Тест Radeon RX 6600 у Full HD: грати чи з променями балуватися?

Call of Duty: Warzone чудово почувається при налаштуваннях близьких до максимальних. Гра займає весь відеобуфер та ще 16 ГБ оперативної пам'яті. У перших боях проскакують легкі статори. На комфорт вони особливо не виляють і можна успішно мінусувати ворогів, якщо рівень майстерності дозволяє.

У Fortnite відеокарту вирішили завантажити на повну, обравши епічний пресет якості, а не більш популярні середні налаштування. Не обійшлося без рідкісних перепусток кадру, особливо у перших боях, але в іншому бігати приємно і потрапляти у ворогів можна на різних дистанціях. Трасування з будь-яким пресетом перетворює гру на слайд-шоу.

А ось у PUBG відразу перейшли до народного міксу ультра та низьких налаштувань. Середня швидкість піднімається вище за 160 кадрів/с, а статистика дуже рідкісних подій опускається в діапазон 40. Герой оперативно виконує всі команди. Проблем зі стріляниною не було.

8-гігабайтний відеобуфер дозволяє вибрати максимальні налаштування в Apex Legends. У геймплеї проблем не відчули: відеоряд плавний, управління чуйне, а середній фреймрейт прагне 140 FPS. Для більш високих показників доведеться знижувати налаштування, добре, що є куди.

GTA V, як приклад легендарної класики, запустили за майже максимальних налаштувань графіки. Тільки згладжування MSAA не вмикали. У місті все добре, поточна кадрова частота піднімається вище за 120 FPS. На траві вона опускається в діапазон 60-80 кадрів/с. Різниця в якості геймплея без моніторингу не відчувається.

Для Red Dead Redemption 2 вибрали пресет "Якість" у максимальному його варіанті. На околицях населеного пункту поточна швидкість опускається до 50 кадрів/с, а в місті - піднімається до 60 з хвостиком. Управління комфортне настільки, наскільки це можливо.

У Days Gone при максимальному пресеті особливо і коментувати нема чого. Середня швидкість перевищує за 80 FPS, а невеликі підтуплення з'являються лише у момент зіткнення мотоцикла із зомбі чи іншою живністю. Якщо їздити акуратно, то взагалі заминок не буде.

У Hitman 3 усі викрутили на максимум. Вимкнули лише технологію VRS. У перші кілька хвилин все підкешується, а потім бігається максимально плавно та приємно. У середньому отримуємо близько 95 кадрів/с, без фризів та посмикувань.

Cyberpunk 2077 спочатку запустили зі звичайним ультра пресетом, без рейтрейсінгу. Прогулянки Найт-Сіті пройшли без пригод. Заповітних 60 FPS у середньому ми не побачили, але було близько. А ось посмикувань у відеоряді або Input lag в управлінні не було.

Підтримку FSR до гри поки що не додали, а значить з трасуванням не все так гладко. Якщо активувати хоча б відображення з рейтрейсінгом, то доведеться опускатися до середнього пресету та задовольнятися посередньою статистикою. Поточна кадрова частота плаває близько 20-40 FPS.

Контрольний запуск Deathloop пройшов у ультра пресеті без променів. У перші кілька хвилин проскакували мікрофризи. Згодом вони зникають і можна сміливо досліджувати будь-яку доступну локацію. Фреймрейт у середньому перевищує за 70 кадрів/с та в управлінні не було й натяку на желейність.

Активація рейтрейсінгу вимагає 9 ГБ відеопам'яті. При ультра пресеті гра фризить. Довелося опускатися до середнього профілю. У відеобуфер все одно не влізли, але хоча обійшлося без відеоряду, який смикається. А ось чи стала картинка красивіша – сказати складно, особливо в динаміці.

Watch Dogs Legion на ультрах дається системі важко. Середня швидкість тримається лише на рівні 50 FPS. Однак у управлінні відчуваються мікрозатримки. У результаті картинка класна, але грати трохи дискомфортно.

Цього відчуття можна легко позбутися - просто знизити пресет якості до дуже високого. Середня кадрова частота піднімається вище за 70 FPS, а статистика дуже рідкісних подій – вище за 50. До управління претензій немає. Споживання оперативної пам'яті прагне до 13 ГБ.

Оцінити рейтрейсінг можна двома шляхами. Або при дуже високому пресеті додати трасування, помилуватися слайд-шоу та вийти. Або опуститися до низького пресету і щонайменше ввімкнути промені. У такому разі плавність відеоряду погіршиться, швидкісні показники просядуть у діапазон 30-40 FPS і з'явиться Input lag в управлінні. Тут явно гра не варта свічок.

Чудовою оптимізацією порадувала Resident Evil Village. Вибираємо пресет "Пріоритет якість" і насолоджуємося атмосферним відеорядом з прогнозованим управлінням. Швидкісні показники перевищують сотню FPS.

Якщо додати до цього промені, то вся статистика прокидається більш ніж у 2 рази. Відеоряд уже не відчувається таким плавним, але чуйність управління не постраждала і ніщо не завадить вам пройти гру в такому режимі.

Guardians of the Galaxy залишила подвійні відчуття. З одного боку, на ультра кадрова частота в середньому перевищує сотню FPS і немає навіть натяку на Input lag в управлінні. З іншого – в тих самих місцях проскакують мікрофризи і статистика 0,1% Low провалюється нижче 30 кадрів/с. Це вже є нюанс оптимізації.

За бажання можна додати трасування з високою якістю. Середній фреймрейт знижується на 30%, хоч залишається в комфортних межах. Підтуплювання в тих самих місцях нікуди не зникають.

І якщо ви захочете пограти в Forza Horizon 5, то із гарною системою на базі RX 6600 можете сміливо вибирати екстремальний пресет якості. Середня швидкість піднімається вище за 70 кадрів/с, а решта статистики знаходиться в межах 60. Управління чуйне, але фізику заметів ніхто не скасовував.

Підсумок

У цілому Radeon RX 6600 - це відмінна відеокарта для своєї цільової роздільності Full HD. Досить продуктивний GPU Navi 23 та 8-гігабайтний відеобуфер дозволяють запускати простіші онлайн-проекти на ультрах. У важких блокбастерах типу Cyberpunk 2077 або Watch Dogs Legion краще перейти до дуже високих пресетів, щоб отримати стабільні 60+ FPS у середньому, без проблем із керуванням.

Під рейтрейсинг RX 6600 слабка. Можна або ввімкнути трасування при високих налаштуваннях графіки та помилуватися красою створеного слайд-шоу, або активувати низько-середні пресети з мінімальними налаштуваннями променів. Але в такому разі картинка буде ще гіршою, ніж при звичайному дуже високому профілі без трасування.

Автор: Сергій Буділовський 
Переклад: Лілія Масюк