Пошук по сайту

up
::>Ігри >2015 > Рецензія на гру Dark Souls 2: Scholar of the First Sin

Рецензія на гру Dark Souls 2: Scholar of the First Sin

16-05-2015

Назва: Dark Souls 2: Scholar of the First Sin
Жанр: RPG, Action
Розробник: FromSoftware
Видавець: BANDAI NAMCO Entertainment
Дата виходу: 1 квітня 2015
Платформа: РС / PS4 / Xbox One

Так вийшло, що ми пропустили вихід оригінальної Dark Souls 2 торік, хоча написати про неї варто було обов'язково. Проте команда розробників дала нам другий шанс, випустивши перевидання гри для нових консолей і, природно, ПК. Що ж, спасибі їм за відмінний привід згадати оригінальну гру, а заодно порівняти її з перевиданням – чи є взагалі зміст його купувати?

Dark Souls 2: Scholars of the First Sin

Dark Souls 2 − третя гра у своєму роді. Витвори команди FromSoftware виділяють в окремий жанр, називаючи їх для стислості просто Souls-ігри. Унікальність цих продуктів у їхній безкомпромісній складності та високій вимогливості до гравця. Перед нами action-RPG від третьої особи, у якій небезпеку для персонажа несе абсолютно все: зіткнення з рядовим суперником може змусити вас починати рівень спочатку; необережний крок зажене в смертельну пастку, а бос здатний знищити героя всього лише одним ударом.

Поява ігор цієї серії на ПК − річ досить примітна. Друга гра Souls-cерії, Dark Souls, з’явилася на домашній платформі завдяки петиції в інтернеті: десятки тисяч гравців просили розробників портувати її на ПК. Вони почули проханням і випустили гру з усіма доповненнями під заголовком «Dark Souls: Prepare to Die Edition».

Dark Souls 2: Scholars of the First Sin

Назва гри якнайкраще описує суть подій: ваш персонаж помиратиме багато, дуже багато разів. Особливо важкі ділянки локацій запам'ятовуються напам'ять, причому так, що їх можна пройти із заплющеними очима; бої з босом – квінтесенція гри – так чи інакше перетворюються в один прекрасний танець, де доводиться відточувати свої рухи до бездоганного стану, оскільки будь-який невірний крок веде до завантаження з контрольної точки, у ролі якої виступає багаття. Вони розкидані на пристойній відстані одне від одного і дозволяють відновити здоров'я й заповнити запас лікувального напою. Один нюанс: захід до багаття веде до відродження всіх монстрів на рівні, тому щоразу виникає дилема: «чи варто мені відновити здоров'я, або я впораюся із двома аптечками?

Dark Souls 2: Scholars of the First Sin

FromSoftware – японські розробники. Як ми знаємо, саме цей народ краще інших може придумувати неймовірних монстрів і чудовиськ, створювати пам’ятні образи і дуже скрупульозно працювати над їхньою реалізацією. Тому всі Souls-ігри надзвичайно стильні й хороші, хоча технічне виконання змушує бажати кращого. Усе: від рядових солдатів і локацій до босів викликатиме у вас захват і подив, змушувати трястися від задоволення та щулитися від жаху.

Але головне в грі, звичайно, – це її складність. Причому дуже хочеться вжити термін «реалізм»: наскільки можливо його застосувати в грі, де головний герой – зомбі, а супротивником виступають кам'яні гіганти, чудовиська з пащею замість живота та величезні пекельні двоголові коні. Згаданий реалізм у тому, що складність в грі абсолютно виправдана. У звичайних іграх як буває: підвищуючи рівень складності, вас завалюють суперниками, зменшуючи кількість здоров'я; а у всіх Souls-іграх інша справа.

