Тести Intel Celeron G3930: чого чекати з NVIDIA GeForce GTX 1050 й інтегрованою графікою?

У цьому матеріалі ми познайомимося з можливостями зовсім бюджетного процесора Intel Celeron G3930 лінійки Intel Kaby Lake. Подивимося, на що він здатний при використанні вбудованої графіки та дискретної відеокарти GeForce GTX 1050, а також проведемо на його основі невелике порівняння одно- і двоканального режиму роботи оперативної пам'яті в слабкому ПК.

Інтерес до цього процесора з’являється в основному при створенні офісних, навчальних і мультимедійних систем, коли потрібно, щоб обчислювальна потужність дозволила здійснювати звичайні повсякденні завдання, але при цьому не спокушала світом 3D-ігор, наприклад, збираючи комп'ютер школяреві дійсно для навчання.

Сам Intel Celeron G3930 побудований на основі 14-нм мікроархітектури Kaby Lake, оснащений двома ядрами з тактовою частотою 2,9 ГГц і 2 МБ кеш-пам'яті третього рівня. Підтримки технологій Hyper-Threading і Turbo Boost немає, тому на додаткові потоки або динамічний розгін розраховувати не доводиться.

Оскільки він купується для бюджетних систем, в основному використовується разом з простеньким боксовим кулером. При максимальній швидкості обертання він гучний, але якщо, наприклад, у BIOS материнської плати вибрати профіль «Silent», відчутний шум з'являється лише в момент старту системи. При цьому стрес-тест в умовах відкритого стенда показав максимальну температуру в діапазоні 40°. Сподіваємося, і в задушливому корпусі його можливостей вистачить.

Тестовий стенд:

• Intel Celeron G3930
• ASRock Fatal1ty H270 Performance
• 2 x 4 GB DDR4-2133 Transcend TS512MLH64V1H
• 1 х 8 GB DDR4-2400 HyperX Fury HX424C15FR2K2/16
• SSD ADATA Ultimate SU800 256 GB
• HDD Seagate ST2000VN004 2TB
• CHIEFTEC Proton BDF-500S
• AOC U2879VF

Разом з процесором повз нас проходила материнська плата ASRock Fatal1ty H270 Performance, яку ми також на час експропріювали для побудови тестового стенда. Вона створена у форматі ATX на базі чіпсета Intel H270. У бюджетних збірках напевно використовуватимуться простіші моделі, тут же завдання стояло в створенні надійної системи з хорошою функціональністю для можливого апгрейду в майбутньому.

Материнська плата пропонує чотири DIMM-слоти для встановлення модулів ОЗП, шість портів SATA і два інтерфейси Ultra M.2 для організації дискової підсистеми, шість слотів PCIe, гігабітовий LAN-контролер від Intel і топовий аудіокодек Realtek ALC1220.

У ролі ОЗП в основному використовувалася пара 4-гігабайтових модулів DDR4-2133 МГц від компанії Transcend. І лише на третьому етапі тестування, при порівнянні одно- і двоканального режиму роботи, в ролі опонента використовувався один 8-гігабайтовий спеціальний робочий модуль із серії HyperX Fury.

Операційна система встановлена на 256-гігабайтовий SSD ADATA Ultimate SU800, а ігри знаходяться на 2-терабайтовому жорсткому диску серії Seagate IronWolf.

У ролі відеокарти на другому й третьому етапі тестів використовувалася ASUS Expedition GeForce GTX 1050 з 2 ГБ GDDR5 і двовентиляторною системою охолодження. Її частотна формула відповідає еталонному рівню: 1355 / 1455 МГц для GPU і 7 ГГц для пам'яті. Можна було б взяти слабшу модель, але в наявності більше нічого не було.

Для живлення всієї конфігурації з головою вистачило 550-ватного CHIEFTEC Proton. В ролі монітора використовувався AOC U2879VF, а запис здійснювався через HDMI-сплітер на зовнішню систему, тобто без втрати продуктивності.

Перед початком основного тестування, ми запустили кілька синтетичних тестів. Зокрема, AIDA64 підказала швидкість роботи з ОЗП і кеш-пам'яттю.

WinRAR видав непогану для бюджетної системи загальну швидкість.

А в CineBench R15 результат CPU виявився трохи кращим, ніж у мобільного 4-потокового Intel Core i5-3317U.

Без дискретної відеокарти така система справляється навіть з відтворенням 4K-роликів з YouTube. Але, звичайно, варто пам'ятати, що обчислювальні можливості процесора дуже обмежені, тому не рекомендуємо тримати у тлі багато запущених додатків.

Головне ж тестування ми розбили на три етапи. На першому за обробку графіки відповідало вбудоване відеоядро Intel HD Graphics 610 з 12 виконавчими блоками та динамічною частотою до 1050 МГц.

