Рецензія на гру Uncharted 4: A Thief’s End

Щоб усе це пояснити, в грі присутні кілька, скажімо так, побічних глав, які й розповідають про дитинство та юність героя, його першу велику справу тощо. Після цього питань, чому відтепер законослухняний і одружений Дрейк кинувся у найнебезпечнішу пригоду, більше не виникало.

В іншому ж про сюжет і говорити більше не варто: все працює чітко та логічно. Події послідовні, мотивація не кульгає, а будь-які питання до дій персонажа знайдуть свої відповіді впродовж історії – ідеальна робота.

Правда, наважимося припустити, що деякі огріхи сюжету все ж є, але ми їх пропустили, оскільки відволіклися на чудову гру акторів і режисуру такого ж високого рівня. Свій голос і тіло (ігрові ролики так само знімаються за допомогою технології захоплення рухів) персонажам знову подарували Нолан Норт (Натан Дрейк), Річард МакГонагал (Віктор Салліван) і Емілі Роуз (Олена Фішер). У ролі Сема Дрейка до них приєднався блискучий Трой Бейкер і всі разом вони створюють щось неймовірне. Герої вийшли живими, яскравими, незабутніми та цікавими.

Далеко не останню роль у «пожвавленні» персонажів зіграли й значно покращені технології. Завдяки потужності PlayStation 4 студія Naughty Dog змогла підняти якість картинки на абсолютно новий рівень, тому Uncharted 4 – найкрасивіша відеогра на даний момент. У ній немає більше CGI-графіки, адже всі ролики записані на рушії гри. І коли один з них закінчується і гравцеві повертають керування, графічно не змінюється нічого: все так само гарно, деталізовано та яскраво.

На руку зображенню грає й традиційна скрупульозна робота Naughty Dog над деталями. Взаємодію персонажів зі світом представлено на вищому рівні: на багні, снігу та пилові залишаються сліди; вода рікою стікає по скелях під час дощу, трава прогинається під ногами гравця (до цього в іграх гравець проходив крізь траву, згадайте, наприклад, Assassin's Creed) і багато, багато іншого.

Технологічний прогрес вплинув не лише на картинку, але й безпосередньо на ігровий процес. Розробники змогли дозволити собі створювати великі локації, замість коридорних з попередніх ігор. Тепер до пункту призначення веде декілька маршрутів, є простір для маневру і можливість застосувати кілька тактик для проходження гри. Окремі рівні великі настільки, що гравцеві дають покерувати автомобілем або човном.

До слова про згадані стилі проходження: після The Last of Us, Naughty Dog вирішила поліпшити систему стелс-проходження в Uncharted. З'явилася можливість ховатися в кущах, великі локації дозволяють обходити противників, не чіпаючи їх тощо. Стелс був і в попередніх іграх серії, але користі від нього, відвертого кажучи, не було. Можливостей для нанесення удару було мало, а найменша помилка приводила до стрілянини. Проходження рівня непомітно та без помилок займало дуже багато часу та сил, тому ця опція найчастіше ігнорувалася. У четвертій грі вона часто стає в нагоді, дозволяючи пройти особливо складних супротивників без суттєвих проблем.

Величезну увагу розробники приділили заскриптованим моментам, завдяки чому в грі постійно щось відбувається. Персонажі перемовляються між собою, жартують, сперечаються, обговорюють ситуації, згадують минуле. Під час вирішення акробатичних завдань обов'язково щось піде не так, круча обірветься, скеля надломиться, запустивши низку видовищних подій, в яких Нейт дивом виживає. Перестрілки теж не обмежуються банальним сидінням за укриттям: по-перше, вороги досить тямущі хлопці – постійно обходять з усіх боків, закидають гранатами та забігають за спину; а по-друге, в більшості випадків під час стрілянини трапляється якась чортівня, щось руйнується, щось вибухає, підвищуючи градус видовищності до максимального.

В решті решт, більше втомлювати вас не будемо, ми й так захопилися: Uncharted 4: A Thief's End – ідеальне завершення серії та ідеальна гра у пригодницькому жанрі. На її тлі фільми про Індіану Джонса виглядають нудно, а перезапуск Tomb Raider – безпорадно. Пропускати не рекомендуємо в жодному разі!

Автор: Сергій Кривопустов
Переклад: Юрій Коваль