Dark Souls 2: Scholars of the First Sin

По-перше, гра вимагає обачності й дуже жорстко підпорядкована законам логіки. Ну, наприклад, ви заходите в коридор і бачите на стінах невеликі круглі отвори в ряд. Прямо на проході стоїть купа бочок. Вирішите не звернути на це увагу і пронестися вперед − відразу ж довідаєтеся, що під бочками знаходиться клавіша, а з круглих отворів вилетять стріли, які змушують вас почати рівень спочатку. А будете обережні – кинете бомбу в ящики, а клавішу перестрибнете. Або заманите на клавішу якого-небудь монстра за допомогою лука. За такою ж логікою за рівнем заховані приховані кімнати та скорочені шляхи, головне – дивитися навкруги і думати головою.

По-друге, гра не вибачає помилок. Головний ворог користувача у всіх Souls-іграх – він сам. Розслабився на секунду, вирішив, що цей маленький дивак не несе ніякої небезпеки, і от на екрані красується величезний напис «Ви загинули». В Souls-іграх здається, що персонаж – це ти сам, а не створений розробниками образ. У них навіть сюжету як такого немає: усе відбувається десь на тлі; усю інформацію потрібно добувати з обривкових діалогів і описів предметів, коротше, головний акцент робиться на ігровому процесі, хоча сюжетна частина й опис світу зроблений як слід. Вони досить цікаві й варті уваги при детальному розгляді.

Dark Souls 2: Scholars of the First Sin

Що стосується рольової частини гри, то тут усе по канону: є купа класів зі своїми особливостями – ловкачі, чаклуни, воїни, лицарі – все як ми звикли. Є маса зброї, наборів броні, видаткового матеріалу зі своїми характеристиками, особливостями й областю застосування. Зброю та броню можна поліпшувати, перековувати і так далі. Валютою служать душі, які в різній кількості випадають із убитих суперників. З їхньою допомогою можна підвищувати рівень, характеристики і так далі. Після смерті накопичені душі випадають, але їх можна підібрати (не факт, щоправда, що ви не помрете на шляху до них).

Такий довгий вступ у нас вийшов тому, що потрібно було перерахувати характерні риси всіх Souls-ігор. Написане вище рівно стосується і ексклюзивних для PS3 і PS4 Demon Souls і Bloodborne відповідно, і присутніх на ПК Dark Souls: Prepare to Die Edition, Dark Souls 2 і Dark Souls 2: Scholar of the First Sin. Якщо вас це заінтригувало, сміливо сідайте за першу частину Dark Souls і відправляйтеся в незабутню пригоду.

Dark Souls 2: Scholars of the First Sin

А опісля обов'язково повертайтеся за добавкою в Dark Souls 2. Тут потрібно відзначити важливий нюанс. Чоловік, який придумав ці ігри, Хідетакі Міядзакі, не займався розробкою Dark Souls 2, тому відмінностей між другою та першою частиною практично немає. У цілому вона виглядає як величезне доповнення, але кілька відмінностей все-таки є.

Перше – можливість телепортуватися між багаттями. У першому Dark Souls вона з'являлася тільки після проходження найскладніших босів у грі, майже під самий кінець. Легше від цього не ставало, але зручність значно підвищувалася.

Друге – поступове зменшення максимального запасу здоров'я після смерті. Після чергового завантаження з контрольної точки, здоров'я персонажа знижується доти, поки не досягне 50%. Якщо знайти певне кільце, запас здоров'я збережеться на позначці 75%. Знімається цей ефект при відновленні форми людини: наш герой – живий мрець, але використавши певний предмет, він може знову стати людиною до наступної смерті.

Dark Souls 2: Scholars of the First Sin

Ця людяність дозволяє кликати на допомогу інших гравців по інтернету, вторгатися в сесії до інших гравців і псувати їм життя (насправді PvP у всіх Souls-іграх – це окрема тема, цілком здатна вважатися цілою субкультурою; можете переконатися в цьому, подивившись дуже захопливі ролики на YouTube). На відміну від попередньої частини, в Dark Souls 2 для відновлення людяності не потрібно сідати до багаття, а виходить, повністю пропадає ризик, що вас уб'ють в цій формі на шляху до боса.

Третє – можливість носити чотири кільця, замість двох. Але зате характеристики кілець були значно перероблені, так що вибір потрібної біжутерії як і раніше болісний. Ну й багато інших дрібних змін, які не мають істотного значення.

