Огляд і тестування планшета Lenovo Ideapad Miix 300 (10”)

За своє порівняно недовге існування планшетні комп'ютери зробили кілька кардинальних еволюційних змін, які помітно вплинули не лише на їх вигляд і функціональність, але й у більшій мірі трансформували весь сучасний ринок портативних пристроїв. Спочатку, скинувши з себе все зайве у вигляді клавіатури і тачпада, планшети відділилися від колись спорідненого сегменту ноутбуків. Після подолання незначних проблем із зайвою вагою та розміром діагоналі вони також відмовилися від послуг різноманітних стилусів, віддавши перевагу виключно ручному введенню. І ось коли під натиском технічного прогресу впав останній і найстійкіший кордон з відносно низькою продуктивністю та енергоефективністю, більшість виробників раптом усвідомили деяку поспішність раніше прийнятих рішень. Виявилося, що наявність фізичної клавіатури - зовсім не пережиток старовини, а електронне перо може стати вельми непоганою підмогою дизайнерові або бухгалтерові.

У даній статті ми познайомимося з доволі цікавим і відносно новим способом «повернення до витоків» - гібридним планшетним ПК Lenovo Ideapad Miix 300 (10”), на прикладі якого спробуємо з'ясувати всі переваги та недоліки даного сегменту пристроїв. Адже в його арсеналі є не лише низка яскраво виражених портативних можливостей, як то сенсорний екран, основна і фронтальна камери, але й раніше згадана фізична клавіатура в парі з повноцінним варіантом настільної ОС. Так що не будемо сильно затягувати вступ, а скоріше перейдемо до традиційного розгляду технічних характеристик.

Специфікація

Постачання та комплектація 

Планшет Lenovo Ideapad Miix 300 (10 ") постачається у відносно невеликій коробці зі щільного картону, яка вирізняється приємним оку натуральним оформленням і містить практично всю необхідну технічну інформацію про пристрій.

Всередину упаковки акуратно покладено сам гаджет, док-станцію до нього, мережевий кабель, зарядний пристрій і цілу купу стандартної документації користувача.

Зовнішній вигляд, розташування елементів 

Планшет-трансформер Lenovo Ideapad Miix 300 має досить простий, можна навіть сказати класичний зовнішній вигляд, що для даної категорії пристроїв є цілком виправданим кроком. З одного боку, це допомагає інженерам досягти певного балансу між дизайном і практичністю, а з іншого – дозволяє власникам не привертати часом абсолютно непотрібної уваги до себе і до апарату.

Завдяки доволі скромним габаритам гаджет спонукає до тривалих робочих сесій, незалежно від режиму використання (планшет або ноутбук), тоді як сумарна вага (трохи більше 1 кг) позитивним чином позначається на можливості його транспортування. Все це робить Lenovo Ideapad Miix 300 вельми непоганим портативним інструментом для вирішення повсякденних завдань, який при необхідності можна взяти з собою в офіс на нараду або залишити в межах будинку в ролі компактного мультимедійного центру розваг.

Як і більшість інших таких пристроїв на ринку, даний «трансформер» складається з двох функціональних елементів – 10,1-дюймового планшета й док-станції з клавіатурним блоком, які за допомогою двох великих пазів і 5-контактного роз'єму збираються в один маленький, але дуже зручний лептоп.

Довгий поличний шарнір забезпечує широкий кут розкриття - аж до 140°. Він досить тугий, так що відкрити ноутбук можна тільки двома руками, в зв'язку з чим наявність невеликої скошеної області на передній грані основи безумовно радує.

Щоб від'єднати док-станцію і перейти до використання пристрою в більш звичному режимі планшета досить натиснути кнопку над клавіатурою і  потягнути за верхню частину.

Корпуси обох половинок Lenovo Ideapad Miix 300 виготовлені з чорного матового пластику з приємним на дотик софт-тач покриттям. Традиційно такий матеріал чудово відчувається в руці, але активно збирає відбитки пальців, які в нашому випадку ще й досить неохоче відтираються.

Лицьова сторона планшета повністю закрита загартованим склом. На нього наклеєна заводська плівка з непоганим олеофобним покриттям. Зверху над екраном знаходиться вічко фронтальної камери, а по її контуру тягнеться срібляста окантовка (пофарбований пластик), яка крім декоративних цілей слугує додатковим захистом від можливих ушкоджень. Рамки навколо дисплея займають рівно стільки простору, щоб зручно утримувати гаджет двома руками і при цьому не бояться випадково зачепити пальцями сенсорний екран. Тильна ж сторона має практично рівну поверхню. На ній розташований доволі великий об'єктив основної камери, кнопка увімкнення і гойдалка гучності, слот для карт пам'яті microSD, фірмовий логотип і два стереодинаміки.

Робоча область док-станції прикрита цільною пластиковою панеллю. Вона вирізняється гладкою на дотик і досить цікавою на вигляд зернистою текстурою з дрібними блискучими вкрапленнями, які віддалено нагадують автомобільну фарбу «металік». Знизу по периметру клавіатурного блоку розміщено чотири гумові ніжки, що забезпечує хороший контакт пристрою практично з будь-яким покриттям.

Як для незвичного в плані функціональних властивостей гаджета, планшет Lenovo Ideapad Miix 300 (10") вирізняється досить зручним розташуванням функціональних елементів. Всі вони винесені на ліву боковину апарату (два світлодіодні індикатори, порт micro-USB, роз'єм micro-HDMI і комбінований аудіороз'єм), що в результаті полегшує доступ до них і скорочує час на адаптацію. Також не варто забувати про наявність док-станції. При її підключенні користувач може розраховувати на два додаткових порти USB 2.0.

Що ж стосується якості збірки та жорсткості корпусу, то тут Lenovo Ideapad Miix 300 може дати фору більшості прямих конкурентів. Усі елементи підігнані дуже щільно, а сама конструкція добре справляється з помірними спробами скручування і натиску на дисплейний і клавіатурний блоки. Причепитися можна лише до ледь помітного люфту в пазах при підключенні док-станції. Однак це є особливістю будови і жодних негативних наслідків не несе.

Пристрої введення 

Крім сенсорного екрану, додатковим пристроєм введення в планшеті є компактна клавіатура (232 х 85-90 мм) острівного типу AccuType, винесена на знімну док-станцію. Її основа добре закріплена і трохи втоплена в робочу поверхню. Набирати текст або редагувати дані цілком зручно, хоча спочатку доведеться звикнути до трохи нестандартного розташування кнопок [Delete] і [PrintScreen], а також до суміщеного цифрового ряду з функціональними клавішами [F1-F12].

В основі клавіатури лежить ножично-мембранний механізм з коротким, середньо вираженим і доволі тихим ходом. Форма ковпачків стандартна, але має трохи вкорочені розміри (основні – 15 x 14,5 мм; функціональні – 14,5 х 12 мм; стрілки – 14,5 х 8,5 мм). Нанесення символьних елементів виконане за допомогою друкарського методу. Він вирізняється гарною якістю і непоганою зносостійкістю. Функції, що працюють у парі з клавішею [Fn], для більшої зручності виділені коричневим кольором.

Наявний тачпад представлений досить великою (з огляду на загальні розміри пристрою) суцільною сенсорною панеллю з розмірами 89 х 50 мм. Вона трохи втоплена в основу і має помітне виділення. Покриття панелі виготовлене з матового пластика з приємними тактильними властивостями. Воно забезпечує легке ковзання і високу чутливість. Є повноцінна підтримка мультитач жестів у середовищі ОС Windows.