Рецензія на гру No Man’s Sky

Назва: No Man’s Sky
Жанр: Action, adventure, survival
Розробник: Hello Games
Видавник: Hello Games
Дата виходу: 12 серпня 2016
Платформа: РС/PS4
Сайт гри: http://www.no-mans-sky.com

No Man’s Sky – черговий представник напрямку в популярній культурі під назвою «вам сподобається, якщо не звертати увагу на ...», особливо актуального для 2016 року. Проблема всіх представників цього напрямку в тому, що маркетингова кампанія, реклама й обіцянки йдуть далеко попереду самого продукту: нам обіцяють те, чого немає насправді.

Цю гру анонсували в 2014 році барвистим трейлером: незвідана планета в далекій галактиці з червоною травою, по якій ходять величезні динозаври. За минулі з моменту анонсу два роки, ми почули тонну обіцянок: досі небачена свобода дій гравця, безперешкодне пересування по галактиці, можливість долетіти до будь-якої зірки, яку видно на небі, сісти на будь-яку планету, і все це – без екранів завантаження і жодних обмежень з боку розробників.

Ще тоді, два роки тому, скептики ставили резонне питання: «Це все цікаво, звичайно, але що гравець буде робити у вашій грі?» Чіткої відповіді не було тоді, немає її й зараз, вже після виходу гри. Цікаво, що розробники дійсно виконали свої обіцянки, але все ж пояснити гравцеві, заради чого варто затримуватися в їхній грі, вони не змогли.

Ви починаєте гру на одній з 18 квінтильйонів планет Евклідової галактики. У вас є інструмент для видобутку корисних копалин, зламаний зореліт і питання в голові: «і що я тут роблю?». Запам'ятайте це відчуття і це питання – воно переслідуватиме вас впродовж всієї гри.
Серією коротких нотаток гра пояснює вам основи: за допомогою інструменту ви можете ламати  все, що бачите навколо. Світ складається з різних елементів: вуглець, залізо, золото, платина, плутоній і ще з десяток наявних і вигаданих представників періодичної таблиці Менделєєва. Щоб ваш корабель зміг літати, вам потрібно зібрати певну кількість одного елемента, потім ще стільки ж іншого і так далі.

Будете «пиляти» планету дуже старанно – прилетять роботи-вартові, що виглядають як Вітлі з другої частини Portal, і почнуть у вас стріляти. Ще на вас може напасти дикий краб, розміром з чихуахуа, який знімає половину здоров'я за удар, або, врешті-решт, вас уб'є кислотна атмосфера планети.

No Man’s Sky страждає від того, що вона занадто мало дає пояснень гравцеві: якщо йому не вистачить посидючості мінімум дві години розбиратися з правилами роботи гри, він піде на YouTube за підказками, хоча всі базові умови функціонування тутешньої галактики повинні пояснюватися самими розробниками.

На самому старті вам сподобається No Man's Sky, якщо ви зможете розібратися, а потім і змиритися з безліччю умовностей і, назвемо речі своїми іменами, – дурною роботою інтерфейсу, правилами функціонування світу, вимогами до гравця.

Перший виліт у космос – справа дійсно захоплива: назбиравши потрібну кількість плутонію для зльоту і тамія-9 для швидкісних польотів, ви долаєте силу тяжіння планети і пролітаєте крізь атмосферу до зірок. Розробники не обманули: жодних завантажувальних екранів, бар'єрів чи перешкод перед гравцем, крім просідання FPS і пригальмовувань, якщо ваш ПК не справляється з жахливою оптимізацією гри.

Гра досі продовжує вести вас за руку: летіть на космічну станцію (вони є в кожній сонячній системі), відвідайте сусідню планету, звідки йде сигнал маяка, приготуйтеся до польоту в іншу сонячну систему і загляньте до стародавнього монументу могутньої древньої раси, яка давно зникла.