Рецензія на гру Warface

Вихід знаменитої компанії Crytek на ринок Free-to-Play шутерів повинен був, як мінімум, зацікавити геймерів, знайомих з творчістю цієї студії. Crytek обіцяли своєму новому проекту приголомшливу графіку і захоплюючі кооперативні місії.

Назва: Warface
Жанр: FPS
Розробник: Crytekkiev
Видавець: Crytek/Mail.ru
Дата виходу: 12 квітня 2012 року
Платформа: РС

Сайт гри:http://wf.mail.ru

Десь на рівні підсвідомості у кожного гравця є межа, що визначає які незручності він готовий витерпіти в погоні за безкоштовними розвагами. У випадку Warface терпінням доведеться запастися вже при скачуванні дистрибутива гри, адже для цього доведеться спочатку встановити спеціальний Ігровий центр Mail.ru, по суті - сервіс-програму типу Steam або Origin. Останні, у свій час, теж не особливо запитували мого дозволу на те, щоб поселиться на комп'ютері, але час, зручність і різноманітний асортимент ігор їх виправдали (Steam більше, Origin менше), щодо того, що гравцям захочеться спеціально користуватися «Ігровим центром» у нас є великі сумніви.

Знайомство з самим Warface же, починається з нього дійсно дивного відношення до новачків: гра зустрічає їх досить докладним і місцями навіть настирливим навчанням механіці гри, буквально водячи за руку в базові, що давно стали загальними місцями питаннях, дарує дев'ять з половиною тисяч варбаксів (місцевої валюти) і… кидає гравця, пропонуючи йому самому розбиратися в досить заплутаному і складному інтерфейсі меню. Якщо навчальний рівень просить натиснути праву кнопку миші, щоб прицілитися, то в головному меню немає навіть підписів у багатьох кнопок на екрані. Втім, такий недолік здається істотним тільки при першому запуску, згодом до інтерфейсу звикаєш.

Вибравши кращий режим гри – PvE або PvP, варто подумати і щодо ігрового класу. Їх список стандартний: штурмовик, медик, інженер і снайпер. Якщо штурмовик – універсальний боєць, що роздає патрони товаришам, то медику добре живеться в близькому бої, де він може підлатати союзників і відбитися від ворогів за допомогою дробовика. Інженер володіє пістолетами-кулеметами та мінами, а також ремпакетом для лагодження броні товариша. Снайпери можуть пишатися точними і далекобійними гвинтівками.

Оскільки всі карти переважно коридорні, самий безкорисний клас – снайпер. Особливо в режимі PvE, де суть місії зводиться до того, щоб пробігти з одного кінця карти в інший, знищуючи всіх ботів на своєму шляху, піднімаючи союзників, підриваючи дверей і перестрибуючи через забори.

Часом вам буде зустрічатися джаггернаут, такий собі повільний міні-бос, обвішаний бронею. Теоретично, повз нього можна просто пробігти, але такого я не зустрічав жодного разу, оскільки за вбивство боса даються додаткові бали.

Штучний інтелект діє шаблонно і не може створити надзвичайних ситуацій, так що легкі місії можна проходити, не особливо опікуючись про союзників. Втім, на високій складності, через більшу кількість ворогів і посилення їх вогневої потужності, важливо, щоб гравці різних класів взаємодіяли.

Тому PvE режим найбільше підходить командним гравцям, що користуються внутрішньоігровим або будь-яким іншимголосовим зв'язком для переговорів у бою. Самотній геймер навряд чи знайде сенс грати в кооперативі з випадковими користувачами – найчастіше, випадкові гравці зовсім не опікуються про координацію дій: забігають вперед або губляться позаду, медики забувають лікувати, а штурмовики – давати патрони і так далі. До того ж не можна забувати (випадкові попутники забудуть – будьте впевнені), що в Warface плече товариша може згодитися ще і для того, щоб забратися на дах якого-небудь будинку. Щоправда, така можливість передбачена тільки в певних місцях на карті.

