Рецензія на гру Assassin's Creed: Rogue

Назва: Assassin's Creed: Rogue
Жанр: Action
Розробник: Ubisoft Sofia, Ubisoft Kiev
Видавець: Ubisoft
Дата виходу: 10 березня 2015
Платформа: РС / PS3 / Xbox 360
Сайт гри: http://assassinscreed.com

Минулий рік для шанувальників Assassin’s Creed вийшов досить насиченим: замість традиційної однієї щорічної гри, Ubisoft випустила відразу дві: одну на консолі поточного покоління й комп'ютери, а іншу на консолі старого, обходячи боком настільну платформу. Про Assassin's Creed: Unity, яка вийшла на ПК, ми вже писали. Тепер прийшла черга рецензії на Assassin's Creed: Rogue.

Найважливіший момент, щодо проекту: його розробляла зовсім інша студія – Ubisoft Sofia, яка до цього самостійно не займалася розробкою великих ігор із серії Assassin's Creed. Із цим фактом пов'язані як усі сильні, так і всі слабкі сторони Assassin's Creed: Rogue.

Насамперед, і розробникам варто віддати за це належне, змінена сторона оповідання: замість чергової розповіді історії ордена Асасинів, нам дали можливість довідатися більше про їхніх ворогів (Тамплієрів) і виступити на їхній стороні.

У цій грі досить цікавий головний герой – персонаж на ім’я Шей Патрік Кормак. Ми знайомимося з ним у якості асасина, який через певний час через досить трагічних подій зневіряється в орден і приєднується до його головних суперників.

Події Assassin's Creed: Rogue розгортаються в доволі цікаву історичну епоху. Місце дії – Британські колонії в Північній Америці напередодні й під час Семирічної війни XVIII століття. А от сюжет, на жаль, далеко не під стать епосі: досить тривіальна історія вендети, переплетена з пошуком потужних артефактів і боротьбою за вплив у регіоні.

Головна проблема Assassin's Creed: Rogue у її абсолютній вторинності в порівнянні з позаторішньою Assassin's Creed IV: Black Flag. Вона виглядає й грається абсолютно так само, запозичаючи більшість особливостей, включаючи інтерфейс, ігрові можливості, стиль оповідання та певною мірою місце дії.

Якщо пам’ятаєте, основний акцент в Assassin's Creed IV: Black Flag робився на керування своїм кораблем і піратство, випускаючи гравця у вільне плавання по Карибському басейні. В Assassin's Creed: Rogue приблизно так само, тільки головний герой – служитель закону в особі Британської імперії, а місце дії – Північна Атлантика.

І буквально відразу ж гра починає серйозно пробуксовувати, ставлячи під сумніви всі дії гравця за межами лінійки основної сюжетної кампанії. Набір можливостей і дій, якими можна зайнятися, дуже й дуже великий, але, на жаль, їх наявність не обґрунтована, фактично, нічим.

Ви можете всерйоз зайнятися поліпшенням свого корабля, для чого вам будуть потрібні будматеріали (залізо та деревина). Одержати їх можна винятково шляхом розбою, нападаючи на пропливаючі повз судна. Але через короткий час гри розумієш, що робити це абсолютно необов'язково із двох причин. Перша, вона ж головна, під час майже всіх вирішальних морських боїв вас люб'язно пересаджують на судно попотужніше, а для проходження сюжетної кампанії вашого поточного корабля вистачить із лишком.

Друга – відсутність мотивації для розбою. Грабувати, по-перше, можна не всі судна – ви підданий Британії, тому не маєте права нападати на кораблі, які йдуть під Юніон Джеком. По-друге, герой – не розбійник, а цілком собі ділова людина, у якої немає ні часу, ні належного обґрунтування для дрібного морського розбою.

Потім, звичайно, є ще поліпшення власного спорядження. Ви можете збільшити запас здоров'я, додати додаткові лямки для пістолетів, пришити більш місткі кишені для патронів, убиваючи потрібних звірів і забираючи їх шкіру. І тут знову ігрова механіка набивається на здоровий глузд: на відміну від пірата Едварда Кенуея, героя четвертої частини серіалу, Кормак досить впливовий і доволі заможний джентльмен, тому бігати по островах у пошуках рідкісного тхора для нього просто не солідно.

Побічні завдання теж абсолютно недоречні: умови їх виконання з точністю повторюються все з тим же Assassin's Creed IV: Black Flag. І, знов-таки, Едвард заробляв собі на життя, виконуючи їх, за Шеєм стоїть вся міць британської військової машини, а перед самим героєм поставлене цілком конкретне й важливе завдання, відволікатися від якого він, фактично, не має ніякого права.