Почнемо з World of Tanks. Гра не підтримує HD, тому пробували грати при 1360 х 768 і мінімальному пресеті графіки. Незважаючи на доволі високий фреймрейт – у середньому 93 FPS з просіданням до 68, керуванню не вистачало плавності й відклику, що заважало вести прицільний вогонь на швидкому танку. На повільніших машинах геймплей буде комфортнішим.

Для War Thunder від початку був вибраний мінімальний профіль графічних налаштувань при HD-роздільності. Картинка виглядає дуже бідно, але за бажання грати можна. Середня швидкість склала 74 кадри/с, а мінімальна опускалася до 20 FPS.

Якщо ж піднятися до низького пресету, щоб дещо поліпшити якість графіки, середня частота падає до 44 FPS. Мінімальна ж склала 30 кадрів/с, але місцями відчувається певна млявість керування, яка заважала зосередитися на процесі гри.

У Battlerite при низькій якості графіки та роздільності 1280 х 720 за замовчуванням активна вертикальна синхронізація, тому мінімальна та середня швидкість тримаються на рівні 60 FPS. Управління повністю комфортне, і якщо якість картинки вас не бентежить, ігровий процес не розчарує.

Для запуску CS: GO у мережевому режимі використовувалися низькі налаштування якості в HD-роздільності. На перший погляд, фреймрейт був вельми комфортним: у середньому ми отримали 93 кадри/с з просіданням до 51. Але на початку нового раунду швидкість просіла до 33 FPS. До того ж є невеликий Input Lag, який заважав вести прицільну стрільбу.

А ось невимогливу Don't Starve Together можна запускати навіть у Full HD з максимальними налаштуваннями графіки, якщо їх так можна назвати. Жодних проблем з відеорядом або відкликом керування не було. Середня швидкість склала 59 кадрів/с, а мінімальна не опускалася нижче 56.

У Dota 2 довелося не лише знизити до мінімуму налаштування графіки, а й опуститися до HD-роздільності. Лише в такому режимі можна розраховувати на більш-менш комфортний ігровий процес із середньою частотою 72 кадри/с і просіданням до 50. Але якщо на одній ділянці карти зійдеться більше прокачаних героїв, фреймрейт напевно буде ще нижчим.

Жодних проблем не було з платформером Inside. Гра дозволяє вибрати лише роздільність, у даному випадку HD, а інші налаштування графіки користувачеві недоступні. На виході ми отримали в середньому 35 FPS з просіданням до 30. Тобто за бажання подібні проекти допоможуть вам розважитися.

І завершує перший етап тестування гра Rocket League при мінімальних налаштуваннях графіки й HD-роздільності. Частота відеоряду в ній виявилася вищою, ніж в Inside: середня швидкість піднялася до 47, а мінімальна – до 41 FPS. Однак керування не відчувалося повністю комфортним. 

Переходимо до другого етапу, де процесору вже асистувала відеокарта GTX 1050. Це дозволяє запускати важчі проекти, підняти роздільну здатність до Full HD або підвищувати якість графіки в простіших.

Знову починаємо з World of Tanks, але вже при середньому пресеті графіки. Швидкість відеоряду виходила доволі комфортною: в середньому 105 FPS з просіданням до 45, проте через нестачу процесорної потужності іноді відчувалися неприємні мікрофризи.

У свою чергу War Thunder при високому пресеті графіки можна назвати цілком іграбельним. Середній фреймрейт склав 70 кадрів/с, а мінімальний не опускався нижче 51. Відеокарта могла забезпечити й вищі показники, але все вперлося в продуктивність процесора.

У CS: GO графіка не надто важлива, тому ми залишили мінімальні налаштування, піднявши лише роздільність. Знову ж, швидкість відеоряду цілком відповідає комфортному рівню: в середньому ми отримали 93 FPS із просіданням до 50, але іноді в керуванні відчувався Input Lag, що впливало на зручність прицілювання і стрільбу. Тобто цілком можна програти дуель з вини процесора.

У Dota 2 можна не лише підвищувати роздільність до Full HD, але й ставити якість картинки на максимум, не побоюючись неприємних фризів. Середня частота кадрів склала 74 FPS, а мінімальна – 58. Цього цілком достатньо для комфортного геймплею, без жодних проблем з керуванням.

Важчу H1Z1 King of the Kill ми запустили при низькому пресеті якості. Але поспіхом забули оновити лічильник моніторингу, тому не звертайте увагу на мінімальний, середній і максимальний показники, дивимося на миттєві цифри. Мінімальна частота склала 45 FPS, а середня – близько 72, але помітно не вистачало комфортності при прицілюванні й стрільбі, що й послужило причиною програшу в подальшому.