Отже, кооперативні сподобаються любителям пограти з друзями або бажаючим збиратися в клани і команди. Така можливість в Warface теж передбачена. Дійсно здивування викликає хіба що строге мовне обмеження: всі ніки і назви кланів у грі можна писати винятково кирилицею.

За успішні матчі PvE нагороджують не тільки варбаксами, але ще і коронами – спеціальними балами, якими можна розплачуватися за елітне екіпірування. Є ще і кредити, що купуються за реальні гроші. Їх можна витратити на спеціальне спорядження, яке за варбакси не купиш, але кредити варто замовляти тільки заради медичних значків, що відроджують вас у режимі PvE і спеціального VIP-прискорювача, що додає кредитів і досвіду за кожний бій.

Незважаючи на таку різноманітність валюти, звичайно вистачає і стандартних варбаксів, видаваних після кожного матчу. На них, крім зброї, можна придбати всілякого роду шоломи, рукавички, бронежилети. Деяке обмундирування тільки орендується на час, а інше можна купити назавжди. Відкривається це все добро в режимі PvP – перед початком бою ви вибираєте, яку категорію прагнете прокачати і одержуєте випадковий предмет з цієї категорії у випадку перемоги. Для кожної такої категорії є свій постачальник, здатний дістати для вас зброю, спорядження або всякий дріб'язок, наприклад, приціли і гранати.

PvP пропонує на вибір декілька стандартних видів матчів, наприклад, «кожний сам за себе», командний бій та «підрив» аля Counter-Strike. Велика проблема PvP каналу полягає в тому, що перед початком бою ніяк не можна довідатися про зв'язок з тим чи іншим сервером – часто доводиться грати з дуже поганим пінгом. Матчеві лобі гравці створюють самі.

Цікавіше всього гра в режимі «кожний сам за себе» - адже в ньому гравець покладається тільки на те, на що може впливати сам, та і ніхто не стане обурюватися в чаті, що йому не дали патронів або не допомогли піднятися на дах.

Згідно першим відчуттям Warface грається точно так само, як та інші онлайн-шутери. Але потім починаєш помічати, що труба тут все-таки нижче і дим менше. Наприклад, є явні проблеми з балансом, часто супротивник може безкарно забігти на респавн до вашої команди і, вбиваючи гравців, що тільки відродилися, набивати там фраги, поки не закінчаться патрони. А в режимі «кожний сам за себе» і зовсім можна відродитися прямо перед носом у ворога. Точно так само можна з'явитися в нього за спиною. Згодом приходить розуміння того, що можливість підніматися на дахи будинків за допомогою товаришів по команді практичної користі несе мало. Бувають, звичайно, вдалі моменти, коли супротивники зазівалися і не встигнули зреагувати на ваш вогонь. Але досвідчені геймери вже запам'ятали всі кемперські крапки і нещадно закидають їх гранатами при найменшому шумі.

Враховуючи, що забиратися наверх треба за допомогою союзників, що зовсім не горять бажанням вам приділяти свій час, багатоповерховість рівнів вже не є перевагою гри. Основні сутички відбуваються на нижньому поверсі і розвиваються за стандартною схемою. У приблизне місце знаходження супротивника кидаються гранати всіх гравців, що стоять поруч з вами. Оскільки гранати в Warface досить потужні, достатньо тільки вдало попасти. Якщо не повезло, товариші по команді або чекають виходу ворога, або самі вибігають, причому іноді юрбою одразу по три-чотири людини… і їх негайно вбивають. Таким чином, сама результативна тактика в Warface – вдале застосування гранат і кемперське використання укриттів чекаючи супротивника. Атака буває корисною рідко і, в основному, має на меті захопити базу ворога і розстрілювати їх ще на респавні. Тактичний малюнок гри виходить дуже бідним і одноманітним.

У стартовому вікні гри крім оголошень і поздоровлень з усілякими знаменними датами (наприклад, з 1 вересня) можна почитати і описи графіки ААА-класу, що, на жаль, не співпадає з реальністю. Картинка гарна лише місцями, наприклад, вогонь виглядає непогано, але в цілому зовнішній вигляд Warface розчаровує. Текстури, самі по собі, середньої якості, нещадно змазуються, якщо в наборі максимальних налаштувань графіки ви не зняли галочку з «розмиття в русі». Деталізація рівнів не завжди може порадувати, а зображення досить яскраве, щоб очі втомлювалися через півгодини-годину гри.