Зате є й інше, досить захопливе заняття: захоплення морських і сухопутних форпостів. Ці укрепрайони розкидані по Атлантиці й по колоніальних поселеннях. Займають їх асасини. Їхня присутність тут небажана для тамплієрів і вам доручено від них позбутися. Бої на морі відбуваються рівно так само, як і в Assassin's Creed IV: Black Flag: позбуваєтеся від суден, які опікують форт, руйнуєте укріплення, висаджуєтеся на берег і розправляєтеся з гарнізоном.

Захоплення сухопутних укріплень куди цікавіше: для цього вам потрібно виконати кілька умов на зразок зняття прапора й убивства офіцерів. Але головне – убивство командира гарнізону – досвідченого асасина. Знищувати його потрібно потай, не привертаючи уваги, а інакше шанси на успіх різко падають: він починає тікати, кидаючи димові шашки, які дезорієнтують Кормака; досить влучно стріляє з вогнепальної зброї; кличе численну підмогу, завдяки чому часто виходить із сутички переможцем.

Втім, хоча реалізація цих завдань (нарешті!) має під собою досить логічне обґрунтування, виконувати їх для завершення кампанії не обов'язково – гра без проблем проходиться й так.

До сюжетної кампанії також багато питань. Герої, особливо головний, абсолютно не харизматичні. Шею не вистачає тієї чарівності, що була в Едварда. Крім цього, він просто огидно озвучений: голос зовсім йому не підходить, а актор постійно фальшивить. Самі події часто безглузді, а логіка оповідання знаходиться під великим сумнівом. Багато завдань сірі й нудні, і присутні там явно для збільшення й без того невеликої тривалості.

Але, варто сказати, у гри досить вдала дата виходу на ПК. Для консолей вона вийшла в середині листопада разом з Assassin's Creed: Unity і купою інших осінніх хітів, де виглядала абсолютно недоречно. Зараз же гравці дійсно могли заскучати за Assassin's Creed. Крім цього, поки не почався сезон хітів і грати, по суті, немає у що. Так що Assassin's Creed: Rogue виглядає непоганою підмогою. Ну й дійсно цікаво поглянути на внутрішньоігрові події з іншого боку: асасини виглядають відмороженими бандитами (якими вони і є по суті), а в ідеології тамплієрів і їх любові до порядку виявляється багато привабливого…

Не можна не відзначити прекрасну оптимізацію, реалізовану зусиллями української студії Ubisoft Kiev: гра без труднощів запуститься і на порівняно старих комплектуючих. Втім, іншого очікувати й не слідувало, адже Assassin's Creed: Rogue з самого початку розроблялася для більш слабкої апаратної основи консолей попереднього покоління, так що напартачити з оптимізацією не можна було фізично. Щоправда, із цим зв'язана й відсталість гри графічно – вона виглядає ну зовсім вже блякло на тлі Assassin's Creed: Unity. Налаштувань графіки номінально три: «Нормальні», «Високі» і «Дуже високі». Крім них мають місце багато перемикачів для більш детального налаштування. Різниця між цими рівнями абсолютно невідчутна візуально, але на «Дуже високих» майже у два рази падає показник FPS.

«Нормальний» рівень графіки

«Високий» рівень графіки

«Дуже високий» рівень графіки

Так що радимо гру в першу чергу всім шанувальникам Assassin's Creed. Якщо ви до них не належите, то грайте тільки в тому випадку, коли зовсім уже немає у що – в цілому не пошкодуєте.

Системні вимоги:

• ОС: Windows 7 SP1 або Windows 8/8.1 (тільки 64-bit)
• Процесор: Intel Core 2 Quad Q6600 2,4 ГГц або AMD Athlon II X4 620 2,6 ГГц
• Оперативна пам'ять: 2 ГБ
• Відеокарта: NVIDIA GeForce GTS 450 або AMD Radeon HD 5670 (1024 МБ відеопам'яті) або Intel HD Graphics 4600
• DirectX: 10
• Звукова карта: DirectX-сумісна з останніми драйверами
• Жорсткий диск: 12 ГБ
• Додаткова периферія: контролер Xbox 360, Tobii EyeX Controller, SteelSeries Sentry

Підтримувані відеокарти в момент релізу: NVIDIA GeForce GTS 450 або краща; серії NVIDIA GeForce 500 – GeForce 900; AMD Radeon HD 5670 або краща; серії AMD Radeon HD 6000, 7000, R7, R9; Intel HD Graphics 4600, HD Graphics 5200. Версії для ноутбуків можуть працювати, але офіційно не підтримуються.

Автор: Сергій Кривопустов
Переклад: Олесь Пахолок