Зате радує менш вимоглива The Long Dark, яка навіть при ультра налаштуваннях залишається іграбельною. Всередині приміщення середня швидкість становить 83 кадри/с, а мінімальна – 76. При виході на вулицю, а точніше на лоно природи, середня частота просідає до 68 FPS, а мінімальна – до 46.

Prey навіть при низькому пресеті якості відразу на 100% завантажує процесорну частину, тому відеокарта недовантажена. Але навіть у такому режимі відеоряд залишається повністю плавним, а геймплей – комфортним. Швидкість у середньому склала 89 FPS із просіданням до 51. Тобто навіть деякі ААА-проекти можна буде пройти.

Шкода, що такого не можна сказати про вимогливішу до процесора GTA V. У налаштуваннях лише текстури були підняті до високого рівня, а всі інші параметри зменшені до мінімуму або вимкнені взагалі. Але навіть у такому режимі процесор був завантажений по максимуму, а відеоряд відтворювався з постійними ривками. Грати було абсолютно неможливо.

Тому ми ввімкнули 50%-у вертикальну синхронізацію, обмеживши FPS на рівні 30 кадрів/с. Після цього фризи і статтери практично зникли, що помітно підвищило зручність геймплею. Але швидкісні показники не радують: в середньому 29 FPS із просіданням до 23.

І на третьому, завершальному етапі тестування ми порівняли вплив одно- й двоканального режиму роботи ОЗП. Адже нерідко в системи такого рівня встановлюють лише один модуль. Що при цьому втрачається? В обох випадках пам'ять працювала на частоті 2133 МГц, але з трохи різними схемами таймінгів. У BIOS налаштувань для вищої частоти просто не було.

Перші два бенчмарки були запущені при використанні вбудованого графічного ядра. У Rise of the Tomb Raider при HD-роздільності й дуже низькому пресеті графіки слайд-шоу трохи швидшим виявилося при двоканальному режимі роботи оперативки: 15 проти 13 FPS за середнім показником і 5 проти 4 за мінімальним. Це приблизно 13-20% втрати продуктивності.

У Rainbow Six Siege, запущеній чисто як бенчмарк, при низькій якості й роздільній здатності 1280х720 фінальні показники особливо не дивують: 25 FPS проти 22 за середньою частотою на користь двоканального режиму, але мінімальні 10 кадрів/с зафіксовані в обох випадках.

А для наступних трьох тестів ми вже підключили відеокарту GTX 1050. Отже, Rainbow Six Siege у Full HD при середньому пресеті демонструє середні показники: 76 проти 73 FPS на користь двоканального режиму. Зате все псують фризи до 9 і 7 кадрів/с для двох-і одноканального режиму роботи ОЗП відповідно. Бонус продуктивності склав 5 і 16%.

У Far Cry Primal при дуже високому пресеті графіки наявність двоканального режиму ОЗП відчувається слабо. Середній фреймрейт в обох випадках виявився на рівні 40 кадрів/с. І лише за мінімальним є бонус у 2 FPS або 6%: 32 проти 34 кадрів/с.

Завершуємо третій етап у бенчмарку Ghost Recon Wildlands при низькому профілі графічних налаштувань. Використання 2-канального режиму роботи ОЗП дозволяє в середньому на 5% краще завантажити відеокарту, що забезпечує невелику перевагу в швидкості: 56 FPS проти 52 за середнім показником і 48 проти 45 за мінімальним. різниця склала 6-7%.

Підсумки

Загалом, можливостей процесора Intel Celeron G3930 цілком достатньо для створення невимогливих офісних, навчальних і мультимедійних систем, які впораються з пошуком інформації в інтернеті, роботою в офісних пакетах і навіть відтворенням 4K-відео. За бажання можна пограти в платформери або невимогливі онлайн-проекти, але доведеться знижувати роздільність до HD і графіку до мінімуму.

Якщо до такої системи підключити дискретну відеокарту рівня NVIDIA GeForce GTX 1050, можна буде або піднятися до Full HD-роздільності, або підвищити якість графіки. Однак все одно можливостей процесора буде мало для вимогливих ігор, тому з'являтимуться фризи й проблеми з керуванням. Деякі проекти взагалі відмовляться запускатися через наявність лише 2 ядер у складі CPU.

Що ж стосується вибору між одно- або двоканальним режимом роботи ОЗП, то в другому випадку можна отримати бонус за середнім і мінімальним FPS аж до 20%, особливо в разі використання вбудованого відеоядра. Тому перевага від двоканального режиму є, але чи буде воно економічно виправданою – вирішувати вам.

Автор: Сергій Буділовський
Переклад: Юрій Коваль