Відеоряд складається з одних фризів, а середня швидкість падає нижче за 24 кадрів/с. Вкрай складно потрапляти і самому ухилятися від пострілів суперника.

Закінчити хотілося на позитивній ноті, тому для фіналу залишили World War Z при низьких налаштуваннях. Навіть хвилі зомбі, що набігають, не змогли викликати фризів або критичних просідань - фреймрейт залишався в іграбельній зоні із середнім значенням під 50 FPS. На більше ми і не розраховували.

Підсумки

Будь-яка версія NVIDIA GeForce MX250 краще, ніж вбудоване ядро ​​Intel UHD Graphics. Тут без варіантів. А ось при порівнянні з MX150 є нюанси: 10-ватна MX250 однозначно буде слабкіше за 25-ватною MX150, оскільки обидві використовують однаковий GPU і пам'ять, але з різними частотами. Ви можете спробувати вгадати варіант відеокарти по товщині корпуса ноутбука - в ультратонких напевно буде 10-ватна, у більш просторих - 25-ватна. Але точну відповідь на це питання дасть лише поле Device ID в утиліті GPU-Z.

У нас була слабка енергоефективна версія GeForce MX250. Але і на ній можна запускати актуальні ігри. Найкомфортніше в Full HD даються онлайн-проекти і простенькі казуалки. У більш важких часто виникає бажання опуститися до HD для більш плавного відеоряду. Ноутбуки з 25-ватною версією MX250 будуть комфортніше в ігровому плані, але чудес також чекати не варто - якщо хочете більш-менш комфортно пограти, то дивіться мінімум на мобільний GTX 1050.

Автор: Сергій Буділовський 
Переклад: Лілія Масюк