Зрозуміло, що не можна вимагати графіки рівня Battlefield 3 від умовно-безкоштовної гри, однак до чого тоді розробники називають саме візуальну частину однією з найголовніших переваг Warface? І це притому, що вже зараз готуються до виходу інші Free-to-Play шутери з більш приємною картинкою (і, до речі, що важливіше, більш оригінальними ідеями). Подивіться, наприклад, геймплейні ролики Ravaged.

Точно такою ж бідністю Warface насичений і в керуванні, і в інтерфейсі меню. Якщо бідність графіки це неякісні текстури і деталізація рівнів, то для керування це і незручності при користуванні фірмовою функцією допомоги союзникові залізти на дах і та доля секунди, що витримується перед тим, як альтер-его почне підкидати гвинтівку до плеча після команди, і точно така ж незграбність персонажа в перестрибуванні перешкод – буває, що не одразу і здолаєш який-небудь паркан. Нереалістично виглядає і можливість проїхати майже цілих п'ятнадцять метрів у підкаті – може їх насправді і п'ять, але відчуття такі, ніби половину карти на спині проповзав.

Якщо ви знайомі з Battlefield 3 або серією Call of Duty, то Warface вам не сподобається. Графіка і тактична частина тут набагато слабші, ніж в першому, а динаміка гри слабше, ніж у другому. Порівняння з справжніми ААА-шутерами Warface не витримує, а в змаганні з іншими умовно-безкоштовними проектами може програти через свою вторинність, тактичну одноманітність і відсутність цікавих і оригінальних ідей.

Мінімальні системні вимоги:

• Операційна система: Windows XP/Vista/7
• Процесор: Intel / AMD (двоядерний процесор і 2,0 ГГц частота)
• ОЗП: 1 ГБ (ХР), 1,5 ГБ (Vista/7)
• Відеокарта: GeForce 8600 GT 256 МБ /ATI Radeon X1950 256 МБ
• Вільне місце на жорсткому диску: 6 ГБ
• Інтернет-з'єднання

Рекомендовані системні вимоги:

• Процесор: Intel Core 2 Duo E6-series / Athlon 64 X2 6400+
• ОЗП: 2 ГБ
• Відеокарта: GeForce 9600 GT 512 МБ /AMD Radeon HD 4830 512 МБ

Графіка: 7/10	Розповіді про феноменальну графіку, що зустрічається в будь-якому описі гри – лише піар-хід. Деталізація рівнів слаба, текстури – середньої якості, а зображення може стомлювати очі своєю яскравістю.
Звук: 4/10	Музична тема лише одна, а звуки пострілів нереалістичні. Створюється враження, ніби на екрані не потужна штурмова гвинтівка, а легка воздушка.
Подача матеріалу: 6/10	Дизайн локацій наскрізь вторинний стосовно знакових ігор жанру. Є якесь задоволення в тому, щоб вгадувати, чим надихалися левел-дизайнери. Одна карта дуже схожа на de_dust з Counter-Strike, інша на Estate в Modernwarfare 2… Але продуманість і безліч тактичних можливостей рівні тут відсутні. Гравці-модники, прямо як в Team Fortress 2, хизуються беретами і касками, список яких малий і не дуже викликає бажання витрачати гроші.
Геймплей: 5,5/10	Єдина тактична схема – закидати ворога гранатами і чекати, поки той висунеться. Можливість залізти куди-небудь – пошук, зате є можливість розстріляти всіх ворогів прямо в них на респавні, що дуже нерозумно з погляду балансу.
Оцінка: 5,5/10	Втомлююча вторинна і безідейна гра, що наосліп копіює ідеологію кращих шутерів нинішнього покоління. Привернути увагу може хіба що безкоштовністю. Але ринок стрімко заповнюється якісними умовно-безкоштовними продуктами, тому free-to-play схема не може бути виправданням Warface.

Автор:Андрій Гринко
Переклад: Анна Смірнова