Dark Souls 2: Scholars of the First Sin

Dark Souls 2 у цілому не гірша і не краще Dark Souls – вона рівно така ж, тільки трохи довша. Сподобалася перша частина – сміливо беріться за другу.

А ось Scholar of the First Sin – перевидання досить спірне. По-перше, змінили графіку для запуску на PS4 і Xbox One. Відчутної різниці немає: так, додали додаткове освітлення, трохи поліпшили текстури, додали нові анімації для рослин і одягу.

Головна ж зміна торкнулася розташування монстрів і предметів на карті. Перелопатили абсолютно всі локації, додавши додаткових ворогів і переставивши звичні предмети в інші кути. Виправдали це бажанням підвищити інтерес до гри тим користувачам, які вже пройшли оригінальну Dark Souls 2. Однак вийшло все відверто погано.

Dark Souls 2: Scholars of the First Sin

Нові монстри на карті абсолютно зайві. Особливо причепливі гравці можуть додати, що згідно із сюжетними канонами, багато хто з них у принципі не можуть перебувати там, де вони знаходяться. Через це губиться головний шарм гри – завжди виправдана складність стає невиправданою. Гравця просто завалюють суперниками, нерозумно й безцільно, що значно ускладнює проходження гри, а в певний момент усе це просто набридає й змушує її вимкнути. Багатьох босів також забрали, чому – неясно. З іншого боку, тим, кому зовсім уже набридла оригінальна гра, перевидання може прийти до смаку, подарувати якісь нові враження від знайомих декорацій.

Але в цілому перевидання відверто не варто ваших грошей. Графічні поліпшення мінімальні, ігровий процес змінився в гіршу сторону, а ціна, все-таки, досить кусається. Кращий варіант – купити оригінальну гру. По-перше, вона суттєво дешевша. По-друге, у ній немає доповнень (при бажанні їх можна докупити в будь-який момент або проігнорувати зовсім). А головне, грати в Dark Souls 2 набагато цікавіше, аніж у його перевидання.

Системні вимоги

Мінімальні вимоги:

  • Операційна система: Windows 7 SP1 / Windows 8.1 (підтримуються тільки 64-бітні версії)
  • Процесор: Intel Core i3-2100 @ 3,1 ГГц / AMD A8-3870 @ 3,6 ГГц
  • Оперативна пам'ять: 4 ГБ
  • Відеокарта: NVIDIA GeForce GTX 465 / AMD Radeon HD 6870
  • DirectX: 11
  • Вільне місце на жорсткому диску: 23 ГБ
  • Звукова карта: сумісна з DirectX 11
  • Додатково: мережеве підключення, геймпад Microsoft Xbox 360 або еквівалентний.

Рекомендовані вимоги:

  • Операційна система: Windows 7 SP1 / Windows 8.1 (підтримуються тільки 64-бітні версії)
  • Процесор: Intel Core i7-2600 @ 3,4 ГГц / AMD FX-8150 @ 3,6 ГГц
  • Оперативна пам'ять: 8 ГБ
  • Відеокарта: NVIDIA GeForce GTX 750 або краща / AMD Radeon HD 7850
  • DirectX: 11
  • Вільне місце на жорсткому диску: 23 ГБ
  • Звукова карта: сумісна з DirectX 11
  • Додатково: мережеве підключення, геймпад Microsoft Xbox 360 або еквівалентний.

Графіка: 7

Застаріла, але як і раніше атмосферна картинка.

Звук: 9

Гідний звуковий супровід.

Подача матеріалу: 7

Подачі як такої немає, зате світ пророблений украй детально.

Геймплей: 7

Оригінальна гра заслуговує «десятки», перевидання – ні.

Оцінка: 7,5/10

Повторимося: краще взяти оригінальний Dark Souls 2.

Автор: Сергій Кривопустов
Переклад: Олесь Пахолок

Стаття прочитана раз(и)
Опубліковано : 16-05-2015
Підписатися на наші канали
telegram YouTube facebook Instagram